Постанова

від 08.06.2022 по справі 367/804/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/804/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4714/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Карабази Н.Ф., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Назара Васильовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бучанської міської державної нотаріальної контори про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсними електронні торги, які були проведені 14 травня 2020 року ДП «Сетам» з реалізації арештованого майна за лотом № 416406 (двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ); визнати недійсним протокол проведення електронних торгів ДП «Сетам» від 14 травня 2020 року № 479991; визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 20 травня 2020 року про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406; визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Л.М. від 26 травня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі № 645 про належність на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Л.М. від 26 травня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі № 648 про належність на праві власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення комора АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 1-33).

У грудні 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1000879132109), загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 32,5 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1024592332109), загальною площею 2 кв.м, яке належить на праві власності ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначала, що у період з 30 липня 2010 року по 05 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. 10 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про спільну діяльність з метою будівництва будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_6 . В подальшому між сторонами договору підписано акт розподілу житлового будинку та приймання-передачі квартир (нежитлових приміщень), згідно з яким ОСОБА_3 були передані два об`єкти: квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення № 110. Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23 листопада 2015 року № 254/15 будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3

24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. у межах виконавчого провадження № 61595014 була винесена постанова про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 , а саме - квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . 14 травня 2020 року були проведені електронні торги, переможцем яких стала ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою нинішньої дружини ОСОБА_3 . Вказувала, що продані об`єкти нерухомості були набуті під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і такими діями порушується її право власності на них. Вважає, що спірне нерухоме майно може бути відчужене ОСОБА_2 на користь третіх осіб, що у випадку задоволення позовних вимог про витребування майна, може утруднити або взагалі унеможливить виконання рішення суду (т. 1 а.с. 150-157).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (т. 1 а.с. 182-184).

Не погодившись з ухвалою суду, 04 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Серебряніков В.Є. подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити (т. 1 а.с. 188-196).

На обґрунтування скарги зазначав, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Зазначав, що суд першої інстанції не дослідив та не оцінив докази позивача, долучені до заяви про забезпечення позову, щодо розміщеного оголошення в мережі Інтернет про продаж спірних об`єктів нерухомості, зокрема роздруківки з веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи вказане, існують підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір продати об`єкти нерухомості, внаслідок чого може бути утруднено виконання рішення суду та унеможливлено захист прав позивача в межах одного цього судового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін (т. 1 а.с. 213-215).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Серебряніков В.Є. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гороховська А.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені телефонограмами та на зазначені адреси електронної пошти із забезпеченням фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_3 був сповіщений на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення, відзив ОСОБА_3 із запереченнями проти апеляційної скарги долучений до матеріалів справи. Повідомлення відповідача ОСОБА_2 та ДП «Сетам» повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами. Заяви про зміну місця проживання (знаходження) від вказаних осіб до суду не надходили. Проте, факт належного сповіщення ОСОБА_1 підтвердив її представник - адвокат Серебряніков В.Є., а належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 підтвердила її представник - адвокат Гороховська А.О. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. (т. 1 а.с. 205-239, 246-250 т. 2 а.с. 1-8 ).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог у цій справі є визнання недійсними електронних торгів, протоколу електронних торгів, акту приватного виконавця про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витребування майна.

Встановлено, що 14 травня 2020 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , які на праві власності належали ОСОБА_3 . Переможцем вказаних електронних торгів стала відповідач ОСОБА_2 , яка 26 травня 2020 року отримала свідоцтва про право власності на нерухоме майно, посвідчені державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М., зареєстровані в реєстрі за № 645, 648. В цей же день право власності на майно зареєстроване за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 85-86, 89-93).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначала, що квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач не була обізнана про електронні торги, згоди на це не давала, відповідач є недобросовісним набувачем майна та може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Доводи позивачки щодо спільної сумісної власності подружжя мають бути предметом перевірки під час розгляду справи по суті спору і не можуть бути оцінені під час перегляду ухвали районного суду про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, виходив з того, що заявник не довів намірів відповідача ОСОБА_2 , як добросовісного набувача спірного нерухомого майна, відчужити належне їй майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду. Також суд першої інстанції зазначив, що посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна відповідача на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування є недостатньою підставою для її задоволення.

Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила визнати недійсними електронні торги, протокол електронних торгів, акт приватного виконавця про проведені електронні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витребувати вищевказане майно на користь позивачки.

Отже, у випадку задоволення вказаного позову виконання можливого рішення може бути утруднено або визнано неспроможним у разі відчуження спірного нерухомого майна третій особі.

Посилання апелянта, що поза увагою районного суду залишилась надана заявником роздруківка з веб-сайту https://www.olx.ua/, на якому у грудні 2021 року продавцем - ОСОБА_2 розміщено оголошення про продаж двокімнатної квартири по АДРЕСА_1 в ЖК «Версаль Парк», цих висновків не спростовують (т. 1 а.с. 165-177).

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гороховська А.О. в апеляційному суді заперечувала факт розміщення цього оголошення її довірителькою, зазначила, що ОСОБА_2 дійсно є власником заявленого позивачкою майна, однак не має наміру його відчужувати (т. 2 а.с. 7-8).

Факт належності відповідачеві спірного майна підтверджується витягом з Реєстру (а.с. 216).

Проте наявність (відсутність) такого оголошення не впливає на висновки апеляційного суду щодо наявності правових підстав для забезпечення позову, виходячи з предмету позову, належності спірного майна відповідачу, співмірності заявлених заходів забезпечення із предметом спору, існування реальної можливості відчуження спірного майна третій особі під час розгляду справи по суті спору, а відтак й небезпеки утруднення чи визнання неспроможним виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Таким чином, заявник довів, що невжиття таких забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Доводи відповідача, що в Реєстрі містяться не виключені відомості про обтяження спірного майна за ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2021 року, яка в подальшому була скасована апеляційним судом, вищевказаних висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що наявні правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачці ОСОБА_2 , а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

З цих підстав колегія суддів визнала доводи апелянта обґрунтованими, а висновки районного суду щодо відмови в задоволенні заяви помилковими.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000879132109), загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 32,5 кв.м, та на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1024592332109), загальною площею 2 кв.м, які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_11 ).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 09 червня 2022 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М.Ратнікова