Ухвала

від 04.07.2022 по справі 755/21852/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/21852/21

Провадження №: 2-з/755/108/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі № 755/21852/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С., про визнання заповіту недійсним.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Одночасно з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рильській Ларисі Семенівні вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім`я ОСОБА_2 за заповітом, зареєстрований в реєстрі за № 897, на майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Вирішуючи питання про визначення територіальної підсудності даної заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 23ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) сформовано правову позицію, що забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що позов про визнання заповіту недійсним належить до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна та пред`являється в порядку частини першої статті 30 ЦПК України, а тому положення статті 27 ЦПК України про підсудність позову за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в даному випадку не застосовуються.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним заповіту, який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 897, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Таким чином, об`єкт нерухомого майна територіально знаходиться в межах Деснянського районного суду міста Києва, а тому заява про забезпечення позову, в порядку частини першої статті

30 ЦПК України, не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва.

Оскільки процесуальним законом прямо не передбачено, яке процесуальне рішення має прийняти суд у даному випадку, то суд застосовує аналогію процесуального закону, що регулює подібні процесуальні питання.

Згідно із частиною першою статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду.

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно із статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене вище, дана заява не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, а тому підлягає передачі до Деснянського районного суду міста Києва (02225, м. Київ, просп. Маяковського, 5-В).

Керуючись статтями 152, 153 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі

№ 755/21852/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, про визнання заповіту недійсним, - передати за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва (02225, м. Київ, просп. Маяковського, 5-В).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова