Ухвала

від 08.06.2022 по справі 522/2371/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/660/22

Справа № 522/2371/22 1-кс/522/2649/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судових засідань: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власниківмайна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 ,на ухвалуслідчого суддіПриморського районногосуду м.Одеси від29.04.2022рокуу кримінальному провадженні №42021160000000495 від 11.10.2021 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт на майно, яке вилучене вилучено 22.02.2022 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

ноутбук марки «НР», модель 15_da0997nl, s/n CND8388К41, з зарядним пристроєм;

мобільний телефон марки Iphone 12 pro max, IMEI НОМЕР_1 , з сим-карткою НОМЕР_2 ;

ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними виробами в кількості 16 шт.;

два блокноти з чорновими записами;

копію з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП Саакян Арарат реєстраційний номер 3538412359 на 5 арк.;

копію договору №2 суборенди нежилого приміщення від 01 жовтня 2019 на 5 рак.;

копію з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП ОСОБА_11 на 3 арк.;

копію з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП ОСОБА_12 на 2 арк.; договір оренди на 2 арк.;

договір суборенди від 03 липня 2019 на 3 арк.;

договір ТС-1309/18 на право тимчасового користування від 21.11.2018 на 3 арк.;

лист директору ПП «максваділум» №01-18/444-09-02 від 12.04.2019 на 1арк.;

копію з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП ОСОБА_12 на 5 арк.; трудовій договір на 2 акр.;

копію ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на 1 арк.;

копію з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП ОСОБА_12 на 1 арк.;

папку з надписом Мих-Грушевського 50 Андрій, яка містить документи на 27 арк.;

папку з надписом Ак. Вільямса 56/2 ОСОБА_13 з документами на 7 арк. та паспортом касового апарата.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, та існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном, зокрема вилучені предмети та документи можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину. Також слідчий суддя врахував, що не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів у кримінальному проваджені та суттєво ускладнить процес досудового розслідування справи.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 , звернувся з апеляційною скаргою, в якійпросить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна та повернути вилучене майно. Апелянт стверджує, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки слідчий суддя не надав оцінки тому, що клопотання прокурором було подано більш ніж через 2 місяця після проведення обшуку, зокрема прокурором до клопотання не було долучено протокол огляду, вилучених речей, а тому вони не можуть відповідати вимогам ст.98 КПК. Слідчим суддею допущені неповнота судового розгляду, не враховано, що постанова про визнання вилученого майна речовими доказами не є мотивованою, оскільки прокурором не доведено, що вилучене майно має ознаки речових доказів та вилучене майно має якесь відношення до вчинення злочину.

Заслухавши суддю-доповідача; представника власників майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу; прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно матеріалів судового провадження та змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно, зазначене в оскарженій ухвалі майно, належить ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оскільки вилучено за місцем проживання останніх.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 або їх представник є особами, які можуть звернутися з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апеляційних скарг про незаконність ухвали слідчого судді, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404 КПК, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи СВ УСБУ в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 42021160000000495 від 11.10.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за обставин викладених у клопотанні прокурора.

Клопотання прокурора мотивоване тим, що, з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих-розшукових дій, зокрема проведення експертиз із вилученим майном, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене майно. В клопотанні прокурор також посилається на те, що накладення арешту вилучені під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , документи та предмети необхідні з метою огляду та зняття інформації, яка стосується вказаного кримінального провадження та має суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання, слідчий суддя, врахував положення ст.170 КПК, та зазначив про те, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК, а тому існують достатні правові підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченому ч.3 ст.368 КК України.

Слідчий суддя також врахував, що вилучені документи та предмети можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, відомості щодо обставин отримання грошових коштів, а також схеми передачі неправомірної вигоди та її вимагання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник власників майна не надав суду раціонального пояснення щодо походження вилучених речей і документів у осіб, які не мають відношення до їх складання та законного використання.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді відносно того, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України, вилучене майно може бути речовими доказами.

Таким чином, підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завданням кримінального провадження колегія суддів на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для володільців майна, апеляційним судом також не встановлено.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо порушення строків звернення прокурора з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки ухвалою слідчого судді від 25.04.2022 року було задоволено клопотання представника власників майна та скасовано арешт, накладений за результатами обшуку від 22.02.2022 року, оскільки клопотання було подано, в порушення вимог ст.64-2 КПК, але прокурор після отримання ухвали невідкладно звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, у відповідності до вимог КПК.

Доводи апелянта про не долучення прокурором до клопотання протоколу огляду речей та документів також визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять всі документи, які дають підстави вважати, що вилучене майно може мати відношення до вчинення злочину, зокрема і результати проведених НСРД.

У судовому засіданні апеляційного суду, прокурором зазначено, що за результатами попередніх експертиз, вилучені дозволи на здійснення торгівлі, мають ознаки підробки, що потребує прийняття процесуального рішення в подальшому, а тому арешт майна є на даній стадії необхідним та виправданим.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя на законних підставах наклав арешт на майно зазначене у клопотанні, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість оскарженої ухвали, колегія суддів визнає безпідставними.

Враховуючи положення п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2022 року, якою у кримінальному провадженні №42021160000000495 від 11.10.2021 року накладено арешт на майно, вилучене 22.02.2022 в ході проведення обшуку за місцемфактичного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4