Постанова

від 08.06.2022 по справі 710/58/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/812/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №710/58/22 Категорія: 304030000 Симоненко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЧуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року (повний текст складено 20 квітня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0450 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

20 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років до 20 лютого 2023 року. Договір зареєстрований 26 лютого 2016 року.

У подальшому 19 серпня 2021 року ОСОБА_2 внаслідок помилки уклав із СПП "Павлівське" договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на 50 років. Договір зареєстрований 19 серпня 2021 року.

ОСОБА_1 зазначив, що незважаючи на діючий договір оренди сторони уклали договір емфітевзису тієї ж земельної ділянки.

27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подарував вказану земельну ділянку позивачу.

Позивач у позові наполягав на тому, що внаслідок укладення вказаного договору емфітевзису СПП «Павлівське» отримало право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що є перешкодою для позивача у реалізації права власності щодо тієї ж самої земельної ділянки.

На переконання позивача спірний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, укладений 19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП "Павлівський" є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, адже договір укладений до закінчення договору оренди землі, а спірна земельна ділянка знаходилась у законному користуванні відповідача.

Керуючись такими доводами, позивач просив суд визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), площею 6, 4984 га з кадастровим номером 7125785200:04:001:0450, укладений 19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59986298 від 25 серпян 2021 року, прийняте на підставі вказаного договору.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь СПП "Павлівське" судові витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалюючи рішення, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом та стверджуючи про порушене його право власності на майно відповідачем, був достеменно обізнаним про те, що СПП " Павлівське" вже було користувачем земельної ділянки, яку він прийняв. Позивач жодним чином не довів наявність порушеного його права власності на майно, що є предметом спірного правочину, що само по собі є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому судом не встановлено і охоронюваного законом інтересу позивача.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт вважає рішення районного суду незаконним, необгрунтованим, таким, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, яке не може залишатися в силі і підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він, як позивач, вважає, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське», слід визнати недійсним, оскільки такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства, адже укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася у законному користуванні відповідача на підставі договору оренди. Проте судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовані ст. 203, 215 ЦК України для визнання спірного правочину недійсним, що призвело до неправильного вирішення справи та постановлення незаконного рішення.

Також скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що укладення оспорюваного договору емфітевзису на майбутній період на 50 років порушує його право на використання земельної ділянки, оскільки речове право згідно такого договору зареєстроване 19 серпня 2021 року, тобто під час дії права оренди землі, що в свою чергу унеможливлює відображення у реєстрі речового права позивача - права оренди землі землі.

Керуючись такими доводами, апелянт просить рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року скасувати та винести постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

27 травня 2022 року представник СПП «Павлівське» - адвокат Терещенко С.І. направив до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що спірний договір жодних прав позивача не порушує. Вважає викладені в апеляційній скарзі доводи безпідставними, такими, що не грунтуються на обставинах справи і нормах матеріального та процесуального права, а рішення районного суду обгрунтованим і постановленим у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обидві сторони у спорі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське» 20 лютого 2016 року укладений договір оренди землі № 73, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах адміністративної території Матусівської сільської ради Шполянського району з кадастровим номером 7125785200:04:005:0746, площею 6,5000 га.

Відповідно до п. 3.1. договору строк його дії - 7 років, а саме з 20 лютого 2016 року по 20 лютого 2023 року включно з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю відповідно до акту приймання-передачі від 20 лютого 2016 року.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 54529032 від 03 березня 2016 року 26 лютого 2016 року зареєстровано речове право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 13525052.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 61049180 від 09 червня 2016 року вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю ЯГ 637979, виданого 04 листопада 2006 року змінений на 7125785200:04:001:0450.

19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 7125785200:04:001:0450, термін дії договору 50 років.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за вказаним договором зареєстроване 19 серпня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 271718984 від 25 серпня 2021 року.

27 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар земельну ділянку, площею 6,4984 га, кадастровий номер 7125785200:04:001:0450.

Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 жовтня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за номером від 27 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 оспорив договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП «Павлівське», як заінтересована особа, права якої порушуються вчиненням цього правочину, оскільки право користування земельною ділянкою на 50 років має відповідач на підставі договору, укладеного у період дії іншого договору.

Як на підставу для визнання недійсним оспорюваного правочину позивач посилався на положення статей 203, 215 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору, а тому суд першої інстанції вірно вказав на те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, лише за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач, на підставі договору дарування від 27 жовтня 2021 року, став власником земельної ділянки 7125785200:04:001:0450, яка була предметом договору оренди, а після його розірвання є предметом оспорюваного договору емфітевзису.

У силу вимог ч. 2 ст. 722 ЦК України обдарований не відмовився від договору дарування до вручення майна у власність, оскільки 27 жовтня 2021 року зареєстрував своє право власності на земельну ділняку, що була предметом договору дарування. Більш того взяв на себе витрати за оформлення цього договору. (п. 2.4 договору)

Судом встановлено, що позивач був обізнаний про укладення між попереднім власником та СПП «Павлівське» договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Станом на час звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним договору емфітевзису, правом на розірвання договору з підстав, передбачених п.п.1 п. 3.4 договору дарування ОСОБА_1 не скористався.

За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення його права власності на майно, що є предметом спірного правочину, та про відмову у позові саме із вказаної підстави.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводи скарги є безпідставними.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.

Судді