Постанова

від 06.06.2022 по справі 910/17095/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. Справа№ 910/17095/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Олексієнко Т.В.;

від відповідача: Лубинець А.В.;

від третьої особи: не з`явились,

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року

у справі № 910/17095/20 (суддя - Плотницька Н.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейв Актив»

про визнання актів підписаними та стягнення 309 088, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» (далі - відповідач) про:

- визнання акту надання послуг від 30.05.2020 № 42 до договору на виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 на стадії «Робочий проект» на об`єкті «Майновий комплекс під розміщення офісів по вул. Амурській, 6 в Голосіївському районі м. Києва» по розділу «Котельня» підписаним сторонами договору - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» на суму 292 500 грн 00 коп., а роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» - виконаними належним чином;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» 309 088 грн 85 коп., в тому числі 292 500 грн 00 коп. основного боргу, 3 222 грн 00 коп. 3 % річних та 13 366 грн 85 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 292 500 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 3 222 грн 00 коп. 3 % річних та 13 366 грн 85 коп. пені. Також, у зв`язку із не підписанням відповідачем акту надання послуг від 30.05.2020 № 42 до договору на виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 на стадії «Робочий проект» на об`єкті «Майновий комплекс під розміщення офісів по вул. Амурській, 6 в Голосіївському районі м. Києва» по розділу «Котельня», позивач просить суд визнати вказаний акт підписаним.

20.12.2021 року відповідачем до суду першої інстанції було подане клопотання про призначення будівель-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року призначено у справі №910/17095/20 будівельно-експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/17095/20 зупинено до повернення матеріалів справи до суду після проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової екпертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення).

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1) чи відповідає виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» проектна документація умовам договору та завданню на проектування?

2) чи відповідає виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» проектна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

3) чи містить виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» проектна документація всі передбачені чинним ДБН А.2.2-3:2014 від 2014 року розділи стадії «Робочий проект» на Об`єкті: «Нежитлові приміщення по вул. Амурській 6 Голосіївського району міста Києва»?

4) чи відповідає виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» проектна документація виконаним роботам відповідно до договору на виконання робіт № 210519 від 21.05.2019?

Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва про призначення експертизи від 27.01.2022 року у справі № 910/17095/20 скасувати, поновити провадження у справі № 910/17095/20.

Апеляційна скарга мотивована тим, що питання поставлені в оскаржуваній ухвалі про призначення будівельно-технічної експертизи, в рамках справи про стягнення коштів за виконання робіт не нададуть висновку, що може стати доказом наявності або відсутності обставин (фактів), які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Крім того, обставини, які мають значення для вирішення справи підтверджуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.20221 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року передана на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі №910/17095/20 та призначив до розгляду на 15.03.2022, своєю ухвалою від 14.02.2022 року.

05.04.2022 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено розгляд справи на 07.06.2022.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 07.06.2022 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 07.06.2022 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомленим у відповідності до ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення копії ухвали суду від 11.0.2022 року електронною поштою, докази чого долучено до матеріалів справи.

Крім того, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» у справі №910/17095/20 - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи (п. 11), про зупинення провадження у справі (п. 12).

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

В свою чергу, оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована необхідністю дослідження низки запитань, що не може бути встановлено судом без застосування спеціальних знань, у зв`язку з чим без призначення будівельно-технічної експертизи, в даному випадку, неможливо прийняти обґрунтоване та справедливе рішення.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у даній справі є зокрема вимога про стягнення з відповідача основного боргу за виконанні згідно договору № 70018 від 31.08.2018 проектні роботи в сумі 130 000, 00 грн. Крім того, позивачем нараховано за прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань 5 940, 82 грн пені та 1 432,00 грн 3% річних.

На підтвердження вказаної заборгованості, позивачем надано певні документи (договір на виконання проектних робіт, акт надання послуг, акти проведення індивідуального випробування обладнання котельної, акти на закриття прохованих робіт, листування сторін стосовно спірних правовідносин, тощо), і на вказані документи позивач посилався в обгрунтування своїх позовних вимог, наголошуючи на необхідності їх оцінки, як доказів в силу приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, вказував на те, що доцільність призначення експертизи продиктована предметом доказування у справі, а саме питаннями щодо якості та обсягів наданих позивачем послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив в чому саме полягає суперечливість наданих доказів, не вказав у якій саме галузі підлягають застосуванню спеціальні знання для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також не навів мотивів стосовно того, які саме засоби доказування підлягають заміні саме висновком експерта і в чому саме полягає їх суперечність та/або необхідність отримання нового доказу у вигляді експертного дослідження у певній галузі; яким чином відомості отриманні за результатами експертизи вплинуть на предмет спору та вирішення справи по суті.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржувана ухвала містить питання про відповідність виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» проектної документації виконаним роботам відповідно до договору на виконання робіт № 210519 від 21.05.2019.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане питання не стосуються предмету доказування в контексті спірних правовідносин учасників спору, оскільки предметом доказування є наявність або відсутність заборгованості за договором № 70018 про виконання проектних робіт від 31.08.2018, оформленої відповідними певними первинними документами, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення і які підлягають оцінці судом у відповідності до ст.ст. 2, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, і щодо яких судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів їх суперечності/відхилення, як доказів, так не наведено обґрунтувань в підтвердження дійсної необхідності застосування спеціальних знань у чітко зазначеній галузі науки.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 Господарського процесуального кодексу України), як і надана правова оцінка заперечень відповідача щодо таких доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогами процесуального закону визначено чіткий алгоритм дій суду першої інстанції у випадку встановлення невідповідності поданих позивачем доказів вимогам ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, проте, вказаним висновкам передує певна визначена стадія судового процесу, в якому обидві сторони надають свої обгрунтування та заперечення щодо таких доказів. При цьому, доводи відповідача стосуються заперечення наявних у справі доказів, як належних та допустимих, а не їх суперечності один одному та/або іншим доказам у справі.

До того ж, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції").

Тривале безпідставне зупинення провадження у справі за відсутності підстав для призначення експертизи суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано та не наведено підстав щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. ст. 99-100 Господарського процесуального кодексу України підстави для призначення у справі судової експертизи - були відсутні.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/17095/20 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, а справа передається на розгляд Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що нормами господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду апеляційної інстанції поновлювати провадження у справі за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/17095/20 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/17095/20 - скасувати.

3. Справу № 910/17095/20 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Матеріали справи № 910/17095/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич