Рішення

від 07.06.2022 по справі 580/1544/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року справа № 580/1544/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Черкаської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-203 в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 , виготовленого за замовленням ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-203 в частині відмови у передачі громадянці ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 площею 0,0660 га (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов`язати Черкаську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050), виготовленого за замовленням ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Черкаську міську раду передати громадянці ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельну ділянку на розі АДРЕСА_1 площею 0,0660 га (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- вирішити судові витрати у справі з урахуванням витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 20.04.2022 зупинено провадження у справі до подання витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 08.06.2022 поновлено провадження у справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позивач стверджує, що ним у чіткій відповідності до вимог діючого законодавства, підготовлено проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 площею 0,0660 га (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та подано його на погодження. Оскаржене рішення Черкаської міської ради є протиправним, адже будь яких підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність не вказано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки на заяву Позивача від 23.07.2021 вх. №01-08/42457, в порядку передбаченому ст. 26 регламенту Черкаської міської ради 9-го скликання, Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради як виконавчим органом ради, до повноважень якого віднесено питання розробки проектів рішень із земельних питань, підготовлено проект рішення Черкаської міської ради «Про передачу земельної ділянки у власність на розі АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)».

Під час голосування на сесії ради від 11.11.2021 за підготовлений департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради проект рішення, за вказаний проект рішення проголосувало лише 4 депутати, а 24 - утримались від голосування з вказаного проекту, а тому відповідно проект рішення не набрав необхідної кількості голосів та рішення не прийнято.

В той же час, після обговорення зазначеного проекту рішення за пропозицією депутатів виставлено на голосування пропозицію про відмову у передачі земельної ділянки у власність. За результатами голосування висловлено: «за» - 27 голосів, а тому відповідно прийнято рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 №13-203 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність на розі АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)».

Відповідач стверджує, що повноваження щодо розпорядження землями відповідної територіальної громади належить виключно відповідній раді, тому депутатами Черкаської міської ради правомірно прийнято рішення про відмову у затвердженні документації із землеустрою.

Окрім цього, посилаючись на дискреційні повноваження, відповідач звернув увагу, що 24.03.2022 прийнято Закон України 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Вказаним Законом, Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено, зокрема пунктами 27 і 28.

Відповідно до підпункту 5 вищезгаданого пункту 27 під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Щодо підсудності даного спору в порядку адміністративного судочинства суд звертає увагу, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу державної влади, підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а.

Щодо суті спору суд встановив, що 21 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,660 га у приватну власність.

12 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомила Черкаську міську раду про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,660 га у приватну власність без надання дозволу Черкаської міської ради (мовчазна згода).

За результатами розгляду попередньої заяви від 21.11.2020 вх. № 01- 04/70300 управлінням земельних ресурсів та землеустрою роз`яснено порядок реалізації права на виготовлення проекту землеустрою без надання відповідного дозволу.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.02.2021, виготовленого за замовленням ОСОБА_1 , вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 7110136700:06:027:0050.

23.07.2021 ОСОБА_1 подано до Черкаської міської ради документацію із землеустрою для затвердження та передачі земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:027:0050 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,660 га у приватну власність.

Рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-203 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 площею 0,0660 га (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до п. б ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ст. 121 ЗК України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність громадянам у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам визначений ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже у разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодні інші правові підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №817/586/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на Закон України №2145-ІХ від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27 такого змісту: під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Наведений Закон №2145-ІХ набрав чинності 07.04.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, вищенаведені норми Закону України №2145-ІХ не мають зворотної дії в часі, тобто не поширюються на сформовані в Державному земельному кадастрі земельні ділянки на підставі розроблених проектів землеустрою до набрання ним чинності.

Більш того, позивач звернулась із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність 23.07.2021 та звернулась до суду за захистом порушених прав 24.02.2022, тобто до набрання чинності наведеним законом. Відповідно, позивач не повинна позбавлятись права на отримання земельної ділянки внаслідок допущених порушень закону суб`єктом владних повноважень.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає, що повноваження суду щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, прямо передбачені в ч. 3 ст. 245 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що суд може ухвалити рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевказане, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законодавства повинна здійснюватись уповноваженим органом. Суд не може підміняти такий орган, тому вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2021 та прийняти обґрунтоване рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність чи відмову в такому затвердженні, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні. Як наслідок, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати позивача зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копії договору про надання правничої допомоги від 15.11.2021, орієнтовний розрахунок суми гонорару на правничу допомогу від 23.02.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2022, а також копію квитанції №981807 від 23.02.2022 на суму 10300 грн.

З вказаного акту вбачається, що позивачем прийнято у повному обсязі правничу допомогу, яка стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розі вулиць Самійла Кішки та провулку Андрія Яковліва (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище.

Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10300 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-203 в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Черкаську міську раду (вул. Байди Вишневецького, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 25212542) повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 площею 0,0660 га (кадастровий номер 7110136700:06:027:0050) та передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти обґрунтоване рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 04061547) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО