Ухвала

від 05.06.2022 по справі 597/552/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 червня 2022 року

м. Київ

справа № 597/552/21

провадження № 61-2601ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заліщицької державної нотаріальної контори, Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у вказаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року зменшено суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання цієї касаційної скарги, до 1 900,00 грн, а касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору та для надання касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду 16 травня 2022 року судом отримано клопотання ОСОБА_1 , яким недоліки касаційної скарги не усунуто.

Залишаючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції зменшив суму судового збору до 1 900,00 грн. Крім того, ухвала суду містила вимогу про надання заявником належним чином оформленої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог ухвали заявником надано клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору з посиланням на скрутне матеріальне становище.

Вивчивши подане клопотання, додані до касаційної скарги матеріали, суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 136 ЦПК України, статті 8 закону України «Про судовий збір» Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З доданих до касаційної скарги документів вбачається незадовільний майновий стан заявника.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND, заява N 28249/95), що передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Водночас, ЄСПЛ зазначив, що застосовуючи встановлені законодавством обмеження, суд має переконатися в тому, що застосовані обмеження не зменшили для заявника можливості доступу до суду та не ускладнили йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. У цьому контексті обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

За таких обставин, оцінивши надані до суду докази та майновий стан заявника, суд дійшов висновку, що накладене законом обмеження у вигляді обтяження заявника сплатою судового збору у розмірі 1 900,00 грн на стадії прийняття касаційної скарги до розгляду саме в цьому випадку значно зменшує можливість заявнику доступу до суду, оскільки на даний момент становить значний тягар для заявника, враховуючи його майновий стан, в зв`язку з чим клопотання про відстрочення сплати судового збору є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а сплата судового збору у розмірі 1900,00 грн - відстроченню до закінчення касаційного провадження у справі.

Водночас станом на 06 червня 2022 року ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги не були виконані в частині надання виправленої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України стосовно належного зазначення підстав касаційного оскарження.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної інстанції наголосив заявнику на тому, що останньому необхідно було також надати до суду виправлену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, в якій відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України слід чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження з переліку, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України, їх нормативно-правове обґрунтування, чого заявником виконано не було.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено перелік підстав касаційного оскарження. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, пункт 5 частини другої статті 389 ЦПК України містить імперативну вказівку стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, їх відповідного обґрунтування, що є обов`язковим елементом оформлення змісту касаційної скарги. Суд в свою чергу позбавлений процесуальним законом приймати до розгляду касаційній скарги, оформлені без дотримання вимог статті 392 ЦПК України.

Таким чином, заявнику для усунення вказаного недоліку слід надати до суду виправлену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи з зазначенням підстав касаційного оскарження з переліку, зазначеного в частині другій статті 389 ЦПК України, з врахуванням особливостей, задекларованих пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою недопущення надмірного формалізму та порушення принципу доступу до правосуддя, враховуючи те, що заявник демонструє готовність усувати недоліки касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків, а саме: для надання виправленої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України стосовно належного зазначення підстав касаційного оскарження .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних вимог настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Керуючись статтями 127, 136, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1900,00 грн до закінчення касаційного провадження у справі.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків до 06 липня 2022 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко