Постанова

від 06.06.2022 по справі 362/5582/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №362/5582/2021 Головуючий у І інстанції - Ковбель М.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/3416/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації прав, -

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ТОВ «Ваканда», ТОВ «ЮК «Право та Гроші» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації прав.

Одночасно з подачею позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав і їх обтяжень на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408772832000 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221455300:01:036:0005, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408025032000.

Крім того, просила заборони ТОВ «ЮК «Право та гроші» та його представникам вчиняти дії спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221455300:01:036:0005.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав і їх обтяжень на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408772832000 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221455300:01:036:0005, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408025032000.

- заборони ТОВ «ЮК «Право та гроші» та його представникам вчиняти дії спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221455300:01:036:0005.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ЮК «Право та Гроші» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що вид забезпечення позову, застосований судом, є неспівмірним та не відповідає позовним вимогам, що порушує вимоги про забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ «Ваканда» та ТОВ «ЮК «Право та Гроші» та, як наслідок, скасування реєстрації вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом немайнового характеру.

А відтак, застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 .

Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не навела достатніх доводів та не надала доказів, які б вказували на існування реальної небезпеки заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливлювало б їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Вважає, що в ухвалі про забезпечення позову від 22 жовтня 2021 року містяться лише загальні міркування позивача про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, без надання будь-яких доказів реального існування ризиків, на які вона посилається.

Просило скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

ОСОБА_1 надала суду свої пояснення щодо апеляційної скарги ТОВ «ЮК «Право та Гроші».

Зазначила, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року про забезпечення позову постановлена у відповідності до вимог процесуального законодавства, та є єдиним стримуючим фактором протиправного позбавлення сім'ї ОСОБА_1 Та ОСОБА_2 їх єдиного житла.

Просила залишити апеляційну скаргу ТОВ «ЮК «Право та Гроші» без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року про забезпечення позову - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів.

Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, відповідач зможе здійснити відчуження належного йому на праві власності майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист його прав.

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є спів мірними із заявленими ним позовними вимогами.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Так, по справі встановлено, що предметом позову є: визнання недійсним Договору купівлі-продажу 3515 від 14 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59283997 від 15 липня 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., з одночасним припиненням права власності ТОВ «ЮК «Право та Гроші» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408772832000; визнання недійсним Договору купівлі-продажу №518 від 14 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59267209 від 14 липня 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., з одночасним припиненням права власності ТОВ «ЮК «Право та Гроші» на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221455300:01:036:0005, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2408025032000.

На думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-які дії стосовно спірного майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші» залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 10 червня 2022 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба