Постанова

від 07.06.2022 по справі 147/110/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/110/22

Провадження № 22-ц/801/990/2022

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мудрак А. М.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 рокуСправа № 147/110/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача: Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, мотивуючи тим, що 08.11.2021 прийшовши на роботу до ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області», вона отримала наказ від 08.11.2021 № 75-вн «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», яким її було відсторонено від роботи соціального педагога з 08.11.2021 у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину. Також вищевказаним наказом призупинено виплату заробітної плати. Наказ про відсторонення від роботи мотивований лише посиланням на наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням» від 04.10.2021 №2153. Вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом. Стверджує, що відсторонення від роботи порушило її права, передбачені Конституцією України. Також, позивач звертає увагу, що ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, зобов`язання щодо щеплення від COVІD-19 з боку працівника немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності такого щеплення. Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Даним законом щеплення від COVІD-19 не встановлене, як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Звертає увагу на те, що на сьогодні не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVІD-19. Також відсторонення від роботи з підстави відмови від щеплення не входить до переліку підстав, передбачених ст. 43 КЗпП України. Стверджує, що відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни.

У зв`язку з чим просила визнати незаконним та скасувати наказ від 08.11.2021 №75-вн та поновити її на роботі. Також просила стягнути з відповідача заробітну плату за період відсторонення від роботи з 08.11.2021 по день ухвалення рішення суду та стягнути понесені нею судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн. Також просила допустити рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за весь час незаконного відсторонення від роботи до негайного виконання в порядку ч.1 та ч.2 ст. 430 ЦПК України.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №75-вн від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1».

Стягнуто з Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Стягнуто з Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1984,80 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Опорний заклад освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Дудін Л.В. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 24.09.2007 перебуває в трудових відносинах з відповідачем - Опорним закладом освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області». З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 24.09.2007 встановлено, що наказом №159-к від 20.09.2007 ОСОБА_1 з 24.09.2007 призначена на посаду соціального педагога по строковому трудовому договору згідно з п.2 ст. 23 КЗпП України. 15.08.2008 переведена на посаду соціального педагога на безстроковий трудовий договір п.1 ст. 23 КЗпП України (а.с.9, 10).

Відповідно до наказу №75-вн від 08 листопада 2021 року директора Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» А.Сліденко ОСОБА_1 , соціального педагога, відсторонено від роботи з 08.11.2021 у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Бухгалтерам, на період відсторонення працівника, призупинити виплату заробітної плати. Підстава: наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 (а.с.13).

03.11.2021 було видано наказ № 85-к про попередження щодо відсторонення працівників закладу освіти за підписом директора ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області». Зі змісту даного наказу вбачається, що директор, керуючись ст. 46 КЗпП, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, наказом начальника управлінню освіти, культури, туризму, молоді та спорту Тростянецької селищної ради від 01.11.2021 №384 «Про попередження щодо відсторонення керівників і працівників закладів освіти», наказав допустити до роботи з 08.11.2021 працівників ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ст. №1», які мають підтверджуючі документи щеплення проти COVID-19. Працівників ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ст. №1», які не мають підтверджуючих документів щеплення проти COVID-19 відсторонити від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. З вищезазначеним наказом позивач ознайомлена, про що розписалася (а.с.66).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного Наказу від 08.11.2021 №75-вн про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Зазначив, що оскільки в оспорюваному наказі відсутнє подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, то такий наказ є безпідставним та свавільним. Також вважав, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 і в подальшому жодних постанов Кабінету Міністрів України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось. Внесення змін до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 є неприйнятним з точки закону, оскільки Кабінету Міністрів України вправі, відповідно вимог ч. 1 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлювати та відміняти карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії не наділений. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на роботі, оскільки при відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом вищеназваної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Таким актом є, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб», який передбачає відсторонення працівників як в разі відмови від обов`язкових щеплень, так і в разі ухилення від обов`язкових щеплень.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (надалі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 5 лютого 2020 року за №521 розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (надалі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26 жовтня 2021 року, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» ця постанова доповнена п.41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді соціального педагога у ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ст. №1», підпадає під дію вимог щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

03.11.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність виконання відповідних вимог, а саме пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 листопада 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 (а.с. 66). Отже в неї було достатньо часу і можливостей для виконання відповідних вимог з тим, щоб бути допущеною до роботи.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України N 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини й зареєструвало відповідний наказ.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (згідно постанови КМ N 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком N 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статі 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, колегія суддів вважає, що директор Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» Сліденко А., на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ N 1236 (в оновленій редакції).

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Відтак, втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Зазначені вище норми не враховано судом першої інстанцій під час вирішення спору, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №75-вн від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» задоволенню не підлягають, а виходячи з цього, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення заробітної плати за час відсторонення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, рішення першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянтом сплачено судовий збір в сумі 2977,20 грн.

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач, якому відмовлено у задоволенні позову, звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України його слід компенсувати ОЗО «Тростянецький ЗЗСО І-ІІІ ст. №1» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року скасувати в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Опорного закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Компенсувати Опорному закладу освіти «Тростянецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Тростянецької селищної ради Вінницької області», за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі 2977,20 грн, сплачений останнім за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 червня 2022 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко