Постанова

від 07.06.2022 по справі 904/5968/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5968/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Федотова О.П., посвідчення №058587 від 14.12.2020 р., прокурор відділу;

від позивача: Архипенко А.О., посвідчення № 479 від 23.02.2021 р., головний спеціаліст відділу;

від відповідача-2: Шевченко І.В., ордер серії ВЕ №1030450 від 13.01.2022, адвокат;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021, ухвалене суддею Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 22.11.2021, у справі №904/5968/21

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49051, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8)

в інтересах держави в особі

позивача Дніпровської міської ради (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-1: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код 26510514)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІО СІСТЕМ" (49112, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 18/7; ідентифікаційний код 41261189)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради (49044, м. Дніпро, вул. Мечникова, б.6; ідентифікаційний код 03341763)

про визнання недійсним договору від 03.09.2020 №412-ДРА/20 оренди нерухомого комунального майна та зобов`язання повернути нежитлову будівлю до комунальної власності,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1 - Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІО СІСТЕМ" про визнання недійсним договору від 03.09.2020 №412-ДРА/20 оренди нерухомого комунального майна та зобов`язання повернути нежитлову будівлю до комунальної власності, у якій просить:

- визнати недійсним договір від 03.09.2020 №412-ДРА/20 оренди нерухомого комунального майна, розташованого за адресою: вул. Космонавтів, 7, м. Дніпро, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІО СІСТЕМ";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІО СІСТЕМ" повернути до комунальної власності в особі територіальної громади міста Дніпра нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 1 739,5 кв.м, яка розташована за адресою: вул. Космонавтів, 7, м. Дніпро, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради шляхом підписання акту приймання-передачі, відповідно до умов Договору оренди від 03.09.2020 №412-ДРА/20.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/5968/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-15932/09/0470 фактично встановлено, що нерухоме майно по вул. Космонавтів, 7а (нині Космонавтів 7), м. Дніпропетровськ є будівлею колишнього дитячого комбінату № 268, тобто є майном спеціально відокремленим та призначеним для здобуття дошкільної освіти.

Крім того, факт належності приміщення по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпро в минулому до закладів дошкільної освіти підтверджується доказами наданими до позовної заяви.

Так, розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 14.08.2009 за №779-р, відповідно до листа відділу освіту Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, присвоєно об`єкту та будівлям і спорудам Комунального закладу освіти дошкільного навчального закладу №268 нову адресу - вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпропетровську.

Відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-15932/09/0470 задоволено позовні вимоги Дніпропетровської міської ради до КП "ДМБТІ" ДОР про зобов`язання вчинити певні дії та скасувати державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, яке було зареєстровано за ФОП Бондаренко Л.Г. (рішення набрало законної сили 15.07.2010).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 "Про передачу об`єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради" передано з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, згідно переліку, Дошкільний навчальний заклад №268 (нефункціонуючий), розташований по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпропетровську.

В подальшому, згідно рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018 №1029 "Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна нефункціонуючих дошкільних комунальних закладів та окремо визначених будівель, які не використовуються в освітянському процесі" (зі змінами відповідно до Рішення виконкому міської ради від 23.06.2020 №725), згідно переліку, об`єкт нерухомого майна загальною площею 1739,5 кв.м. по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпро, з балансу Департаменту гуманітарної політики ДМР передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР (акт приймання-передачі від 06.05.2019).

Оскільки:

- згідно з даними Єдиного державного реєстр у юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до основного виду діяльності ТОВ "ГЕЛІО СІСТЕМ" відноситься купівля та продаж власного нерухомого майна; серед інших видів діяльності надання освітніх послуг також не зазначено;

- в пункті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІО СІСТЕМ" зазначено перелік видів діяльності Товариства, серед яких надання освітніх послуг також не зазначено;

- згідно Реєстру закладів освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти, який розміщено у вільному доступі на офіційному сайті Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ТОВ "ГЕЛІО СІСТЕМ" не має ліцензії на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти,

то ТОВ "ГЕЛІО СІСТЕМ" не тільки не здійснює, а й не має права здійснювати освітню діяльність, що також підтверджує використання орендованого об`єкту нерухомості не за освітнім призначенням.

Посилається на ч. 3 ст.16 Закону України "Про дошкільну освіту", відповідно до якої вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних закладів дошкільної освіти використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно для роботи з дітьми.

В даному випадку норми Закону України "Про дошкільну освіту" мають вищу юридичну силу, ніж норми Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" № 483 від 03.06.2020. Більш того, в положеннях Закону України "Про дошкільну освіту" мова йде саме про майно закладів дошкільної освіти, в той час, як в Порядку йдеться про майно закладів освіти. Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ч. 3 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", як спеціального закону у питаннях регулювання правового режиму використання майна дошкільних навчальних закладів.

Аналогічна позиція викладена в п.п. 33, 34, 37 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17, в яких наголошено на тому, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Звертає увагу, що у п. 29 вказаної постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17 зазначено, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом, отже, висновок суду апеляційної інстанції, що спірні приміщення передані в оренду всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, є обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, при цьому зазначає, що будь-яке, цільове чи нецільове, використання будівлі Відповідачем стало можливим тільки після укладення договору оренди. Тож, нецільове використання предмету оренди взагалі не може бути підставою недійсності договору, адже воно не може мати місце в момент вчинення правочину.

Нецільове, начебто, використання приміщення може бути підставою тільки для дострокового розірвання договору, втім, прокуратура обрала інший варіант позовних вимог.

Тож, навіть не оцінюючи аргументи й докази прокуратури, позовна заява в будь-якому разі не підлягає задоволенню, так як прокурором було обрано неналежний спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Наполягає на тому, що:

- спірне приміщення ніколи не належало державним або комунальним закладам дошкільної освіти. До 2001 року приміщення знаходилось в приватній власності, а після прийняття у комунальну власність - ніколи не використовувалось для здобуття дітьми дошкільної освіти;

- спірне приміщення було прийнято у комунальну власність не з метою здобуття дітьми дошкільної освіти, адже через 12 днів після прийняття майна у комунальну власність його було передано на баланс податкової адміністрації;

- так як вказане майно було у власності юридичної особи приватного права - ВАТ "Дніпроенерго", то, з урахуванням вимог ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" воно ніяк не могло бути в минулому комунальним майном, що не підлягає приватизації, тобто майном комунального закладу освіти.

Прокуратура ж у позові обґрунтовує належність майна саме до майна комунальних закладів дошкільної освіти виключно посиланнями на зазначення цього майна як комунального у деяких актах міської ради та її структурних підрозділів. На думку Відповідача, такі докази не є допустимими.

Орендоване майно знаходиться в аварійному стані, і точно не використовувалось для освітніх цілей останні 20 років, що було підтверджено прокурором у судовому засіданні в першій інстанції. Тому, в будь-якому разі передання в оренду спірного майна відповідає вимогам вказаної постанови Кабінету міністрів України.

Позивач у письмових поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, посилаючись на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Оскільки прокуратурою не було обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави або загроза порушення інтересів держави, та не обґрунтовано нездійснення чи здійснення неналежним чином захисту інтересів територіальної громади, то прокурором було подано позов в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, передчасно, а отже, саме Дніпровська міська рада набуває статусу позивача.

Зазначає, що згідно з відповіддю Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 24.03.2021 № 3/8-541 будівля колишнього дошкільного дитячого закладу № 268 по вул. Космонавтів, 7, не використовувалися за призначенням і перебувала у занедбаному, критично незадовільному технічному стані.

З метою запобігання подальшої руйнації будівель і споруд колишнього закладу та підтримання порядку на прилеглій території, виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення від 23.10.2018 № 1029 "Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна нефункціонуючих дошкільних комунальних закладів та окремо визначених будівель, які не використовуються в освітянському процесі".

Після проведення перевірки інформації про порушення Дніпровська міська рада листом від 31.03.2021 № 7/11-677 надала відповідь про відсутність підстав для звернення з позовом про визнання недійсним договору оренди.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021 (колегія суддів: головуючий-доповідач Іванов О.Г., судді Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/5968/21; судове засідання призначено на 31.01.2022.

Через відпустку судді Антоніка С.Г. та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 31.01.2022, не відбулося.

Ухвалою суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 02.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02.03.2022 Радою суддів опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.5 яких судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Відповідно до наказу голови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 №13 вирішено повідомити учасників судових процесів у справах, призначених до розгляду у відкритих судових засіданнях з 28.02.2022 по 04.03.2022, про їх нездійснення.

Згідно з наказом голови суду від 04.03.2022 №14 розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом, з 09.03.2022 не відбуватиметься до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судове засідання 02.03.2022 у справі №904/5968/21 не відбулось.

Відповідно до рішення зборів суддів, оформленого протоколом зборів суддів №4 від 01.04.2022, Центральний апеляційний господарський суд з 04.04.2022 почав призначення слухання справ у судових засіданнях з урахуванням можливості повідомлення сторін. Звернуто увагу сторін, що дату та час розгляду усіх справ, які знаходяться у провадженні суду, буде визначено у відповідних ухвалах суду, прийнятих після 04.04.2022; при цьому, за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 06.04.2022 розгляд справи призначено на 04.05.2022.

Через неможливість явки представника Відповідача-2 у судове засідання ухвалою суду від 04.05.2022 розгляд справи відкладено на 08.06.2022.

В судовому засіданні 08.06.2022 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

03.09.2020 між відповідачем-1 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, як орендодавцем, та відповідачем-2 Товариством з обмеженою відповідальністю Геліо Систем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №412ДРА/20 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлова будівля (об`єкт оренди), площею 1739,5 кв.м, а-а6-ганки та а-1-навіс, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, 7, (літ.А-2), вартість якого згідно з балансовою довідкою від 01.08.2020 становить 145 785 грн. 11 коп. без ПДВ, що перебуває на балансі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради (балансоотримувач).

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення орендаря права власності на цей об`єкт; власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Дніпра, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі об`єкта оренди.

Частиною 3 Договору визначено розмір орендної плати.

Згідно з пунктом 6.1 Договору орендар має право використовувати об`єкт оренди відповідно до цільового призначення та умов цього договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей договір діє з 03.09.2020 до 01.09.2025 включно.

Як вбачається, Актом приймання передачі об`єкта оренди від 03.09.2020 відповідачем-1 передано відповідачу-2 нежитлову будівлю, загальною площею 1739,5 кв.м, а-а6-ганки та а-1-навіс, що знаходиться на балансі третьої особи - Комунального підприємства Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, 7 (літ.А-2).

Керівник Лівобережної окружної прокуратури вказує, на те, що будівля, передача якої у користування є предметом оспорюваного Договору, належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та є приміщенням колишнього дошкільного навчального закладу №268 по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпро. При цьому, факт належності приміщення по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпро в минулому до закладів дошкільної освіти підтверджується наступним.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 14.08.2009 за №779-р "Про присвоєння адрес об`єктам по вул. Космонавтів (Самарський район), відповідно до листа відділу освіту Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, присвоєно об`єкту будівлям та спорудам Комунального закладу освіти дошкільного навчального закладу №268 нову адресу - вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпропетровську (а.с.20, т.1).

Відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-15932/09/0470 за позовом Дніпропетровської міської ради до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської міської ради", треті особи: Фізична особа-підприємець Бондаренко Л.Г., Приватне підприємство "ВЦС", Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації адміністративний позов задоволено, скасовано державну реєстрацію права власності за фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Германівною на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, 7-А (рішення набрало законної сили 15.07.2010) (а.с.94-97, т.1).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 Про передачу об`єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради передано з балансу відділів освіти районних умісті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, згідно переліку, дошкільний навчальний заклад №268 (нефункціонуючий), розташований по вул. Космонавтів,7, у м. Дніпропетровську.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018 №1029 Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна нефункціонуючих дошкільних комунальних закладів та окремо визначених будівель, які не використовуються в освітянському процесі зі змінами відповідно до Рішення виконкому міської ради від 23.06.2020 №725), згідно переліку, об`єкт нерухомого майна загальною площею 1739,5 кв.м. по вул. Космонавтів, 7, у м. Дніпро, з балансу Департаменту гуманітарної політики ДМР передано на баланс КП Бюро обліку майнових прав та, діяльності з нерухомістю ДМР (а.с.24-25, т.1).

Керівник Лівобережної окружної прокуратури вважає, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам законодавства, Конституції України, Законам України "Про освіту", "Про дошкільну освіту" та інших нормативно-правових актів.

Згідно прохальної частини позову Лівобережної окружної прокуратури прокурор просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна та зобов`язати повернути нежитлову будівлю.

Вказане і стало причиною звернення до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, 7, знаходиться в непридатному для використання стані, не використовується для функціонування комунального або державного закладу дошкільної освіти, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову прокурора.

Суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, як в підтвердження того, що колишній дитячий заклад по вул. Космонавтів, 7, належить до державного чи комунального закладу дошкільної освіти, так і в підтвердження його використання саме для цілей дошкільної освіти з моменту передачі у комунальну власність і до передачі в оренду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, порушення інтересів держави полягає в тому, що невиконання відповідачами зобов`язань за договорами купівлі-продажу, а також порушення вимог земельного законодавства в частині належного утримання об`єкта нерухомості, обмеження вільного доступу, наявності огорожі та охорони незавершеного будівництва нерухомого майна, розбирання якого не завершено, створює небезпеку для суспільства, порушує правила безпеки під час використання та спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу. Також необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі статтею 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Листом №04/32-1657вих-21 від 03.03.2021 Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра повідомила Дніпровську міську раду про необхідність вжиття заходів на захист інтересів територіальної громади шляхом визнання недійсним договору № 412-ДРА/20 оренди комунального майна від 03.09.2020 (а.с.106-107, т.1).

Листом від 31.03.2021 №7/11-677 Дніпровська міська рада повідомила, що не зверталась і не має наміру звертатись з позовом щодо визнання недійсним договору № 412-ДРА/20 оренди комунального майна від 03.09.2020, оскільки не вбачає для цього жодних підстав (а.с.108, т.1).

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

У даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.

Частиною 1статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом вище, керівник Лівобережної окружної прокуратури вважає оспорюваний договір оренди недійсним з підстав того, що об`єкт оренди використовується орендарем не за цільовим призначенням, а саме, - не для позашкільної освіти; орендоване приміщення є приміщенням дошкільного навчального закладу; в реєстрі видів діяльності відповідача-2 не зазначено, виду діяльності надання освітніх послуг.

Відповідно до положень статті 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна, об`єктами оренди за цим Законом, є, в тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини).

Як вбачається з постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-15932/09/0470 (а.с.95, третій абзац, т.1):

Згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 20.06.2001р. № 29/21 „Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста будівлі колишнього дитячого закладу по вул. Космонавтів,7а" міська рада вирішила: прийняти у комунальну власність територіальної громади міста будівлю колишнього дитячого закладу по вул. Космонавтів, 7а, загальною площею 1430,5 кв.м. залишковою балансовою вартістю 258 164, 35 грн., 1971 року будівництва; комітету комунальної власності міської ради здійснити необхідні дії щодо прийняття будівлі колишнього дитячого закладу по вул. Космонавтів, 7а у комунальну власність територіальної громади міста; передати будівлю колишнього дитячого закладу по вул. Космонавтів, 7а на баланс Державної податкової адміністрації Дніпропетровської області. Згідно акту передачі нежитлової будівлі, складеного 02.07.2001р. ВАТ "Дніпроенерго" в особі голови правління Попова С.А. та Комітетом комунальної власності міської ради в особі в.о. голови комітету Васильцова В.М., відповідно до рішення засіданні правління ВАТ "Дніпроенерго" від 11.06.2001р. та рішення міської ради від 20.06.2001р. № 29/21 ВАТ "Дніпроенерго" передало безкоштовно, а Комітет комунальної власності міської ради прийняв у комунальну власність територіальної громади міста нежитлову будівлю колишнього дитячого комбінату №268 загальною площею 1 430,5 кв.м, залишковою балансовою вартістю 258164 35 грн. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів. 7а. В акті зазначено, що з часу підписання цього акту будівля знімається з балансу ВАТ "Дніпроенерго".

Також, згідно акту передачі нежитлової будівлі, складеного 02.07.2001р. Комітетом комунальної власності міської ради в особі в.о. голови комітету Васильцова В.М. та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області в особі голови Буряковського В.В. відповідно до рішення міської ради від 20.06.2001р. №29/21 Комітет комунальної власності міської ради передав, а Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області прийняла на баланс зі збереженням у комунальній власності територіальної громади міста нежитлову будівлю колишнього дитячого комбінату № 268 загальною площею 1 430,5 кв.м, залишковою балансовою вартістю 258 164, 35 грн. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, 7а. В акті зазначено, що з часу підписання цього акту будівля приймається на баланс Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Таким чином, спірне приміщення знаходилось на балансі Відкритого акціонерного товариства Дніпроенерго до 20.06.2001.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-15932/09/0470 фактично встановлено, що нерухоме майно по вул. Космонавтів 7а (нині Космонавтів 7), м. Дніпро є майном спеціально відокремленим та призначеним для здобуття дошкільної освіти, є передчасними, оскільки:

- у вищезазначеному рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду не вказано жодного слова про дошкільну освіту та її здобуття, відповідно, й не зазначено, що спірне майно призначено для здобуття дошкільної освіти;

- цим рішенням навпаки встановлено, що спірне приміщення знаходилось у приватній власності та на балансі підприємства приватної форми власності - ВАТ "Дніпроенерго" - до 20.06.2001. Після передання приміщення у комунальну власність його передано на баланс Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Про передання майна з метою використання у сфері отримання дошкільної освіти у рішенні немає жодного висновку.

Згідно з матеріалами справи, після передачі приміщення у комунальну власність, його передано на баланс Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Отже, оскільки через 12 днів після прийняття майна у комунальну власність його передано на баланс податкової адміністрації, то колегія суддів погоджується з доводами Відповідача-2 про те, що спірне приміщення було прийнято у комунальну власність не з метою здобуття дітьми дошкільної освіти.

Колегія суддів констатує, що прокурором не надано жодних доказів в підтвердження того, шо вказане приміщення передано на баланс Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області з метою здобуття дітьми дошкільної освіти.

Закон України "Про позашкільну освіту" відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

Система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи, інші суб`єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти (ст. 1 Закону України "Про позашкільну освіту").

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про дошкільну освіту, заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту", заклад освіти - це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Пунктом 3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону встановлено, що, до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і "заклад освіти" є ідентичними, а всі суб`єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний (частина 3 статті 22 Закону України "Про освіту").

З аналізу вказаних норм законодавства можна встановити, що заклад дошкільної освіти - це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Відтак, заклад освіти - це юридична особа. Тому заклад освіти виникає з моменту створення юридичної особи, тобто з дня державної реєстрації (частина 4 статті 87 Цивільного кодексу України) та існує до моменту припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, зокрема, належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Майно, яке передано комунальному підприємству не належить йому на праві власності, а перебуває у повному господарському віданні з обмеженнями щодо його розпорядження (зокрема відчуження).

З огляду на викладене є очевидним, що поняття "майно закладу освіти" може бути застосовано лише у разі існування закладу освіти, як такого.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України Про дошкільну освіту вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних закладів дошкільної освіти використовуються виключно для роботи з дітьми; майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно для роботи з дітьми.

Згідно з інформаційною довідкою від 27.05.2021 №258550978 щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по параметрам запиту "права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження" по нерухомому майну місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Космонавтів, 7, інформація відсутня (а.с.98, т.1).

Отже, матеріали справи не містять будь-яких доказів, як в підтвердження того, що колишній дитячий заклад по вул. Космонавтів, 7, належить до державного чи комунального закладу дошкільної освіти, так і в підтвердження його використання саме для цілей позашкільної освіти з моменту передачі у комунальну власність і до передачі в оренду.

Матеріалів справи містять Висновок за результатами інженерно-технічного обстеження стану будівельних конструкцій покрівлі будівлі за адресою вул. Космонавтів, 7, м. Дніпро, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспромт" (затверджено директором 23.09.2020), відповідно до якого стан несучих конструкцій будівлі - стан непридатний до нормальної експлуатації без виконання ремонту покрівлі та системи внутрішнього водостоку, для забезпечення нормальної експлуатації конструкцій будівлі необхідно виконати ремонтно-відновлювальні роботи, виконання робіт згідно наданого кошторису, що є невід`ємними поліпшеннями, дозволить відновити експлуатаційну придатність будівлі.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" №483 від 03.06.2020 затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна).

Пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна встановлено, що:

- не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди: майно закладів охорони здоров`я; майно закладів освіти; об`єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту); нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів; майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу; майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням;

- такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів;

- майно з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу може бути передане в оренду Національному банку або уповноваженим банкам, в яких держава володіє часткою статутного капіталу в розмірі понад 75 відсотків. Право оренди на нерухоме майно таких уповноважених банків визначається окремим рішенням Правління Національного банку;

- обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Матеріалами справи підтверджено, що нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, 7, знаходиться в непридатному для використання стані, не використовується для функціонування комунального або державного закладу дошкільної освіти, тому господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

При цьому колегія суддів зауважує, що вимоги ч. 3 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", на які посилається прокурор у апеляційній скарзі, поширюються лише на комунальні та державні заклади дошкільної освіти.

В той же час, Прокуратурою не було надано жодного допустимого доказу того, що спірне приміщення взагалі колись було майном комунального або державного закладу дошкільної освіти.

Прокурор не додав до позовної заяви ані копій правовстановлюючих документів, які б свідчили про належність майна закладу освіти, ані копії балансу, що б доводив використання спірного нерухомого майна закладом освіти.

Не доведено також не використання спірного нерухомого майна у діяльності будь-якого закладу освіти строком менше п`яти років до моменту укладання Договору оренди від 03.09.2020.

Всі надані докази - це копії рішень міської ради, в яких спірне майно згадується як майно закладу освіти. Однак, не надано жодного рішення міської ради про фактичне передання міською радою цього об`єкту будь-якому закладу освіти, або будь-яке використання цього майна для роботи з дітьми в будь-якій формі.

Більше того, всі надані рішення міської ради та її виконкому навпаки, свідчать про невикористання цього майна жодним із закладів освіти.

Так, рішення від 23.10.2018, в якому прямо вказано, що спірне майно не використовується в освітянському процесі.

Прокуратурою навіть не надано жодного доказу існування закладу освіти, на який вона посилається в позові, його подальшої ліквідації тощо. Зі змісту позовної заяви та додатків до неї неможливо визначити, майном якого саме закладу освіти прокуратура вважає спірну будівлю, і на якій підставі.

За даними веб-порталу Електронної реєстрації в заклади дошкільної освіти (режим доступу - https://reg.isuo.org/), жодного закладу дошкільної освіти за адресою місцезнаходження спірного майна також немає.

Тож обставини, на які посилається прокуратура в позовній заяві та апеляційній скарзі, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що Відповідач-2 використовує орендоване приміщення не для освітніх цілей. Як доказ цього прокуратура посилається на протокол огляду з фото-таблицею, де вказано про те, що на об`єкті проводяться ремонтні роботи.

В той же час, згідно висновку за результатами інженерно-технічного обстеження стану будівельних конструкцій покрівлі будівлі за адресою вул. Космонавтів, 7, м. Дніпро стан несучих конструкцій, стін будівлі, елементів конструкцій вимощення є непридатним для експлуатації без виконання ремонту (п. 2.3.2, 2.3.3 висновку).

Тож, наразі Відповідач-2 з об`єктивних причин не може використовувати орендоване приміщення, так як воно не придатне до експлуатації. Відповідач-2 проводить ремонтні роботи, щоб це майно взагалі можна було використовувати.

Проведення ремонтних робіт за будь-яких обставин не може вважатись нецільовим використанням орендованого приміщення. Доказів будь-якого іншого використання прокуратурою не надано.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ "ГЕЛІО СІСТЕМ" не тільки не здійснює, а й не має права здійснювати освітню діяльність з посиланням на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Статут Відповідача-2 та Реєстр закладів освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти, є безпідставними, оскільки запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сам по собі не обмежує юридичних осіб у здійсненні інших видів діяльності.

Згідно ст. 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Частина 1 ст. 44 ГК України вказує на те, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

Отже, Відповідач-2 за власним бажанням має право займатись будь-якими видами господарської діяльності, не обмежуючись тими, які було зареєстровано на момент реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Те ж саме стосується й ліцензування.

У разі прийняття Відповідачем-2 такого рішення, він має право звернутись за отриманням відповідної ліцензії. Фактично, цю частину позову прокуратура обґрунтовує не наявністю будь-яких порушень станом на момент подання позову, а певною ймовірністю порушень в майбутньому.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/5968/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/5968/21 залишити без змін.

Судові витрати заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2022.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяМ.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік