Рішення

від 19.05.2021 по справі 911/27/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Справа № 911/27/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Коцюба А. Є. (самопредставництво - посадова інструкція провідного юрисконсульта юридичного відділу від 24.06.2016 р.), Черевко М. О. (самопредставництво - посадова інструкція провідного юрисконсульта юридичного відділу від 24.06.2016 р.);

від відповідача: Бохан О. Г. (адвокат - довіреність № 7-03/201/21 від 24.02.2021 р.);

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу", м. Київ

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

про стягнення 1 149 547, 79 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП „Укрсервіс Мінтрансу" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП обслуговування повітряного руху України про стягнення 1 074 664, 95 грн основної заборгованості, 43 918, 10 грн інфляційних збитків, 30 964, 74 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за надані позивачем послуги з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг згідно з договором оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/27/21 за позовом ДП „Укрсервіс Мінтрансу" до ДП обслуговування повітряного руху України про стягнення 1 149 547, 79 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 24.02.2021 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

17.02.2021 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення № 30-10/1200 від 15.02.2021 р., у яких третя особа просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

22.02.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 1-17.1/1569/21 від 18.02.2021 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв?язку із пропущенням позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 43 918, 10 грн інфляційних збитків, 30 964, 74 грн 3 % річних.

24.02.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 10.03.2021 р.

05.03.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 34/216-1/03 від 05.03.2021 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

10.03.2021 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 24.03.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 07.04.2021 р.

07.04.2021 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.04.2021 р.

20.04.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 34/312-1/04 від 19.04.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

21.04.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.05.2021 р.

19.05.2021 р. у судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2017 р. між відповідачем та третьою особою було укладено договір оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004, (далі - Майно), що перебуває на балансі ДП „Укрсервіс Мінтрансу", код ЄДРПОУ 30218246 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2017 року і становить 9 184 300,00 грн.

1.2. Майно передається в оренду з метою:

- 72, 2 м 2 - розміщення офісу (на 7-му поверсі);

- 421, 7 м 2 - розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв`язку.

1.3. Стан Майна, на момент укладення договору, визначається в акті приймання- передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Відповідно до п. 5.11. договору орендар зобов?язується здійснювати витрати, пов?язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29 вересня 2017 року до 29 серпня 2020 року включно.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору та наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об?єктом оренди.

29.09.2017 р. між відповідачем та третьою особою було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, згідно з яким орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7936 від 29.09.2017 р., передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004, (далі - Майно), що перебуває на балансі ДП „Укрсервіс Мінтрансу", код ЄДРПОУ 30218246.

08.11.2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт про фактичне розміщення та користування приміщеннями, згідно з яким відповідач у період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. фактично розміщувався у нежитлових приміщеннях загальною площею 421, 7 кв.м. в адміністративній будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, балансоутримувачем якої є ДП „Укрсервіс Мінтрансу" та у період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. на вказаній площі надавались послуги теплопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, послуги з охорони адміністративної будівлі, послуги з обслуговування ліфтів, прибирання службових приміщень, вивезення твердих побутових відходів.

24.04.2018 р. між третьою особою та відповідачем було укладено договір № 7936/01 про внесення змін до договору оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 р.

У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача із листом № 34/785-11 від 10.11.2017 р., у якому просив останнього укласти договір про надання послуг утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, відшкодування податку на землю із доданим до нього проектом договору.

У серпні 2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача із листом № 34/606-08 від 09.08.2019 р., у якому просив останнього укласти договір про надання послуг утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, відшкодування податку на землю із доданим до нього проектом договору.

14.09.2018 р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № УС-001257 від 13.09.2018 р. та рахунок-фактуру № УС-0001258 від 13.09.2018 р., факт направлення яких підтверджується фіскальним чеком від 14.09.2018 р. та описом вкладення у цінний лист від 14.09.2018 р., наявними у матеріалах справи.

27.02.2020 р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № УС-000192 від 26.02.2020 р., факт направлення якого підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2020 р. та описом вкладення у цінний лист від 27.02.2020 р., наявними у матеріалах справи.

У травні 2020 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 34/401-1/05 від 13.05.2020 р., у якій вимагав від останнього погасити 1 074 664, 95 грн основної заборгованості по послугам з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р.

У відповідь на претензію № 34/401-1/05 від 13.05.2020 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 1-14.4/8910/20 від 15.09.2020 р., у якому зазначив, що оскільки договори на відшкодування комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна за період 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. не були підписані, тому відсутні законні підстави на оплату вказаних послуг.

У вересні 2020 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 34/612-1/09 від 02.09.2020 р., у якій вимагав від останнього погасити 1 074 664, 95 грн основної заборгованості по послугам з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р.

У відповідь на претензію відповідач звернувся до позивача із листом № 1-14.4/12528/20 від 06.11.2020 р., у якому зазначив, що оскільки договори на відшкодування комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна за період 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. не були підписані, тому відсутні законні підстави на оплату вказаних послуг.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача на свою користь 1 074 664, 95 грн основної заборгованості - відшкодування наданих послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та відшкодування вартості наданих комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн у зв?язку із орендою нерухомого майна згідно з договором оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували підписання та укладення із відповідачем у відповідності до п. 5.11. договору оренди нерухомого майна окремого договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг і податку на землю; подання відповідного позову про укладення вказаного договору у судовому порядку.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти надання позивачем безпосередньо і саме відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та факти надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн та що б підтверджували їх склад, обсяг і вартість, як-то акти прймання-передачі наданих послуг за відповідний період, докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обгрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг за договором, тощо. Тобто, у матеріалах справи відсутні взагалі будь-які акти приймання-передачі наданих спірних послуг у заявлений період.

Також, у процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти направлення чи надання відповідачу усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти надання позивачем безпосередньо і саме відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та факти надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн та що б підтверджували їх склад, обсяг і вартість, як-то докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обгрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг за договором, тощо.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн, а саме акт б/н від 08.11.2017 р. про фактичне розміщення та користування приміщеннями, рахунок-фактуру № УС-001257 від 13.09.2018 р., рахунок-фактуру № УС-0001258 від 13.09.2018 р., рахунок-фактуру № УС-000192 від 26.02.2020 р. - за відсутності підписаного та укладеного між позивачем та відповідачем окремого договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, за відсутності підписаних належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг, актів зняття показників засобів обліку, виставлених постачальниками рахунків за надані спірні послуги саме відповідачу, обгрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг за договором не є належними та достатніми доказами, що підтверджують факти надання позивачем відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та факти надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн та за таких обставин не є підставами для виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати наданих таких послуг.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що як було встановлено судом у процесу розгляду справи, недоведеними є з боку позивача факти надання відповідачу послуг з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. у загальному розмірі 927 184, 53 грн та факти надання комунальних послуг (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у загальному розмірі 147 480, 42 грн, то у відповідача не виникав та відсутній обов`язок щодо оплати спірних послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг у вказаний період, і позивачем у процесу розгляду справи не було надано суду жодних належних та допустимих доказів виникнення такого обов`язку відповідача з інших підстав, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 1 074 664, 95 грн основної заборгованості за надані послуги з утримання орендованого майна за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. та надані комунальні послуги (послуги з теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення) за період з 01.03.2017 р. по 28.09.2017 р. у зв?язку із орендою нерухомого майна згідно з договором оренди № 7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 р. є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті наданих послуг з 03.01.2020 р. по 04.01.2021 р. всього на загальну суму 43 918, 10 грн та 30 964, 74 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, у відповідача не виникав та відсутній обов`язок щодо оплати спірних послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг у заявлений період, то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг у заявлений період, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 918, 10 грн інфляційних збитків, 30 964, 74 грн 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у заявлений період, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 1-17.1/1569/21 від 18.02.2021 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв?язку із пропущенням позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 43 918, 10 грн інфляційних збитків, 30 964, 74 грн 3 % річних.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, як було зазначено вище, будь-які права позивача - ДП „Укрсервіс Мінтрансу" у спірних відносинах саме відповідачем не порушувались, то у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

25 червня 2021 р.