Рішення

від 12.06.2022 по справі 517/105/22

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/105/22

Провадження № 2/517/80/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувлася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, 27.03.1995 року нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Шлюб між сторонами розірваний 11.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 12. У період шлюбу в інтересах сім`ї позивачем і відповідачем було побудовано нерухоме майно - цілий житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Титульний власник - відповідач. Право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 року. Земельна ділянка була приватизована відповідачем та 31.12.2010 року ним втриманий державний акт на вказану земельну ділянку.

Позивач надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає, що відповідач не з`явилася до суду без поважних причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.03.1995 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Ленінської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, актовий запис про одруження № 1.

11.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області шлюб між сторонами розірваний, актовий запис № 12.

За час перебування у шлюбі сторони побудували нерухоме майно - житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстровано на ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 року, номер запису про право власності - 2031903.

Для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських та побутових споруд була надана земельна ділянка загальною площею 0,25 га. за вказаною адресою, кадастровий номер - 5125282500:02:001:0083 та приватизований відповідачем.

Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011053601145.

Ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч.1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Ч.2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ч.1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола обєктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сімї.

В наведеного вище, суд дійшов висновку, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були набуті сторонами на час перебування в шлюбі, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, підлягають поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на 1/2 частину.

В зв`язку з задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача, згідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5125282500:02:001:0083).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І.В. Гончар