Постанова

від 30.05.2022 по справі 367/8286/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/8286/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5968/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 8 листопада 2021 року (суддя Линник В.Я.) про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленакс Україна», ОСОБА_2 , виконавчого комітету Шепетівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кангор Трейд» про визнання договору недійсним,

встановив:

у жовтні 2021р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору відчуження ТОВ "Ленакс Україна" на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд" в розмірі 100%, що становить 2 900 000грн, скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій (записів) проведених на підставі договору відчуження ТОВ "Ленакс Україна" на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд" в розмірі 100 %, що становить 2 900 000грн, та зобов`язати державних реєстраторів виконавчого комітету Шепетівської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис про частку ТОВ "Ленакс Україна" у статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд" в розмірі 100%, що становить 2 900 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 27 липня 2017р. між ним та ТОВ "Ленакс Україна" укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд". За умовами договору (п. 1.1) він продав покупцю свої корпоративні права (майнові та немайнові) емітовані ТОВ "Кангор Трейд", а покупець зобов`язався сплатити за них грошові кошти в розмірі 3 616 800грн, що становить еквівалент 120 000 євро за курсом НБУ. Пунктом 2.3. нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу корпоративних прав передбачена заборона покупцю до повного розрахунку із ним на відчуження набутих за договором корпоративних прав на користь третіх осіб, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначав, що такі дії могли бути вчинені виключно після повної сплати покупцем вартості корпоративних прав у ТОВ "Кангор Трейд" та за його письмової заяви.

Позивач стверджував, що вартість купленої ТОВ "Ленакс Україна" частки у

статутному капіталі в розмірі 2 900 00грн та заборона на її відчуження до повного з ним розрахунку виконували забезпечувальну функцію у виконанні покупцем взятих на себе грошових зобов`язань, оскільки будь-яких інших активів покупець не має.

Позивач зазначав, що ТОВ "Ленакс Україна", здійснивши часткову оплату за договором та маючи заборгованість в розмірі понад 1 млн. грн, попри наявну заборону, здійснило відчуження набутих корпоративних прав у ТОВ "Кангор Трейд" на користь свого ж засновника - ОСОБА_2 , наміром чого було уникнення виконання грошових зобов`язань за передані корпоративні права перед ним.

Позивач вважав, що ОСОБА_2 внаслідок вчинення оспорюваного правочину став одноособовим власником (засновником) ТОВ "Кангор Трейд" та у протиправний спосіб заволодів його корпоративними правами (майновими та немайновими), розрахунок за які з ним його товариством було проведено не в повному обсязі, а відтак, такий правочин порушує його права.

Позивач стверджував, що ним оспорюється правочин без наміру у поновленні його корпоративних прав у ТОВ "Кангор Трейд", а відтак спір не є корпоративним, а вимоги стосовно реєстраційних дій є похідними від вимоги про визнання правочину щодо відчуження корпоративних прав недійсним.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 8 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого суд помилково дійшов висновку про те, що спір виник з корпоративних відносин, а позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач зазначає, що він оскаржує дії ТОВ «Ленакс Україна», які пов`язані із відчуженням ОСОБА_2 корпоративних прав у ТОВ "Кангор Трейд", зазначаючи у позовній заяві, що існуюча заборона такого відчуження до розрахунку з ним виконувала забезпечувальну функцію у виконанні покупцем взятих на себе грошових зобов`язань згідно договору купівлі-продажу від 27 липня 2017 року.

Позивач стверджує, що він не є учасником ні ТОВ "Ленакс Україна", ні ТОВ "Кангор Трейд", та як вбачається із резолютивної частини позовної заяви, оскарження правочину та заявлення інших вимог не пов`язані з його участю у товаристві, а також не спрямовані на повернення/набуття корпоративних прав.

Також позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 1 квітня 2019 року у справі №924/280/19, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року, йому було відмовлено у відкритті провадження за даною позовною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Кангор Трейд" просить залишити її без задоволення, а ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області - без змін, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а доводи апелянта не спростовують висновків Ірпінського міського суду Київської області, які містяться в оскаржуваній ухвалі.

ТОВ "Кангор Трейд" вважає, що враховуючи суб`єктний склад учасників справи (зокрема, ОСОБА_1 (учасник ТОВ «Кангор Трейд», який вибув), ТОВ «Ленакс Україна» (учасник ТОВ «Кангор Трейд», який вибув), ОСОБА_2 (учасник ТОВ «Кангор Трейд»), характер правовідносин, що склалися між ними (корпоративні правовідносини, жодних інших правовідносин між даними учасниками справи немає), а також характер позовних вимог, суд дійшов вірного та законного висновку про те, що

даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому що безпосередньо стосується відчуження корпоративних прав.

ОСОБА_1 , ТОВ «Ленакс Україна» та виконавчий комітет Шепетівської міської ради про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлені на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи, однак у судове засідання вказані учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, причин своєї неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

ТОВ «Кангор Трейд» про день та час розгляду справи було повідомлено про день та час розгляду апеляційної скарги на поштову адресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Директор ТОВ «Кангор Трейд» - Процун Є.В. направив на електронну пошту апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із бажанням заявити клопотання про участь у судовому розгляді у режимі відеоконференції, однак вказане клопотання не підписано електронним підписом, тому залишається без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у порядку цивільного судочинства, суддя першої інстанції виходив з того, що з огляду на суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, а також характер позовних вимог, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинен вирішуватися шляхом подання позову у порядку господарського судочинства до відповідного господарського суду, тому що стосується відчуження корпоративних прав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з таких підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Позивачем оспорюється договір, укладений між відповідачами, з приводу продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд" в розмірі 100%, що становить 2 900 000грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на порушення умов договору, який був укладений між ним та ТОВ «Ленакс Україна» 27 липня 2017 року. При цьому зазначає, що не ставить питання про відновлення своїх корпоративних

прав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Така правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 927/90/19.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Суддя першої інстанції не звернув увагу, що позивач не є учасником ні ТОВ «Ленакс Україна», ні ТОВ «Кангор Трейд», не має на меті отримати частку у товаристві з метою участі в управлінні та у діяльності цієї юридичної особи, а заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а відтак дійшов помилкового висновку, що спір виник саме з корпоративних правовідносин і спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Також необхідно врахувати, що позивач вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 1 квітня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року ухвала господарського суду Хмельницької області від 1 квітня 2019 року залишена без змін. При цьому в ухвалі апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов не є корпоративним спором і не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки не пов`язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи - суб`єкта господарювання, засновником, акціонером або членом якої є позивач та не стосується корпоративних прав останнього.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій

Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40).

У рішенні ЄСПЛ від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26);

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125).

У рішенні ЄСПЛ від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24).

Виходячи з вищевикладеного, відмова у відкритті провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в господарській, а не цивільній юрисдикції, при наявності ухвали господарського суду, яка набрала законної сили та у якій зазначено, що справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за правилами цивільного судочинства, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 8 листопада 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленакс Україна», ОСОБА_2 , виконавчого комітету Шепетівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кангор Трейд» про визнання договору недійсним направити до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 8 червня 2022 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк