Постанова

від 07.06.2022 по справі 911/2256/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. Справа № 911/2256/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр практичної наркології"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021

у справі № 911/2256/21 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський міський центр лікування залежності"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр практичної наркології"

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Галатенко Є.Є.

від відповідача: Гук А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський міський центр лікування залежності" (далі - ТОВ "КМЦЛЗ", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр практичної наркології" (далі - ТОВ "ЦПН", відповідач) про стягнення 463 524,93 грн заборгованості, в тому числі: 425 000,00 грн основного боргу, 4 250,00 грн штрафу, 7 265,66 грн 3% річних та 27 009,27 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги від 28.02.2020 в частині вчасного повернення наданих коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 911/2256/21 позов задоволено частково, з ТОВ "ЦПН" стягнуто на користь ТОВ "КМЦЛЗ" заборгованість у розмірі 425 000,00 грн та судовий збір у розмірі 6 375,00 грн; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши обставини у своїй сукупності, зважаючи на те, що оригінал договору від 28.02.2020 суду не наданий, а наявна у матеріалах справи копія договору унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи, на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України, не взяв до уваги надану позивачем копію договору поворотної фінансової допомоги від 28.02.2020. Водночас наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 425 000,00 грн, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 425 000,00 грн. Разом з тим, враховуючи відсутність в матеріалах справи вимоги позивача до відповідача про сплату заборгованості, суд позбавлений можливості встановити день (дату) з якого грошове зобов`язання відповідача вважається простроченим, що призвело до неможливості з`ясування періоду прострочення зобов`язання в цілому, відтак вимоги про стягнення 4 250,00 грн штрафу, 7 265,66 грн 3% річних та 27 009,27 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "ЦПН" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення не містять інформації щодо фінансових відносини між сторонами, а також умов та строків повернення фінансової допомоги. За твердженням відповідача, позивач не мав права надавати відповідачу поворотну фінансову допомогу, оскільки є платником єдиного податку 3-ої групи оподаткування. Платіжні доручення та виписки по рахунку позивача можуть бути лише припущенням щодо того, що між сторонами існували договірні відносини та не є належними та допустимими доказами на підтвердження надання відповідачу поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЦПН" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 911/2256/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.03.2022; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

09.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

17.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на подання відзиву на апеляційну скаргу, та 01.04.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав відзив.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що в матеріалах справи наявна копія укладеного сторонами договору від 28.02.2020, відтак, неможливість подання до суду оригіналу відповідного договору не підтверджує, що вказаний договір не було укладено. Водночас на підтвердження укладення договору позивачем було подано до суду платіжні доручення та банківські виписки. Крім того, за твердженням позивача, надання відповідачу поворотної фінансової допомоги не має ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.

Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося, у зв`язку із початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 апеляційну скаргу ТОВ "ЦПН" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 911/2256/21 призначено до розгляду на 08.06.2022.

У судове засідання 08.06.2022 з`явилися представники сторін та надали пояснення.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вказуючи на необґрунтованість наведених у ній доводів, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

08.06.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач зазначає, що між ним, як позикодавцем, та ТОВ "ЦПН", як позичальником, 28.02.2020 укладено договір поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Загальна сума поворотної фінансової допомоги, яку позикодавець передає позичальнику, становить 425 000,00 грн (п. 2.1 договору).

Позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу до 30.12.2020 у безготівковій формі шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позичальника не пізніше 30.11.2020 (п. 3.1 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

У свою чергу, ТОВ "КМЦЛЗ" перераховано на рахунок ТОВ "ЦПН" грошові кошти у розмірі 425 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 636 від 02.03.2020 на суму 60 000,00 грн; № 103 від 17.06.2020 на суму 60 000,00 грн; № 125 від 15.07.2020 на суму 30 000,00 грн; № 150 від 26.08.2020 на суму 60 000,00грн; № 166 від 14.09.2020 на суму 30 000,00 грн; № 203 від 30.09.2020 на суму 60 000,00 грн; № 209 від 16.10.2020 на суму 70 000,00 грн; № 238 від 16.11.2020 на суму 55 000,00 грн, та відповідними банківськими виписками.

Так, у вказаних платіжних дорученнях відображено призначення платежу "оплата згідно договору поворотної фінансової допомоги від 28 лютого 2020р. Без ПДВ".

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.08.2021 (номер кримінального провадження 12021100040002323) 06.08.2021 приблизно о 10:30 год невстановлена особа по вул. Харкіське шосе, 8, в м. Києві проникла до салону автомобіля Мазда, д.н.з. НОМЕР_1 , звідки таємно викрала майно та документи, що належать ОСОБА_1 , а саме: гаманець, в якому находились грошові кошти в сумі 1 500,00 грн, оригінал договору на поворотну позику між ТОВ "КМЦЛЗ" та ТОВ "ЦПН", оригінал договору поворотної позики між ОСОБА_1 та ТОВ "ЦПН", копію договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копії квитанцій на переказ грошових коштів, флеш-накопичувачі в кількості 4 штук, вартістю 300грн. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження обставин викладених у позові надано суду завірену копію договору, яка, зокрема, у частині підписів сторін є неякісною. Водночас під час розгляду справи відповідач вказує на те, що вищезазначений договір не підписувався представником ТОВ "ЦПН", у зв`язку із чим останнім ініційовано питання щодо проведення почеркознавчої експертизи. Проте, як зазначив позивач, оригінал відповідного договору у нього відсутній з огляду на його викрадення.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 73 ГПК України, зокрема, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Проаналізувавши вказані обставини у своїй сукупності, зважаючи на те, що оригінал відповідного письмового доказу суду не наданий, а наявна у матеріалах справи копія договору унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи, судом першої інстанції, на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України, не було взято до уваги надану позивачем копію договору поворотної фінансової допомоги від 28.02.2020.

Разом з тим, судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що відповідач не повернув позивачу отриману суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 425 000,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Крім того, ТОВ "ЦПН" зазначена сума коштів була віднесена у статтю "зобов`язання", що підтверджується фінансовою звітністю мікропідприємства станом на 31.01.2021.

Водночас судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання ТОВ "ЦПН" на те, що останнім помилково віднесено 425 000,00 грн у відповідну графу оскільки відповідачем не було надано суду доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження виправлення вказаної помилки.

Відповідно до п. 14.1.257 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Враховуючи наявність факту невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 425 000,00 грн, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 250,00 грн, 3% у розмірі 7 265,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 27 009,27 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 551 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми штрафу, оскільки відповідний договір судом до уваги не взято як належний та допустимий доказ, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "КМЦЛЗ" у цій частині у суду відсутні.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про стягнення заборгованості, та, як наслідок, неможливістю здійснити перевірку наданого позивачем періоду нарахування.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28.08.2019 № 140/125/17 в частині того, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики, відхиляється колегією суддів з огляду на те, що у наведеній вище справі встановлено, що договір поворотної фінансової допомоги (позики) в письмовій формі не укладався.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 303/2025/16-ц про те, що письмова форма договору позики є не лише доказом факту укладення договору, а й доказом передачі грошової суми позичальнику, оскільки у наведеній вище справі були відсутні докази надання позивачем відповідачу позики, тоді як в даній справі позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення та банківські виписки.

Твердження відповідача про те, що позивач не мав права надавати відповідачу поворотну фінансову допомогу, оскільки є платником єдиного податку на 3 групі оподаткування відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на те, що вказані обставини не входять в предмет доказування у даній справі.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 905/304/19, відповідно до якої лише договір позики, укладений у письмовій формі, породжує певні права та обов`язки, обумовлені ним, з огляду на те, що у вказаній справі в підтвердження надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги було надано платіжні доручення з вказівками у призначенні платежу неправильних номерів договорів і, за поясненнями позивача, змістовими помилками, тобто суперечливі докази.

Отже, посилання відповідача на правові позиції, викладені у вищезазначених справах, відхиляються колегією суддів, оскільки у наведених справах та у даній справі встановлені судом фактичні обставини є різними.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/2256/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр практичної наркології" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр практичної наркології" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 911/2256/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 911/2256/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2256/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.06.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз