Постанова

від 06.06.2022 по справі 916/3967/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3967/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

за участю представників:

від прокуратури: Дичко В.О.,

від позивача: Садардінова І.В.,

від відповідача: Нестерова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

апеляційну скаргу Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя в І інстанції Шаратов Ю.А., повний текст якої складено 28.12.2021 в м. Одесі

у справі № 916/3967/21

за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Приватного підприємства Коралл-Магазин

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 276 255,62 грн.,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2021 року Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Коралл-Магазин (далі ПП «Коралл-М») про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 276 255,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що, з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно виник і обов`язок зареєструвати відповідні речові права на земельну ділянку, проте відповідач не оформив права користування земельною ділянкою та не сплачує орендну плату за користування нею. Тому, на думку прокурора, відповідач збільшує вартість свого майна, а Одеська міська рада не отримує коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, тобто має місце безпідставне збереження орендної плати за рахунок міської ради.

Одночасно в порядку статей 136, 137 ГПК України прокурор подав до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту в межах заявленої суми 276 255,62 грн. на грошові кошти, що обліковуються на належних ПП Коралл-М рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах;

- накладення арешту на нерухоме майно загальною площею 801,1 кв.м., що розташоване за адресою: вулиця Картамишевська, 9-А, м. Одеса (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1221156551101).

Зазначена заява обґрунтована тим, що Одеською міською радою повідомлялось неодноразово відповідача про необхідність оформлення речового права на земельну ділянку в листах від 02.02.2021 № 01-18/9-06, від 23.10.2020 № 01-20/606, в тому числі про те, що користування землею є платним, надсилалась вимога про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою під будівлями та спорудами підприємствами в листі від 18.11.2020 за № 01-18/4670 та 12.10.2021 № 01-13/984.

Таким чином, на думку прокурора, відповідачем заперечується факт необхідності сплати за земельну ділянку в розрахованому Одеською міською радою розмірі на підставі сформованої земельної ділянки площею 0,0817 га з кадастровим номером 5110137300:18:011:0015, на якій розташоване нерухоме майно, належне на праві власності ПП Коралл-М, що свідчить про високу ймовірність ухилення у разі задоволення позовних вимог прокурора від сплати безпідставно збережених коштів в належному розмірі.

Крім того, прокурор зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру іпотек, на нерухоме майно ПП Коралл-М за адресою: вул. Картамишевська, 9-А, 27.07.2007 зареєстровано обтяження на підставі договору іпотеки від 17.07.2007 між АБ Південний та ТОВ Корал (код 30254242), де ПП Коралл-М виступає майновим поручителем. Зазначене, на думку заявника, свідчить про високу ймовірність відчуження предмету іпотеки у випадку несплати основного зобов`язання та неможливість у випадку задоволення позову примусового стягнення коштів у випадку їх відсутності на рахунках у підприємства.

При цьому, прокурор зазначає, що застосування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки накладення арешту на кошти відповідача в межах суми стягнення у цій справі є заходом, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовної заяви. Такий захід забезпечення позову з одного боку не призведе до перешкоджання господарській діяльності ПП Коралл-М, а з іншого зможе забезпечити виконання рішення суду і випадку задоволення позову. У разі, якщо грошових коштів буде недостатньо для забезпечення позову, саме за рахунок нерухомого майна відповідача має бути забезпечено виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 року у задоволенні заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси від 22.12.2021 № 51-8244ВИХ-21 (вх. № 2-1529/21 від 23.12.2021) про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив із того, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність фактичних підстав для застосування такого виду забезпечення як арешт нерухомого майна, а також грошових коштів.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як винесену з порушенням процесуального закону та ухвалити рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор фактично посилається на ті ж самі обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову.

Так, зокрема, прокурор вказує на те, що поза увагою суду першої iнстанцiї залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рiшення у справi, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені iнтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Також скаржник вважає, що судом першої iнстанцiї безпiдставно вiдхилено докази, наданi прокуратурою, що призвело до передчасного прийняття рiшення про вiдмову в задоволеннi заяви прокурора про забезпечення позову.

В усних поясненнях в засіданні суду представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін як законну та обґрунтовану. При цьому зазначав, що, ще з 2007 року він виступає майновим поручителем за договором іпотеки від 17.07.2007, укладеного між АБ Південний та ТОВ Корал, і навіть якщо позов у даній справі буде задоволений, то ніщо не заважає позивачу в процесі виконання рішення задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна відповідача, а накладення арешту на кошти та майно призведе до негативних наслідків в господарській діяльності підприємства.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.02.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.03.2022р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.03.2022 року постановлено, що про дату, час та місце проведення судового засідання у справі №916/3967/21 учасників справи буде повідомлено додатково після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.05.2022 призначено справу № 916/3967/21 до розгляду на 07.06.2022 о 10:30 год.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведених законодавчих приписів прокурор звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача в межах заявленої суми позову, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідних обставин та належних доказів прокурором не наведено. Заявник обмежився лише наведенням мотивів та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені прокурором у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що прокурором не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів, тощо.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Так, посилання скаржника на те, що поведінка відповідача свідчить про намагання уникнути відповідальності, а також посилання на наявність загрози з боку відповідача переоформлення майна на третіх осіб, не є достатньою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як вже зазначалось вище, заходи забезпечення позову повинні відповідати принципу адекватності, оскільки обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів, тоді як, заявник у своїй заяві просить забезпечити позов, зокрема, шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Тобто, в даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Наведений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18; від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19.

За таких обставин вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно відповідача не є співмірними із позовними вимогами останнього та співвідносяться з предметом позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.

Доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

Твердження прокурора на те, що ПП Коралл-М виступає майновим поручителем за договором іпотеки від 17.07.2007 між АБ Південний та ТОВ Корал та високу ймовірність відчуження предмету іпотеки у випадку несплати основного зобов`язання та неможливість у випадку задоволення позову примусового стягнення коштів у випадку їх відсутності на рахунках у підприємства об`єктивно нічим не підтверджено і є лише припущенням.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернення до суду з аналогічною заявою у випадку наявності підстав для забезпечення позову відповідно до норм ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника на не врахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки висновки суду касаційної інстанції у цих справах ґрунтуються на конкретних обставинах справи з конкретною доказовою базою та відповідними процесуальними діями сторін у кожній справі, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення. Також, прокурором не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2481 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року у справі №916/3967/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст.ст.287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.06.2022р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська