Постанова

від 30.05.2022 по справі б8/180-11

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. Справа№ Б8/180-11 (911/1704/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника ТОВ "Славутич трансбуд" адвоката Карманнікова М.О.,

арбітражного керуючого Різника О.Ю. (в режимі відеоконференції),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд"

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.11.2021 (повний текст складено 20.12.2021, суддя Наріжний С.Ю.)

у справі №Б8/180-11(911/1704/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича

до 1. ОСОБА_1 ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд",

3. ОСОБА_2 ,

4. ОСОБА_3 ,

5. ОСОБА_4 ,

6. ОСОБА_5

про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № Б8/180-11

за заявою Державної податкової інспекції у м. Славутичі

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся" (код 13737133)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма "Відродження Полісся", провадження у якій порушено ухвалою від 21.11.2011.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2021 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

У червні 2021 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "Славутич трансбуд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна боржника на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2021 заяву ліквідатора задоволено частково;

визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2015, що укладений між ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" та ОСОБА_1 про продаж цілісного майнового комплексу;

визнано недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, що укладений між ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" та ОСОБА_1 ;

визнано недійсними свідоцтва на об`єкти нерухомого майна № НОМЕР_1 від 02.08.2016, № НОМЕР_2 від 02.08.2016, № НОМЕР_3 від 02.08.2016, № НОМЕР_4 від 02.08.2016, № НОМЕР_5 від 02.08.2016, що видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області;

скасовано наступні рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 :

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115;

вирішено витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся" наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР "Автогосподарства бази механізації" загальною площею 1134,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, "Цех по виробництву модульних конструкцій" загальною площею 562,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям" загальною площею 1368,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся" право власності на наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР "Автогосподарства бази механізації" загальною площею 1134,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, "Цех по виробництву модульних конструкцій" загальною площею 562,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям" загальною площею 1368,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

відмовлено в частині заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Різника О.Ю. про витребування з володіння громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь боржника часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, загальною площею 59,2 кв. м за адресою АДРЕСА_2 ), а також про витребування з володіння громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь боржника часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, загальною площею 70,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 ) та визнання за боржником права власності на вказані об`єкти;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича 2270,00 грн судового збору; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд" на користь ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича 2270,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо поважності причин строку позовної давності є необґрунтованими. На переконання скаржника, при визнанні поважними причин пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції всупереч вимогам закону та позиції Верховного Суду визнав поважними причини - суб`єктивні обставини - бездіяльність або неналежну діяльність осіб (попередніх ліквідаторів), що виступали від імені позивача. При цьому, ані ліквідатор, ані суд першої інстанції не навів жодних об`єктивних причин, що являли собою перешкоди у зверненні до суду із даним позовом, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, а відтак і до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № Б8/180-11(911/1704/21), розгляд справи призначено на 22.03.2022.

22.03.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 призначено розгляд справи № Б8/180-11(911/1704/21) в судовому засіданні на 31.05.2022.

Арбітражний керуючий Різник О.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Ліквідатор вказав, що відповідач не надав доказів оплатного набуття у власність спірного майна, а відтак таке майно підлягає витребуванню у нього в будь-якому випадку згідно з ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України. На переконання ліквідатора суд першої інстанції у відповідності до норм матеріального права та з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах вірно встановив об`єктивні обставини пропуску строку позовної давності та обґрунтовано визнав їх поважними причинами пропуску позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надіслали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності боржника перебувало наступне нерухоме майно (далі також - спірне майно):

збірно-бетонний корпус ЗБК УМР "Автогосподарства бази механізації" загальною площею 1134,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

нежитлова будівля, " ІНФОРМАЦІЯ_1 " загальною площею 562,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;

комплекс "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям" загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

квартира, загальною площею 59,2 кв. м за адресою АДРЕСА_2 ;

квартира, загальною площею 70,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 .

Вказане майно під час ліквідаційної процедури було включене до ліквідаційної маси у складі цілісного май нового комплексу.

Під час ліквідаційної процедури, зазначене вище майно боржника було реалізоване на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, що відбувся 30.06.2015. Переможцем аукціону був визначений ОСОБА_1 .

За результатами аукціону 30.06.2015 між боржником в особі ліквідатора Патерилова В.В. як продавцем та переможцем аукціону ОСОБА_1 як покупцем був укладений договір про продаж цілісного майнового комплексу.

28.07.2016 боржник передав переможцю аукціону ОСОБА_1 реалізоване на аукціоні майно за Актом про передання права власності на нерухоме майно.

Славутицька міська нотаріальна контора Київської області видала ОСОБА_1 свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 02.08.2016, № НОМЕР_2 від 02.08.2016, № НОМЕР_3 від 02.08.2016, № НОМЕР_4 від 02.08.2016 та № НОМЕР_5 від 02.08.2016.

На підставі вказаних свідоцтв 02.08.2016 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в державних реєстрах.

В подальшому, протягом 2017-2018 років спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_1 на користь третіх осіб - відповідачів у справі.

Так, відповідачі 3, 4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору від 20.02.2018, реєстровий номер 618.

16.03.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір від 16.03.2018 за реєстровим номером 973, купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

20.12.2019 між ОСОБА_6 та відповідачами 5, 6 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за реєстровим номером 973.

З позовної заяви ліквідатора вбачається, що ТОВ "Славутич Трансбуд" купив частину спірного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 18.01.2017, що були укладені з ОСОБА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 18.01.2017 Славутицькою міською державною нотаріальною конторою (державний реєстратор Наваліхіна О.О.) зареєстровано право власності ТОВ "Славутич Трансбуд" (код ЄДРПОУ 34845604) на наступне нерухоме майно:

- РНОНМ 990792032115 - Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР "Авто-господарства бази механізації"); підстава - договір купівлі-продажу № 55 від 18.01.2017;

- РНОНМ 991083032115 - Цех по виробництву модульних конструкцій; підстава - договір купівлі-продажу № 59 від 18.01.2017;

- РНОНМ 990866132115 - Комплекс "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям"; підстава - договір купівлі-продажу № 57 від 18.01.2017.

Станом на час розгляду справи право власності на вказані об`єкти нерухомості (РНОНМ 990792032115, 991083032115, 990866132115) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Славутич Трансбуд" (код ЄДРПОУ 34845604).

Разом з тим, як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач 2 не подав суду оригіналів або належним чином засвідчених копій вказаних вище договорів від 18.01.2017 № 55, № 57, № 59, на підставі яких він набув право власності на частину спірного майна.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11 були визнані неправомірними дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна банкрута та зобов`язано ліквідатора повторно провести конкурс із визначення організатора аукціону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № Б8/180-11 визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна боржника, що відбувся 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № Б8/180-11 визнано неналежним виконання арбітражним керуючим Пилипенко Т.В. обов`язків ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся", у т.ч. у зв`язку з невжиттям заходів щодо оспорювання результатів вказаного аукціону з продажу майна Банкрута та заходів щодо повернення майна Банкрута, яке знаходиться у третіх осіб; відсторонено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" з моменту призначення нового арбітражного керуючого ліквідатором у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2018 у справі № Б8/180-11 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Смірнова Ю.М.

У вересні 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла заява ліквідатора боржника арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. від 17.09.2018 б/№ до відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ "Славутич Трансбуд", ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2018 відкрито провадження щодо розгляду вказаної заяви арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма "Відродження Полісся".

В подальшому, у зв`язку з неподанням суду оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.06.2015 та неявкою ліквідатора боржника в судове засідання, ухвалою суду від 14.05.2019 заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння залишена без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2019 припинено повноваження Смірнова Ю.М. як ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма "Відродження Полісся", зокрема у зв`язку з припиненням діяльності Смірнова Ю.М. , як арбітражного керуючого; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шаргала Р.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 припинено повноваження Шаргала Р.В. як ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма "Відродження Полісся", на підставі його заяви; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Загоруйка А.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2021 відсторонено арбітражного керуючого Загоруйка А.А. від виконання повноважень ліквідатора боржника, зокрема у зв`язку з тимчасовим зупиненням права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2021 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

08.06.2021 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна боржника на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як було встановлено вище, результати аукціону з продажу майна боржника, проведеного 30.06.2015, визнані недійсними ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № Б8/180-11.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що наслідком визнання результатів аукціону недійсними є визнання недійсним укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу відповідно до ст. 55 Закону про банкрутство, в відтак укладений між ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 30.06.2015 підлягає визнанню недійсним та видані на його підставі свідоцтва про право власності від 02.08.2016 за № НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_1.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

За змістом статті 392 ЦК України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 ЦК України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини першої статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі 6-140цс14).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Господарський суд Київської області бере до уваги, що ТОВ "Славутич Трансбуд" є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Славутич Трансбуд" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на те, що майно пропонується до продажу особою, яка придбала майно на результатом аукціону, проведеного в рамках провадження у справі про банкрутство, перевірити фактичну наявність/відсутність спорів щодо майна та аукціону, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів (близькі за змістом висновки містяться в пункті 50 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19).

Як вже зазначено вище, ТОВ "Славутич Трансбуд" не було виконано вимоги ухвали суду від 14.06.2021 про надання суду договору купівлі-продажу майна від 18.01.2017, укладеного з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у суду відсутня можливість перевірити умови вказаного договору, обумовлену сторонами вартість нерухомого майна, встановити факт оплатності/неоплатності зазначеного правочину, виконання обов`язку покупця щодо оплати вартості нерухомого майна.

В той же час суд зауважує, що станом на дату придбання ТОВ "Славутич Трансбуд" спірного нерухомого майна (18.01.2017) в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна ухвала Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11, якою визнано неправомірними дії ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" - арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута; зобов`язано ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" - арбітражного керуючого Патерилова В.В. повторно провести конкурс з визначення організатора аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма "Відродження Полісся".

Разом з тим, суд зважує і на те, що добросовісність ТОВ "Славутич Трансбуд" не має істотного значення в конкретних спірних правовідносинах для визначення можливості віндикації спірного нерухомого майна.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно також і від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У спірних правовідносинах спірні об`єкти нерухомості були реалізовані одним лотом в складі цілісного майнового комплексу ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство в ході аукціону (у т.ч. об`єкти нерухомості виробничого призначення (збірно-бетонний корпус ЗБК УМР "Автогосподарства бази механізації", "Цех по виробництву модульних конструкцій", "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям"), два об`єкти житлової нерухомості - квартири у м. Славутичі Київської області, низка рухомого майна Банкрута).

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 підтримав зроблені раніше Судовою палатою висновки у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо того, що: після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника; вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство; здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

Таким чином визнання недійсними результатів торгів (аукціону) є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що "конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".

Відповідач 2 не надав суду доказів на підтвердження обставин добросовісного набуття спірного нерухомого майна, а саме доказів на підтвердження здійснення оплати придбаного за недійсним договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Відтак, відповідач 2 в даному випадку не може бути визнаний добросовісним набувачем, а відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За вказаних обставин, спірне нерухоме майно підлягає витребуванню від відповідача 2 на користь боржника.

Тобто, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині належить визнати правильним.

В апеляційній скарзі відповідач 2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України щодо визнання поважними причин пропущення позовної давності, внаслідок чого порушене право підлягає захисту, оскільки помилково визнав поважними причини, які є суб`єктивними обставинами, а саме бездіяльність або неналежну діяльність осіб (попередніх ліквідаторів), що виступали від імені позивача.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги та зазначає наступне.

Відповідач 2 заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог ліквідатора про витребування майна.

В свою чергу ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. просив суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

В спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку.

Вказаний вище правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Слід зазначити, що суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16 та від 05.03.2020 у справі №14/325"б").

Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 були встановлені неправомірні дії ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна боржника, які в подальшому не були виправлені ліквідатором.

Після ухвалення вказаного судового рішення ліквідатор боржника арбітражний керуючий Патерилов В.В. 28.07.2016 вчинив очевидно неправомірні дії щодо фактичного відчуження майна боржника на користь ОСОБА_1 , а саме після встановлення судом порушень у діяльності ліквідатор та зобов`язання останнього їх усунути.

Попередні ліквідатори не вжили заходів (арбітражний керуючий Патерилов В.В. та арбітражний керуючий Пилипенко Т.В.), спрямованих на оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника, проведеного з порушенням Закону про банкрутство та витребування майна боржника від третіх осіб, що стало підставою для відсторонення арбітражних керуючих Патерилова В.В. та Пилипенко Т.В. від виконання повноважень у даній справі про банкрутство.

Визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 відбулось за заявою заставного кредитора ПАТ "Банк Форум", а не ліквідатора боржника.

Обставини про залишення без розгляду раніше заявленого арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. позову про витребування спірного майна, а також процесуальна бездіяльність арбітражного керуючого Шаргала Р.В. та арбітражного керуючого Загоруйка А.А. щодо вжиття заходів, спрямованих на оспорювання правочину, укладеного за результатом аукціону, визнаного судом недійсним, та на витребування майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, свідчать про неналежний захист інтересів боржника та його кредиторів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність існування об`єктивних перешкод для боржника на звернення до суду за захистом порушеного права у межах строку позовної давності, що є підставою для визнання поважними причини пропуску позовної давності на звернення із даним позовом та захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у даній справі відсутні.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається на підставі ст. 269 ГПК України, оскільки не оскаржується сторонами.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич трансбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у справі № Б8/180-11(911/1704/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2022.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко