Постанова

від 30.05.2022 по справі 909/546/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. Справа №909/546/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Марка Р.І.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкомаркет" б/н від 06.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/155/22 від 10.01.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 (суддя Максимів Т.В., повний текст складено 14.12.2021) та додаткове рішення від 09.12.2021

у справі № 909/546/21

за позовом: Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкомаркет", м.Калуш

про стягнення 56 750,00грн за незаконне використання музичного твору

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

До Господарського суду Івано-Франківської області звернулась із позовом Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" ( ГС "ОКУАСП") в інтересах ТОВ "Бест Мьюзік" до ТОВ "Франкомаркет" про стягнення 56750 грн 00 коп. за незаконне використання музичного твору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено майнові авторські права на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2) , які належать позивачу на підставі договору про передачу виключних авторських і суміжних прав від 26.04.2019 №452-ПФ, що зумовлено публічним використанням відповідачем зазначеного музичного твору без укладення договору.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 у справі №909/546/21 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Франкомаркет" на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" 56 750,00грн за незаконне використання музичних творів та 2 270,00грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2021 заяву представника позивача Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ТОВ "Бест Мьюзік" про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ "Франкомаркет" на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ТОВ "Франкомаркет" подано апеляційну скаргу б/н від 06.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/155/22 від 10.01.2022), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2021 у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю; стягнути з позивача на користь ТОВ "Франкомаркет" судові витрати у справі, посилаючись на те, що помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивачем зафіксовано факт незаконного використання об`єкта авторського майнового права шляхом його публічного виконання.

Зокрема, скаржник заперечує повноважність ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» щодо заявлення даного позову, з огляду на те, що вона не є акредитованою організацією колективного управління у сфері публічного виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, зазначаючи, що в порушення ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 179 Угоди про асоціацію України та Євросоюзу, судом необгрунтовано визнано наявність повноважень у ГС ОКУАСП на здійснення фіксації позадоговірного використання об`єктів інтелектуальної власності, в тому числі об`єктів авторського права, об`єктів суміжних прав за відсутності у позивача акредитації на розширене колективне управління авторськими та суміжними правами.

Також, скаржник вважає, що ГС «ОКУАСП» та ТОВ «Бест Мьюзік» не є виробниками фонограм і не є виконавцями, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах.

На думку скаржника, відповідно до укладених договорів між ТОВ «Бест Мьюзік» та ГС ОКУАСП, у останнього були відсутні договірні повноваження на фіксацію будь-яких порушень щодо використання об`єктів суміжних прав, яким є фонограма пісні «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні гурту ІНФОРМАЦІЯ_2. Також в матеріалах справи відсутні докази ідентифікації особи, що здійснювала відеозапис, в тому числі її повноважень, відсутні докази про дату проведення відеозапису, звучання музики саме із динаміків магазину, не співпадіння інформації, зазначеної в акті фіксації із ефіром радіостанції ХІТ ФМ.

Окрім того, скаржник вважає, що розмір компенсації, заявлений до стягнення в розмірі 56 750,00 грн, є необгрунтованим.

Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Також позивач просить прийняти заяву позивача про те, що докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач здійснював комерційне використання твору (а також інших творів). Причому комерційне використання здійснювалось шляхом публічного виконання у місці, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї. Не має жодного значення, за допомогою якого пристрою здійснювалось публічне виконання відповідачем, не надано інших переконливих версій щодо можливого джерела звучання на наданій ГС «ОКУАСП» відеофонограмі фіксації у приміщенні відповідача та доказів на підтвердження цих версій, можна вважати встановленою ту обставину, що джерелом звучання (аудіоряду), що відповідає виконанню аудіовізуальних музичних творів, у даному випадку є колонки у стелі магазину. Відеозапис є чітким і на ньому зафіксоване використання вдповідачем музичних творів в публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність відповідач.

Окрім того, визначення зазначених деталей щодо музичних творів здійснювалось безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazarn - які знаходяться у вільному доступі. Ці данні додатково перевіряються методом порівняння зразків Об`єктів авторського права записаних на відео-звукозаписі із тими самими музичними творами, розміщені на сервісі You Tube на підставі стандартної (відкритої) ліцензії You Tube в мережі інтернет.

В матеріалах справи знаходиться договір №452-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 26.04.2019, укладений між громадянином України ОСОБА_1 (соліст групи ІНФОРМАЦІЯ_2) та ТОВ «БЕСТ МЬЮЗІК» та додатки до нього. Згідно зазначеного договору та додатків №1.2, 2.2 ТОВ «Бест Мьюзік» передані належні ОСОБА_1 виключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до Договору № АВ110620 про управління майновими правами від 26 червня 2020 року та Декларації-доручення до Договору № АВ110620 від 26.06.2020 в управління ГС «ОКУАСП» передані майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік».

Отже, посилання відповідача на вірогідний склад групи ІНФОРМАЦІЯ_2 та його учасників не має значення для розгляду справи.

ГС «ОКУАСП» мала і має статус організації колективного управління, що підтверджується фактом її внесення в реєстр організацій колективного управління, ГС «ОКУАСП» діяла в рамках наданих повноважень, подаючи цей позов.

Процесуальні дії суду у справі.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 справу №909/546/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Марко Р.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Франкомаркет" б/н від 06.01.2022 залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 3405 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Франкомаркет" б/н від 06.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/155/22 від 10.01.2022) та призначено розгляд справи №909/546/21 на 15.03.2022.

15.03.2022 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з відсутністю з`єднання з мережею Інтернет та несправністю камер відеоконференцзв`язку , що підтверджується актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 та 19.04.2022 відкладено розгляд справи до 10.05.2022. В судовому засіданні 10.05.2022 оголошено перерву до 31.05.2022

Скаржник в судові засідання не з`явився, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості останньому надати усі необхідні пояснення та аргументи щодо суті спору. 31.05.2022 на електронну адресу суду від скаржника надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення в Україні воєнного стану, однак зазначене клопотання не містить файлів з кваліфікованим електронним підписом, в зв"язку із чим таке залишено без розгляду.

Окрім того судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст.42, ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, учасники справи, зокрема, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.;

Також, судова колегія зазначає, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості ознайомитися з процесуальними документами, прийнятими у даній справі, скориставшись системю «Електронний суд». Сторони у розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими ім провесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

З огляду на вищевикладене та оскільки неявка скаржника не перешкоджає розгляду справи, участь в судовому засіданні останнього обов`язковою не визнавалась, судова колегія прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника скаржника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

В судових засіданнях, проведених в режимі відеоконференції, представник позивача виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, зважаючи на дотримання рівності сторін під час розгляду справи, за відсутності доводів, які б вказували на те, що скаржник перебував у менш сприятливому становищі у порівнянні із позивачем щодо можливості надати суду свої аргументи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Обставини справи.

ГС "ОУАСП" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління, який надано Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.09.2020 № 18.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ГС "ОКУАСП" на час подання позову не мала акредитації на здійснення розширеного колективного управління. Під час розгляду справи позивач приєднав до матеріалів справи копію Наказу Міністерства економіки України від 24.09.2021 №611-21 "Про затвердження рішення комісії з акредитації організацій колективного управління. Ця обставина відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України визнана сторонами та не підлягає доказуванню.

Згідно із статутом ГС "ОКУАСП" напрямами діяльності організації є, зокрема, фіксація фактів правопорушень авторського права (п. 2.2.6.).

Між ОСОБА_1 , як солістом гурту ІНФОРМАЦІЯ_2 (правовласник) та ТОВ "Бест Мьюзік" (видавець) укладено договір про передачу виключних авторських і суміжних прав №452-ПФ від 26.04.2019, відповідо до п.2.1 якого правовласник передає видавцю належні правовласнику виключні майнові права на об`єкти, зазначені в додатках до договору, що означає право видавця використовувати об`єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в п. 2.2 договору. За надані виключні майнові права на об`єкти видавець зобов`язується виплачувати правовласнику роялті та виконувати інші зобов`язання, покладені на нього договором.

Права на використання об`єктів вважаються переданими видавцю в момент підписання договору та відповідних додатків до нього (п. 2.3. договору).

З метою організації збору винагороди за використання об`єктів способами, зазначеними в п. 2.2 договору, в тому числі за відтворення об`єктів в формі звукового або аудіовізуального запису в особистих цілях, видавець має право частково передавати права на використання об`єктів в управління організації, що здійснює управління правами на колективній основі, або іншій аналогічній організації, а також має право наділити таку організацію правом видавати дозволи (субліцензії) на відповідні способи використання і на збір відповідної винагороди в порядку, визначеному договором між такою організацією і видавцем з обов`язковою реєстрацією правовласника у відповідному каталозі такої організації. Видавець зобов`язаний вибрати відповідну організацію для збору винагороди на основі сумлінності. Умови, на яких буде здійснюватися використання об`єктів кінцевими користувачами, в такому випадку будуть визначатися договорами між такою організацією і кінцевими користувачами (п. 2.4.договору).

Правовласник передає видавцю право здійснювати будь-які юридичні дії відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення майнових суміжних та/або авторських прав на об`єкти, в тому числі шляхом фіксації фактів порушення суміжних та/або авторських прав, пред`явлення претензій, заяв, судових позовів, представляти і захищати майнові і немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором видавця, юридичні дії, пов`язані з неправомірним використанням об`єктів, права на які передані видавцю відповідно до умов цього договору (п. 2.8 договору).

Строк договору визначено в п.1.20 договору - період часу, який починає обчислюватись з моменту підписання сторонами договору і триває до 31.12.2019, якщо інше не передбачено в додатках до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом строку, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору при відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 30 і більше днів до закінчення терміну його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах і на той самий строк.

Доказів припинення дії договору не надано, а тому він вважається пролонгованим.

Відповідно до додатків №1.2 та 2.2 від 28.02.2020 до договору передано права на твір, музику та фонограму /виконання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

26.06.2020 ГС "ОКУАСП" (організація) та ТОВ "Бест Мьюзік" (правовласник) уклали договір про управління майновими авторськими правами №АВ110620.

Відповідно до п.2.1 цього договору правовласник надає організації повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом.

Надання повноважень на управління правами за цим договором передбачає, право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об`єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об`єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом (п. 2.2 договору).

Правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об`єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору (п. 2.5 договору).

Згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати управління майновими правами правовласника на колективній основі щодо наступних видів використання об`єктів авторських прав: публічне використання об`єктів авторських прав (творів) (п. 4.1.1 договору): публічне виконання об`єктів авторських прав (творів) (4.1.1.1.договору); публічне сповіщення авторських прав (творів) (п. 4.1.1.2.договору).

Правовласник передає організації за цим договором невиключне право здійснювати збір винагороди при використанні об`єктів майнових авторських прав щодо способів, зазначених в пункті 4.1.1.1 та 4.1.1.2 договору (п. 4.3 договору).

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим договором (п. 6.1 договору-2).

Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав (п. 6.2 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 9.1 договору).

В додатковій угоді №1 від 01.07.2020 до договору №АВ110620 від 26.06.2020 сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов.

Згідно з довіреністю від 01.07.2020 ТОВ "Бест Мьюзік" уповноважило ГС "ОКУАСП" здійснювати будь-які дії направлені на реалізацію положень договору-2, в тому числі звертатись до суду в інтересах і на користь довірителя із стягненням компенсації, збитків або інших сум на рахунок повіреного (для їх подальшого перерахування довірителю на погоджених за договором умовами), реалізовувати право на апеляційне та касаційне оскарження, представляти інтереси довірителя в судах будь-яких інстанцій, в тому числі в Верховному Суді. Для реалізації зазначених повноважень повірений залучає власних представників без додаткового їх погодження із повіреним.

Надання позивачу повноважень ТОВ "Бест Мьюзік" щодо конкретних об`єктів авторського права підтверджується також декларацією-дорученням до договору №АВ110620 від 26.06.2020 щодо музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2).

Одночасно з декларуванням, заявник, як довіритель, надав цю попередню письмову згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням за якою ГС «ОКУАСП» отримав повноваження здійснювати фіксацію фактів використання зазначених об`єктів авторського права, а також попередню згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами щодо зазначених об`єктів.

В додатку від 26.06.2020 до договору про управління майновими авторськими правами №АВ110620 сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума, еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче, ніж сума, еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).

Позивач на підставі вказаних умов договору за незаконне використання музичного твору нарахував компенсацію у сумі, що еквівалентна 25-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021, що становить 56 750,00 грн.

На підтвердження факту порушення майнових авторських прав позивач приєднав до матеріалів справи акт фіксації використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання №19/03/21від 19.03.2021, який складений уповноваженим представником позивача Швецем С. П. (довіреність від 23.02.2021).

В акті відображена назва публічного закладу, в якому використовувалися музичні твори способом публічного виконання - магазин "Наш Край", суб`єкт господарювання - ТОВ "Франкомаркет", адреса публічного закладу - смт.Рожнятів, вул.Шкільна, 25/3, розрахункові документи, які надані суб`єктом господарювання в публічному закладі - фіскальний чек №000298416 00072. Зазначено, що відеофіксація здійснена за допомогою технічного засобу відеокамери SONY.

В додатку №2 до цього акта міститься перелік музичних творів, виконання яких зафіксоване у магазині "Наш Край", що знаходиться на вул. Шкільній, 25/3 в смт.Рожнятів , в тому числі музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець- ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

В підтвердження факту відвідування представником ГС "ОКУАСП" магазину "Наш Край" до матеріалів справи приєднаний фіскальний чек від 19.03.2021 №000298416 00072, в якому зазначено про придбання віскі BlackDack, 0,25 л. 40% .

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду диск відеозвукозапису від 19.03.2021, запис з якого було відтворено в судовому засіданні під час розгляду справи по суті 01.12.2021. Цей відеозвукозапис зафіксував обставини відвідування представником позивача вказаного магазину "Наш Край" та придбання в ньому товару, факт звучання в цьому магазині музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2). Гучність музичних творів змінюється залежно від пересування представника позивача по магазину. Це свідчить про використання стаціонарних технічних пристроїв звуковідтворення.

Суд першої інстанції в судовому засіданні відтворив зазначений запис та встановив, що відеозвукозапис фіксації факту порушення дійсно містить не лише запис музичних творів, а також одночасно голоси людей, звук працюючих приладів та інші звуки. Однак такі звуки не перешкоджають ідентифікації спірного твору.

Як вбачається із матеріалів справи, скаржник, заперечуючи факт використання спірного музичного твору приєднав до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 25.07.2021, в якій вона як керуюча магазину "Наш Край" з 2019 року, який знаходиться в смт.Рожнятів, вул. Шкільна,25/3 , стверджує що не включає музику в торговому залі, а динаміки на стелі використовуються для оголошення покупцям про існуючі та заплановані акції та/або маркетингові заходи.

Підставою позову у даній справі є незаконне використання відповідачем об`єкту авторського права - музичного твору музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2), у зв`язку з чим заявлено про стягнення компенсації в сумі, еквівалентній 25-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021, що становить 56 750,00 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме музичні твори з текстом і без тексту.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Статтею 35 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення.

Як вбачається з матеріалів справ, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що ТОВ «Бест Мьюзік» на підставі договору №16-ПФ від 09.06.2016 про передачу виключних авторських і суміжних прав належать майнові авторські права на музичні твори музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2). ГО«ОКУАСП» відповідно до зазначеного договору має право збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.

Позов пред`явлено ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах ТОВ "Бест Мьюзік". Використання музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2) в магазині "Наш Край", суб`єкт господарювання - ТОВ "Франкомаркет", адреса публічного закладу - смт.Рожнятів, вул.Шкільна, 25/3, повинно здійснюватися лише з дозволу особи, у якої наявні майнові права щодо цих об`єктів авторського права.

Суд зазначив, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: акт фіксації використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання №19/03/21 від 19.03.2021, який складений уповноваженим представником позивача Швецем С. П. (довіреність від 23.02.2021), диск відеозвукозапису, фіскальний чек від 19.03.2021, які суд прийняв в якості належних і допустимих, свідчать, що відповідач у своїй господарській діяльності використовував спірний музичний твір без відповідного договору від суб`єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права». А тому, саме ТОВ "Франкомаркет", яке здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог Закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволенні позову, зважаючи на таке.

Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ст. 435 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до положень статті 441 ЦК України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Статтею 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

В силу положень пункту 2 частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані (ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Правові засади діяльності організацій колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

В Законі України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" законодавець розмежував різновиди колективного управління.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління; розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах, визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права наведений у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19, від 22.02.2021 у справі №910/18772/19.

У відповідності до пункту «а» статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (ч. 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

З огляду на викладене, судом першої інстанції правмоірно встановлено, що ТОВ "Бест Мьюзік" на підставі договору про передачу виключних авторських і суміжних прав №452-ПФ від 26.04.2019 належать майнові авторські права на музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2), а ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» відповідно до договору про управління майновими авторськими правами №АВ110620 від 26.06.2020 має право збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.

Вказані правочини станом на час фіксації порушення були чинними, недійсними не визнавалися.

До предмета доказування у даній справі належить факт неправомірного використання відповідачем об`єктів авторського права - музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2).

Матеріалами судової справи, зокрема відтвореним судом першої інстанції та апеляційної інстанції відеозаписом фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, підтверджується, що такий запис проводився 19.03.2021 у магазині "Наш Край", суб`єкт господарювання - ТОВ "Франкомаркет", адреса публічного закладу - смт.Рожнятів, вул.Шкільна, 25/3, в якому звучав музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець-ІНФОРМАЦІЯ_2).

Таким чином, позивач довів, а відповідач не спростував факт публічного виконання вказаного музичного твору у магазині "Наш Край", суб`єкт господарювання - ТОВ "Франкомаркет", адреса публічного закладу - смт.Рожнятів, вул. Шкільна, 25/3.

Доказів на підтвердження надання дозволу особою, яка має виключне право дозволяти використання таких об`єктів авторського права, матеріали справи не містять.

Судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції, виходячи з конкретних обставин справи правомірно притягнув ТОВ "Франкомаркет" до відповідальності у вигляді сплати компенсації, передбаченої пунктом «г» частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в сумі, що еквівалентна 25-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021, що становить 56 750,00 грн за пісню.

Зазначений розмір компенсації передбачено додатком від 26.06.2020 до договору про управління майновими авторськими правами №АВ110620 від 26.06.2020, згідно з яким сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче, ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив про неповноважність ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» щодо заявлення даного позову, однак такі твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи жодним чином не спростовують вищеописаних обставин даної справи. Позивачу на підставі договору №452-ПФ від 26.04.2019 належать майнові авторські права на вказаний музичний твір, а ГС "ОКУАСП" відповідно до договору №АВ110620 від 26.06.2020 має право збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів. Позов пред`явлено ГС "ОКУАСП" в інтересах ТОВ "Бест Мьюзік".

Помилковим є також твердження скаржника, що в акті фіксації обов"язково має бути підпис відповідача чи його представника, оскільки приписами Закону України "Про авторське право і суміжні права", Закону України"Про ефективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав" не передбачено вимог до форми акта фіксації чи до складу осіб, що його складають. Не існує законодавчої заборони складати такі акти одноособово представником організації.

Не беруться також до уваги твердження скардника, щодо відсутності у ГС "ОКУАСП" акредитації, оскільки у спірних правовідносинах автор визначив конкретні майнові права для управління, які вносяться у відповідний каталог, відтак має місце добровільне колективне управління, а не розширене колективне управління, яке потребує акредитації.

При встановлені факту використання відповідачем спірного музичного твору, судом правомірно відхилено, як доказ заяву Думенько Н.В. від 25.07.2021, оскільки вказана заява не відповідає вимогам ст.88 ГПК України. Інших доказів в підтвердження факту не використання музичного твору чи правомірного його використання відповідач не подав.

Висловлювання сумніву відповідача стосовно результатів проведення фіксації колегія суддів також вважає безпідставним з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 09.07.2019 у справі №910/12033/18, який зазначив про належність та допустимість названих доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акту фіксації.

З огляду на вищевикладене у сукупності поданих доказів (актом фіксації, самою аудіо та відеофіксацією, фіскальним чеком), підтверджується факт здійснення господарської діяльності відповідачем у приміщенні та факт використання музичного твору, безпосередньо пов`язаний із здійсненням господарської діяльності.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 1 ст. 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому ч. 1 ст. 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із тим, суд зауважує, що оцінка доказів, які стосуються спору на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності здійснюється судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України і, при цьому, перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та обмежується лише необхідністю дотримання вимог закону при їх збиранні (ч. 2 ст. 77 ГПК України), а також сформульованого Європейським Судом із прав людини принципу "рівності зброї", який знайшов своє відображення, зокрема, у постанові по справі "Рожков проти РФ" від 31.10.2013 та який передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

Так, за змістом приписів ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Судова колегія, з урахуванням наведених законодавчих актів та на підставі дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів в їх сукупності, встановивши використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди; врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2021, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

Представник заявника позову звернувся до суду першої інстанції із заявою про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з відповідача на користь ГС «ОКУАСП» судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 09.12.2021 присуджено до стягнення з ТОВ «Франкомаркет» на рахунок ГС «ОКУАСП» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн..

ТОВ «Франкомаркет» просить скасувати додаткове рішення, зазначаючи про його необгрунтованість.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2021 позивачем та Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01/03/2021, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу (п.1.1 договору).

Детальний опис правової допомоги, що надається у кожному конкретному випадку, оформлюється додатками до цього договору (п.1.3).

Згідно з п.2 додатку від 22.04.2021 до договору за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді першої інстанції 30 000,00 грн.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» подано наступні документи:

копію договору про надання професійної правової допомоги від 01.03.2021 та додатку до договору від 22.04.2021,

наказ №03/2021 від 01.03.2021;

довіреність від 01.01.2021;

свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5428 від 03.10.2013, видане адвокату Гуйді Д.М. та серія КВ №000083 від 1112.2017, видане Хлєбнікову С.Г.;

акт від 02.12.2021 затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції

платіжне доручення від 18.11.2021 № 12.08.2021 №1127, яке підтверджує сплату позивачем за професійну правничу допомогу за договором №01/03/2021 у справі №909/546/21 в сумі 30 000,00грн.

Зазначена сума винагороди охоплює такий перелік робіт адвоката/адвокатів:

підготовка та написання позовної заяви з додатками;

підготовка відповіді на відзив з додатками;

заяви з процесуальних питань;

письмових пояснень з додатками;

підготовка клопотання про долучення доказівз додатками;

клопотання про проведення засідання в режимі відеконференції;

заяви про судові витрати з додатками;

підготовка всіх копій документівта їх завряння належним чином;

формування та відправка документів відповідачу та в суд;

надання пояснень, інші документи позивача;

участь у судових засіданнях.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою та має становити 10 000,00грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судова колегія враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Близький за змістом висновок застосування ч.2 ст.124 ГПК України, є послідовним та сталим і міститься у низці постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18 .

У розумінні положень ч.5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу ;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Судова колегія, розглянувши наведені позивачем у заяві обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням наданих на їх підтвердження доказів, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про підтвердження здійснених позивачем зазначених витрат у розмірі 30 000,00 грн, а заперечення відповідача щодо неспівмірності судових витрат на правову допомогу є помилковими, оскільки дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, витрати є співмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі слід залиити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Франкомаркет» не підлягає задоволенню, згідно з ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкомаркет" б/н від 06.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/155/22 від 10.01.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 у справі №909/546/21 залишити без змін.

3.Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2021 у справі №909/546/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2022.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Марко Р.І.