Рішення

від 08.06.2022 по справі 500/1788/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1788/22

09 червня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Пилипенко О.Д.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Дядика Я.Б.;

представника відповідача: Кулініч Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить:

стягнути з Заводської селищної ради в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в розмірі 67422,80 грн та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 30940,60 грн;

стягнути з Заводської селищної ради в користь ОСОБА_1 середній заробіток за порушення строків виплати належних звільненому працівникові сум у розрахунку 746,20 грн за кожний день затримки виплати компенсації за невикористані дня щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.08.1997 позивач була обрана на посаду секретаря Виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради, яку обіймала до 27.11.2020.

27 листопада 2020 року Рішенням сесії Заводської селищної ради VIII скликання від 27.11.2020 року № 3 Позивача було звільнено з займаної посади згідно п.п.4 п. 2 Розділу II "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020.

Однак, в день звільнення відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Так, на момент звільнення позивача, нею не було використано 146 днів основної відпустки та 67 днів додаткової відпустки працівникам які мають дітей.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача 67422,80 грн грошової компенсації за дні невикористаної основної відпустки та 30940,60 грн грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки.

При цьому позивач вказує, що для визначення середньоденної заробітної плати для оплати відпусток необхідно брати період з 01.11.2019 по 31.10.2020 включно (виплати за 12 останніх місяців, що передують місяцю виплати компенсації за не використані дні відпустки), що становить 461,80 грн та застосовувати вказану середньоденну заробітну плату до усього періоду протягом якого позивач працювала на посаді секретаря сільської ради.

Також позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за час затримки належних виплат.

Ухвалою суду від 19.04.2022, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.05.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що законодавцем чітко визначений строк дії повноважень секретаря сільської, селищної, міської ради, а саме їх повноваження закінчуються одночасно із закінченням їх депутатських повноважень в день відкриття першої сесії нового скликання ради (крім випадків дострокового припинення). Тому, на думку відповідача, твердження позивача, що вона з 06.08.1997 до 27.11.2020 безстроково обіймала посаду секретаря виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради є хибним.

Зазначає, що з урахуванням наведеної обставини, позивачем невірно проведено розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.

Крім того вказує, що позовна вимога щодо стягнення компенсації за час затримки належних виплат є передчасною оскільки ще не відбувся фактичний розрахунок.

Ухвалою суду від 19.05.2022 розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 30.05.2022 в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Розгляд справи відкладено.

06.06.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є матір`ю двох дітей 24.06.1993 та 26.03.1995 років народження (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.07.1993, серії НОМЕР_2 від 06.04.1995).

06.08.1997 позивач була обрана на посаду секретаря Виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради.

27 листопада 2020 року рішенням сесії Заводської селищної ради VIII скликання від 27.11.2020 року № 3 Позивача було звільнено з займаної посади згідно п.п.4 п. 2 Розділу II "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020.

У зв`язку із тим, що у день звільнення відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної основної та додаткової відпустки, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України №504/96-ВР).

Відповідно до ст. 2 Закону України №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Статтею 4 Закону України №504/96-ВР установлюються види відпусток, зокрема, основна відпустка, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (серед них і додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону України №504/96-ВР).

Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Частиною 1 ст. 83 КЗпПУ передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

З даною нормою кореспондує і ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або, повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст.19 Закону України №504/96-ВР).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами на момент звільнення позивача, нею не було використано 146 днів основної відпустки та 67 днів додаткової відпустки працівникам які мають дітей. Спірним у даному випадку є визначення середньоденної заробітної плати для виплати компенсації.

Як зазначалося вище, позивач 06.08.1997 була обрана на посаду секретаря Виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон України № 280/97-ВР).

Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради (ч.1 та ч.4 ст.50 Закону України № 280/97-ВР).

Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання (ч.1 ст.49 Закону України № 280/97-ВР).

Отже, з наведеного вбачається, що повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради закінчуються одночасно із закінченням їх депутатських повноважень в день першої сесії ради нового скликання.

Статтею 141 Конституції України визначено, що строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

З наведеного слідує, що законодавцем чітко визначений строк дії повноважень депутата та секретаря відповідної ради (крім випадків дострокового припинення, що передбачено законом), перебіг якого починається з моменту офіційного оголошення виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.

Додатково суд зазначає, що листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.10.2020 №3512-06/63256-09 надано роз`яснення, що повноваження секретаря ради закінчуються в день закінчення строку повноважень ради, якою його було обрано на посаду. Це у свою чергу відбувається у день набуття повноважень радою нового скликання. У такому разі секретар ради звільняється з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень ради.

Отже, твердження позивача про те, що вона обіймала посаду секретаря Виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради з 06.08.1997 по 27.11.2020 безстроково є хибним, оскільки трудові відносини позивача тривали у визначені проміжки часу (строк повноваження ради), отже в даному випадку мали місце строкові трудові договори, які є одним з видів трудових договорів і, на відміну від безстрокового, укладаються на певний визначений строк.

Відсутність відповідних записів в трудовій книжці позивача не спростовує наведеного.

Як слідує із матеріалів справи позивач:

з 06.08.1997 до 23.04.1998 (рішення першої сесії Шманьківчицької сільської ради від 23 квітня 1998 б/н) була обрана секретарем виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради;

з 23.04.1998 до 22.04.2002 (рішення першої сесії Шманьківчицької сільської ради від 22 квітня 2002 року №2) була обрана секретарем виконавчого комітету Шманьківчицької сільської ради;

з 22.04.2002 до 20.04.2006 (рішення першої сесії Шманьківчицької сільської ради від 20 квітня 2006 року №3) була обрана секретарем Шманьківчицької сільської ради;

з 20.04.2006 до 19.11.2010 (рішення першої сесії Шманьківчицької сільської ради від 19 листопада 2010 року №2) була обрана секретарем Шманьківчицької сільської ради;

з 19.11.2010 до 24.11.2015 (рішення першої сесії Шманьківчицької сільської ради від 24 листопада 2015 року №1) була обрана секретарем Шманьківчицької сільської ради;

з 24.11.2015 до 27.11.2020 (рішення Заводської селищної ради від 27 листопада 2020 року №3) була обрана секретарем Шманьківчицької сільської ради (аркуші справи 42-51).

Отже, 23.04.1998, 22.04.2002, 20.04.2006, 19.11.2010, 24.11.2015 та 27.11.2020 є датами звільнення позивача.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100).

Згідно довідки Заводської селищної ради Чорківського району Тернопільської області від 03.06.2022 №2-213 (аркуш справи 112) середньоденна заробітна плата позивача за період повноважень з 06.08.1997 по 23.04.1998 становила 2,59 грн (605,89 грн/234 дні (кількість календарних днів розрахункового періоду за виключенням святкових та неробочих днів)). Оскільки кількість днів невикористаної додаткової відпустки становить 7 днів, то до компенсації, за вказаний період, підлягає 18,13 грн (2,59х7).

Згідно довідки Заводської селищної ради Чорківського району Тернопільської області від 03.06.2022 №2-214 (аркуш справи 113) середньоденна заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяців роботи у період повноважень з 22.04.2002 по 20.04.2006 становила 18,09 грн (6438,44 грн/356 дні (кількість календарних днів розрахункового періоду за виключенням святкових та неробочих днів)). Оскільки кількість днів невикористаної основної відпустки становить 83 дні а додаткової відпустки становить 40 днів, то до компенсації, за вказаний період, підлягає 2225,07 грн (18,09х123).

Згідно довідки Заводської селищної ради Чорківського району Тернопільської області від 03.06.2022 №2-215 (аркуш справи 114) середньоденна заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяців роботи у період повноважень з 20.04.2006 по 19.11.2010 становила 82,38 грн (29245,26 грн/355 дні (кількість календарних днів розрахункового періоду за виключенням святкових та неробочих днів)). Оскільки кількість днів невикористаної основної відпустки становить 8 дні а додаткової відпустки становить 20 днів, то до компенсації, за вказаний період, підлягає 2306,64 грн (82,38х28).

Згідно довідки Заводської селищної ради Чорківського району Тернопільської області від 03.06.2022 №2-216 (аркуш справи 115) середньоденна заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяців роботи у період повноважень з 19.11.2010 до 24.11.2015 становила 114,65 грн (40699,77 грн/355 дні (кількість календарних днів розрахункового періоду за виключенням святкових та неробочих днів)). Оскільки кількість днів невикористаної основної відпустки становить 55 днів, то до компенсації, за вказаний період, підлягає 6305,75 грн (114,65х55).

Крім того, як встановлено судом за періоди з 23.04.1998 до 22.04.2002 та з 24.11.2015 до 27.11.2020 компенсація за відпустки ОСОБА_1 була виплачена.

Отже, загальна сума компенсації за невикористані відпустки становить 10855,59 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, слід стягнути з Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в розмірі 10885 грн 59 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації за час затримки належних виплат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Встановлення останнього є необхідним для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки день фактичного розрахунку є кінцевою датою нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд звертає увагу, що на даний момент остаточний розрахунок з ОСОБА_1 ще не проведений.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Вищенаведене узгоджується із висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду викладеними у постанові від 14.02.2022 в справі №380/9990/21.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в розмірі 10885 (десять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 59 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 червня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Заводська селищна рада Чортківського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Чарнецького 7, смт Заводське, Чортківський район, Тернопільська область, 48523, код ЄДРПОУ 04525550).

Головуючий суддяБаранюк А.З.