Постанова

від 07.06.2022 по справі 521/20432/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 521/20432/21 головуючий у суді І інстанції Бебешко М.М.

провадження № 22-ц/824/6493/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП», треті особи: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державне підприємство «Сетам», про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив зняти арешт з належного йому на праві власності транспортного засобу марки - DAF, модель - XF 95.430, тип - спеціалізований вантажний тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску 2006, колір білий, що накладений постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чермашем Р.В. від 08 листопада 2021 року про опис та арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження №59228700 .

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити продаж транспортного засобу DAF, модель - XF 95.430, тип - спеціалізований вантажний тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску 2006, колір білий, а рамках виконавчого провадження №59228700.

Заява обґрунтована тим, що опис та накладення арешту державним виконавцем на тягач DAF є такими, що не можуть мати місце, оскільки право власності на даний транспортний засіб належить ОСОБА_1 , а не боржнику ТОВ «МАКС ЮРОП» (колишня назва ТОВ «БІАГРІС»). При цьому, право власності набуто заявником 10 листопада 2017 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №393. Накладення арешту на транспортний засіб в даному випадку може призвести до безпідставної реалізації Тягача DAF в рамках виконавчого провадження, що зумовить необхідність в подальшому звертатися з новими вимогами до суду про визнання результатів продажу недійсними та повернення заявнику його майна, що також може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявник посилається на п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК та просить зупинити продаж арештованого транспортного засобу, у зв'язку з подачею заявником позову про зняття з нього арешту.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, оскільки суд неналежним чином дослідив дійсні обставини справи та надав їм невірну оцінку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що право власності на транспортний засіб належить заявнику, а не ТОВ «БІАГРІС» (нова назва ТОВ «МАКС ЮРОП»). Заявник вказує на те, що після придбанняТягача DAF ним не було здійснено державну реєстрацію транспортного засобу і він перебував на обліку в МВС за колишнім власником ТОВ «БІАГРІС» (нова назва ТОВ «МАКС ЮРОП»). Заявник також зазначає, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, п. 2.2 договору купівлі-продажу № 393 встановлено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору, тобто право власності ОСОБА_1 набув саме 10 листопада 2017 року та здійснив повний розрахунок за придбане майно. Таким чином, реєстрація транспортного засобу в органах МВС не впливає на момент набуття права власності на транспортний засіб новим власником. Отже, існує ризик продажу транспортного засобу, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а не ТОВ «БІАГРІС» (нова назва ТОВ «МАКС ЮРОП»).

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вказує на те, що зупинення реалізації арештованого майна порушить права, інтереси та законні очікування АТ КБ «Приватбанк», як стягувача у виконавчому провадженні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна боржника фактично зупинить виконання судового рішення, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права стягувача АТ КБ «Приватбанк» на своєчасне виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року (справа № 925/894/18), що є неприпустимим, та зважаючи на законні інтереси стягувача у виконавчому провадженні, який законно очікує на задоволення своїх вимог за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року (справа № 925/894/18) стягнуто солідарно з ТОВ «Біагріс» та ПП «ЗУМ-1» на користь АТ КБ «Приватбанк» 330 149 грн. 65 коп. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 132 851 грн. 83 коп. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном та 72 409 грн. 61 коп. пені за порушення грошового зобов`язання на підставі договору фінансового лізингу № DNH2LNI1212/2 від 21 серпня 2014 року та договору поруки від 21 серпня 2014 року № DNH2LNI1212/2/DP (а.с. 37).

08 листопада 2021 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чермашем Р.В. в рамках виконавчого провадження № 59228700 з виконання наказу у справі № 925/894/18, винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме тягач DAF XF 95.430 - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е; VIN: НОМЕР_2 , об`єм двигуна: 12583, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 . Боржник: ТОВ «БІАГРІС». Стягувач: АТ КБ «ПриватБанк».

Отже, зупинення реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні порушить права, інтереси та законні очікування АТ КБ «Приватбанк», як стягувача у виконавчому провадженні № 925/894/18.

Заявник, наполягаючи на застосування зазначених заходів забезпечення позову, вказує на те, що власником транспортного засобу, на який накладено арешт в рамках виконавчого провадження №59228700, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №393 від 10 листопада 2017 року є саме ОСОБА_1 , а не боржник ТОВ «БІАГРІС».

В той же час, згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказано, що згідно відповіді МВС за боржником ТОВ «БІАГРІС» зареєстрований вказаний вище транспортний засіб (а.с.26).

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову у спосіб визначений п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позивач не звернув уваги, що застосування зазначеного способу можливе виключно у разі подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки право власності на автомобіль DAF XF 95.430 зареєстровано за відповідачем, саме позивачу законом надано право спростувати презумпцію правомірності існування у нього зазначеного права виключно в межах позову про визнання цього права за позивачем.

В даному випадку саме в межах цих позовних вимог суд мав би надати оцінку доводам позивача про набуття ним права власності, а, відтак, і незаконності арешту належного йому транспортного засобу.

Однак, позивачем не заявлено вимог про визнання права власності на автомобіль, що тягне за собою неможливість спростування презумпції правомірності зареєстрованого права за відповідачем.

За таких обставин колегія суддів вважає неможливим застосування п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки позивачем не виконано вимог зазначеної норми закону щодо подання позову з вимогами визнання права власності, які є обовязковою умовою, що надає суду можливість забезпечувати позов у зазначений спосіб.

Отже, ухвала суду першої інстанції по суті є законною та обґрунтованою, висновки суду щодо відсутності підстав до вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб відповідають обставинам справи та грунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 червня 2022 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.