Ухвала

від 14.06.2022 по справі 903/218/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 червня 2022 року Справа № 903/218/21 за заявою Приватного підприємства "Трок Маркет", м. Луцьк

до Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат", м. Луцьк

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: н/з

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат", визнано вимоги ініціюючого кредитора - Приватного підприємства "Трок Маркет" до Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" в сумі 112 413 248 грн. 16 коп. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів до 01.09.2021; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича.

Постановою Господарського суду Волинської області від 25.05.2021 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича. Визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців по 25.05.2022, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича. Визначено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ПрАТ "Волинській шовковий комбінат".

27.01.2022 на адресу суду від ліквідатора Темчишина В.П. надійшли звіт та ліквідаційний баланс ПрАТ "Волинський шовковий комбінат", клопотання про затвердження та стягнення грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора боржника в сумі 43 761 грн. 70 коп. за період з 25.05.2021 по 21.01.2022.

У зв`язку з надходженням на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на ухвалу суду від 19.01.2022, справу №903/218/21 супровідним листом від 15.04.2022 направлено до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 ухвалу Господарського суду Волинської області від 19 січня 2022 року у справі №903/218/21 залишено без змін.

Матеріали справи повернуті Господарському суду Волинської області 08.06.2022.

Ухвалою суду від 08.06.2022 розгляд справи призначено у судовому засіданні 15.06.2022 об 11 год. 00 хв.

ПП «Трок Маркет» у клопотанні від 14.06.2022 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Затвердження звітів ліквідатора підтримує.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися ,повноважених представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 08.06.2022.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78,79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 №1-рп/1999).

Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття чинності <...>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <...> (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).

У клопотанні від 25.01.2022 ліквідатор Темчишин В.П. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 25.05.2021 по 21.01.2022 в сумі 144 773 грн. 00 коп. та стягнути частково їх з кредиторів пропорційно визнаним кредиторським вимогам.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.

Згідно частин першої та другої статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Волинської області від 25.05.2021 відкрито ліквідаційну процедуру ПрАТ «Волинський шовковий комбінат», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Темчишина В.П.

Враховуючи вищевикладене, те, що Господарським судом Волинської області розмір основної грошової винагороди арбітражному керуючому Темчишину В.П. не встановлювався, норми КУзПБ, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про встановлення арбітражному керуючому Темчишину В.П. основної грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора ПрАТ «Волинський шовковий комбінат» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

Арбітражним керуючим Темчишиним В.П. нарахована грошова винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов`язків ліквідатора ПрАТ «Волинський шовковий комбінат» за період з 25.05.2021 по 21.01.2022 в сумі 144 773 грн. 00 коп.

На засіданні комітету кредиторів боржника 21.01.2022 звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 25.05.2021 по 21.01.2022 схвалено (том 3, а.с. 21-26).

Суд, здійснивши свій розрахунок нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Темчишина В.П. за період виконання обов`язків ліквідатора боржника, дійшов висновку про її затвердження в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов`язків ліквідатора боржника за період з 25.05.2021 по 21.01.2022 в сумі 144 773 грн. 00 коп.

При визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/132/13-г від 04.10.2018.

Покладення на арбітражного керуючого - ліквідатора ухвалою суду відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди арбітражного керуючого та, навпаки, відсутність чого виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.

При цьому суд виходить зі змісту покладених на ліквідатора з моменту призначення повноважень та обов`язків та, відповідно, виняткової ролі ліквідатора у справі про банкрутство, від дій та ефективності роботи якого на стадії ліквідаційної процедури залежать результати здійсненої у справі ліквідаційної процедури, зокрема у вигляді повноти формування та наповнення ліквідаційної маси, ефективності розпорядження (реалізації) майном боржника, так як наслідок у вигляді розміру задоволених вимог кредиторів, тривалості процедури ліквідації (банкрутства) боржника, а відповідно і наслідків цієї процедури - можливості банкрута максимально розрахуватись по зобов`язаннях перед кредиторами та відновити свою платоспроможність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №б24/63/00 від 29.10.2019.

Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ПрАТ «Волинський шовковий комбінат» затверджений ухвалою суду від 15.06.2022.

З врахуванням викладеного, того, що норми Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди.

Затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Темчишиним В.П. обов`язків, покладених на нього Кодексом з процедур банкрутства.

Згідно звіту ліквідатора йому компенсовано грошову винагороду в сумі 101 011 грн. 30 коп. за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника.

Таким чином, грошова винагорода, яка підлягає сплаті ліквідатору Темчишину В.П. становить 43 761 грн. 70 коп.

Згідно звіту ліквідатора у боржника відсутні кошти та майнові активи, від продажу яких можна було б відшкодувати грошову винагороду арбітражного керуючого в сумі 43 761 грн. 70 коп.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

При цьому, відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Вказаної правової позиції дотримується також Верховний Суд у постановах №912/1783/16 від 01.08.2018, №05/5026/1809/2012 від 16.01.2018.

Враховуючи вищевикладене, відсутність діяльності боржника, майна банкрута, відшкодування грошової винагороди в сумі 43 761 грн. 70 коп. має бути покладено на кредиторів у справі.

Судом взято до уваги, що законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організації тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Встановити арбітражному керуючому Темчишину Володимиру Петровичу основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

2. Клопотання арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича від 25.01.2022 про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди задовольнити.

3. Затвердити оплату послуг арбітражному керуючому Темчишину Володимиру Петровичу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" за період з 25.05.2021 по 21.01.2022 в сумі 144 773 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 494 від 17.04.2013, адреса для кореспонденції: вул. проспект Перемоги 13, м. Луцьк) грошову винагороду в сумі 1 833 грн. 62 коп.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13358826) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 494 від 17.04.2013, адреса для кореспонденції: вул. проспект Перемоги 13, м. Луцьк) грошову винагороду в сумі 380 грн. 72 коп.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Трок Маркет» (вул. Ранкова, 26А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38756068) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 494 від 17.04.2013, адреса для кореспонденції: вул. проспект Перемоги 13, м. Луцьк) грошову винагороду в сумі 41 547 грн. 36 коп.

7. Видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 15.06.2022.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук