Постанова

від 05.06.2022 по справі 595/1517/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1517/21Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б Провадження № 22-ц/817/485/22 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Міщій О. Я.,

за участі секретаря -Сович Н.А.

та сторін - ОСОБА_1 та її представника адвоката Світлик О.М., представника Трибухівської сільради Пошелюжної І.А., представника Пишківської ЗОШ I-II ступенів Крушельницького В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 595/1517/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року, ухваленого суддею Федорончуком В.Б., повний текст рішення складено 12 березня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради та третьої особи Трибухівська сільська рада про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради, третя особа Трибухівська сільська рада про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (збільшивши позовні вимоги) з 28 серпня 2021 року по 01 грудня 2021 року в розмірі 51382 грн, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення її на роботі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з 18.08.1982 року працювала вихователем групи продовженого дня Пишківської восьмирічної школи, з 18.08.1983 року- переведена на посаду вчителя початкових класів, згодом, з 01.09.1984 року - вихователем групи продовженого дня, з 01.09.1985 року - класоводом Пишківської восьмирічної школи, з 21.07.2016 року - вчителем початкових класів.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, статтею 2 передбачено, що педпрацівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачують пенсію за віком, необхідно перевести із безстрокових трудових договорів на строкові. Дана вимога зазначена у пункті 2 частини 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону і є імперативною нормою. Тобто, за вимогами вказаного Закону, до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, та запропонувати їм укласти трудові договори строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

30 червня 2020 року вона продовжила роботу на посаді вчителя початкових класів на умовах строкового трудового договору № 4, укладеного з Пишківською ЗОШ І-ІІ ступенів, який діяв з 30.06.2020 по 29.06.2021 року. Відповідно до п. 3.1. на даний договір поширювалась дія усіх норм трудового законодавства, інших актів роботодавця. Однак, як вбачається з запису в трудовій книжці, 30.04.2021 року змінено умови дії строкового трудового договору, продовжено його до 27.08.2021 включно.

27 серпня 2021 року звільнена з посади вчителя початкових класів Пишківської ЗОШ I- II ступенів у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

18 серпня 2021 року нею було подано заяву про продовження строкового трудового договору на один рік. Таким чином, вона не вимагала припинення трудових відносин, а тому трудові відносини мали тривати. Вважає її звільнення незаконним і просить суд поновити її на роботі на посаді вчителя початкових класів Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради та стягнути з Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2021 року в сумі 51382 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року в позові ОСОБА_1 до Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради та третьої особи Трибухівська сільська рада про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтка зазначила, що 27.08.2021 року вона не була звільнена, а наказ від 27.08.2021 року не видавався та їй вручений не був, трудова книжка також не поверталась - трудові відносини фактично тривали. І лише 30.08.2021 року відповідач повідомив, що вона звільнена минулою датою - 27.08.2021 року. Проте, вона у день, наступний за останнім днем дії строкового договору - робочий день, вийшла на роботу, а тому відповідно запрацювали положення статті 39-1 КЗпП України і строковий трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк.

Також суд першої інстанції не навів мотивів відхилення або врахування доказу - пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Пишківська ЗОШ І-ІІ ступенів подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначили, що доводи апелянта про те, що вона не була звільнена 27.08.2021 року, а трудові відносити з ОСОБА_1 тривали надалі, не заслуговують на увагу.

При укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору контракту.

На час укладення строкового трудового договору від 30.06.2020 року позивачка дала згоду на укладення особливої форми трудового договору, тим самим погодившись на певні обмеження, пов`язані з цим.

Позивачка за власним волевиявленням уклала з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії договору.

Про припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) позивачка була обізнана завчасно, оскільки вказані відомості передбачені п. п. 7.1. п. 7 строкового трудового договору №4 від 30 червня 2020 року.

З урахуванням того, що строк дії трудового договору між сторонами сплив та роботодавець поставив вимогу його припинення, особа правомірно була звільнена із займаної посади. При цьому, законодавство не пов`язує припинення строковою трудового договору з доведенням роботодавцем неможливості продовження трудових відносин.

Таким, чином суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що звільнення ОСОБА_1 відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, адже для припинення трудового договору за закінченням строку достатньо вимоги про припинення трудових відносин однієї з сторін.

Крім того, при звільненні позивачки ОСОБА_1 відповідачем було дотримано вимоги ст. ст. 2, 3, 36 КЗпП України, які передбачають підстави припинення трудового договору. Докази, які б свідчили про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивачки в цій частині відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, можна зробити висновок, що позивачка усвідомлювала наслідки закінчення строкового трудовою договору, і крім того, такий строковий договір був укладений за її згодою, а тому позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про відсутність в судовому рішенні показань свідків, що допитувались в судовому засіданні, то зазначаю, що в абзаці 4 сторінки 3 рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року суд враховує показання вищенаведених свідків.

Таким чином, апелянтом у своїй апеляційній скарзі не зазначено доводів, які вказують на незаконність чи необґрунтованість рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Світлик О.М. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

Представник Пишківської ЗОШ I-II ступенів Крушельницький В.Й. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник Трибухівської сільради Пошелюжна І.А. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки із позивачкою був укладений строковий трудовий договір, який закінчився.

Відповідно до ст. 19, 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч. 3 ст. 369 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, адже для припинення трудового договору за закінченням строку достатньо вимоги про припинення трудових відносин однієї із сторін.

З даним висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.08.1982 року почала працювати у Пишківській восьмирічній школі на посаді вихователя групи продовженого дня з переведенням на різні посади у різні роки.

Згідно наказу відділу освіти Бучацької РДА від 21.07.2016 року № 23-К ОСОБА_1 переведена з посади вихователя групи продовженого дня Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів на посаду вчителя початкових класів.

Наказом директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. від 30.06.2020 № 10-к, виданого на підставі абзацу третього частини другої статті 22 та підпункту 2 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», припинено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 (пенсіонер), яка працює на посаді вчителя початкових класів Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів.

30.06.2020 року між ОСОБА_1 та Пишківською ЗОШ І-ІІ ступенів в особі директора Крушельницького В.Й укладено строковий трудовий договір № 4 строком на один рік на підставі її власноручно написаної заяви.

Договір діяв по 29 червня 2021 року включно.

08.04.2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. заяву про зміну їй умов строкового трудового договору, а саме, про продовження договору до 27.08.2021 року.

Наказом директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. від 30.04.2021 № 13-к, виданого на підставі абзацу третього частини другої статті 22 та підпункту 2 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», змінено умови строкового трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , яка працює на посаді вчителя початкових класів Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів, і дію договору продовжено до 27 серпня 2021 року включно.

18.08.2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. заяву про продовження строкового трудового договору до 27.08.2022.

Наказом № 24-к директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. від 27.08.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (далі Кодексу) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 Кодексу).

Згідно ст. 21 Кодексу трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 Кодексу трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Відповідно до п. 1 cт. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово- господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно п. 2 ч. 1 cт. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Таким чином, про укладення строкового трудового договору і його дію, а також припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням дії (п. 2 ст. 36 КЗпП України) позивачка була обізнана завчасно, подаючи згоду на строковість трудового договору шляхом написання відповідних заяв.

За змістом статті 39-1 КЗПП України, якщо після закінчення строкового договору (пункт 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженим на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Крушельницького В.Й. заяву про продовження строкового трудового договору. Однак дана заява залишилась без розгляду директором школи, оскільки п. 6.2 строкового трудового договору № 4 від 30 червня 2020 року визначено, що за два місяці до закінчення терміну дії договору за умови виконання всіх вимог, за письмовою згодою працівника, може укластись новий договір чи продовжитись наявний. За відсутності такої згоди працівника звільняють із займаної посади після закінчення терміну дії договору.

Оскільки заява ОСОБА_1 . Від 18.082021 року подана з недотриманням вимог п. 6.2 строкового договору № 4, тому не підлягала розгляду. Доказів про те, що ОСОБА_1 продовжувала виконувати свої обов`язки після закінчення строкового договору матеріали справи не містять, що свідчить про непродовження з нею трудового договору. Відсутній наказ про укладення нового трудового договору.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом при вирішенні спору не застосовано норми статті 39-1 КЗпП України спростовуються фактичними обставинами справи та вище вказаними нормами матеріального права. Підстави вважати трудовий договір безстроковим, укладеним на невизначений строк відсутні. ОСОБА_1 не спростовано той факт, що між нею та відповідачем укладено строковий трудовий договір без будь яких заперечень з її боку.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення, то не підлягають задоволенню вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 367 ЦПК України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із поданої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує незаконне її звільнення з посади вчителя початкових класів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції з урахуванням того, що строк дії трудового договору між сторонами сплив та роботодавець поставив вимогу його припинення, тому ОСОБА_1 правомірно була звільнена із займаної посади. При цьому, законодавство не пов`язує припинення строковою трудового договору з доведенням роботодавцем неможливості продовження трудових відносин.

Таким чином, наказ № 24 від 27.08.2021 року директора Пишківської ЗОШ I-II ступенів виданий у відповідності із чинним законодавством про працю і ОСОБА_1 підставно звільнена із займаної посади із закінченням строкового договору, чим спростовано доводи апеляційної скарги щодо незаконного звільнення.

Посилання апелянта на те, що їй не був вручений наказ про звільнення, трудова книжка не видана в день звільнення, не заслуговують на увагу, оскільки в апеляційній інстанції ОСОБА_1 визнавала, що її було повідомлено про те, що вона звільнена саме 27.08.2021 року, однак відмовилась підписатись про ознайомлення із наказом і отримання трудової книжки, про що був складений акт.

Також не заслуговують на уваги доводи зазначені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не були враховані покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Із мотивувальної частини рішення суду вбачається, що покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 були враховані судом при винесені рішення, які підтвердили пояснення ОСОБА_1 , що 28.082021 року вона прийшла до школи, оскільки думала, що директор відмінить наказ про звільнення отримала наказ та трудову книжку.

Голослівним є твердження ОСОБА_1 про те, що судом не було вжито заходів щодо приводу свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не з`явилися у судове засідання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення цих свідків, а тому у суду були відсутні докази щодо піддання приводу їх через відповідні органи (стаття 147 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 76, 89 ЦПК України показання свідка є одним із доказів по справі, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта про те, що оригінали письмових доказів відрізняються від поданих їх копій, оскільки підстав ставити під сумнів відповідність поданих копій їх оригіналу із копіями у суду не було. Доказів про невідповідність оригіналів із копіями документів, долучених до справи, апелянтом не представлено.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню оскаржена в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

О.Я. Міщій