Постанова

від 18.11.2020 по справі 420/4836/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4836/19 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Ступакової І.Г., при секретарі -Поповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротерминал до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Євротерминал (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 року;

- №0022541408, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18212573,00 грн.;

- №0022561408, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1541703,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 770852,00 грн.;

- №0022551408, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 43812,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки від 25.04.2019 року №000248/15-32-14-081/33507625 про вичинені позивачем порушення норм податкового законодавства при декларування показників з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками проведених позивачем операцій з придбання сільгосппродукції (кукурудзи) у ФГ Ількон-2016 в березні 2018 року. Позивач зазначає, що підтвердженням факту здійснення господарських операцій у вказаного постачальника є відповідні розрахункові платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, в т.ч. товарно-транспортні накладні, а підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкові накладні. При цьому, всі документи в повному обсязі були надані до перевірки, однак не всі документи були враховані, що й призвело до хибних висновків перевіряючих.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №№0022551408, 0022561408 в повному обсязі, рішення від 17.05.2019 року №0022541408 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7927573,00 грн.. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Євротерминал з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року, які відображені в акті від 25.04.2019 року №000248/15-32-14-08/33507625 (надалі - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що підставою для винесення спірних рішень з податку на додану вартість №0022551408 та №0022561408, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 43812,00 грн. та збільшені грошові зобов`язання з ПДВ за основним платежем на суму 1541703,00 грн., став висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту березня 2018 року на 1585515,00 грн. по операціям з придбання позивачем у ФГ Ількон-2016 в березні 2018 року сільгосппродукції (кукурудзи 3-го класу врожаю 2017 року) на загальну суму 9513087,69 грн. (в т.ч. ПДВ 1585514,00 грн.).

Підставами для винесення спірного рішення з податку на прибуток №0022541408, яким зменшено розмір від`ємного значення з цього податку на суму 18212573,00 грн. стали наступні висновки акту перевірки:

- внаслідок встановленої нереальності здійснення господарських операцій позивача з ФГ Ількон-2016 по придбанню товарів (кукурудзи) на загальну суму 9513087,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 1585514,61 грн.), без ПДВ - 7927573,00 грн., позивач фактично безоплатно одержав зазначену кукурудзу з невідомого джерела, в зв`язку із чим позивач занизив значення рядка 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 7927573,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2018 року на суму 7927573,00 грн.;

- безпідставне включення суми 9750000,00 грн. до складу рядку 3.2.1 Сума процентів, зменшена щорічно на 5 відсотків, яка збільшила фінансовий результат до оподаткування минулих періодів (пункт 140.3 статті 140 розділу ІІІ ПК України додатку РІ за 2018 рік;

- безпідставне списання дебіторської заборгованості на суму 535000,00 грн., яка не була відображена в додатку РІ декларації з податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не погодився з правомірністю застосування до позивача спірними рішеннями податкових наслідків у вигляді зменшення від`ємного значення з податку на прибуток на суму 7927573,00 грн., а також у вигляді зменшенням від`ємного значення з ПДВ на суму 43812 грн. та нарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДВ за результатами проведених у березні 2018 року операцій з придбання у ФГ Ількон-2016 кукурудзи.

В той же час, суд першої інстанції визнав правомірним зменшення позивачу спірним рішенням №0022541408 від`ємного значення на загальну суму 10285000,00 грн., з яких 9750000,00 грн. - це безпідставно включена до складу рядку 3.2.1 Сума процентів, зменшена щорічно на 5 відсотків, яка збільшила фінансовий результат до оподаткування минулих періодів (пункт 140.3 статті 140 розділу ІІІ ПК України додатку РІ за 2018 рік, та 535000,00 грн. внаслідок безпідставного списання дебіторської заборгованості.

Слід зазначити, що позивач не оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення №0022541408 на суму 10285000,00 грн..

Виходячи з встановлених статтею 308 КАС України меж апеляційного провадження, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та ФГ Ількон-2016 укладено договір поставки №ИЕ-1503 від 15.03.2018 року, згідно з додатком №1 від 15.03.2018 року якого ФГ Ількон-2016 продає товар - кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2017 року, в кількості 1000 т, МТ (+/- 10%). Загальна вартість товару складає 5988000,00 грн. Згідно з п.5 ФГ Ількон-2016 зобов`язано здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2018 року на умовах СРТ: ТОВ Бориваж , Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Біляри.

Додатком №2 від 15.03.2018 року до договору поставки №ЕИ-1503 сторони передбачили, що продавець продає, а покупець купує кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2017 року, у кількості 700 т, МТ (+/- 10%). Загальна вартість Товару складає 4191600,00 грн. Згідно з п.5 Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2018 року на умовах СРТ: ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл , м. Одеса, Митна пл., буд. 1.

На виконання вищезазначеного договору на адресу ТОВ Євротерминал поставлено кукурудзу згідно видаткових накладних 25.03.2018 року №54, 24.03.2018 року №56, 24.03.2018 року №57, 24.03.2018 року №55, 24.03.2018 року №53, 21.03.2018 року №52, 17.03.2018 року №51, 16.03.2018 року та податкових накладних 25.03.2018 року №74, 25.03.2018 року №73, 25.03.2018 року №71, 25.03.2018 року №72, 22.03.2018 року №70, 21.03.2018 року №69, 17.03.2018 року №68, 16.03.2018 року №67 всього 1588,692 т. вартістю 9513087,69 грн. (в т.ч. ПДВ 1585514,61 грн.)

У бухгалтерському обліку оприбуткування та списання товарно-матеріальних цінностей відображено: - Дт 281 Кт 631 - відображено вартість оприбуткованих у березні 2018 року товарно-матеріальних цінностей (кукурудза) на загальну суму 7927573,08 грн. (1588,692 т); - Дт 6441 Кт 631 - відображено ПДВ з вартості товарів у загальній сумі 1585514,61 грн.; - Дт 902 Кт 281, Дт 79 Кт 902 - відображено списання собівартості проданих товарів у сумі 7927573,08 грн. (1588,692 т.), у тому числі у 2 кварталі 2018 року на суму 7927573,08 грн..

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ Євротерминал до складу податкового кредиту березня 2018 року, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період березень 2018 року, на загальну суму ПДВ 1585514,61 грн..

В подальшому для реалізації вищезазначених товарів позивачем було укладено договір комісії від 12.03.2018 року №ЕТ/18-0312 із ТОВ ВИНАГРО-ФУД (код ЄДРПОУ 40002930), згідно з яким Комітент поручає, а Комісіонер зобов`язується від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод по продажу сільськогосподарської продукції, що належить Комітенту в кількості перерахованій у відповідних Додатках до даного Договору, а саме: Додаток №2 від 15.03.2018 року до договору комісії №ЕТ/18-0312.

На підтвердження реалізації товару ТОВ ВИНАГРО-ФУД надано на адресу ТОВ Євротерминал звіт комісіонера від 31.05.2018 року, згідно з яким реалізовано товар компанії OIL HOUSE SP.ZOO відповідно до наступних митних декларацій ЕК10ДР 500170/2018/008245 від 09.05.2018 року, ЕК10ДР 500040/2018/004739 від 26.04.2018 року.

Як вже зазначено вище, податковий орган не визнає реальність операцій позивача з придбання у ФГ Ількон-2016 кукурудзи у кількості 1588,692 т. загальною вартістю 9513087,69 грн., і тому вважає, що, по-перше позивач отримав цю кукурудзу у невідомого джерела безоплатно, а тому занизив свій доход на вартість такої кукурудзи, тобто на 7927573,08 грн. (без ПДВ), по-друге, позивач зависив свій податковий кредит березня 2018 року на суму ПДВ 1585514,61 грн., які були сплачені позивачем в адрес ФГ Ількон-2016 у складі вартості кукурудзи.

Доводи податкового органу щодо відсутності реальності операцій позивача з ФГ Ількон-2016 в акті перевірки обґрунтовуються з посиланням на узагальнену податкову інформація від 11.09.2018 року за №10840/7/04-36-14-22 з питань проведення фінансово-господарських операцій за березень-травень 2018 року з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками Нікопольської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій зазначено наступне:

- ФГ Ількон-2016 , не маючи в штаті достатньої кількості працівників (інформація про спеціалізацію та професійні здібності відсутня) не залучало сторонні трудові ресурси у достатній кількості. Згідно ЄРПН встановлено придбання послуг: оренда нежитлового приміщення, транспортні послуги по перевезенню кукурудзи, пшениці, сої та вугілля, навантаження та розвантаження, та продукції: висівки пшеничні 47,9 тонн, горох подрібнений у кількості 87,3 тонн, зерновідходи пшениці у кількості 75,6 тонн, кукурудза у кількості 27023,1 тонн, кукурудза 3-го класу українського походження врожаю 2017 року у кількості 9882 тонн, макуха соєва у кількості 2524,22 тонн, макуха соняшникова у кількості 8153,24 тонн, насіння соняшника у кількості 2209,9 тонн, олія соєва у кількості 162,96 тонн, олія соняшникова у кількості 225,03 тонн, пшениця у кількості 12730,86 тонн, соєві боби у кількості 1950 тонн, соя у кількості 9717,62 тонн, паливна гранула із лузги соняшника у кількості 1123 тонн, шрот соняшниковий у кількості 510 тонн, ячмінь у кількості 100 тонн, та реалізовано: висівки пшеничні 47,9 тонн, горох подрібнений у кількості 87,3 тонн, зерновідходи пшениці у кількості 75,6 тонн, кукурудза у кількості 8194,65 тонн, макуха соєва у кількості 27328,26 тонн, макуха соняшникова у кількості 1459,32 тонн, насіння соняшника у кількості 1221,97 тонн, олія соєва у кількості 84,63 тонн, олія соняшникова у кількості 1326,45 тонн, пшениця у кількості 6796,09 тонн, соняшник у кількості 44,7 тонн, соя у кількості 7543,22 тонн, паливна гранула із лузги соняшника у кількості 1123 тонн, шрот соєвий у кількості 602,41 тонн, шрот соняшниковий у кількості 2916,14 тон, ячмінь у кількості 79,29 тонн. Обсяг штучно реалізованого товару свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг та малої кількості працюючих.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно бази єдиного реєстру податкових накладних ФГ Ількон-2016 отримував вказану номенклатуру товарів (кукурудзу) по наступним ланцюгам постачання: ТОВ ДЕЛЛ КОМ (однак на його адресу від ТОВ Пульсар (код 13433580), ТОВ МАРІНУС (код 40963759), ТОВ АМІС ТРЕЙД (код 41616180) надійшли одяг, ковбаси, взуття, яйця) та ТОВ ПРИЗМАТРОН (в свою чергу отримано від ТОВ ЮЗІ ГРУП , 41360234, однак на його адресу надійшли цигарки та одяг від ТОВ УРБАН-ІФ (код 41296049), ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ АТЛАС ТРЕЙД (код 41620375), ТОВ ТІ-МАСТЕР (код 41085850), ТОВ МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ ТАБАК (код 40475943), ТОВ МАРІНУС (код 40963759), ТОВ КВАРТАЛ 5 (код 38926278), тощо).

Наведені обставини перевіряючими визнані достатніми для констатації про штучне формування позивачем податкового кредиту по ланцюгу постачання від ФГ Ількон-2016 , а також про неможливість реального здійснення платником податків ФГ Ількон-2016 зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна.

З цих підстав в акті перевірки робиться висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з придбання кукурудзи у ФГ Ількон-2016 .

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи господарські операції позивача з ФГ Ількон-2016 щодо придбання кукурудзи підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договором, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, які оцінені судом як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

При цьому норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові ВС/КАС від 28.10.2019 року по справі №826/5875/17.

Суд першої інстанції вірно зазначив, і це не заперечується відповідачем, що в акті перевірки підтверджується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з ФГ Ількон-2016 , на підставі яких позивач відніс суму 1585514,61 грн. до податкового кредиту березня 2018 року. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додатках до податкової декларації.

Отже, в акті перевірки підтверджується дотримання позивачем порядку формування податкового кредиту по операціям з ФГ Ількон-2016 .

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган, не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції позивача з ФГ Ількон-2016 є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

Також є вірним застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору практики ЄСПЛ, що відображена у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, в п.23 якого ЄСПЛ зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Також колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на висновок ВС/КАС України у постанові по справі №813/5852/15 від 27.02.2018 року, відповідно до якого податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи.

Суд першої інстанції вірно зазначив що взаємовідносини контрагента - ФГ Ількон-2016 із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин між ними.

Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №826/2321/16 від 16.05.2018 року.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доводам податкового органу про те, що на ФГ Ількон-2016 працювала недостатня кількість осіб та відсутність умов та виробничих потужностей, вірно зазначивши, що зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено ВС/КАС України у постанові від 11.06.2019 року по справі №825/2387/18.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу на вищенаведену податкову інформацію, зазначивши, що викладені в ній відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав ВС/КАС України у постанові №804/7470/16 від 21.02.2018 року.

При цьому, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №811/2154/13а від 27.02.2018 року).

За результатом дослідження долучених позивачем до справи документів колегія суддів підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про те, що позивач, як до перевірки, так і до суду, надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують зроблені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану по операціям із ФГ Ількон-2016 .

В акті перевірки відсутні посилання про невідповідність господарських операцій із ФГ Ількон-2016 цілям та завданням статутної діяльності позивача, явної збитковості таких операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність цих операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Про обов`язковість надання таких доказів вказано у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №826/2321/16 від 16.06.2018 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні показників з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціям з ФГ Ількон-2016 , а тому рішення руду першої інстанції є правильним і підстави для його зміні чи скасування відсутні.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд

першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 13 листопада 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Ступакова І.Г.