Постанова

від 12.06.2022 по справі 755/21852/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року

м. Київ

справа №755/21852/21

провадження № 22-ц/824/6117/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року у складі судді Хромова О.О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С. про визнання заповіту недійсним.

Одночасно з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рильській Л.С. вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім`я ОСОБА_2 за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за №897, на майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання судовим рішення у даній справі законної сили.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року заяву позивача повернуто ОСОБА_1 без розгляду як таку, що не підсудна даному суду.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 18 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про забезпечення позову, оскільки вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідно до наявних звітів про оцінку майна найвищою є вартість спадкового майна, що знаходиться саме у Дніпровському району м. Києва.

Зауважує, що у своїх позовних вимогах вона просила об`єднати її позов в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С., про визнання шлюбу та заповіту недійсним, яка знаходиться у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва, з метою уникнення можливої правової колізії у випадку прийняття судом рішення щодо визнання недійсним заповіту на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України, частиною другою статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з аналогії процесуального закону та слідуючи самій меті інституту застосування заходів забезпечення позову дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та подана з порушенням правил підсудності.

Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Таким чином, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову мала бути подана до суду, до якого подавалася позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, та розглянута судом не пізніше двох днів з дня її надходження.

Матеріалами справи встановлено, що заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 було подано до суду разом з позовною заявою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року заяву позивача повернуто ОСОБА_1 без розгляду як таку, що не підсудна даному суду.

При цьому, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року позовну заяву передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Отже, суд першої інстанції, отримавши позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову, вирішив спочатку питання про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову з підстав не підсудності Дніпровському районному суду м. Києва та лише 10 січня 2022 року передав за підсудністю саму позовну заяву до Деснянського районного суду м. Києва.

Таким чином, зважаючи на норми пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України, якою передбачено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, суд першої інстанції мав би вирішити питання щодо підсудності позовної заяви та заяви про забезпечення позову одночасно, не розриваючи такі, та у разі встановлення, що вказані заяви не підсудні Дніпровському районному суду м. Києва, направити всі матеріали справи до належного суду.

Повернення без розгляду заяви про забезпечення позову з підстав непідсудності суду, з урахування того, що позовна заява направлена за підсудністю до Деснянського районного суду, є помилковим та необґрунтованим.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, яким, зокрема, є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із засад цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» зазначав, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та на суд, з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик