Постанова

від 05.06.2022 по справі 910/8534/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2022 р. Справа№ 910/8534/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представника учасника справи:

представника скаржника Гніденко О.М. - адвокат

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 (повний текст складено 11.11.2021)

у справі №910/8534/21 (суддя Лиськов М.О)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит 2017»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасавто»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Експерт»

про скасування договору купівлі-продажу та відновлення реєстрації транспортного засобу,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (далі - ТОВ «Вєста Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит 2017» (далі - ТОВ «Транзит 2017»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасавто» (далі - ТОВ «Компасавто»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Експерт» (далі - ТОВ «Віп-Експерт») про скасування договору купівлі-продажу та відновлення реєстрації транспортного засобу.

Позовні вимоги про скасування договору купівлі-продажу та відновлення реєстрації транспортного засобу обґрунтовані тим, що після викрадення вантажу, отримавши претензію ТОВ «Веста Україна» про втрату вантажу та відшкодування його вартості, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від відповідальності за незбереження вантажу, а саме: 14.01.2020 продав вантажний автомобіль «Мерседес-Бенц» ATEGO 818, який виконував спірне перевезення ТОВ «Компасавто». Оскаржуваний договір купівлі-продажу автомобіля був укладений відповідачем 3 у даній справі як комісіонером за договором комісії, укладеним з відповідачем 1 як з власником відчужуваного транспортного засобу, з покупцем - відповідачем 2.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення мотивовано відсутністю будь-яких обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фіктивність спірного договору, тобто, позивачем у межах даного провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджувану ним в заявленому позові обставину.

Також суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний позивачем правочин жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків ТОВ «Вєста Україна». Зокрема, позивачем не наведено, яким чином укладання спірного договору відповідачами, як самостійними юридичними особами з повною цивільною правоздатністю, порушує його права та яке саме право порушено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У грудні 2021 року ТОВ «Вєста Україна», не погодившись з ухваленим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник просив розподілили судовий збір. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 було задоволено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено відповідний строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вєста Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021. Надано сторонам час для подачі відзиву та клопотань. Справу призначено до розгляду на 07.02.2022.

07.02.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею-доповідачем.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 розгляд справи було призначено на 14.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із запровадженим воєнним станом, розгляд справи 14.03.2022 не відбувся.

Надалі Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ, від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ та від № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжувався строк запровадженого воєнного стану, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд справи було призначено на 06.06.2022.

У судове засідання 06.06.2022 з`явився представник скаржника. Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися засобами електронного зв`язку та телефонограмами.

Суд заслухав представника скаржника, з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати та задовольнити позовні вимоги.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

ТОВ «Вєста Україна» не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що наявність зобов`язання відповідача 1 по виконанню належним чином вантажного перевезення та збереженні прийнятого до перевезення вантажу до моменту доставки вантажоодержувачу має місце з 13.03.2019. Порушення даного зобов`язання має мiсце з 15.03.2019. На думку скаржника, в даному випадку слід розрізняти момент виникнення зобов`язання відповідача-1 і права позивача на отримання відшкодування (втрата вантажу) та момент пред`явлення позивачем вимоги про відшкодування його вартості, а в подальшому - звернення до суду з позовом про стягнення вартості втраченого вантажу.

Так, скаржник вказує, що і дата втрати частини вантажу, і дата пред`явлення вимоги про відшкодування його вартості передують даті укладення оспорюваного правочину - 14.01.2020, що свідчить про те, що оспорюваний правочин був направлений відповідачем-1 на уникнення звернення стягнення на майно боржника. Це створює правові підстави для пред`явлення позивачем вимог про визнання правочину недійсним у зв`язку з його невiдповiднiстю загальним засадам цивiльного законодавства та недопустимістю зловживання правом. А тому скаржник вважає хибним посилання суду на те, що договір відчуження транспортного засобу був укладений до відкриття виконавчого провадження, а отже зобов`язання із сплати вартості вантажу ніби не існувало.

Оскільки наслідком недійсності спірного правочину має бути відновлення того становища сторін спірного договору, що існувало до моменту укладення спірного правочину, скаржник вважає, що необхідно скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz ATEGO.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

31.01.2022 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Компасавто» надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншому учаснику та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач 2 вказує, що на момент укладення оспорюванного договору купівлі-продажу у січні 2020 року у відповідача 1 перед позивачем не існували зобов`язання з оплати втраченого товару. Доказами вже наявних зобов`язань є рішення судового органу, що набрало чинності, чи очевидних майбутніх зобов`язань.

Також сторона вказує, що сама по собі лише наявність завдання збитків у позивача через дії ТОВ «ТРАНЗИТ», не може бути підставою для сумніву у законності укладених угод, які відбулися до вчинення дії щодо стягнення грошових коштів з ТОВ «ТРАНЗИТ 2017».

Крім того, відповідач 2 зазначає, що під час розгляду справи у першій інстанції ним, у якості доказу реальної вартості автомобіля, було надано оригінал звіту з оцінки майна транспортного засобу MERCEDES-BENZ ATEGO 818, 2013 року випуску шасі номер НОМЕР_1 , з якого вбачає, що вартість придбаного нами автомобіля складає 251 400, 00. При цьому сторона вважає, що визначення вартості майна є виключним правом продавця.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2018 між ТОВ «Вєста Україна» (експедитор) та ТОВ «Транзит 2017» (перевізник) було укладено договір №1212 про надання транспортно-експедиторських послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі (п. 1.3. договору).

Наведені обставини встановлені під час розгляду справи № 922/715/20 Господарським судом Харківської області (рішення від 30.09.2020). Такі обставини не спростовувалися сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.2. договору позивачем було складено та направлено відповідачу заявку № 259 на перевезення вантажу з м. Києва та з с. Чайки Києво-Святошинського району до м. Харкова.

14.01.2020 між ТОВ «Віп-Експерт» (комісіонер) та ТОВ «Транзит 2017» (комітент) укладено договір комісії № 5722/20/003172, згідно з п. 1.1. якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один / або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу: марка, модель «Мерседес-Бенц» ATEGO 818 фургон 2013 року випуску, колір червоний, VIN, № кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 18.10.2018 за ціною, узгодженою сторонами - 256 000 грн.

14.01.2020 ТОВ «Віп-Експерт» та ТОВ «Компасавто» уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5722/20/003172, відповідно до п. 1.1. якого на умовах укладеного договору продавець зобовязуєтсья передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка, модель «Мерседес-Бенц» ATEGO 818 фургон 2013 року випуску, колір червоний, VIN, № кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 18.10.2018. за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 256 000 грн.

03.04.2020 ТОВ «Вєста Україна» на адресу ТОВ «Транзит 2017» була направлена вимога про сплату вартості втраченого вантажу за договором надання транспортно-експедиторських послуг. Така вимога виконана не була, що стало підставою для звернення ТОВ «Вєста Україна» до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Транзит 2017» про стягнення відповідних збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2020 у справі № 922/715/20 позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «Транзит 2017» на користь ТОВ «Вєста Україна» збитки у сумі 237 527, 27 грн, 3 % річних 6 170, 54 грн, інфляційні витрати 6 396, 49 грн та витрати по сплаті судового збору 3 751, 42 грн.

За твердженням позивача, станом на 21.05.2021 рішення суду відповідач 1 не виконав.

За заявою ТОВ «Вєста Україна» приватним виконавцем Жаботинським І. В. 13.11.2020 було відкрито виконавче провадження ВП № 63613822.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що після викрадення вантажу, отримавши претензію ТОВ «Веста Україна» про втрату вантажу та відшкодування його вартості, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від відповідальності за незбереження вантажу - 14.01.2020 продав вантажний автомобіль «Мерседес-Бенц» ATEGO 818, д.н.з. НОМЕР_4 , який виконував спірне перевезення, ТОВ «Компасавто».

За твердженням позивача про наміри ухилитися від відповідальності за втрату вантажу свідчить також те, що на час видання судового наказу у справі №922/715/20 відповідач 1 вже перереєструвався з м. Харкова на адресу масової реєстрації у м. Києві, при цьому керівником та засновником було зареєстровано ОСОБА_1 , яка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є керівником 86 підприємств, що знаходяться в різних містах України, в тому числі, крім ТОВ «Транзит 2017», за тією ж адресою - м. Київ, б-р. Дружби Народів, буд. 18/7, зареєстровані: СП TOB «САНЗА ТОП», ТОВ «МІНІ СОФТ».

На адвокатський запит, направлений адвокатом Гніденко О.М. до ГУ ДПС у Харківській області за дорученням позивача, ГУ ДПС повідомило, що ТОВ «Транзит 2017» баланс за 2019 рік та за три квартали 2020 року не подавало.

Приватним виконавцем майно та грошові кошти відповідача 1 в процесі виконання наказу у справі № 922/715/20 не виявлено.

На думку скаржника, зобов`язання з відшкодування вартості втраченої частини вантажу виникло безпосередньо на підставі п. 5.4. договору № 1212 про надання транспортно-експедиторських послуг по здійсненню перевезень вантажів у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, укладеного з відповідачем 1, тобто зобов`язання виникло на дату продажу транспортного засобу.

Так, скаржник вважає, що оскаржуваний ним договір купівлі-продажу автомобіля є фраудаторним правочином, укладеним на шкоду йому як кредитору відповідача 1, і що такий може бути оскаржений ним, як заінтересованою особою до суду. Відновлення порушеного права позивача, на його переконання, може відбутися шляхом примусового відновлення платоспроможності відповідача 1 як боржника у виконавчому провадженні, відкритому на виконання судового наказу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 2 вказував, що Господарським судом Харківської області було відкрито провадження за позовом ТОВ «Вєста Україна» до ТОВ «Транзит 2017» про стягнення збитків 427 977, 82 грн у березні 2020 року. А договір купівлі-продажу № 5722/20/003172 від 14.01.2020, за яким відповідачем 2 придбано автомобіль, датований січнем 2020 року. Правовідносини купівлі-продажу автомобіля відбулися за два місяці до відкриття провадження у справі №922/715/20.

Також відповідач 2 вказував, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 5722/20/003172 від 14.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (сайт «Судова влада») була відсутня будь-яка інформація щодо наявності справ відносно відповідача 1 (комітента, ТОВ «Транзит 2017») на предмет стягнення з останнього грошових коштів. Жодних відкритих судових чи виконавчих проваджень на момент укладення договору не існувало. Покупець не має обов`язку передбачити усі наслідки, які потенційно можуть статися у майбутньому, внаслідок укладення правочинів, відповідач 2 ТОВ «КОМПАСАВТО» є абсолютним добросовісним покупцем.

За доводами відповідача 2, фактично ТОВ «ТРАНЗИТ 2017» є зобов`язаною особою по відношенню до позивача лише з місяця березня 2020 року, коли позивач звернувся за захистом своїх прав, про порушення яких до звернення із відповідним позовом ніхто не міг знати.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з договору про надання транспортно-експедиторських послуг, за результатами якого позивачу було завдано збитки. Спір у справі стосується дій боржника щодо можливості уникнення відповідальності.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення оспорюваного договору вантажний автомобіль «Мерседес-Бенц» ATEGO 818, д.н.з. НОМЕР_4 перебував у власності ТОВ «Транзит 2017», права або претензії третіх осіб (у тому числі товар не є предметом застави і/або податкової застави, не перебуває під арештом, обтяженням і/або забороною, не є спільною власністю, право власності на товар не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові розгляди, треті особи не мають права першочергового купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не видавались аграрні розписки) на цей товар або його частину були відсутні.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») або можуть бути визнані недійсними (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За результатами дослідження оспорюваного позивачем договору на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідношення, пов`язані з таким видом договорів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства щодо укладення договору купівлі-продажу і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що укладення спірного договору між відповідачами відбулось до звернення позивача до суду з позовом до відповідача 1 про відшкодування збитків, до ухвалення рішення у справі Господарського суду Харківської області № 922/715/20 від 30.09.2020 і до відкриття виконавчого провадження № 63613822.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження скаржника що укладення спірного договору відбулося саме з метою уникнення звернення стягнення, є лише його припущенням, оскільки стороною не надано відповідних належних і достатніх доказів того, що такі обставини дійсно існували під час укладення спірного договору та правомірно визнані необґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника про визнання відповідачем боргу у відповіді на претензію у березні 2019 року, як підставу задоволення позову, з огляду на те, що у вказаній відповіді перевізник просив не стягувати збитки до вирішення кримінальної справи, порушеної щодо даного факту та визначення винної сторони. Тобто на момент надання відповіді перевізник не визнав такої вини. До того ж, така обставина не була підставою позову і не є підставою, з якою закон пов`язує визнання недійсним правочину по даній справі.

Доказів заниження вартості продажу транспортного засобу таких яких оцінка експерта, вартість подібних транспортних засобів на момент укладення правочину, тощо, скаржником також не надано.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 було долучено до матеріалів справи звіт з оцінки колісного транспортного засобу MERSEDES-BENZ ATEGO 818, 2013 року випуску, шасі номер НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , згідно з яким вартість такого транспортного засобу складає 251 400, 00 грн. Тобто ціна продажу транспортного засобу за оспорюваним правочином (256 000 грн) була навіть більшою, ніж вартість, визначена експертом (251 400, 00 грн). До того ж, сума коштів, виручена від продажу транспортного засобу, повністю покривала суму збитків, стягнутих за рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2020 у справі № 922/715/20 (250 094, 30 грн).

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведена скаржником практика Верховного Суду не є релевантною до даних правовідносин з огляду на таке.

У межах розгляду справи № 908/764/19 (905/1646/17) про банкрутство було з`ясовано спірний таке: договір було укладено протягом строку, в межах якого позивачу мало бути виділено частку майна у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства. Тобто, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на відчуження майна, будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов`язання про виділення частки майна позивачу та до настання граничного строку, зі спливом якого позивач отримав би право звернутися до суду за вжиттям примусових заходів до захисту його прав; товариство відчужило нерухоме майно за ціною, яка є набагато нижчою за ринкову ціну аналогічного майна. А саме, майно було відчужено за ціною 3 000 000 грн при ринковій вартості цієї нерухомості в 28 369 535 грн (станом на момент продажу); незважаючи на те, що з моменту виникнення у позивача права на отримання частки майна та на час ухвалення рішення суду минув значний період часу (близько шести років), відповідачем 1 не було вжито заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Отже, указані обставини справи є відмінними від обставин даної справи.

Предметом касаційного перегляду у справі № 638/2304/17 (постанова від 05.09.2019) була ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою не учасника справи, тобто питання процесуального характеру, а не застосування норм матеріального права.

Щодо справи № 910/7547/17, то предметом її розгляду була позовна вимога про визнання недійсним правочину, мотивована тим, що оспорюваний правочин в силу ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. При цьому у задоволенні позову судом касаційної інстанції було відмовлено та зазначено, що позов про визнання недійсним договору, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не є подібним зі спорами у викладених вище справах, оскільки обставини, якими керувались суди, визнаючи доведеним відсутність у сторін договору дійсного наміру, передбаченого таким правочином, суттєво відрізняються від обставин, у даній справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку не встановлено будь-яких обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фраудаторність спірного договору, тобто, позивачем у межах даного провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджувану ним у заявленому позові обставину.

До того ж, оспорюваний скаржником правочин жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків ТОВ «Вєста Україна». Позивачем не наведено, яким чином укладання спірного договору відповідачами, як самостійними юридичними особами з повною цивільною правоздатністю, порушує його права та яке само право порушено.

Отже, необґрунтованими визнаються доводи скаржника стосовно того, що договір купівлі-продажу вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz ATEGO 818 від 14.01.2020, укладений між відповідачами, спрямований саме з метою ускладнення виконання наказу у справі № 922/715/20 та завдання шкоди ТОВ «Вєста Україна».

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок скаржником не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу, у зв`язку з недоведеністю заявником підстав недійсності оскаржуваного правочину.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/8534/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/8534/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського міста Києва від 27.10.2021, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 09.06.2022.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім