Постанова

від 01.06.2022 по справі 756/9101/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/9101/19 Головуючий в суді І інстанції Шевчук А.В.

Провадження № 22ц-824/2609/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Київська місцева прокуратура № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із цією ухвалою, представник Оболонської окружної прокуратури міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що у даному спорі прокурор захищає публічний інтерес територіальної громади міста Києва, а не Київської міської ради, а відтак неявка представника Київської міської ради не позбавляє можливості суд вирішити справу по суті, оскільки саме прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, вказує, що місцевий суд не врахував, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України не може бути здійснено під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у даній справі є Київська міська рада, представник якої будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судові засідання, призначені на 18 лютого 2021 року та 29 березня 2021 року, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина друга статті 4 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що після відкриття провадження у даній справі позивачем є і залишається Київська міська рада, представник якої належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи повторно не з`явився в судове засідання.

Однак, як вбачається з позовної заяви, вона підписана першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури №5.

У своїй позовній заяві прокурор вказує, що не зважаючи на те, що Київською міською радою та її структурними підрозділами з 26 березня 2019 року було достеменно відомо про факти незаконного вибуття з власності територіальної громади м. Києва квартири, належних заходів реагування Київською міською радою не вжито, захисту інтересів держави не здійснено, а отже відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратура» є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом подачі відповідного позову.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду від 05 серпня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

В подальшому, підготовче засідання неодноразово відкладалося, в тому числі 29 березня 2021 року у зв`язку з неявкою представників сторін, однак прокурор був присутній в цьому судовому засіданні.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскільки у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого провадження, прокурор, який є позивачем по справі, брав участь в підготовчому засіданні, що відбулося 29 березня 2021 року, а тому відсутні правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради і, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому зазначену ухвалу місцевого суду необхідно скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: