Постанова

від 06.06.2022 по справі 911/27/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/27/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - В.В. Сулім, судді: А.Г. Майданевич, О.М. Коротун) від 13.09.2021

та рішення Господарського суду Київської області (суддя В.М. Бацуца) від 19.05.2021

за позовом Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу"

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву

про стягнення 1 149 547 грн 79 коп.

Учасники справи:

представник позивача - Морозова А.О., в порядку самопредставництва,

представник відповідача - Бохан О.Г., адвокат,

представник третьої особи - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 06.01.2021 Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" (далі - Позивач) подав позов про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Відповідач) 1 149 547 грн 79 коп.

1.2. Позов обґрунтований заборгованістю Відповідача з відшкодування Позивачу за період з 01.03.2017 до 28.09.2017 та з 29.09.2017 до 31.12.2017 вартості комунальних послуг та витрат на утримання орендованого Відповідачем (зокрема і станом на 04.01.2021) державного нерухомого майна: нежитлових приміщень площею 493,9 кв. м, які розташовані в підвалі та 1-25 поверхах адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 14, та перебувають на балансі Позивача, яке використовується для забезпечення безпеки польотів та організації фіксованого телефонного зв`язку (далі - Об`єкт).

При цьому Позивач просив залучити до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача, власника Об`єкта - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Третя особа), з яким Відповідач уклав договір № 7936 від 29.09.2017 оренди (далі - Договір оренди) Об`єкта, заборгованість з отриманих комунальних послуг у якому та на утримання якого є предметом спору та вимог у цій справі.

1.3. 22.02.2021 Відповідач подав відзив, в якому просив застосувати у спірних правовідносинах позовну давність та відмовити у задоволені позовних вимог в сумі 43 918 грн 10 коп. збитків від інфляції та в сумі 30 964 грн 74 коп. - 3 % річних з підстав спливу позовної давності.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 19.05.2021 Господарський суд Київської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021) про відмову в задоволенні позову.

2.2. Судові рішення мотивовані недоведенням Позивачем доказами у справі виникнення між сторонами правовідносин щодо зазначених Позивачем послуг на спірну суму, фактів надання Позивачем Відповідачу цих послуг, а відповідно відсутністю у Відповідача обов`язку сплачувати спірну суму коштів.

За відсутністю порушеного права Позивача у спірних правовідносинах суди також зазначили про відсутність підстав для застосування за заявою Відповідача позовної давності щодо вимог про стягнення 43 918 грн 10 коп. збитків від інфляції та 30 964 грн 74 коп. - 3 % річних.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 29.09.2017 між Відповідачем та Третьою особою було укладено договір оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004 (далі - майно), що перебуває на балансі Третьої особи, код ЄДРПОУ 30218246 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2017 і становить 9 184 300 грн 00 коп.

1.2. Майно передається в оренду з метою:

- 72,2 м2 - розміщення офісу (на 7-му поверсі);

- 421,7 м2 - розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв`язку.

1.3. Стан Майна, на момент укладення договору, визначається в акті приймання- передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Відповідно до пункту 5.11. договору орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29 вересня 2017 року до 29 серпня 2020 року включно.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору та наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

3.2. 29.09.2017 між Відповідачем та Третьою особою було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, згідно з яким орендодавець, згідно з Договором оренди, передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - Об`єкт.

3.3. 08.11.2017 між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт про фактичне розміщення та користування приміщеннями Об`єкта, згідно з яким Відповідач у період з 01.03.2017 по 28.09.2017 фактично розміщувався у нежитлових приміщеннях Об`єкта та у цей період на відповідній площі надавались послуги теплопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, послуги з охорони адміністративної будівлі, послуги з обслуговування ліфтів, прибирання службових приміщень, вивезення твердих побутових відходів.

3.4. 24.04.2018 між Третьою особою та Відповідачем було укладено договір № 7936/01 про внесення змін до Договору оренди.

3.5. У листопаді 2017 року Позивач звернувся до Відповідача із листом № 34/785-11 від 10.11.2017, у якому просив останнього укласти договір про надання послуг утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, відшкодування податку на землю із доданим до нього проектом договору.

У серпні 2018 Позивач повторно звернувся до Відповідача із листом № 34/606-08 від 09.08.2019, у якому просив останнього укласти договір про надання послуг утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, відшкодування податку на землю із доданим до нього проектом договору.

3.6. 14.09.2018 Позивач направив Відповідачу рахунок-фактуру № УС-001257 від 13.09.2018 та рахунок-фактуру № УС-0001258 від 13.09.2018, факт направлення яких підтверджується фіскальним чеком від 14.09.2018 та описом вкладення у цінний лист від 14.09.2018, наявними у матеріалах справи.

27.02.2020 Позивач направив Відповідачу рахунок-фактуру № УС-000192 від 26.02.2020, факт направлення якого підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2020 та описом вкладення у цінний лист від 27.02.2020, наявними у матеріалах справи.

3.7. У травні 2020 Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 34/401-1/05 від 13.05.2020, у якій вимагав від останнього погасити 1 074 664 грн 95 коп. основної заборгованості за послуги з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.03.2017 по 31.12.2017.

У відповідь на претензію № 34/401-1/05 від 13.05.2020 Відповідач звернувся до Позивача із листом № 1-14.4/8910/20 від 15.09.2020, у якому зазначив, що оскільки договори на відшкодування комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна за період 01.03.2017 по 31.12.2017 не були підписані, тому відсутні законні підстави на оплату вказаних послуг.

3.8. У вересні 2020 Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 34/612-1/09 від 02.09.2020, у якій вимагав від останнього погасити 1 074 664 грн 95 коп. основної заборгованості за послуги з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.03.2017 по 31.12.2017.

У відповідь на претензію Відповідач звернувся до Позивача із листом № 1-14.4/12528/20 від 06.11.2020, у якому зазначив, що оскільки договори на відшкодування комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна за період 01.03.2017 по 31.12.2017 не були підписані, тому відсутні законні підстави на оплату вказаних послуг.

3.9. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти надання Позивачем безпосередньо і саме Відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 вартістю 927 184 грн 53 коп. та факти надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 по 28.09.2017 на суму 147 480 грн 42 коп.: їх склад, обсяг і вартість, як-то акти приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обґрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг за договором, тощо. У матеріалах справи відсутні будь-які акти приймання-передачі наданих спірних послуг у заявлений період.

3.10. Позивачем додані до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи акт б/н від 08.11.2017 про фактичне розміщення та користування приміщеннями Об`єкта, рахунок-фактуру № УС-001257 від 13.09.2018, рахунок-фактура № УС-0001258 від 13.09.2018, рахунок-фактура № УС-000192 від 26.02.2020.

У матеріалах справи відсутні: підписаний та укладений між сторонами окремий договір з надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, підписані належним чином оформлені актів приймання-передачі наданих послуг, акти зняття показників засобів обліку, виставлених постачальниками рахунків за надані спірні послуги саме Відповідачу, обґрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 19.10.2021 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2021 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди застосували норму статті 526 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 910/9829/17 - щодо відсутності підстав для звільнення орендаря нежитлового приміщення, як споживача комунальних послуг, від оплати цих послуг у зв`язку із користуванням цим приміщенням, через відсутність договору про їх надання.

5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми процесуального права, так як не дослідили зібрані у справі - надані Позивачем докази надання Позивачем та отримання Відповідачем комунальних послуг в орендованих ним приміщеннях Об`єкту, зокрема укладені Позивачем відповідні угоди, що містять відомості щодо лічильників, обсягу комунальних послуг, акти приймання-передачі цих послуг, рахунки на оплату тощо, що направлялись Позивачем Відповідачу, однак ігнорувались останнім - не підписувались та не оплачувались, факт чого також не заперечував представник Відповідача в судових засіданнях в ході розгляду справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суди не врахували, що обов`язок нести витрати з утримання орендованого майна, відшкодовувати вартість комунальних послуг та податок на землю, зокрема шляхом підписання договорів з Позивачем, як балансоутримувачем, примірники яких також направлялись Відповідачу, однак ігнорувались ним та залишені без підпису.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголосивши на відсутності підписаних актів приймання-передачі орендованого майна площею 421,7 м2, відповідно до умов договору від 24.04.2018 № 7936/01 про внесення змін до Договору оренди, та на відсутності актів приймання-передачі комунальних послуг за період з 01.03.2017 по 31.12.2017, як первинних документів, що підтверджують надання-отримання відповідних послуг.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил визначення обов`язку орендаря з оплати комунальних послуг в орендованому приміщенні та витрат на утримання орендованого майна

7.1. Спір виник стосовно розміру та вартості спожитих Відповідачем, але не оплачених комунальних послуг та витрат на утримання орендованого ним Об`єкту (державної власності), що надані Позивачем та нараховані ним, як балансоутримувачем цього майна, за період як до укладення Договору оренди Об`єкту та передачі його в користування Відповідачу, так і після.

7.2. Обов`язок орендаря (наймача) майна, зокрема державної форми власності (яким є Об`єкт, пункт 3.1), здійснювати оплату (компенсувати балансоутримувачу) витрат на комунальні послуги в орендованому приміщенні та витрат на утримання орендованого майна випливає з положень:

- статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - щодо змісту правовідносин, що виникають з договору оренди;

- статті 174 Господарського кодексу України та статті 11 ЦК України - щодо підстав для виникнення господарських зобов`язань (цивільних прав та обов`язків);

- частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - до введення в дію з 01.02.2020 нової редакції цього Закону) - щодо розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності;

- пунктів 3, 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) -щодо складу плати за оренду індивідуально визначеного майна, до якого не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно, а також щодо порядку розподілу витрат на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і тощо;

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22.03.2017 у справі № 916/3164/14, що залишилась незмінною згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.02.2019 у справі № 916/1134/18 та від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18.

7.3. Наведений обов`язок у спірних правовідносинах випливає також з умов Договору оренди (пункт 5.11), з урахуванням внесених в нього 24.04.2018 змін (пункт 5.15 Договору оренди), та поширюється, зокрема і на період фактичного користування Відповідачем цим майном з 01.03.2017, факт чого був визнаний сторонами (пункт 3.3), про що також між тими ж сторонами ухвалене відповідне судове рішення - від 11.02.2019 у справі № 911/2782/18 (залишене без змін апеляційним і касаційним судом, а відповідні висновки підтримані цими судами) та що не заперечується Відповідачем у цій справі.

7.4. При цьому обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (хоча умова щодо цього узгоджена сторонами в пункт 5.11 Договору оренди, пункт 3.1) випливає також з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (статті 19, 20 - в редакції, чинній до введення в дію з 01.05.2019 нової редакції цього Закону, стаття 9 - чинної з 01.05.2019), відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, а також до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах: від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 09.10.2018 у справі № 910/9829/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1).

7.5. Водночас Суд зазначає, що правова природа цих зобов`язань - що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 ЦК України, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

7.6. Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ЦК України, статтею 901 якого передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною першою статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 16.11.2021 у справах №№ 915/208/20, 915/127/20, а також до правової позиції , сформульованої Верховним Судом складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського 03.06.2022 справа № 915/104/21.

7.7. А тому Суд, з урахуванням висновку щодо обов`язку оплатити житлово-комунальні послуги також за відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у разі, якщо споживачі фактично користувалися ними (пункт 7.4), зазначає, що до цих правовідносин у передбачених Законом випадках також застосовуються положення пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з інших юридичних фактів, цим фактом у спірних правовідносинах є фактичне споживання комунальних послуг в орендованому приміщенні та послуг з утримання орендованого майна.

7.8. При цьому, якщо на обов`язок сплачувати орендну плату за період фактичного користування майном (до укладення договору оренди) можна поширити умови цього договору (зокрема, і в частині розміру орендної плати), що мало місце між сторонами (постанова Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 911/2782/18), то на правовідносини зі споживання в той же період комунальних послуг в орендованому приміщенні (його неподільній частині тощо) та послуг з утримання нерухомого майна за відсутності відповідного договору (у сфері комунальних послуг тощо) таку аналогію застосовувати не можна, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - позадоговірний (пункти 7.4, 7.7). Тобто, за відсутності доказів факту наданння/отриманння та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати у нього не виникає.

Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

7.9. А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

7.10. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, стверджуванні Позивачем обставини щодо споживання Відповідачем відповідних послуг в орендованих приміщеннях на заявлену суму покладають на Позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих Відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

7.11. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини (пункти 3.1, 3.9, 3.10):

- здійснення Відповідачем оренди окремих частин приміщень на кожному поверсі будівлі, балансоутримувачем якої є Позивач;

- відсутності підписаного та укладеного сторонами окремого договору (договорів) з надання послуг з утримання орендованого Об`єкта та з відшкодування вартості комунальних послуг;

- ненадання Позивачем актів приймання-передачі наданих послуг за заявлені періоди, доказів зняття показників засобів обліку, виставлених постачальниками рахунків за надані послуги саме Відповідачу, обґрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг за договором тощо;

Суд погоджується із висновками судів першої і апеляційної інстанції про недоведення Позивачем належними та допустимими доказами фактів надання Позивачем безпосередньо і саме Відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 вартістю 927 184 грн 53 коп. та фактів надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 по 28.09.2017 на суму 147 480 грн 42 коп. через недоведення їх складу, обсягу і вартості.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.2), оскільки, з урахуванням висновку судів про неналежність та недопустимість наданих Позивачем доказів у справі (щодо отриманих Позивачем комунальних послуг від постачальників цих послуг за відповідними угодами) саме як доказів на підтвердження вимог до Відповідача у спірних правовідносинах ці аргументи фактично зводяться до необхідності здійснити їх додаткову перевірку (переоцінку), що суперечить повноваженням касаційного суду, визначеним положеннями частини другої статті 300 ГПК України.

7.12. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для стягнення з Відповідача спірної суми вартості комунальних послуг та вартості витрат на отримання Об`єкту у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

7.13. Висновки судів в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.14. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2021 у справі № 911/27/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк