Постанова

від 30.05.2022 по справі 910/20745/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/20745/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Київської міської ради і 2) Громадської організації "Парк Жмаченка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 (суддя Джарти В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (головуючий суддя Куксов В. В., судді Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/20745/20

за позовом Релігійної громади: Помісна церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадська організація "Парк Жмаченка",

про визнання недійсним рішення,

(у судовому засіданні взяли участь представники: відповідача - Перепелицін К. М., третьої особи - Меженко А. М., Прилуцька Н. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Релігійна громада: Помісна церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва (далі - позивач, Церква) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання недійсним Рішення Ради від 24.09.2020 № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між позивачем та відповідачем у Дніпровському районі міста Києва від 22.10.2004 № 66-6-00197".

2. На обґрунтування позову, позивач послався на порушення оспорюваним рішенням (згідно з яким, зокрема, розірвано укладений між сторонами у справі договір оренди земельної ділянки від 22.10.2004 № 66-6-00197 та надано спірній земельній ділянці статус парку) його прав як орендаря спірної земельної ділянки за таким договором; акцентував на тому, що це рішення прийнято в порушення передбаченого чинним законодавством порядку і всупереч нормам земельного законодавства та з порушенням Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 (далі - Регламент); зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження доводів про нецільове використання земельної ділянки та про відсутність вини позивача в недотриманні строків завершення забудови спірної земельної ділянки; також вказував на недотримання Радою вимог законодавства в частині надання спірній земельній ділянці статусу парку.

3. Рада проти позову заперечила та зазначила про порушення Церквою норми пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, порушення орендарем договірних зобов`язань щодо завершення реконструкції об`єкта не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору оренди, що згідно з пунктом "г" статті 141 ЗК України, пунктами 11.4, 11.5 договору оренди є підставами для припинення права користування земельною ділянкою. Також вказала, що при прийнятті спірного рішення були дотримані приписи статей 3, 30, 31, 34 Регламенту та про наявність інтересу власника земельної ділянки у підвищенні рекреаційного потенціалу міста Києва.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, позов задоволено повністю. Визнано рішення Ради від 24.09.2020 № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між Київською міською радою та Релігійною громадою: Помісна церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва від 22.10.2004 № 66-6-00197" недійсним.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивач вчиняв необхідні дії для будівництва об`єкта на виконання умов договору оренди, що свідчить про її цільове використання; наявність документально підтверджених фактів вчинення Церквою необхідних дій для будівництва об`єкта на виконання умов договору оренди нівелює наявність вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частин закінчення забудови протягом трьох років.

6. Також суди вказали, що надання Радою земельній ділянці статусу парку та надання розпорядження здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою за умови знаходження на цій ділянці об`єкта незавершеного будівництва спортивного комплексу "Динамо", придбаного позивачем на підставі договір купівлі-продажу від 20.07.2000, не може бути визнана законним з огляду на приписи положень статей 316, 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, справу № 910/20745/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

8. Громадська організація "Парк Жмаченка" (далі - третя особа, ГО "Парк Жмаченка") подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

9. У касаційній скарзі Рада зазначає, що діяльність позивача безпосередньо суперечить істотним умовам договору оренди та вимогам статті 629 ЦК України, статей 22, 96, частини 1 статті 141 та частини 1 статті 143 ЗК України, статті 25 Закону України "Про оренду землі" в частині порушення позивачем визначеного приписами пункту 8.4. договору оренди обов`язку закінчити реконструкцію об`єкта на земельній ділянці не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, що за змістом пунктів 11.4, 11.5 договору оренди є самостійною підставою для його одностороннього розірвання, а також в частині отримання позивачем містобудівних умов та обмежень від 17.06.2020 № 580 і дозволу на виконання будівельних робіт від 21.12.2020 ІУ013201217815 для здійснення будівельних робіт відмінних, від визначених умовами договору оренди, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

10. В частині застосування приписів статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" відповідач посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 № 910/8011/17, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17.

11. В обґрунтування підстав касаційного оскарження Рада посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 629 ЦК України, статей 22, 96, частини 1 статті 141 та частини 1 статті 143 ЗК України, статті 25 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах з огляду на здійснення позивачем завершення будівництва духовно-благодійного комплексу з пристосуванням під багатофункціональний комплекс з видом будівництва - нове будівництво, тип об`єкта - будівля/споруда Код ДКБС:1:122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови без письмової згоди орендодавця, який надав земельну ділянку для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу, що прямо суперечить як волевиявленню Ради, так і змісту договірних зобов`язань, та свідчить про наявність вини орендаря у тривалому невиконанні договірних зобов`язань, що обґрунтовує правомірність та законність оскаржуваного орендарем рішення Ради, та тягне за собою відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи третьої особи, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

12. Третя особа в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме приписів частин 1, 2 статі 614 ЦК України, частина 1 статті 651 ЦК України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також незастосування частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" за обставин тривалого невиконання орендарем умов договору оренди без жодних на те причин, нецільового використання земельної ділянки і, як наслідок, одностороннього розірвання договору з підстав, визначених у ньому, за відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах.

13. Крім того, скаржник зазначає про недослідження судами першої та апеляційної інстанції ключових доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо намірів Церкви здійснити забудову спірної земельної ділянки (побудувати новий багатоквартирний житловий будинок) всупереч вимогам договору оренди та містобудівної документації, а саме генеральному плану міста Києва, що підтверджується містобудівними умовами та обмеженнями від 17.06.2020 № 580 та дозволом на виконання будівельних робіт від 21.12.2020 ІУ013201217815, а також щодо незавершення позивачем реконструкції об 'єкта в строк, встановлений п. 8.4 договору оренди (зокрема бездіяльність Церкви протягом 8 років щодо вчинення дій направлених на виконання умов договору оренди), що цим же договором визначено як підстава для його одностороннього розірвання.

14. У касаційній скарзі третьої особи містяться посилання на постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 16.06.2021 у справі № 375/278/20.

Позиція інших учасників справи

15. Церква подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві позивач посилається на безпідставність доводів скаржників щодо недотримання Церквою вимог законодавства і умов договору оренди в частині отримання містобудівних умов і обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, а також підтримує доводи позовної заяви та висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконності рішення Ради від 24.09.2020 № 455/9534.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Рішенням Ради від 24.04.2003 № 411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (далі - рішення від 24.04.2003 № 411/571), а саме пунктом 60 рішення затверджено проєкт відведення земельної ділянки помісній Церкві християн віри євангельської "Християнська надія" у Ленінградському районі м. Києва для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва та передано помісній Церкві Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Ленінградському районі м. Києва, за умови виконання п. 60.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,24 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 07.09.1984 № 807/22 "Про відведення земельної ділянки Українській Республіканській Раді "Динамо" для будівництва республіканської спеціалізованої бази "Динамо" по вул. Жмаченка у Дніпровському районі" (лист-згода від 04.01.2002 №05-2).

17. На виконання рішення від 24.04.2003 № 411/571 між Церквою і Радою укладено договір оренди земельної ділянки від 22.10.2004, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 66-6-00197 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. за № 1034 (далі - договір оренди).

18. Відповідно до п. 2.1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: - кадастровий номер - 8000000000:66:094:0019; - місце розташування - вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському p-ні м. Києва; - цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу; - розмір - 42424 кв. м (далі - спірна земельна ділянка).

19. Договір укладено на 25 років (пункт 3.1. договору оренди). Отже, строк дії договору до 20.10.2029.

20. За змістом п. 8.4 договору оренди орендар зобов`язаний, в тому числі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди; завершити реконструкцію об`єкта в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; тощо.

21. Пунктом 11.4. договору оренди сторони погодили припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків реконструкції об`єкта, встановлених пунктом 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

22. Згідно з пунктом 11.5. договору оренди договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

23. 24.09.2020 на пленарному засіданні XI сесії Київської міської ради VIII скликання прийнято рішення Ради № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між Релігійною громадою: Помісна Церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва та Київською міською радою від 22.10.2004 № 66-6-00197" (далі - спірне рішення, рішення від 24.09.2020 № 455/9534). Вказаним рішенням ухвалено, зокрема, розірвати договір оренди (1); надати спірній земельній ділянці статус парку відповідно до плану-схеми, що додається (2).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

25. Судові рішення у справі оскаржується Радою з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ГО "Парк Жмаченка"- з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційних скарг

26. Предметом спору у даній справі є питання щодо законності рішення Ради, яким розірвано укладений з Церквою договір оренди і надано спірній земельній ділянці статус парку.

27. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

29. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

30. Таким чином, наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

31. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про розірвання договору оренди стало невиконання позивачем зобов`язань за договором, а саме умов пункту 8.4 договору - незавершення реконструкції об`єкта в строки, встановлені проєктною документацією, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

32. Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

33. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що: 1) договір оренди укладено та зареєстровано 22.10.2004; 2) 03.02.2005 позивачем отримано архітектурно-планувальне завдання №04-1097 під реконструкцію незавершеного будівництва спортивного комплексу під духовно-благодійний комплекс; 3) у 2006 році Церква замовила проєкт на реконструкцію духовно-благодійного комплексу, однак вказаний проєкт не пройшов погодження та був відхилений Церковною Радою для опрацювання; 4) у 2014 році Релігійна громада замовила проєкт на реконструкцію незавершеного спортивного комплексу під духовно-благодійний комплекс "Християнська надія" по вул. Генерала Жмаченка, 20, але технічна реалізація цього проекту станом на день розгляду спору не закінчена через відсутність необхідних коштів; 5) 12.10.2018 згідно з наказом № 1032 Департаменту містобудування та архітектури були затверджені містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта реконструкції на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі; 21.12.2020 Церква отримала дозвіл на виконання будівельних робіт.

35. Проаналізувавши діяльність позивача у 2005-2006 роках щодо замовлення та розроблення проєктної документації, яка не пройшла погодження Церковної Ради; у 2014- 2015 роках щодо замовлення та розроблення проєктної документації, яка не була реалізована через відсутність коштів; у 2018 році та 2020 році щодо отримання містобудівної документації та дозволу на виконання будівельних робіт, суди дійшли висновків про вчинення позивачем необхідних дій для будівництва об`єкта на виконання умов договору оренди та про відсутність вини позивача у невиконанні умов договору оренди в частині закінчення забудови протягом трьох років.

36. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/4198/16, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, орендар має довести, що порушення строків забудови земельної ділянки сталося не з його вини.

37. Посилаючись на неврахування / відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в спірних правовідносинах, скаржники не погоджуються з висновками судів в частині відсутності підстав для розірвання в односторонньому порядку договору оренди з підстав, визначених пунктами 11.4, 11.5 цього договору, а саме у зв`язку з невиконанням позивачем вимог пункту 8.4 договору оренди, зокрема щодо закінчення забудови земельної ділянки протягом трьох років.

38. Суди у цій справі, процитувавши умови договору оренди, а також встановивши обставини стосовно вчинення позивачем дій спрямованих на виконання умов договору оренди щодо реконструкції незавершеного будівництва, не надали належної оцінки доводам Ради щодо бездіяльності саме позивача щодо виконання умов договору оренди протягом 8 років з 2006 по 2014 роки (зазначені обставини належним чином не спростовувалися і позивачем) і причин відкладення початку будівництва.

39. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність вини позивача в порушенні строків завершення забудови земельної ділянки не ґрунтуються на встановленні поважних причин незавершення будівництва в строки, передбачені договором оренди, з причин, що не залежали від самого позивача, що свідчить про безпідставність посилання судів на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16, оскільки у наведеній справі обставини щодо відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови достеменно були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

40. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

41. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

42. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

43. Невстановлення судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування норм матеріального права, а відтак доводи скаржників щодо відсутності висновків Верховного Суду в правовідносинах, що склалися між учасниками справи (пункти 11, 12), є передчасними. В силу імперативних приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений можливості самостійно виправити вказані процесуальні недоліки.

44. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зокрема щодо дотримання орендарем умов договору в частині забудови земельної ділянки пов`язані зі встановленням обставин справи та відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. З огляду на допущене судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права (пункти 38, 39 цієї постанови), доводи скаржників, викладені у пунктах 9, 13 цієї постанови є передчасними, а тому відхиляються Судом.

46. Доводи скаржників, викладені у пунктах 10, 14 не підпадають під правове регулювання частини 2 статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку. Крім того, перевірка судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права можлива за належного встановлення обставин, що мають значення для спору, чого в цій справі, як зазначено вище, зроблено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

49. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу Ради необхідно задовольнити, касаційну скаргу ГО "Парк Жмаченка" - задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

52. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

2. Касаційну скаргу Громадської організації "Парк Жмаченка" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/20745/20 скасувати.

4. Справу № 910/20745/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил