Постанова

від 14.06.2022 по справі 420/4836/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 420/4836/19

адміністративне провадження № К/9901/36041/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (прийняте в складі: головуючого судді Завальнюка І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кравченка К.В., суддів Джабурія О.В., Ступакової І.Г.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» (далі - позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 №№ 0022541408, 0022551408, 0022561408.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки від 25.04.2019 року №000248/15-32-14-081/33507625 про вичинені позивачем порушення норм податкового законодавства при декларування показників з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками проведених позивачем операцій з придбання сільгосппродукції (кукурудзи) у ФГ «Ількон-2016» в березні 2018 року. Позивач зазначає, що підтвердженням факту здійснення господарських операцій у вказаного постачальника є відповідні розрахункові платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, в т.ч. товарно-транспортні накладні, а підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкові накладні. При цьому, всі документи в повному обсязі були надані до перевірки, однак не всі документи були враховані, що й призвело до хибних висновків перевіряючих.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №№0022551408, 0022561408 в повному обсязі, рішення від 17.05.2019 року №0022541408 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7927573,00 грн.. В іншій частині позовних вимог суд відмовив. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 28 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 420/4836/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/4836/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права норм п п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного суду від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 05 березня 2020 року у справі 826/17374/18, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3. ГУ ДПС указує на нереальність господарських операцій оскільки у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснення послуг та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту послуг, відсутні товарно-транспортні накладні, договори оренди.

5.4. Також податковий орган указує, що встановлені в ході документальної планової виїзної перевірки дані і факти доводять нереальність господарських операцій позивача із ФГ «Ількон-2016» та дозволяють зробити висновки щодо складених для цілей оподаткування документів. Необхідною умовою для відображення операцій у складі податкового кредиту є факт придбання товарів/послуг. Водночас за відсутності факту придбання товарів/послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Укладені між ТОВ «Євротерминал» та ФГ «Ількон-2016» договір не опосередкувався реальним виконанням операції, що становить його предмет. Фактично ТОВ «Євротерминал» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ФГ «Ількон-2016». При перенесенні ТОВ «Євротерминал» інформації з неправомірно складених з контрагентами первинних документів до облікових регістрів порушено норми частини 5. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1996 за № 168/704, абзацу другого розділу 1 Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. При перенесенні ТОВ «Євротерминал» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу 3 Національного положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73. Тобто, фактично проведено перерахування коштів не у зв`язку з реальним придбанням товарів, яке визначено предметом такого договору. Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Контрагент позивача не міг реалізовувати поставки кукурудзи з урахуванням часу, місця знаходження майна. Вищенаведене свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Євротерминал» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Євротерминал» не було підстав для податкового обліку операцій з придбання кукурудзи у ФГ «Ількон-2016».

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

7. 04 лютого 2021 року справа № 420/4836/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області від 22.03.2019 № 1586/14-08, 1587/14-08, 1589/14-08, 1590/14-08, 1591/14-08, 1592/14-08, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управлінням ДФС в Одеській області від 12.03.2019 № 1777 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 25.04.2019 року № 000248/15-32-14-08/33507625.

9. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євротерминал»:

- п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п. 140.3 ст. 140 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у загальні сумі 18 212 573 грн, у тому числі за 1 квартал 2018 року на суму 7 927 573 грн, за півріччя 2018 року на суму 17 712 573 грн, за 3 квартали 2018 року на суму 17 712 573 грн, за 2018 рік на суму 18 212 573 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1 541 703 грн, у тому числі за березень 2018 року на суму 1 109 026 грн, за жовтень 2018 року на суму 423 732 грн, за листопад 2018 року на суму 8 945 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 43 812 грн;

- п. 201.1 і п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 16 986,7 грн ПДВ;

- п.п. 16.1.3 п. 16.1 статті 16, п. 103.9 статті 103 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» в частині неподання Податкової декларації (Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 1 квартал 2017, 1 півріччя 2017, 3 квартали 2017, 2017 рік;

- статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України та в порушення Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/2655) до податкових розрахунків за перевіряємий період включені недостовірні дані, щодо не відображення сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та нарахованих (сплачених) сум утриманого з них податку, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за ознакою доходу « 127», щодо не відображення нарахованих (повернених) поворотних фінансових позик за ознакою « 153» та не відображенням сум виплаченого доходу та сум перерахованого військового збору у 1 кварталі 2017 року та 2 кварталі 2018 року.

10. На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0022541408, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 212 573 грн; № 0022561408, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість (14010100) в розмірі 1 541 703 грн та застосовано штрафну санкцію 770 852 грн; № 0022551408, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (11010100) в розмірні 43 812 грн.

11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 №№ 0022541408, 0022551408, 002256140, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

12. Спірним питанням у цій справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ФГ «Ількон-2016» у березні 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування у розмірі 7927573,00 грн. Слід зазначити, що рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення №0022541408 на суму 10285000,00 грн. не преглядається.

13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

16. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

20. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

30. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

31. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

32. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

33. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

34. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

35. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

36. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФГ «Ількон-2016» укладено договір поставки №ИЕ-1503 від 15.03.2018 року, згідно з додатком №1 від 15.03.2018 року якого ФГ «Ількон-2016» продає товар кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2017 року, в кількості 1000 т, МТ (+/- 10%). Загальна вартість товару складає 5988000,00 грн. Згідно з п.5 ФГ «Ількон-2016» зобов`язано здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2018 року на умовах СРТ: ТОВ «Бориваж», Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Біляри.

37. Додатком №2 від 15.03.2018 року до договору поставки №ЕИ-1503 сторони передбачили, що продавець продає, а покупець купує кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2017 року, у кількості 700 т, МТ (+/- 10%). Загальна вартість Товару складає 4191600,00 грн. Згідно з п.5 Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2018 року на умовах СРТ: ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», м. Одеса, Митна пл., буд. 1.

38. На виконання вищезазначеного договору на адресу ТОВ «Євротерминал» поставлено кукурудзу згідно видаткових накладних 25.03.2018 року №54, 24.03.2018 року №56, 24.03.2018 року №57, 24.03.2018 року №55, 24.03.2018 року №53, 21.03.2018 року №52, 17.03.2018 року №51, 16.03.2018 року та податкових накладних 25.03.2018 року №74, 25.03.2018 року №73, 25.03.2018 року №71, 25.03.2018 року №72, 22.03.2018 року №70, 21.03.2018 року №69, 17.03.2018 року №68, 16.03.2018 року №67 всього 1588,692 т. вартістю 9513087,69 грн. (в т.ч. ПДВ 1585514,61 грн.)

39. У бухгалтерському обліку оприбуткування та списання товарно-матеріальних цінностей відображено: - Дт 281 Кт 631 відображено вартість оприбуткованих у березні 2018 року товарно-матеріальних цінностей (кукурудза) на загальну суму 7927573,08 грн. (1588,692 т); - Дт 6441 Кт 631 відображено ПДВ з вартості товарів у загальній сумі 1585514,61 грн.; - Дт 902 Кт 281, Дт 79 Кт 902 відображено списання собівартості проданих товарів у сумі 7927573,08 грн. (1588,692 т.), у тому числі у 2 кварталі 2018 року на суму 7927573,08 грн..

40. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Євротерминал» до складу податкового кредиту березня 2018 року, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період березень 2018 року, на загальну суму ПДВ 1585514,61 грн.

41. У подальшому для реалізації вищезазначених товарів позивачем було укладено договір комісії від 12.03.2018 року №ЕТ/18-0312 із ТОВ «ВИНАГРО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40002930), згідно з яким Комітент поручає, а Комісіонер зобов`язується від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод по продажу сільськогосподарської продукції, що належить Комітенту в кількості перерахованій у відповідних Додатках до даного Договору, а саме: Додаток №2 від 15.03.2018 року до договору комісії №ЕТ/18-0312.

42. На підтвердження реалізації товару ТОВ «ВИНАГРО-ФУД» надано на адресу ТОВ «Євротерминал» звіт комісіонера від 31.05.2018 року, згідно з яким реалізовано товар компанії OIL HOUSE SP.ZOO відповідно до наступних митних декларацій ЕК10ДР 500170/2018/008245 від 09.05.2018 року, ЕК10ДР 500040/2018/004739 від 26.04.2018 року.

43. Матеріалами справи господарські операції позивача з ФГ «Ількон-2016» щодо придбання кукурудзи підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договором, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, які оцінені судом як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

44. Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

45. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

46. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

47. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

48. Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

49. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

50. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

51. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

52. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

53. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від ід 17.05.2019 року №№0022551408, 0022561408 в повному обсязі, рішення від 17.05.2019 року №0022541408 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7927573,00 грн. не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

54. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 05 березня 2020 року у справі 826/17374/18, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

55. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

57. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

59. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко