Ухвала

від 06.06.2022 по справі 2-26/10

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 2-26/10

Провадження №4-с/382/9/22

У Х В А Л А

07 червня 2022 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савченко Андрія Юрійовича до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савченко Андрія Юрійовича звернувся до Яготинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в якій зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 44067830 з виконання виконавчого листа № 2-26/10 від 22.08.2011 року, виданого Яготинським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» З 137 697,95 *грн., витрати по судовому збору в розмірі 1700 грн, витрати на ПЗ 120 грн, а також 1095, 25 грн.. 06.12.2016 року державним виконавцем у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на той час) була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану, при цьому всі обтяження накладені за вказаним виконавчим провадженням не були зняті. Як пізніше ОСОБА_1 стало відомо, 17.07.2014 року Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Черток О.Ф., в рамках виконавчого провадження №44067830 виніс постанову серії та номер: б/н, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка діє по сьогоднішній день. В подальшому Стягувачем вказаний виконавчий лист було передано до Яготинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області. 06 серпня 2020 року ухвалою Яготинського районного суду Київської області було здійснене процесуальне правонаступництво та замінено стягувана у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-26/10 від 22.08.2011 року, виданого Яготинським районним судом Київської області, а саме стягувала Акціонерне товариство «Універсал Банк», на стягувала ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . 02 вересня 2020 року постановою Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було замінено стягувала у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-26/10 від 22.08.2011 року Яготинського районного суду Київської області, а саме стягувача Акціонерне товариство "Універсал Банк" на стягувача - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . 11 вересня 2020 року постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н.В. було повернуто виконавчий лист стягувачу за його письмовою заявою на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». На сьогоднішній день виконавче провадження, яке було відкрито на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області по справі № 2-26/10 за яким боржником був ОСОБА_1 , було повернуто стягувачу, самому ОСОБА_1 за його письмовою заявою на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із поєднанням боржника і стягувала в одній особі. Крім того, 15 грудня 2020 року суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши справу № 320/9583/20 ухвалив рішення, яким визнавнеправомірними дії головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769, 79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження № 60202518, а також визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769,79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження N° 60202518. Тобто на сьогоднішній день відсутній борг, що існував за виконавчим листом № 2-26/10 від 22.08.2011 року, виданого Яготинським районним судом Київської області, виконавче провадження повернуто стягувачу, самому ОСОБА_1 за йогописьмовою заявоюна підставіпункту 1ч.1ст.37Закону України«Провиконавче провадження» у зв`язку із поєднанням боржникаі стягувачав однійособі,а такожвирішено судомпитання відносностягненнявиконавчого збору. Оскільки заходи забезпечення виконання рішення втратили свою актуальність. Скаржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою в якій просив прийняти рішення про зняття обтяжень, заборон, арештів, тощо, які було накладено відділом для забезпечення виконання виконавчого листа № 2-26/10 від 22.08.2011 року, виданого Яготинським районним судом Київської області. На вказану заяву 14.02.2022 року Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) листом за вих. № 939/6 відмовив у задоволенні заяви посилаючись на відсутність підстав для зняття арешту з вказаного майна. Відповідь на заяву Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), яка була датована 14.02.2022 року за вих. № 939/6 представник заявника отримав 22.02.2022 року. 01.02.2022 року Київський апеляційний суд розглянув цивільну справу № 382/670/21 та виніс постанову за якою апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Яготинського районного суду Київської області від 17.11.2021 року скасовано. Провадження у справі закрито. Скаржник вважає, що такі дії Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у знятті арешту з майна скаржника свідчать про бездіяльність і грубо порушують його права і свободи.

Враховуючи викладене просив, визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у знятті арешту з майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення прав заявника ОСОБА_1 та звільнити з іпд арешту усе майно, що належить ОСОБА_1 , який було накладено за постановами державного виконавця Черток О.Ф. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській обалсті у виконавчому провадженні № 44067830 в тому числі і за постановою серії та номнр: б/н про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 17.07.2014 року, а також за постановою серії та номер: б/н про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 05.08.2014 року.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідач по даній скарзі в судове засідання не з`явивсь, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника по даній справі, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.59 Закону України "Про виконавче провадженя", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про виконавче провадженя" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 17.07.2014 року Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Черток О.Ф., в рамках виконавчого провадження №44067830 виніс постанову серії та номер: б/н, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 11 вересня 2020 року постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н.В. було повернуто виконавчий лист 2-26/10 від 22.08.2011 року про стягнення 3137697, 95 гривень, витрат по судовому збору, витрат на ІТЗ та 1095, 25 гривень, стягувачу за його письмовою заявою на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконанання рішення.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливості для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 роз. ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Частиною першою ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже,з врахуваннямвище викладеногота враховуючи,що державним виконавцем здійснювалось виконання рішення суду на підставі виклнавчого листа 2-26/10 від 22.08.2011 року, та відповідно до Закону України «Провиконавче провадження» накладався арешт майна, а потім після накладення вказаного арешту, за письмовою заявою стягувача, державним виконавцем було винесено постанову від 11.09.2020 року про повернення вказаного виконавчого листа та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконанання рішення. Як вбачається з матеріалів даної скарги, вказана постанова державного виконавця є чинною та не оскаржувалась. Отже, державним виконавцем було виконано в повній мірі вимоги ст.37 Законом України «Про виконавче провадження», а отже відсутні підстави для задоволення даної скарги, так як в межах виконавчого провадження під час виконання виконавчого листа було накладено арешт на майно, а державний виконавець після повернення даного виконавчого листа, в своїй постанові припинив чинність арешту майна боржника.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 76-89, 258-259, 265, 268, 354, 447-449, 451 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савченко Андрія Юрійовича до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність державної виконавчої служби.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення повної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повної ухвали 13 червня 2022 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.