Ухвала

від 31.05.2022 по справі 5/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.06.2022 Справа№ 5/79

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали скарги Фермерського господарства «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 5/79:

за позовом: Фермерського господарства «Рисовський», с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область

про: зобов`язання вчинити дії

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Іванило О.П.

Представники сторін:

від позивача: Рисовський І.Г.;

від відповідача: не з`явився;

від Пустомитівського РВ ДВС Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів): Петречко Я.Т. - державний виконавець.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Фермерським господарством «Рисовський» подано скаргу на бездіяльність державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 5/79.

Ухвалою суду від 12.11.2021 прийнято до розгляду скаргу Фермерського господарства Рисовський від 29.10.2021 на дії державного виконавця у справі № 5/79 та призначено судове засідання на 22.11.2021.

08.12.2021 на електронну адресу суду від Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшло клопотання, у якому просить відкласти розгляд скарги на іншу дату у зв`язку із неможливістю з`явитися у судове засідання, призначене на 08.12.2021.

01.02.2022 від Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшли письмові пояснення по суті даної скарги.

11.05.2022 ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи заяву, у якій зазначає, що державною виконавчою службою не вживається жодних заходів для усунення перешкод для виконання судового рішення від 13.10.1994 у справі № 5/79.

11.05.2022 державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністкрства юстиції (м. Львів) долучено до матеріалів справи копії запитів у Відділ поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області про надання інформації щодо повідомлення про вчинення кримінального правопорушення керівником боржника, копію виписки від 22.02.2022 з депозитного рахунку Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністкрства юстиції (м. Львів), а також копію вимоги державного виконавця від 09.05.2022 № 13200.

Ухвалою від 17.05.2022 відкладено розгляд скарги на 01.06.2022.

У судове засідання 01.06.2022 з`явилися скаржник та державний виконавець, надали пояснення. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. У судовому засіданні ОСОБА_1 просив скаргу задоволити з підстав, викладених у скарзі, поданих заявах та наданих у судових засіданнях пояснень, звернув увагу на невиконання рішення суду протягом тривалого часу. Державний виконавець щодо задоволення скарги заперечив з підстав, викладених у поясненнях на скаргу та наданих у судових засіданнях пояснень.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, у якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов`язати вчинити виконавчі дії, а саме: зобов`язати боржників усунути перешкоди у виконанні судового рішення шляхом скасування державних реєстрації спірних земельних ділянок та відновленням межі земельної ділянки, що винесена в натурі з відкриттям Поземельної книги і внесенням відомостей про земельну ділянку з видачею витягу.

Судом встановлено, що арбітражним судом Львівської області 10.03.1994 р. у справі № 5/79 за позовом Фермерського господарства Рисовський до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задоволено в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов`язано Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 р. виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу.

Згодом, 04.09.1996 арбітражним судом Львівської області у справі № 5/79 винесено ухвалу, якою уточнено п. 2 резолютивної частини рішення від 10.03.1994, а саме: зобов`язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 виділити Фермерському господарству Рисовський 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства Львівське.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2008 у даній справі скаргу Фермерського господарства Рисовський задоволено частково, визнано неправомірними дії ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції, що полягають у невиконанні судового рішення та знищенні наказу арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79.

17 грудня 2010 року Господарським судом Львівської області у даній справі винесено ухвалу про видачу дублікату наказу від 13.10.1994 на примусове виконання рішення арбітражного суду Львівської області від 10.03.1994 з урахуванням ухвали арбітражного суду Львівської області від 04.09.1996 у справі № 5/79.

Ухвалою від 20.09.2011 скаргу позивача задоволено, визнано постанову ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області від 14.04.2011 про закінчення виконавчого провадження у справі 5/79 незаконною, а відповідні дії державного виконавця неправомірними. Крім того, 26.09.2011 у зв`язку з недоліками в роботі відділу Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції місцевим господарським судом винесено окрему ухвалу.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, рішення від 1994 року на користь заявника не було виконано, по-друге, процедура скасування ухвали від 1992 року Пустомитівською районною радою не передбачала достатніх гарантій недопущення зловживання зі сторони суб`єкта владних повноважень, що виявилось у можливості цього суб`єкта ретроактивно припинити помилково надане особі право без надання будь-якого відшкодування; відсутності встановленого строку, протягом якого відповідні рішення можуть бути скасовані; незалученні заінтересованих осіб до процесу вирішення питання щодо скасування відповідного рішення, та, по-третє, відношення суб`єктів владних повноважень до ситуації заявника було непослідовним, нескоординованим і в зв`язку з тривалими затримками у прийнятті рішень створило тривалий стан невизначеності щодо права заявника на земельну ділянку.

09.04.2013 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №5/79 здійснено заміну сторони відповідача з Пустомитівської РДА її правонаступником - Головним управлінням Держземагенства у Львівській області. Вказана ухвала не скасована та набрала законної сили, що не заперечено сторонами.

Ухвалою суду від 14.04.2016 задоволено скаргу Фермерського господарства Рисовський, с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, від 29.10.2015 та визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Львівській області протиправною, незаконною та зобов`язати вчинити дії щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 у справі № 5/79.

Ухвалою суду від 17.08.2016 заяву Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено боржника Головне управління Держземагенства у Львівській області на його правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу від 13.10.1994 р. у справі № 5/79.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі № 5/79 замінено у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату наказу № 5/79 від 13.10.1994, виданого Господарським судом Львівської області, боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на його правонаступника Солонківську сільську раду Пустомитівського району Львівської області.

З огляду на матеріали справи та пояснення державного виконавця, на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним виконавцем 28.05.2021 винесено постанову про зміну назви боржника зі Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на Солонківську сільську раду Львівського району Львівської області.

Як стверджує скаржник, рішення арбітражного суду Львівської області від 10.03.1994 у справі № 5/79 за позовом Фермерського господарства Рисовський станом на сьогодні не виконано.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

У рішенні від 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21 звертає увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 5/79, яке набрало законної сили, та на примусове виконання якого видано наказ від 13.10.1994 у справі № 5/79, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та застосовуються інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Постановою державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 22.02.2022 прийнято виконавче провадження № 36443777 з примусового виконання наказу від 13.10.1994 у справі № 5/79 про зобов`язання виділити Фермерському господарству Рисовський 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства «Львівське».

Державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 25.02.2021 адресовано Солонківській сільській раді Пустомитівського району Львівської області вимогу виконавця № 4897, якою вимагає надати підтвердження виконання вищевказаного виконавчого документа або інформацію про обставини, що перешкоджають або унеможливлюють виконання виконавчого документа.

Враховуючи строки виконання рішень, встановлені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та вимогу державного виконавця, датовану 25.02.2021, боржник за виконавчим провадженням № 36443777 мав виконати вимогу державного виконавця протягом 10 робочих днів до 12.03.2022 (включно).

Однак, з огляду на матеріали виконавчого провадження № 36443777, державний виконавець в порушення приписів ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив перевірку виконання рішення боржником.

Пізніше, 31.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в зв`язку з встановленням невиконання рішення суду та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, беручи до уваги встановлені у постанові від 31.05.2021 у межах виконавчого провадження № 36443777 державним виконавцем строки добровільного виконання рішення та враховуючи наведені положення закону, державний виконавець зобов`язаний повторно перевірити виконання рішення боржником 15.06.2021.

Однак, суд зазначає, що державним виконавцем лише 21.09.2021 надіслано боржнику вимогу державного виконавця про надання підтвердження виконання рішення суду або інформацію про обставини, що перешкоджають або унеможливлюють виконання виконавчого документа, та аж через декілька місяців 21.12.2021 винесено постанову у межах виконавчого провадження № 36443777 про накладення штрафу у зв`язку з тим, що боржником самостійно не виконано рішення суду, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та свідчить про бездіяльність державного виконавця.

Також слід зазначити, що державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у межах виконавчого провадження з примусового виконання дублікату наказу Господарського суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994, скеровано у відділ поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 23.12.2021 № В-8/48778, у якому зазначено, що дії керівника Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_2 можна розцінювати як умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, що містить ознаки злочину, передбачені ст. 382 КК України.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Однак, лише 11.04.2022 та 09.05.2022 Пустомитівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслано відділу поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області листи-запити про надання інформації щодо ходу досудового розслідування.

Отже, державний виконавець Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), незважаючи на неодноразові звернення стягувача, всупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не вчиняв до квітня 2022 року жодних дій щодо отримання інформації про результати розгляду вказаного повідомлення (у матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Крім того, слід звернути увагу та не, що, як зазначає скаржник, ним неодноразово (30.06.2021, 08.10.2021, 27.04.2022) подавалися заяви про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 36443777 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79 та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Однак, ОСОБА_1 стверджує, що такі заяви залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до пунктів 1-3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Суд зазначає, що державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) суду не надано та у матеріалах справи відсутні докази розгляду вказаних заяв стягувача у виконавчому провадженні № 36443777 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, що є порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, враховуючи досить тривалий час невиконання рішення суду у цій справі, яке набрало законної сили, беручи до уваги наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та необхідності зобов`язати вчинити дії щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 р. у справі № 5/79 у відповідності до вимог чинного законодавства.

Скаржник у прохальній частині скарги просить зобов`язати державного виконавця вчинити виконавчі дії, а саме: зобов`язати боржників усунути перешкоди у виконанні судового рішення шляхом скасування державних реєстрації спірних земельних ділянок та відновленням межі земельної ділянки, що винесена в натурі з відкриттям Поземельної книги і внесенням відомостей про земельну ділянку з видачею витягу. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, суд наголошує на тому, що, визнаючи бездіяльність державного виконавця неправомірною, суд може лише зобов`язати державного виконавця усунути допущені ним порушення, однак, суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 364/1128/13, суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця зобов`язати боржників вчиняти певні дії та/чи приймати певні рішення не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу Фермерського господарства «Рисовський» від 29.10.2021 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 5/79 задоволити частково.

2.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов`язати вчинити дії щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 р. у справі № 5/79.

3.У решта частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по заяві, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 14.06.2022.

Суддя Артимович В.М.