Постанова

від 12.06.2022 по справі 520/6205/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4493/22

Справа № 520/6205/19

Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи,апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дрішлюк Олени Павлівни, представника Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради - Микитин Марії Василівни, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Головне управління Держгеокадастру Одеської області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради, оформлене Протоколом № 18 від 20 вересня 2018 року та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

26.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_1 (т.1, а.с.2-12), та уточнивши позовні вимоги (т.1, а.с.73-83), просив:

- скасувати рішення Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, оформлене Протоколом №18 від 20.09.2018 року, щодо рекомендацій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради територіальному органу Держгеокадастру м. Одеси Одеської області, при узгодженні проекту землеустрою щодо розгляду відведення земельної ділянки, а в подальшому затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки з суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 5110136900:25:013:0100), яка належить позивачеві на праві власності, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі - з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1, та є тупиковим провулком, відповідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19.10.2016 pоку, Генеральним планом м. Одеси, затвердженим Одеською міською радою від 25.03.2015 року за №6489-VI.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішенням Одеської міської ради, яке оформлене Протоколом № 18 від 20.09.2018 року, Одеська міська рада, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, розглянувши звернення ОСОБА_1 , вирішила рекомендувати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру м. Одесі Одеської області, при узгодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянути, а в подальшому затвердити землевпорядну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки з суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), а також ОСОБА_5 , яка незаконно встановила металеві ворота на в`їзді у тупиковий провулок, та постійно чинить перешкоди у користуванні власністю позивачу.

У зв`язку з цим, позивач вважав, що частина земельної ділянки, яку ОСОБА_1 має бажання відвести у приватну власність, є землі загального користування - вулиці, проїзди, тощо, та згідно з п.4 ст. 83 ЗК України, належить до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2019 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 було заборонено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено Територіальному органу Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено Одеській міській раді затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та передавати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міста), площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.116-120).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернуто без розгляду (т.3, а.с.173-174, 176-179).

10.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 також надала відзив на позову заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вона є більш ніж 50 років користувачем земельної ділянки, до складу якої належить і прохід до її будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Ніхто крім неї та членів її родини зазначеним проходом не користувався. В свою чергу, позивач ОСОБА_2 має два під`їзди та проходи до свого будинку з боку АДРЕСА_2 , а тому має безперешкодний доступ до свого будинку, яким, також користувався більш ніж 50 років, посилаючись на Протоколи № 41 від 01 листопада 1966 року, № 8 від 01 листопада 1967 року, № 34 від 23 червня 1968 року, відповідно до яких утворилась земельна ділянка та технічні паспорти. Також, відповідач зазначила, що на межі її земельної ділянки з позивачем не існувало проходу та межі не змінились, у зв`язку з чим вважає, що прав позивача не порушено (т.2, а.с.124-129).

13.06.2019 року Представник відповідача - Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, оформлене Протоколом № 18 від 20 вересня 2018 року, має рекомендаційний характер, а відтак не може порушувати прав позивача. Крім того, зазначає, що предметом спору, що розглядався Комісією була відсутність погодження ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) меж відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та, при цьому, з їх боку претензій щодо меж не було (т.3, а.с.126-134).

07.09.2019 року представник третьої особи - Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав до суду пояснення на позов, за якими просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що право позивача не порушене, оскільки згідно з інформацією з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивач має земельну ділянку (кадастровий номер: 5110136900:25:013:0101), площею 0,0447 га, за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою (кадастровий номер: 5110136900:25:013:0100) та належить ОСОБА_2 і має проїзд до усіх земельних ділянок, що перебувають у його власності з боку АДРЕСА_2 . Акт погодження меж земельної ділянки, який складається в результаті погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки і не впливає на виникнення або припинення права власності позивача (т.1, а.с.142-147).

Представник третьої особи Управління Держгеокадастру в Одеській області надав до суду пояснення на позов, за якими вказує, що згідно з інформації Відділу у м. Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до постанови КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», 14 травня 2015 року була здійснена державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , за наступними кадастровими номерами: 5110136900:25:013:0100, площею 0,273 га, та 5110136900:25:013:0101, площею 0,0447 га, за ОСОБА_2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.3, а.с. 148-149).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.

Скасовано рішення Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, оформлене Протоколом №18 від 20.09.2018 року, щодо рекомендації Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру Одеської області, при узгодженні проекту землеустрою щодо розгляду відведення земельної ділянки, а в подальшому затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки з суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі - з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1, та є тупиковим провулком, відповідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 pоку, Генеральним планом м. Одеси, затвердженого Одеською міською радою від 25.03.2015 року за № 6489-VI.

Стягнуто з Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дрішлюк О.П. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2021 року та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі представник Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради - Микитин М.В. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2021 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, що оформлене протоколом від 20.09.2018 року №18, та ухвалення в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в частині цих вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_2 - адвокат Стратулат С.Д., просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2021 року залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (т.5, а.с.114-119), а.с. 187-189).При цьому представник позивача посилався на те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи стосовно того, що спірна земельна ділянка є землями загального користування «тупиковим проїздом» та відповідно правильно застосовано до спірних правовідносин п.4 ст.83 ЗК України щодо неможливості передачі її у приватну власність.

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т. 5, а.с. 233-248).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також враховує заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про прискорення розглядлу справи, враховуючи її похилий вік, та заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Стратулата С.Д. про розгляд справи без участі позивача та його представника (т.2, а.с.9, т.5, а.с.229, 230).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду більше восьми місяців, колегія суддів вирішила дану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 08.06.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище, однак від жодного із них не надійшло заяви або клопотання про відкладення розгляду справи з тих чи інших підстав. Повний текст судового рішення складений 13.06.2022 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзиви на них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги представника Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради, виходячи з наступних підстав.

Так, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначила, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив та не надав відповідну оцінку первинній документації, яка міститься в матеріалах справи, рішенню Одеської міської Ради за № 2922 -VII від16.02.2018року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та Висновку Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27.12.2018 року № 01-11/5302-745пз-К, які спростовують висновки суду про те, що спірна земельна ділянка є землями загального користування (т.1, а.с.111, т.2, а.с.155).

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції безпідставно вирішив встановленою обставину щодо належності спірної земельної ділянки до земель загального користування «проїзд тупиковий», оскільки матеріали справи не містять відповідного рішення Одеської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки.

ОСОБА_1 також вказала, що судом не надано відповідної оцінки доказам, що свідчать про відсутність спору між суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо меж земельних ділянок, які були їм відведені у власність.

Надаючи апеляційну скаргу, представник Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють діяльність комісії з розгляду земельних спорів та недосліджена правова природа оскаржуваного у справі рішення Комісії про визнання його протиправним та скасування, а саме те, що воно має рекомендаційний характер, а тому не може порушувати прав позивача та не може бути предметом оскарження, зокрема й тому, що рішення Комісії стосувалось лише погодження меж відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність, щодо яких з боку позивача ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спору не існувало.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення Комісія з розгляду земельних спорів Одеської міської ради виходила з того, що земельна ділянка, щодо якої розроблюється землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; має фактичну площу - 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 та відсутні спори щодо меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами.

Наявності спору щодо меж земельної ділянки, як під час отримання у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 шляхом приватизації своїх земельних ділянок, як суміжних із земельною ділянкою ОСОБА_1 , так і на час розгляду справи, сторонами не доведено і доказів про це матеріали справи не містять.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Одеської міської ради, в особі Комісії з розгляду земельних спорів, що оформлене протоколом №18 від 20 вересня 2018 року, щодо рекомендацій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру Одеської області, при узгодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянути, а в подальшому затвердити землевпорядну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки з суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 порушенні законні інтереси позивача ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що воно не відповідає вимогам ч. 4. ст. 83 ЗК України, оскільки дана категорія земель є землями загального користування і може перебувати виключно в комунальній власності для потреб загального користування мешканцями територіальної громади.

Відповідно до Висновку експерта № 23/20 земельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи для подання до Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2020 року у разі приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки та блокування проїзду (встановлення воріт) земельної ділянки загального користування, позначеної як «проїзд тупиковий» в додатку до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 01 жовтня 1998 року, проїзд автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий №5110136900:25:013:0100, площею 0,0273га по АДРЕСА_1 , - не забезпечується (т.4, а.с.91-100).

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначене порушить законний інтерес позивача ОСОБА_2 , оскільки у разі набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, враховуючи Висновок Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27 грудня 2018 року № 01-11/5302-745пз-К, що передбачає проїзд по ній виключно на велосипеді, ОСОБА_2 втратить можливість на використання спірних земель для проїзду на автотранспорті до власної земельної ділянки.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не в повній мірі погоджується апеляційний суд, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка за кадастровим номером: 5110136900:25:013:0100, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; третій особі - ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка за кадастровим номером: 5110136900:25:013:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; третій особі - ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , які є суміжними зі спірною земельною ділянкою, загальною площею 0, 0942 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 на підставі протоколів засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта № 41 від 1 листопада 1966 року; № 8 від 1 листопада 1967 року; №34 від 23 червня 1968 року.

Користуючись своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, передбаченим ст. 118 ЗК України, ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до Одеської міської ради.

В межах повноважень, передбачених ст. 122 ЗК України, Одеська міська рада прийняла Рішення за № 2922 -VII від 16.02.2018року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеного Рішення Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради надало Висновок від 27.12.2018 року № 01-11/5302-745пз-К, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0, 0942га ОСОБА_1 погоджено з обмеженнями по праву власності земельної ділянки, а саме заборона експлуатації земельної ділянки без забезпечення безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці площею 0,0155га.

В межах виконання зазначеного рішення Комісією з розгляду земельних спорів Одеської міської ради прийнято рішення, яке оформлене Протоколом №18 від 20 вересня 2018 року, щодо рекомендацій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру м. Одесі Одеської області, при узгодженні проекту землеустрою щодо розгляду відведення земельної ділянки, а в подальшому затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки з суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) (т.1, а.с.13-14).

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, в частині неповного дослідження матеріалів справи, що мають значення для справи, знайшли свої підтвердження, та апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано відповідної оцінки первинній та технічній документації щодо спірної земельної ділянки, що підтверджує знаходження спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ОСОБА_1 , її конфігурацію та площу, яка є незмінною з 1968 року.

Так, протоколи засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта № 41 від 1 листопада 1966 року; № 8 від 1 листопада 1967 року; № 34 від 23 червня 1968 року, на підставі яких земельна ділянка, загальною площею 0,0942 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 ; технічні паспорти на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 1968р., 1981р., 1994 р., 2007р., в частині схематичного плану, також свідчать про те, що конфігурація земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , відображена в технічних паспортах на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і є незмінною з 1968 року і підтверджують факт існування єдиного входу через ворота - літ. №1 з боку АДРЕСА_1 з 1968 року; технічний паспорт від 06.12.1996р. на житловий будинок по АДРЕСА_5 , в частині схематичного плану; показання свідків, які були допитані в судовому засіданні, пояснення позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1 , викопіювання з плану, наданого Управлінням Архітектури та Містобудування від 17 лютого 1958 року, підтверджують, що між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був встановлений паркан без наявних в ньому каліток та воріт та земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 , облаштована виходом на 2-й Китобійний пров., а земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1 , - на АДРЕСА_1 , спростовують висновки суду про те, що спірна земельна ділянка знаходилась в спільному користуванні суміжних землекористувачів, зокрема й позивача ОСОБА_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, загальною площею 0,0273 га, що належить позивачу ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:25:013:0100, утворилась шляхом поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0717га, що належала ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 02.11.1998р., що був виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.11.97 р. за № 694 «Про передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 717 кв.м, по 2-му Китобійному пров., для обслуговування жилого будинку та господарських споруд».

Позивач зазначив, що після будівництва та введення в експлуатацію жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0717га, що належала ОСОБА_2 , та утворення земельної ділянки, загальною площею 0,0273 га, кадастровий номер: 5110136900:25:013:0100, за адресою: АДРЕСА_1 у позивача з`явилась потреба в облаштуванні нового входу з боку земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що вищевказаний «проїзд тупиковий», яким фактично користується відповідач ОСОБА_1 , починаючи з 1968 року по теперішній час, не передбачає проїзду по ньому автомобільного транспорту, та тим більше зупинки автомобільного транспорту біля воріт житлового будинку позивача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається як вищевказаного Висновку судового експерта, а також із фотобалиць, які маються в матеріалах справи (т.1, а.с.31-32, 40, т.2, а.с.90-91, т.4, а.с.100).

Зазначені обставини можуть призвести до порушення прав відповідачки ОСОБА_1 стосовно проїзду технологічного транспорту до її житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що є недопустимим.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_2 має безперешкодний під`їзд автотранспортним засобом до свого будинку, який розташований на земеленій ділянці АДРЕСА_5 , що також вбачається із фототаблиць, які маються в матеріалах справи (т.2, а,с.196).

Відповідно до ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо, зокрема, земельних ділянок, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування - за рішенням відповідного органу. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

За змістом ч.6. ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, згідно якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Одеська міська рада, приймаючи рішення за № 2922 -VII від16.02.2018року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначила цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради вищезазначеним Висновком підтверджено, що земельна ділянка, щодо якої складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0942га ОСОБА_1 , має цільове призначення - «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Рішень Одеської міської Ради, як уповноваженого органу щодо передачі земельної ділянки у власність, зміни існуючих меж суміжних землекористувачів або зміни цільового призначення земельної ділянки, матеріали цивільної справи не містять, а наявні в матеріалах справи докази спростовують висновок суду про те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення земель загального користування і до неї має застосовуватись положення ч. 4. ст. 83 ЗК України.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, Одеський апеляційний суд дійшов висновків, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що спірна земельна ділянка належить до земель загального користування і як наслідок невірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 4. ст. 83 ЗК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що висновок суду в цій частині не відповідає матеріалам справи та в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить позивачеві на праві власності, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі - з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1, та є тупиковим провулком, відповідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19 жовтня 2016 pоку, Генеральним планом м. Одеси, затвердженим Одеською міською радою від 25 березня 2015 року за №6489-VI, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд забезпечити право користування своєю власністю, шляхом зобов`язання відповідача не чинити йому перешкоди, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі - з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1, та є тупиковим провулком, відповідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19 жовтня 2016 pоку, Генеральним планом м. Одеси, затвердженим Одеською міською радою від 25 березня 2015 року за №6489-VI.

Така вимога позивача не може бути задоволена, входячи з наступного.

Так, право позивача мати безперешкодний прохід та проїзд на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці 0,0155га забезпечене Висновком Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27.12.2018 року № 01-11/5302-745пз-К, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0942га ОСОБА_1 , погоджено з обмеженнями по праву власності земельної ділянки, а саме встановлена заборона експлуатації земельної ділянки без забезпечення безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці 0,0155га. Інших обмежень, уповноважений на це орган, в особі Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради, не встановлював. Проти цього права позивача ОСОБА_2 і наявності обмежень по праву власності ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала, та матеріали справи не містять підтвердження перешкоджання з її боку в користуванні своєю власність ОСОБА_2 , шляхом безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів.

Крім того, як було зазначено вище, матеріали цивільної справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка має статус земель загального користування, а відтак апеляційний суд, в разі задоволення цієї вимоги своїм рішенням встановить юридичний факт, що призведе до зміни цільового призначення, що не відноситься до компетенції суду.

Разом з тим, враховуючи Висновок Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27.12.2018 року № 01-11/5302-745пз-К, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0942га ОСОБА_1 погоджено з обмеженнями по праву власності земельної ділянки, а саме заборона експлуатації земельної ділянки без забезпечення безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці 0,0155га, суд вважає можливим задовольнити цю вимогу в межах висновку Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27.12.2018 року № 01-11/5302-745пз-К та зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати у безперешкодному проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_2 , з ділянки площею 0,0155га.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, згідно зі ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг, в частині неповного дослідження матеріалів справи, що мають значення для справи, знайшли свої підтвердження в матервалах срави, та апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано відповідної оцінки первинній та технічній документації щодо спірної земельної ділянки, що підтверджує знаходження спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ОСОБА_1 , її конфігурацію та площу, яка є незмінною з 1968 року.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги адвокат Дрішлюк О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішенння та доводів апеляційної скарги.

В свою чергу, заявник апеляційної скарги - представник Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради - Микитин М.В. надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_2 , оскаржуваного судового рішенння та доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційних скарг його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради задовольнити. Оскаржуване рішення суду - скасувати, та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом надання безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці 0,0155га.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стянути з позивача ОСОБА_2 на корись відповідача ОСОБА_1 частково сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1152 грн. (т.5, а.с.78), та на користь Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1152 грн. (т.5, а.с.174).

Крім того, на виконання вимог, передбачених ч.9 ст. 158 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зняти заборону Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Територіальному органу Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, Одеській міській раді, встановлену ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року, якою було забезпечено позов, шляхом заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Територіальному органу Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Одеській міській раді затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та передавати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міста), площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.116-120).

Керуючись ст.ст. 141, 158, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Київського районного суду від 30.08.2021р. скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_6 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_7 , у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом надання безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на ділянці 0,0155 га.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зняти заборону Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Територіальному органу Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, Одеській міській раді, встановлену ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року, якою було забезпечено позов, шляхом заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Територіальному органу Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, узгоджувати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Одеській міській раді затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та передавати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міста), площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_6 , судовий збір у розмірі 1152 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_7 , на користь Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради (на рахунок Юридичного Департаменту Одеської міської ради, код ЄДПРПОУ: 26302537, розрахунковий рахунок № UA808201720344250211000034995 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, судовий збір у розмірі 1152 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра