Рішення

від 05.06.2022 по справі 451/1516/16-ц

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

06 червня 2022 рокуСправа №451/1516/16-ц Провадження № 2/451/9/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого - судді Семенишин О.З.,

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивача Клос О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа Відділ Держгеокадастру в Радехівському районі Львівської області про визнання недійсним рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22.03.1994 №8, від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» та від 08.04.2010 «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства», а також виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

13 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» звернулася до суду з позовом до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_1 , про визнання недійсними рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22.03.1994, від 17.09.2009 та від 08.04.2010, а також виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця») була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0174 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувались в 2015 році КТ НВФ «Нові технології», яка має Ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів, серії АГ №583593 від 01 вересня 2011 року та сертифікованого інженера - землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_2 від 26 березня 2013 року №003095).

В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області становить 25,0174 га.

Проте в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства у Радехівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян або постійному користуванні юридичних осіб.

Так, згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, листа Стоянівської сільської ради від 11.02.2015 року №22 встановлено, що на підставі рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994, 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 громадянину ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1565 га (кадастровий номер 4623985800:01:004:0158) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . На підставі зазначених рішень ОСОБА_1 оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181. Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0791 га перетинається з земельною ділянкою смуги відведення Залізниці. Вважають вищезазначені рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області такими, що суперечить чинному законодавству, порушують права позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак такими, що підлягають визнанню недійсними.

Просить суд визнати недійсними рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994, 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 щодо земельної ділянки площею 0,1565 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181. Також просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати (а.с.2-8).

13 грудня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Крету А.І. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.39).

Ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області від 12 січня 2017 року було відкрито провадження у справі (а.с.43).

24 лютого 2017 року представник позивача подав заяву про зміну предмета позову. В обґрунтування заяви зазначає, що звертаючись до суду з позовною заяву позивач володів лише інформацією щодо реквізитів оскаржуваних рішень, які зазначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку. Проте зі змісту оскаржуваних рішень позивачу стало відомо, що рішеннями Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994 та 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 надано у приватну власність земельні ділянки також іншим особам, які не порушують права позивача на користування земельною ділянкою. Тому просить визнати недійсними рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994 №8 в частині надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 , 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» в частині уточнення площі земельної ділянки, яка передається ОСОБА_1 у приватну власність та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства», а також виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181. Також просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати (а.с.50-51).

05 вересня 2017 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Мулявка О.В. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.77).

Ухвалою судового засідання від 11 грудня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - відділ Держгеокадастру у Радехівському районі Львівської області (а.с.91-92).

15 листопада 2018 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.116).

Відповідно до ухвали судового засідання від 27 грудня 2018 року вирішено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.117-118).

Ухвалою судового засідання від 17 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача - Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області на належного відповідача - Радехівську міську раду Львівської області та про судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.199-200).

22 вересня 2021 року за вх.№7144 від представника позивача надійшли пояснення по справі. В поясненнях представник позивача щодо підтвердження своїх позовних вимог, додатково звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту. Наявність чи відсутність у АТ «Українська залізниця» документів, які засвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. За таких обставин, АТ «Українська залізниця» є належним користувачем зазначеної у Плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом в підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівської залізниці в адміністративних межах Радехівського району Львівської області від 58 км до 90 км, яка відноситься до земель державної власності. Таким чином, земельна ділянка передана у власність відповідачу на підставі рішень Стоянівської сільської ради належить до складу земель залізничного транспорту. І ця обставина не спростовується жодними доказами наданими відповідачами. За твердженням представника позивача, наведене об`єктивно свідчить про незаконність оскаржуваного рішення, а тому заявлена позивачем позовна вимога про визнання незаконними та скасування рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994, 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 та виданого на їх підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку за своїм змістом підставна.

Щодо строків позовної давності представник позивача зазначає, що АТ «Укрзалізниця» стало відомо про порушення свого права 28 липня 2015 року з технічної документації, переданої Залізниці виконавцем робіт згідно акту №82 здачі-приймання виконаних робіт із землеустрою з інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на території Радехівського району Львівської області згідно договору № Л/П-142774-НЮ, який було підписано сторонами 28.07.2015. Лише з технічної документації, переданої Залізниці виконавцем робіт, позивачу стало відомо про факт та площу накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку смуги відведення залізниці. Зважаючи на предмет позову та виходячи із правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, випливає, що позивачем строк позовної давності не порушено.

Враховуючи наведене вище, керуючись статтею 182 ЦПК України, представник позивача просить врахувати подане пояснення під час розгляду та прийняття рішення по цій справі (а.с.209-213).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте 21.09.2021 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Проти вимог позивача заперечує повністю (а.с.207, 245).

Представник відповідача Радехівської міської ради подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника за наявними в матеріалах справи документами, просив ухвалити рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.246).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.244).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 22 березня 1994 року сесія Стоянівської сільської ради народних депутатів вирішила задовільнити заяви громадян сільської ради і дати дозвіл на приватизацію земельних ділянок даним громадянам, згідно списку, що підтверджується копією рішення Стоянівської сільської ради народних депутатів від 22.03.1994 №8 (а.с.53).

Згідно зі списком громадян по Стоянівській сільській раді народних депутатів на приватизацію земельних ділянок, станом на 22.03.1994, під №11 зазначено ОСОБА_1 , якому вирішено передати у приватну власність безкоштовно земельну ділянку площею 0,25 га, та у довгострокове користування для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,24 га (а.с.54-55).

Відповідно до рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 17 вересня 2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» видно, що розглянувши заяви громадян, сесія Стоянівської сільської ради вирішила уточнити про передачу земельних ділянок у приватну власність, замінивши слова «особистого підсобного господарства» на слова «особистого селянського господарства» та в частині визначення площ земельних ділянок згідно додатка №1 (а.с.58).

Згідно зі списком громадян під №112 зазначено ОСОБА_1 , якому вирішено передати земельну ділянку площею 0,24 га (а.с.59).

Рішенням Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 08 квітня 2010 року «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства» вирішено затвердити уточнену площу земельної ділянки, яка передається у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 у розмірі 0,1565 га (а.с.57).

На підставі вищезазначених рішень Стоянівської сільської ради ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, який 14 червня 2010 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181, з якого видно, що відповідачу на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1565 га, розташована в с. Стоянів Радехівського району Львівської області, з кадастровим номером 4623985800:01:004:0158 (а.с.9-9 зворот).

З наявного в Державному акті Плану меж земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 4623985800:01:004:0158 констатовано, що земельна ділянка відповідача має наступний опис меж з: від А до Б - землі сільської ради, від Б до В - землі гр. ОСОБА_5 , від В до Г - землі гр. ОСОБА_1 , від Г до А - землі гр. ОСОБА_6 (а.с.9 зворот).

ПАТ «Українська залізниця» подана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0174 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с.Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, з якої вбачається, що в результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с.Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області становить 25,0174 га, проте в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства у Радехівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян або постійному користуванні юридичних осіб, зокрема, відповідача у справі ОСОБА_1 (а.с.10-18).

Згідно з Актом №82 здачі-приймання виконаних робіт із землеустрою з інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на території Радехівського району Львівської області згідно договору №Л/П - 142774/НЮ від 15 грудня 2014 року констатовано, що підрядник передав технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» в адміністративних межах Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області площею 25,0174 га замовнику - Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» - 28 липня 2015 року (а.с.214).

На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення АТ «Українська залізниця» надало «План границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской ж.д. в административных границах Радеховського района Львовськой области от 58 км до 90 км», який був розроблений проєктною організацією «Дорпроект» Південно-Західної залізниці у 1956 році (а.с.19-21).

Також для підтвердження оплати АТ «Українська залізниця» земельного податку представник позивача подала суду копію податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (а.с.187-190).

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до статті 6 Закону України № 273/96-ВР від 04 липня 1996 року «Про залізничний транспорт» (далі - Закон № 273/96-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - передачі у власність спірної земельної ділянки) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України № 273/96-ВР від 10 листопада 1994 року «Про транспорт» (далі - Закон № 232/94-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - передачі у власність спірної земельної ділянки).

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою та другої статті 11 Закону № 232/94-ВР землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Частиною першою статті 23 Закону № 232/94-ВР, яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/413/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц та підтвердженні у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 466/6682/14-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 715/2402/18, від 19 травня 2021 року у справі № 715/2081/18.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі є визнання недійсними рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994 №8 в частині надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 , 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» в частині уточнення площі земельної ділянки, яка передається ОСОБА_1 у приватну власність та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства», а також виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181.

На думку позивача, земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , частково належить до земель залізничного транспорту.

Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року в подібних справах № 450/2352/18 та № 450/2410/18 за позовом АТ «Українська залізниця» до власників земельних ділянках про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування, визнання державного акта недійсним вже вказував на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення цих вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Отже, задоволення вказаних вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року по справі №444/2315/18 (провадження № 61-13828св20).

Зважаючи на те, що за твердженням представника позивача лише частина земельної ділянки відповідача накладається на землі смуги відведення Укрзалізниці, а інша частина земельної ділянки площею 0,1565 га кадастровим номером 4623985800:01:004:0158, належить відповідачу на законних підставах, жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача, а визнання рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 17 сесії 21 скликання від 22.03.1994 №8 в частині надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 , 24 сесії 5 скликання від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» в частині уточнення площі земельної ділянки, яка передається ОСОБА_1 у приватну власність та 30 сесії 5 скликання від 08.04.2010 «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства» та виданого на їх підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №904371, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011045900181, повністю в тій частині, що стосується земельної ділянки відповідача, навпаки може спричинити порушення права власності відповідача на належну йому земельну ділянку, що в даному випадку не є виправданим та жодним чином не призведе до захисту та відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).

Виходячи із встановлених обставин справи належним способом захисту позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4,10,12,13,19,81,82,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа Відділ Держгеокадастру в Радехівському районі Львівської області про визнання недійсним рішень Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22.03.1994 №8, від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» та від 08.04.2010 «Про уточнення площ земельних ділянок, які передані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства», а також виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготоговлено 13 червня 2022 року.