Постанова

від 08.06.2022 по справі 918/929/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року Справа № 918/929/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.22р. у справі №918/929/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів"

до 1) Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

2) товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд"

про визнання незаконним, скасування рішення та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 р. у справі 918/929/21 в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області до товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" про визнання незаконним, скасування рішення та визнання недійсним договору відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 17.02.2022 р. у справі №918/929/21 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції вказав, що відповідачем у справі було підтверджено належними та допустимими доказами обсяг та вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу. У свою чергу їх співмірність та відповідність критеріям розумності не спростовано доводами позивача викладеними у клопотанні про зменшення таких витрат, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ " ІБК Енерготехнобуд " про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача у справі 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн відмовити. Стягнути з відповідачів судові витрати. Зазначає, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які понесені позивачем у зв`язку із зверненням до суду апеляційної інстанції, будуть надані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не враховано вимог співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлених ГПК України, а тому задоволена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом такої правничої допомоги та часом, витраченим на надання таких послуг.

Скаржник звертає увагу суду, що відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача 2 та представником відповідача 1 містять єдину правову позицію, ідентичні суттєві частини тексту, що в сукупності вказує на спільну підготовку останніми відзиву на позовну заяву та ймовірне копіювання представником відповідача 2 його тексту. А тому, виконання всього обсягу юридичної й технічної роботи по підготовці відзиву на позовну заяву адвокатом Марковичем Ю.В. не підтверджується, а час, зазначений останнім для підготовки відзиву на позовну заяву (2 години) у акті здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.02.2022 р. є занадто тривалим.

Також вказує, що зі змісту Акту здачі-прймання наданих послуг №1 від 09.02.2022 року не вбачається, у яких саме судових засіданнях брав участь адвокат та яким чином останній розрахував час, витрачений на участь у них.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.22р. у справі №918/929/21 та ухвалено розглянути апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2022 р. у справі №918/929/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу відповідачем-2 було подано до суду першої інстанції копії наступних документів, зокрема: 1) договір про надання правової допомоги від №23/11 від 23.11.2021 року (т.1, а.с.268-269); 2) акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.02.2022 р. до договору №23/11 від 23.11.2021 року (т.1 а.с.270); 3) квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 09.02.2022 р. (т.1, а.с.271); 4) ордер серія ВК №103306 від 23.11.2021 року (т.1, а.с.107); 5)свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.12.2018 року (т.1, а.с.108).

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі №910/4201/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.11.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" та адвокатом Марковичем Юрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №23/11, відповідно до п.1 - п.1.3 яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику комплекс послуг по юридичному супроводу господарського спору, що виник між замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" в межах справи №918/929/21, що розглядається господарським судом Рівненської області, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт. Виконавець в межах даного договору виконує наступну роботу: здійснює підготовку та подання до господарського суду Рівненської області письмових документів по справі №918/929/21; письмових клопотань, заяв по суті необхідних для розгляду справи; здійснює представництво інтересів замовника у господарському суді Рівненської області по справі №918/929/21. Після ухвалення рішення господарського суду Рівненської області, сторони підписують акт приймання передачі наданих послуг, який є підставою для оплати замовником наданих виконавцем юридичних послуг.

Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами розгляду господарським судом Рівненської області справи №918/929/21 та враховуючи обсяги виконаних робіт та фіксується в акті приймання передачі наданих послуг(п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що сторони погодили, що вартість послуг (гонорар адвоката) згідно цього договору становить 5 000,00 гривень.

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.02.2022 адвокатом Марковичем Ю.В. виконані, а ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" прийняті наступні юридичні послуги: підготовлено та подано до господарського суду Рівненської області відзив на позовну заяву по справі №918/929/21 (2 години роботи адвоката); забезпечено участь в судових засіданнях у господарському суді Рівненської області по справі № 918/929/21 (чотири судових засідання, 2 години роботи адвоката) на загальну суму 5 000 грн.

Відповідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 09.02.2022 року ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" сплачено на підставі договору про надання правової допомоги №23/11 від 23.11.2021 року на користь адвоката Марковича Юрія Володимировича 5000 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в договорі про надання правової допомоги №23/11 від 23.11.2021 року визначено фіксований розмір оплати гонорару адвоката в сумі 5000 грн. та відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.02.2022 року адвокатом Марковичем Ю.В. було надано клієнту послуги саме на суму зазначену в договорі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20 листопада 2020 року (справа № 910/13071/19) звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 грудня 2020 року (справа №640/18402/19) зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Разом з тим, з аналізу частини п`ятої статті 126 ГПК України вбачається, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019 р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі №910/906/18 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Колегією суддів встановлено, що до суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" подавало клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу (т.2, а.с.1-5). Вказане клопотання за своїм змістом є аналогічним поданій позивачем апеляційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2022 р. у справі №918/929/21.

Таким чином, оцінюючи доводи скаржника про ймовірне копіювання та спільну підготовку відзиву на позовну заяву відповідачем 1 та 2, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачі фактично одночасно подали до суду першої інстанції відзиви на позовну заяву - 24.11.2021 року (т.1, а.с. 95-108, а.с. 116-146), що унеможливлює їх копіювання, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє вищезазначені твердження скаржника, які ґрунтуються лише на припущеннях та не доведені належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта щодо відсутності зазначення у акті здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.01.2022 р., у яких саме засіданнях брав участь адвокат, судовою колегією теж відхиляються, оскільки акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 09.01.2022 р. є не єдиним доказом участі адвоката Марковича Ю.В. в судових засіданнях. В матеріалах справи також наявні протоколи судових засідань від 24.11.2021 року (а.с.109), від 22.12.2021 року (а.с.183-185), від 11.01.2022 (а.с.199-200), від 08.02.2022 року (а.с.248-250), які підтверджують, що адвокат Маркович Ю.В. був присутній у вищезазначених судових засіданнях та здійснював представництво ТОВ "ІБК Енерготехнобуд".

Доводи апелянта щодо розгляду заяви ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" про ухвалення додаткового рішення про вирішення розподілу витрат на правничу (правову) допомогу без участі в судовому засіданні представника позивача, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подавав клопотання про зменшення розміру судових витрат та клопотання про відкладення розгляду справи, що також свідчить про обізнаність останнього щодо дати розгляду вищевказаної заяви.

Натомість винесення рішення судом в судовому засіданні 17.02.2022, на яке представник позивача не з`явився, не може свідчити про порушення судом норм процесуального права, оскільки за змістом ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду цього засіданні, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що подані відповідачем-2 докази (договір про надання правової допомоги від 23.11.2021, акт здачі-приймання наданих послуг від 09.02.2022, квитанція про оплату наданих послуг від 09.02.2022) у своїй сукупності з іншими матеріалами справи (протоколами судових засідань, процесуальними документами поданими представником відповідача-2) у повній мірі підтверджують склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції на загальну суму 5000 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. ст. 126, 129 ГПК України, співрозмірність заявлених судових витрат зі складністю справи, реальність надання адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також те, що договором про надання правової допомоги №23/11 від 23.11.2021 року було визначено фіксований розмір суми оплати послуг адвоката, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доцільності відшкодування позивачем на користь відповідача-2 понесених ним витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції у сумі 5000 грн.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.22р. у справі №918/929/21 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.