Ухвала

від 15.04.2024 по справі 595/1517/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 595/1517/21

провадження № 61-4235ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалівського Богдана Володимировича на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа - Трибухівська сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пишківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради (далі - Пишківська ЗОШ І-ІІ ступенів), третя особа - Трибухівська сільська рада, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 червня 2022 року залишено без змін.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Мотивуючи тим, що рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 березня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову, містило посилання на абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року за № 1-р/2023 (справа №1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним ) абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 01 січня 2020 року N 463/1Х і втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Зазначала, що про існування цього рішення Конституційного суду України від 07 лютого 2023 року за N 1 -р/2023 їй стало відомо з мережі інтернет 20 жовтня 2023 року, тому просила її заяву задовольнити, скасувати рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року у цій справі та позов задовольнити, поновити її на посаді вчителя, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року за виключними обставинами відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції, виходив з того, що вказана заява подана з порушенням строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 424 ЦПК України та рішення суду є виконаним з моменту набрання ним законної сили, тобто з 04 березня 2023 року.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Мотивувальну частину ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2023 року змінено й викладено її в редакції даної постанови. В іншій частині судове рішення першої інстанції залишено без змін.

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковалівський Б. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішенняскасувати й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Разом з цим, як зазначено у частині п`ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя зі складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення (частини третя статті 423 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Виключні обставини - це обставини, які на момент постановлення рішення в справі не підконтрольні ні суду, ні учасникам справи і які (за звичайного перебігу судового процесу) не можуть обґрунтовано запобігти застосуванню норми закону (іншого правового акта чи їх окремого положення), яка в подальшому визнана Конституційним Судом України неконституційною (конституційною).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення, у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.

За вказаних обставин, враховуючи, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України суперечитиме принципу res judicata.

Отже Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судовими рішенням у цій справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому за принципом res judicata визначені судовими рішеннями юридичні наслідки настали для сторін з моменту набрання ними законної сили, відповідно судові рішення не підлягали до виконання, відтак заява про перегляд рішення суду за виключними обставинами є необґрунтованою.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з оскаржуваними судовими рішеннями та правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Відтак, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення й зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалівського Богдана Володимировича на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Бучацького районного суду від 04 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пишківської ЗОШ І-ІІ ступенів Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа - Трибухівська сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара