Рішення

від 14.06.2022 по справі 753/24126/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24126/21

провадження № 2-а/753/47/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Херенкової К.К., представника позивача - адвоката Даниленка В.В.. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року до Дарницького районного суду м. Києва, як адміністративного суду, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА №001453 від 13.11.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не вчиняла інкримінованого їй правопорушення, вважає свою вину недоведеною, а висновки поліції, на підставі яких винесено оскаржувану постанову такими, що не відповідають дійсності. Позивач стверджує, що нею були виконані вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та вона здійснила зупинку відповідно до вимог цього знаку. Вказує, що виготовлення та розміщення дорожнього знаку не відповідає вимогам ДСТУ 4100-2014, що є достатньою підставою для скасування штрафу за порушення, екіпаж патрульної поліції знаходився на патрулюванні з порушенням правил патрулювання, складання та вручення оскаржуваної постанови не фіксувалося на нагрудні камери поліцейських. Також позивач зазначає про допущені при винесенні постанови порушення вимог ст. 63 Конституції України, ст. 286 КУпАП.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 7 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 753/24126/21 за вказаним позовом, розгляд справи призначено на 29 грудня 2021 року.

28 грудня 2021 року до суду від представника Департамента патрульної поліції надійшла заява про заміну неналежної сторони, в якій, посилаючись на те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена поліцейським ГРПП відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, яке є структурним підрозділом ГУНП в Житомирській області і не є структурним підрозділом Департамента патрульної поліції, просив замінити первісного відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року залучено до участі у справі № 753/24126/21 як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Житомирській області, призначено у справі судове засідання на 24 січня 2022 року, витребувано у Головного управління Національної поліції в Житомирській області належної якості копію постанови серії БАА № 001453 від 13 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; записи з відеореєстраторів та/або нагрудних камер працівників поліції, які розглядали справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та складали постанову серії БАА № 001453 від 13 листопада 2021 року.

24 січня 2022 року через відділ діловодства суду представником позивача подано позовну заяву в редакції відповідно до ухвали Дарницького районного суд м. Києва від 29 грудня 2021 року, в якій зазначено співвідповідачем Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

24 січня 2022 року розгляд справи відкладено на 9 лютого 2022 року.

27 січня 2022 року Головне управління Національної поліції в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свої заперечення проти позову відповідач-2 обґрунтовує тим, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом прядку постанова у справі про адміністративне правопорушення, позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз`яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Вказує, що позивач мав можливість на місці ознайомитися з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, а тому не був обмежений у своїх правах.

Відповідач-2 наголошує, що на позивача так само покладено обов`язок доказування, а тому він повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, чого позивачем зроблено не було, а тому його твердження щодо неправомірних дій працівника поліції, допущені пі час складення спірної постанови, є необґрунтованими.

Згідно з позицією відповідача-2 поліцейський правомірно виніс оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не є суттєвими для вирішення справи, а позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Також у відзиві міститься клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності його представника.

9 лютого 2022 року розгляд справи відкладено на 24 лютого 2022 року.

З метою забезпечення безпеки учасників судового процесу та у зв`язку введенням на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, розгляд справи, призначений на 24 лютого 2022 року, не відбувся.

Розгляд справи призначено на 15 червня 2022 року.

Відповідачі-1,2, будучи повідомленими у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання своїх представників не направили. Разом із відзивом на позов відповідач-2 заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них та оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 13 листопада 2021 року поліцейським ГРПП відділення поліції № 2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Сильчуком С.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 001453, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Як зазначено у постанові, 13 листопада 2021 року о 00 год. 27 хв. ОСОБА_1 на 71 км автодороги Житомир-Сквира, керуючи автомобілем MAZDA 3 не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР, здійснила проїзд без зупинки, чим порушила вимоги п. 33 ПДР.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як встановлено п. 2.2 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Статтями 72-79 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 на 71 км автодороги Житомир-Сквира, керуючи автомобілем MAZDA 3 не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР, здійснила проїзд без зупинки, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи, що відповідачем-2 не надано жодного доказу на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В оскаржуваній постанові зазначено, що неї додається відеозапис, однак такого доказу відповідачем-2 не надано, в тому числі і на вимогу суду.

Суд відхиляє посилання відповідача-2 на те, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена встановленому порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, оскільки за змістом статті 283 КУпАП постанова виноситься за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, який повинен ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність належних і достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова серії БАА № 001453 від 13 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 454,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Також відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 27 787,20 грн.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року, Додаткову угоду від 15 листопада 2021 року до цього договору, розрахунки вартості замовлених юридичних послуг від 15 листопада 2021 року, 29 грудня 2021 року, 24 січня 2022 року, 21 лютого 2022 року та акти приймання-здачі виконаних робіт та прийому-передачі грошей (суми гонорару) до вказаних розрахунків.

Зокрема, згідно з вказаними документами, надані за договором послуги включають надання консультації клієнту з приводу притягнення до адміністративної відповідальності вартістю 1 984,80 грн, ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, отримання додаткових доказів невинуватості клієнта, проведення аналізу адміністративної справи та узгодження клієнтом правової позиції, вартістю 5 954,40 грн., підготовка позовної заяви до Дарницького районного суду міста Києва про скасування постанови про адміністративне правопорушення вартістю 7 939,20 грн., а загалом - 15 878, 40 грн., а також участь адвоката у судових засіданнях 29 грудня 2021 року 24 січня 2022 року, 9 лютого 2022 року та 24 лютого 2022 року вартістю 3969,60 грн. за одне засідання.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечував проти доведеності позивачем понесення витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить перш за все з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі суд визначає з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, суд вважає їх неспівмірними зі складністю справи і розміром штрафу, часом, витраченим на підготовку документів. Так, зокрема, як вбачається з розрахунку вартості послуг, адвокатом витрачено 16 годин на надання консультації, ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, отримання додаткових доказів невинуватості клієнта, проведення аналізу адміністративної справи, узгодження клієнтом правової позиції, підготовку позовної заяви, що є явно неспівмірним із складністю справи, крім цього у наданому розрахунку у вартість послуг включено вартість витрат на подання апеляційної та касаційної скарги. Також позивачем заявлено до стягнення витрати, пов`язані із участю адвоката у судовому засіданні 24 лютого 2022 року, яке не відбулося.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача-2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 946,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАА № 001453 від 13 листопада 2021 року про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, буд. 5/37, ідентифікаційний код 40108625), витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 946,80 грн.

У позові до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Якусик