Рішення

від 15.09.2022 по справі 910/17095/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/17095/20

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" (вул. Кудрявська, 3/5, офіс 507, м. Київ, 04053)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (провулок Охтирський, 7, офіс 1-106, м. Київ, 03066) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейв Актив" (03022, місто Київ, вулиця Амурська, будинок 6).провизнання актів підписаними та стягнення 137 372 грн 82 коп.Представники: від позивача:Олексієнко Т.В. - представник за довіреністювід відповідача:Лубинець А.В. - представник за довіреністювід третьої особи:Лубинець А.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про визнання актів підписаними та стягнення 309 088 грн 85 коп., відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати акт надання послуг від 30.05.2020 № 42 до договору на виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 на стадії "Робочий проект" на об`єкті "Майновий комплекс під розміщення офісів по вул. Амурській, 6 в Голосіївському районі м. Києва" по розділу "Котельня" підписаним сторонами договору - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на суму 292 500 грн 00 коп., а роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"- виконаними належним чином;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" 309 088 грн 85 коп., в тому числі 292 500 грн 00 коп. основного боргу, 3 222 грн 00 коп. 3 % річних та 13 366 грн 85 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 292 500 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 3 222 грн 00 коп. 3 % річних та 13 366 грн 85 коп. пені. Також, у зв`язку із не підписанням відповідачем акту надання послуг від 30.05.2020 № 42 до договору на виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 на стадії "Робочий проект" на об`єкті "Майновий комплекс під розміщення офісів по вул. Амурській, 6 в Голосіївському районі м. Києва" по розділу "Котельня", позивач просить суд визнати вказаний акт підписаним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17095/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2020.

09.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

10.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання доказів, відзив та клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 10.12.2020 судом оголошено перерву до 18.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про продовження строку для подання документів задоволено; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" строк для подання доказів до 15.01.2021; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про витребування доказів задоволено; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" наступні документи: докази звернення до відповідача з вимогою надати вихідні дані, визначені в пункті 5.1.1. укладеного сторонами договору; докази направлення на адресу відповідача проектної документації стадії "Робочий проект" по розділу "Котельня" в обсязі 90 % його готовності; вихідні дані, на підставі яких було виготовлено 90 % проектної документації стадії "Робочий проект" по розділу "Котельня", а також проектну документацію стадії "Робочий проект" по розділу "Котельня" в обсязі 90 % його готовності; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" надати суду витребувані докази в строк до 15.01.2021.

29.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції.

14.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів.

16.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та повідомлення.

У підготовчому засіданні 18.01.2021 судом оголошено перерву до 08.02.2021.

21.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та додаткових доказів.

У підготовчому засіданні 08.02.2021 судом оголошено перерву до 15.03.2021.

16.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (заяви свідка).

09.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2021, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 підготовче засідання призначено на 29.03.2021.

Підготовче засідання, призначене на 29.03.2021, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 підготовче засідання призначено на 17.06.2021.

31.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

17.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 130 000 грн 00 коп. заборгованості, 1 432 грн 00 коп. 3 % річних та 5 940 грн 82 коп. пені.

17.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

У підготовчому засіданні 17.06.2021 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021.

У судовому засіданні 08.07.2021 суд постановив зупинити провадження у справі № 910/17095/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 суд постановив зупинити провадження у справі № 910/17095/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13469/20, що розглядається Північним апеляційним господарським судом.

11.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення розгляду справи № 910/17095/20, у зв`язку із набранням законної сили рішенням у справі № 910/13469/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 суд постановив поновити провадження у справі № 910/17095/20. Судове засідання призначити на 20.12.2021.

20.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 20.12.2021 судом оголошено перерву до 20.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 суд повідомив учасників судового процесу про призначення судового засідання на 20.01.2022.

14.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

20.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейв Актив" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 20.01.2022 судом оголошено перерву до 27.01.2022.

У судовому засіданні 27.01.2022 суд протокольною ухвалою постановив про повернення на стадію підготовчого провадження та задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейв Актив" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейв Актив" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 суд постановив призначити у справі № 910/17095/20 будівельно-технічну експертизу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/17095/20 скасовано. Справу № 910/17095/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

04.07.2022 матеріали справи № 910/17095/20 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 поновлено провадження у справі № 910/17095/20, підготовче засідання призначено на 04.08.2022.

27.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від КГС ВС надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.

29.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 04.08.2022 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.09.2021.

В судове засідання 15.09.2022 явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти за явлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" (виконавець за договором) укладено договір № 70018 на виконання проектних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець відповідно до умов даного договору, вихідних даних та завдання на проектування приймає на себе виконання проектних робіт на стадії "Робочий проект" на об`єкті: "Нежитлові приміщення по вулиці Амурській, 6 Голосіївського району міста Києва" по розділу "Котельня".

Відповідно до пункту 1.2 договору результатом виконання проектних робіт є проектна документація стадії "Робочий проект" по розділу "Котельня", яку виконавець передає замовнику в 3 (трьох) примірниках на паперових носіях та в електронному вигляді на цифровому носії інформації у форматі PDF, за накладною та актом прийому-передачі проектних робіт.

За умовами пункту 1.3 договору виконавець виконує обумовлені цим договором проектні роботи без погодження у відповідних органах в строки згідно з пунктом 3.1 цього договору та у відповідності до вимог технічних умов, ДБН, державних стандартів та інших чинних нормативних актів України і м. Києва.

Пунктами 2.1, 2.2 договору унормовано, що вартість проектних робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни вартості проектування (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору, становить 270 833,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 54 166,67 грн., разом з ПДВ - 325 000,00 грн. Оплата проектних робіт проводиться в наступному порядку: замовник до початку виконання робіт сплачує на поточний рахунок виконавця аванс в розмірі 50 % від вартості проектних робіт, визначеної в пункті 1.1 Договору; остаточний розрахунок відбувається протягом 10 (десяти) операційних (банківських) днів з дня підписання замовником акту прийому-передачі проектних робіт та отримання проектної документації за накладною.

Розрахунки замовник здійснює в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору виконавець зобов`язаний розпочати виконання проектних робіт - протягом 2 (двох) робочих днів з дати перерахування замовником авансу згідно з пунктом 2.2.1 даного договору. Строк виконання проектних робіт визначено сторонами в додатку № 2 до договору (Календарний план виконання робіт).

У додатку № 2 до договору (Календарний план виконання робіт) сторони погодили наступні види та строки виконання проектних робіт (по розділам): АБ, КМ, КБ - 45 календарних днів; ТМК - 45 календарних днів; ЕМ - 45 календарних днів; АТМК - 60 календарних днів; ОВ - 60 календарних днів; ВК - 60 календарних днів; завдання для будівельників - 10 календарних днів.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою завершення виконання проектних робіт виконавцем вважається дата передачі замовнику готової проектної документації за накладною та підписання сторонами акту прийому-передачі проектних робіт.

Відповідно до пунктів 4.1-4.6 договору виконавець виконує проектні роботи згідно з вимогами державних будівельних норм і правил у встановлені договором строки виконання проектних робіт.

У разі зміни технічних умов (технічного завдання) і вихідних даних замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів письмово сповістити про це виконавця доповненням (зміною) технічного завдання або документом, що його змінює. При цьому, в разі необхідності, сторони оформляють додаткову угоду до Договору з уточненням строків виконання проектних робіт і їх вартості та вносять відповідні зміни до Календарного плану виконання проектних робіт.

Після закінчення виконання проектних робіт виконавець передає замовнику проектну документацію в 3 (трьох) примірниках на паперових носіях та в електронному вигляді на цифровому носії інформації у форматі PDF за накладною та актом прийому-передачі проектних робіт. Додаткові примірники проектної документації , які видаються на прохання замовника, сплачуються додатково.

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання проектної документації та акта зобов`язаний розглянути їх та, в разі відсутності зауважень, підписати акт і передати один екземпляр виконавцю. При наявності у замовника зауважень до переданої проектної документації останній протягом 5 (п`яти) робочих днів надає виконавцю мотивовану відмову від прийняття проектних робіт з посиланням на невиконані пункти договору.

У випадку відмови замовника від приймання проектних робіт (проектної документації) складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Якщо після оплати виконаних проектних робіт у замовника є претензії або зауваження, останній має право заяви їх виконавцю в порядку та в строки встановлені чинним законодавством України.

Якщо у встановлений пунктом 4.4 договору термін виконавець не отримує підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття проектних робіт, роботи вважаються виконаними належним чином та прийнятими замовником.

У пункті 5.1.1. договору вказано, що протягом 5 робочих днів з моменту укладання цього договору надати виконавцю вихідні дані, що необхідні для розробки проектної документації в об`ємі, встановленому діючим законодавством України згідно з переліком:

1) Хімічний аналіз води у точці приєднання водопроводу;

2) Сумісно розроблене технічне завдання підписане замовником;

3) Висновок провайдера аеронавігаційного обслуговування;

4) Існуючий дозвіл на викиди;

5) Довідка щодо фонових концентрацій забруднюючих речовин;

6) Існуючий договір на водопостачання та каналізацію;

7) Рішення міської міжвідомчої комісії з питань теплопостачання цивільного і виробничого призначення про можливість реконструкції котельні (надає замовник або за його дорученням отримує виконавець за додаткову оплату, погоджену сторонами);

8) Технічна документація бюро технічної інвентаризації на приміщення котельні (надає замовник або за його дорученням отримує виконавець за додаткову оплату, погоджену сторонами);

9) Містобудівні умови і обмеження (надає замовник у випадку відсутності рішення, вказаного в частині 9) пункту 5.1.1.);

10) документи, що підтверджують можливість користування земельною ділянкою (договір оренди і т.і. за потребою);

11) черговий кадастровий план з реєстром земельних ділянок;

12) геодезичні вишукування, геологічні вишукування (надає замовник або за його дорученням отримує виконавець за додаткову оплату, погоджену сторонами);

13) генеральний план з експлікацією будівель.

Пунктом 5.1.2. визначено, що у випадку якщо виконавець не може приступити до виконання ПР або зупинив їх виконання у зв`язку з відсутністю вихідних даних, строк виконання ПР продовжується автоматично на строк прострочення замовником вихідних даних.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Водночас умовами пункту 9.2 означеного правочину встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність виконавця, та/або у будь-який час відмовитися від Договору, якщо

- виконавець своєчасно не розпочав виконувати проектні роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення у строк стає явно неможливим (пункт 9.2.1);

- під час виконання проектних робіт стане очевидним, що вони не будуть виконані належним чином, замовник має право призначити виконавцю строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги - відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення проектної документації іншій особі за рахунок виконавця (пункт 9.2.2);

- у будь-який час до закінчення виконання проектних робіт відмовитися від Договору, виплативши виконавцю плату за виконану частину проектних робіт (пункт 9.2.3).

У додатку № 1 до договору сторони досягли згоди про величину договірної ціни вартості вищенаведених проектних робіт (без погодження у відповідних державних органах) у розмірі 325 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 2.2 Договору позивач відповідно до платіжного доручення від 25.09.2018 № 196 перерахував на поточний рахунок виконавця аванс в розмірі 50 % від вартості проектних робіт у розмірі 162 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього платіжного документа.

Листом від 12.05.2020 № 12/05-5 позивач направив відповідачу на підписання акт надання послуг від 31.05.2020 № 42, та зазначив, що у зв`язку із ненаданням документів, визначених у пункту 5.1.1. договору, виконавець не має можливості виконати в повному обсязі своїх зобов`язань за договором та видати проектну документацію. Відтак, позивач просив прийняти виготовлену проекту документацію та оплатити фактично виконані на 90 % роботи.

Листом від 21.05.2020 № 37452 відповідач, у відповідь на лист від 12.05.2020 № 12/05-5 повернув без підпису акт надання послуг від 31.05.2020 № 42 та зазначив, що вказаний акт не відповідає умов договору та жодним чином не підтверджує факту виконання проектних робіт, в тому числі в обсязі 90 % готовності. У листі також зазначає, що виготовлення виконавцем проектної документації в обсязі 90 % готовності від погодженого сторонами є негативним результатом, а тому виконавець повинен був припинити виконання робіт. Таким чином, з огляду на закінчення строку дії договору, відповідач вимагав від позивача повернення суми сплаченого авансового платежу.

Позивач зазначає, що не отримував листа від 21.05.2020 № 37452, про що свідчить трекінг поштових відправлень. При цьому, опис вкладення у цінний лист не містить штрих-коду відправлення, що не може бути доказом відправлення саме цього документа всередині поштового відправлення за номером № 0302210691940.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що замовник декілька разів змінював технічне завдання на виконання проекту та не надав документів згідно переліку, визначеного пунктом 5.1.1. договору, тобто не надав вихідних даних, необхідних для розробки проектної документації.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що в порушення пункту 1.4. договору виконавець не надав замовнику копію сертифікату. Також, відповідач вказує на те, що позивач від дати укладення договору (31.08.2018) до дати отримання позивачем авансового платежу (25.09.2018) та до закінчення строку дії договору не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання від відповідача будь-якої інформації. Таким чином, за твердженнями відповідача, позивач протягом дії договору не приступив до виконання робіт та не виконав їх вчасно. Крім того, відповідач зазначає, що виконавець у разі неотримання від замовника вихідних даних повинен був письмово повідомити останнього про необхідність їх надати. Проте виконавець не звертався до замовника із повідомленням про необхідність надання вихідних даних. До того ж, відповідач вказує, що розраховував на виконання замовником робіт у повному обсязі, а тому виконання робіт на 90 % є негативним результатом, відтак, виконавець повинен був заздалегідь повідомити замовника про такий результат та не розпочинати виконання робіт. Відповідач вказує на ненадання позивачем доказів в підтвердження того, що порушення відповідачем своїх зобов`язань з надання вихідних даних не дало можливості позивачем належним чином виконати проектні роботи. Більше того, позивач не вказав, яких саме вихідних даних йому було недостатньо для виконання роботи. При цьому, відповідач стверджує, що вихідні дані, зазначені у пункті 5.1.1., не передбачені чинним законодавством. Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача про наявність вини відповідача у простроченні строків виконання робіт є недоведеним. Також відповідач вказує на неотримання від позивача ані в паперовому вигляді, ані в електронному проектної документації. Більше того, листом відповідач повернув позивачe акт надання послуг від 31.05.2020 № 42 без його затвердження на підписання. Крім того, відповідач стверджує, що наданий позивачем до позовної заяви ескізний проект (додаток 3) є самостійним етапом проектної документації, який не відповідає домовленості сторін та предмет договору, а тому не підтверджує факт виконання позивачем робіт. Також відповідач вказує на те, що позивачем не було дотримано вимог досудового врегулювання спору, а тому звернення позивача до суду є передчасним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Статтею 887 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Частиною 1 статті 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, у тому числі: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором.

Підрядник, у свою чергу, згідно статті 890 Цивільного кодексу України, зобов`язаний, у тому числі: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Згідно частин 4, 5 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (підрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акту виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акту.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, листом від 12.05.2020 № 12/05-5 позивач направив відповідачу на підписання акт надання послуг від 31.05.2020 № 42, та зазначив, що у зв`язку із ненаданням документів, визначених у пункту 5.1.1. договору, виконавець не має можливості виконати в повному обсязі своїх зобов`язань за договором та видати проектну документацію. Відтак, позивач просив прийняти виготовлену проекту документацію та оплатити фактично виконані на 90 % роботи.

Проте, відповідачем не підписано наданий позивачем акт надання послуг від 31.05.2020 № 42 та у встановлений договором строк не надано мотивовану відмову від прийняття проектних робіт з посиланням на невиконані пункти договору.

Як зазначає, відповідач у відзиві на позовну заяву, листом від 21.05.2020 за вих. №37452 останній повернув без підпису акт від 31.05.2020 № 42, посилаючись на те, що виконавець до 12.05.2020 не звертався із запитами про надання вихідних даних, а виготовлення виконавцем проектної документації стадії "Робочий проект" по розділу "Котельня" в обсязі 90% від погодженого сторонами є негативним результатом, відповідно, виконавець повинен був припинити виконання робіт. Грубе порушення та не виконання з боку виконавця умов договору призвело до того, що замовник не отримав вчасно результатів, на отримання яких він розраховував під час укладання договору.

Судом не приймається до уваги вказані твердження відповідача, оскільки останнім не надано належних доказів направлення позивачу листа від 21.05.2020 за вих. №37452, з урахуванням того, що на наданому відповідачем опису вкладенні у цінний лист відсутній номер пошитого відправлення. Крім того, позивачем заперечується факт отримання вказаного листа.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів направлення виконавцю даної відповіді № 37452 від 21.05.2020, а також того, що замовник, на виконання пункту 4.4. договору, підписаний екземпляр акту повернув виконавцю, чи надав обґрунтовану відмову від підписання акту наданих послуг, тому відповідно до пункту 4.4. договору, такий акт вважається підписаним, а роботи наданими належної якості та у повному обсязі.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Крім того судом встановлено, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України)

Наразі, підрядником (відповідачем) не ставилися вимоги про визнання спірного акту недійсним, як того вимагають приписи Цивільного кодексу України, а тому відповідачем не доведено факту невиконання позивачем підрядних робіт за актом надання послуг від 31.05.2020 № 42.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором про виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 у розмірі 130 000,00 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 432 грн 00 коп. 3 % річних та 5 940 грн 82 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 28.05.2020 по 09.10.2020.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати проектних робіт згідно даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення за кожен день прострочення від суми несплачених коштів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та процентів річних суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 432 грн 00 коп. 3 % річних та 5 940 грн 82 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 28.05.2020 по 09.10.2020, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо вимог позивача про визнання акту надання послуг від 30.05.2020 № 42 до договору на виконання проектних робіт від 31.08.2018 № 70018 на стадії "Робочий проект" на об`єкті "Майновий комплекс під розміщення офісів по вул. Амурській, 6 в Голосіївському районі м. Києва" по розділу "Котельня" підписаним сторонами договору - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на суму 292 500 грн 00 коп., а робіт, виконаними Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"- виконаними належним чином, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинене ним цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що чинне законодавство забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання, державних та суспільних інтересів. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож, визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто, вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Спосіб захисту як механізм відновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов`язку має втілювати безпосередню мету, якої бажає досягти суб`єкт захисту (позивач).

Суд зазначає, що кінцевою метою укладення договору підряду є: для замовника - отримання індивідуалізованого результату праці підрядника, а для підрядника - одержання оплати за свою працю (а не одержання підписаних актів виконаних робіт). Отже, акт виконаних робіт є лише доказом для підтвердження обставин виконання позивачем робіт і наявності підстав для оплати їх відповідачем.

Предметом позову має бути матеріально-правова або немайнова вимога. Ним не може бути обставина, яка фактично має слугувати доказом у справі (зокрема, це стосується акта виконаних робіт, що підтверджує наявність чи відсутність юридичних фактів, які є підставою позову).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про визнання акту підписаним, а робіт - виконаними не підлягає задоволенню, оскільки не може бути самостійним предметом спору та відповідно способом захисту, а підлягає встановленню лише в процесі розгляду спору, що виник між особами щодо права цивільного (зокрема, стягнення заборгованості за виконані роботи).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Форум Груп Україна" (03680, місто Київ, провулок Охтирський, будинок 7, офіс 1-106, ідентифікаційний код 40900270) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Інженерно-енергетична компанія" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, офіс 507, ідентифікаційний код 40572441) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн 00 коп. 3 % річних, 5 940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн 82 коп. пені та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 08.11.2022

Суддя Н.Плотницька