Постанова

від 08.06.2022 по справі 380/3269/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 380/3269/20

адміністративне провадження № К/9901/38013/21, №К/9901/42723/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 380/3269/20

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Первинної профспілкової організації працівників у Львівській митниці професійної спілки працівників митних органів України,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційними скаргами Галицької митниці Держмитслужби

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач-1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первинної профспілкової організації працівників (далі - третя особа), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13 квітня 2020 року №141-о із займаної посади, на підставі якого позивача 15 квітня 2020 року було звільнено з роботи;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста "Мостиська-залізничний" Львівської митниці ДФС з 15 квітня 2020 року на підприємстві, в яке реорганізована Львівська митниця ДФС;

1.3. стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2020 року до дня ухвалення судового рішення, виходячи зі середньоденної заробітної плати 347,67 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;

1.4. стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 усі судові витрати, до яких входять витрати на правничу допомогу адвоката, попередня оплата за послуги якого становить 30000,00 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ про його звільнення з посади незаконним, прийнятим з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, позивач указав на те, що його звільнено з посади без перевірки можливості переведення на іншу посаду, оскільки відповідачами не виконано вимоги закону щодо пропонування йому вакантних посад для переведення в час дії попередження про наступне вивільнення. При цьому, на переконання позивача, взагалі не існувало підстав для звільнення, оскільки фактично мало місце лише перейменування державних органів і відповідних посад із збільшенням штатної чисельності працівників. Крім того, позивач наголосив на тому, що при його звільненні з посади державної служби відповідачем не було отримано згоди первинної профспілкової організації, що, на переконання позивача, є приводом для висновку про безумовну незаконність його звільнення.

2.1. Позивач також звертає увагу, що його було попереджено про наступне вивільнення з 13 квітня 2020 року, однак він продовжував працювати на посаді до 15 квітня 2020 року, у зв`язку з чим уважає таке попередження фактично відкликаним роботодавцем. Крім того, позивач звертає увагу, що його попередження про наступне вивільнення в зв`язку з реорганізацією мало місце (10 березня 2020 року), коли сплив строк для реорганізації, визначений наказом ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг і такий строк ще не було продовжено, тобто будь-які дії у межах реорганізації в цей час, на думку позивача, були протиправними.

2.2. Окремо позивач наголошує, що спірний наказ про його звільнення не містить належним чином окресленої підстави для звільнення позивача як у частині нормативних підстав, що проявилося у відсутності їх конкретизації в спірному наказі відповідно до норми чинного законодавства, так і в частині фактичних підстав.

2.3. Крім того, позивач уважає, що його звільнення відбулося із порушенням актуальної заборони звільнення працівників під час карантину через поширення інфекційної хвороби COVID-19.

3. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі у відзивах на позовну заяву підкреслили, що спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Закон № 889-VIII, а загальні норми законодавства про працю поширюється на державних службовців лише в частині відносин, не врегульованих спеціальним законом. З огляду на наведене, відповідачі уважали, помилковими доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм загального трудового законодавства. Так, відповідачі звернули увагу, що статтею 83 Закону № 889-VIII визначено підстави для припинення державної служби, зокрема, можливість її припинення за ініціативою суб`єкта призначення. При цьому, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба може бути припинена у зв`язку із скороченням чисельності та штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу. На підставі наведеного відповідачі доводили, що звільнення позивача, враховуючи те, що у цьому випадку відбувалася реорганізація державного органу (яка є окремою, самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про припинення державної служби), базувалося на приписах закону.

3.1. Відповідачі також звернули увагу, що на час прийняття рішення про наступне вивільнення позивача, його попередження про це та фактичного звільнення, норми закону в сфері державної служби не передбачали обов`язку роботодавця щодо працевлаштування працівників, які підлягали звільненню, оскільки частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено право (а не обов`язок) щодо пропозиції державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі. Крім того, наведена норма також встановлює відсутність обов`язку з отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення державного службовця.

3.2. Заперечуючи проти доводів позивача, відповідачі також указали на помилковість висновку позивача щодо відкликання попередження про наступне вивільнення в силу продовження роботи понад день, який визначений у такому попередженні як день звільнення, оскільки така підстава застосовується лише до випадків звільнення з ініціативи працівника (а не роботодавця).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

4. ОСОБА_1 з 1994 року працював на різних посадах у органах митної служби.

4.1. Зокрема, відповідно до наказу від 23 квітня 2019 року №304-о позивач з 01 травня 2019 року був увільнений із посади державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС та переведений на посаду державного інспектора митного поста «Мостиська-залізничний» Львівської митниці ДФС, де продовжував службу до часу спірного звільнення.

5. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - Постанова № 1200) вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (пункт 1 цієї Постанови).

5.1. Пунктом 2 Постанови № 1200 визначено, зокрема, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 858) утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2. Зокрема, реорганізовано Івано-Франківську митницю ДФС, Львівську митницю ДФС, Тернопільську митниця ДФС шляхом їх приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

7. На виконання пункту 2 Постанови № 858 видано наказ ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», згідно з пунктом 1 якого розпочато реорганізацію митниць ДФС (зокрема, Львівської митниці ДФС). Пунктом 2 цього наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, а пунктом 4 -визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

8. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

9. 28 листопада 2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

10.1. З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

11. Наказом керівника комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно зі списком. Серед переліку працівників, які підлягали попередженню, наявний також позивач (пункт 212 додатку до наказу).

12. Наказом Львівської митниці ДФС від 07 лютого 2020 року №03 «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року №666 «Про попередження про наступне вивільнення» із причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, наказ № 666 було скасовано як нереалізований.

13. Згодом, наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення», наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно списку, що додається. У пункті 173 додатку до цього наказу зазначено позивача серед службовців, які підлягали попередженню про наступне вивільнення.

14. Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлений 10 березня 2020 року, що засвідчене його особистим підписом, факт чого не заперечуються також і учасниками справи при її розгляді.

14.1. У цьому попередженні вказано про те, що в зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС, відповідно до Постанов № 1200, № 858, з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII та частиною шостою статті 49-2 КЗпП України, державний інспектор митного поста «Мостиська-Залізничний» Львівської митниці ДФС Шевчук В.А. попереджається про наступне звільнення зі займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Одночасно позивача проінформовано про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

15. Наказом Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13 квітня 2020 року №141-о позивача було звільнено 15 квітня 2020 року з посади державного інспектора митного поста «Мостиська-залізничний» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.

16. ОСОБА_1 з наказом від 13 квітня 2020 року №141-о про звільнення ознайомлений 15 квітня 2020 року о 10 год 35 хв, коли йому було під підпис вручено копію цього наказу. При цьому, позивач засвідчив свою незгоду зі звільненням.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

18. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин (стосовно припинення державної служби позивача в митних органах) першочергово застосовуються норми спеціального закону - Закону № 889-VIII. В той же час, застосування загальних норм трудового законодавства допустиме лише в разі неврегулювання відповідних питань спеціальним законодавством або ж прямої вказівки про це в спеціальному нормативному акті. При цьому, конструкція пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, за висновком суду, вказує на те, що реорганізація державного органу (як і будь-яка з інших підстав, що визначена в цьому пункті) є достатньою самостійною підставою для прийняття суб`єктом призначення рішення щодо припинення державної служби по відношенню до відповідних державних службовців (які проходять службу в реорганізовуваних органах - юридичних особах). У контексті наведеного судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що у цьому випадку мала місце реорганізація Львівської митниці ДФС шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби та, відповідно, настала обставина для можливості припинення державної служби за ініціативи роботодавця (суб`єкта призначення) - реорганізація державного органу, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. При цьому, суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про те, що відповідачем не було з достатньою чіткістю визначено правову підставу для його звільнення з-поміж передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підстав та підкреслив, що зміст рішення про звільнення працівника необхідно оцінювати з урахуванням всіх релевантних обставин, зокрема й рішень щодо реорганізації Львівської митниці ДФС, які є публічними та очевидно відомими позивачеві. Таким чином, визначену відповідачем підставу для звільнення слід пов`язувати саме з реорганізацією відповідного органу, що відповідає пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що у попередженні про наступне вивільнення, яке було надане позивачу, чітко й конкретно окреслено, що воно надається, власне, у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС.

18.1. Доводи позивача про те, що його необґрунтовано та без належної оцінки й порівняння з іншими працівниками було включено до переліку осіб, які повинні підлягати майбутньому вивільненню суд першої також оцінив критично та указав на те, що таке питання віднесено на розсуд відповідного органу, який реорганізовується, а також пов`язано із рішенням новоствореного органу (Галицької митниці Держмитслужби). Проаналізувавши чинну на момент виникнення спірних правовідносин редакцію Закону № 889-VIII, суд першої інстанції дійшов виноску, що стаття 87 Закону № 889-VIII на час звільнення позивача встановлювала, що процедура звільнення державного службовця та припинення державної служби з підстав реорганізації державного органу не вимагає ані обов`язкового пропонування вакантних посад державної служби, ані обов`язкового погодження з виборним органом первинної профспілкової організації, а відносить це питання виключно до права роботодавця.

18.2. Інші доводи позивача суд першої інстанції також визнав необґрунтованими та зазначив, що питання практичної організації проведення реорганізації юридичної особи, в тому числі й у частині вивільнення її працівників, відноситься до сфери розсуду адміністрації такої особи; чинне законодавство України не містить такої підстави для припинення процесу реорганізації юридичної особи як сплив строку її проведення, який є нічим іншим як формою організаційно-розпорядчого планування відповідного процесу; стаття 38 КЗпП України, на яку покликається позивач, регулює виключно питання розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, чого в цьому випадку не відбувалося, а застосування таких норм за аналогією закону є неможливим через відсутність відповідних законодавчих прогалин у певному правовому регулюванні; Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 256 носять рекомендаційний характер і стосуються державних службовців та працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома або перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, однак позивачем не доведено існування таких обставин (виконання ним роботи вдома чи перебування відпустці без збереження заробітної плати на період карантину), а також обов`язкового припису щодо заборони його звільнення в час карантину; результати інспекційних відвідувань Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, проведених Головним управлінням Держпраці у Львівській області, не вказують на існування конкретних обставин щодо порушень чинного законодавства України саме при спірному звільненні позивача і не мають для суду преюдиційного значення для та не можуть наперед обумовлювати рішення суду та впливати на його оцінку дійсних обставин справи.

19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

19.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13 квітня 2020 року №141-о;

19.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста "Мостиська-залізничний" Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року;

19.3. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2020 року до 3 червня 2021 року в розмірі: 90486 грн 90 коп (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

19.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII, які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав звільнення. Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення, за висновком суду апеляційної інстанції, не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

21. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

ІV. Касаційне оскарження

22. 21 жовтня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

23. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, а саме щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IХ, який полягає у тому, що вжите у ній слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

24. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника Галицької митниці Держмитслужби .

25. 13 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2 у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Також 24 листопада 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким суму понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, зменшити у зв`язку із завищенням та невідповідністю критеріям співмірності.

27. У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

27.1. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач-2 зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме частину 9 статті 139 КАС України без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 820/4281/17.

28. 13 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2 у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. 02 лютого 2022 року справа № 380/3269/20 надійшла до Верховного Суду.

30. Від інших учасників справи відзивів на касаційні скарги Галицької митниці Держмитслужби не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

34. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).

35. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

36. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

37. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

38. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

39. Частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

40. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

VІ. Позиція Верховного Суду

41. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, Верховний Суд виходить з такого.

44. Предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13 квітня 2020 року №141-о, яким позивача звільнено з посади державного інспектора митного поста "Мостиська-залізничний" Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

45. Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX, що діє з 25 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

46. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

47. Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції до набрання чинності Законом № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалася законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалося лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

48. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - № 440-IX), яким частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

49. Водночас, за змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

49.1. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

50. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

51. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

52. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

53. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

54. Отже вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.

55. Як установлено судами попередніх інстанцій, 10 березня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС.

56. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу від 13 квітня 2020 року №141-о «Про звільнення ОСОБА_1 », у цій справі врегульована положеннями Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

57. У світлі аргументів касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).

58. У наведених постановах у справах № 640/11024/20 та №380/3646/20 Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

59. Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, де зазначив, що вжите у пункті 2 частині 1 статті 41 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

60. Аналізуючи положення Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховного Суду у справах № 640/11024/20, №380/3646/20, № 380/3551/20 дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

61. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону № 889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX, які набули чинності з 25 вересня 2019 року, та із Законом № 440-IX, які набули чинності з 13 лютого 2020 року) були чинними як на момент попередження позивача про наступне звільнення (10 березня 2020 року), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача (13 квітня 2020 року) та підлягали застосуванню.

62. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання Львівською митницею ДФС встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

63. Крім того, колегія суддів уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що спірний наказ прийнято без конкретизації причин та підстав, оскільки зі змісту цього наказу вбачається, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому, як вірно зауважив суд першої інстанції, чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), в наказі зазначено дату припинення трудових відносин.

64. Таким чином, рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

65. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги відповідача-2 на постанову суду апеляційної інстанції, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог.

66. У цій справі касаційне провадження №К/9901/42723/21 відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року (вирішувалося питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу).

67. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

68. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

69. Таким чином, вищенаведене касаційне провадження стосуються питання розподілу судових витрат у цій справі, які здійснив суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

70. Враховуючи, що Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій справі, тому і розподіл судових витрат, здійснений у додатковій постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, є помилковим.

71. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

72. Отже постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року підлягають скасуванню, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року підлягає залишенню в силі.

73. Окрім того, колегія суддів зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року зупинено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 380/3269/20 у частині стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2020 року до 3 червня 2021 року в розмірі: 90486,90 грн до закінчення касаційного провадження.

74. З огляду на те, що за результатами касаційного розгляду, вирішено скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та залишити у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, тому Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення виконання оскаржуваного судового рішення, відповідно до частини третьої статті 375 КАС України.

VІІ. Судові витрати

75. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №380/3269/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді Н.А. Данилевич

В.Е. Мацедонська