Постанова
від 07.06.2022 по справі 910/11193/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. Справа№ 910/11193/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

прокуратури Маліцької Ю.С.,

позивача 1 Хайновського О.О. - самопредставництво,

позивача 2 Царюка В.В. - адвокат,

позивача 3 Комарова Д.Ю. - самопредставництво,

відповідача 1 Манзенка Р.А. - адвокат,

відповідача 2 Крижового Д.В., Криливця Є.С. - адвокати

відповідача 3 - не з`явився

за апеляційною скаргою військового прокурора Київського гарнізону

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 (повний текст складено 12.02.2021)

у справі № 910/11193/20 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Фонду державного майна України,

2. Державного концерну «Укроборонпром»,

3. Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна Групп»

3. Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві

про зобов`язання вчинити дії,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2020 року Військовий прокурор Київського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, позивач 1), Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром», позивач 2) та Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (далі - ДП «НДІ «Квант», позивач 3) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Бритиш Моторс Україна», ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» та Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ) про:

- визнання недійсною та скасування декларації від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5 (теперішня назва вул. Івана Федорова, 4), м. Київ;

- визнання недійсною та скасування декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 кв. м, замовником якої виступило ТОВ «Бритиш Моторс Україна»;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладеного між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160, 4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Тарнавської С. В. (далі - державний реєстратор Тарнавська С. В.) (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису № 15114503 про право власності ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, за ФДМУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами без згоди позивачів проведено реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, яке є державним майном.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та рух справи

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.01.2021 у позові відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява Військової прокуратури Київського гарнізону подана 30.07.2020, тобто з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої були подані відповідні заяви відповідачів.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсною та скасував декларацію від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві, про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнав недійсною та скасував декларацію від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 загальною площею 160,4 кв. м, замовником якої стало ТОВ «Бритиш Моторс Україна». Визнав недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Тарнавської С.В. (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» (код 40144333) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач-1 незаконно набув право власності на нежитлове приміщення. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну давність для звернення з даним позовом не пропущено, оскільки Військова прокуратура Київського гарнізону та позивачі дізналися про оспорювані правочини в 2020 році під час перевірки прокуратури, а позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 30.07.2020.

Постановою Верховного Суду від 17.11.2021 касаційну скаргу ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд указав, що апеляційний господарський суд не надав оцінки дотриманню прокурором норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, не з`ясував, чи повідомив прокурор попередньо, до звернення до суду, про це позивачів, чи довів бездіяльність компетентних органів.

Крім того, щодо позовної давності Верховний Суд зазначив, що прокурор у позовній заяві вказав, що як установлено прокуратурою гарнізону, вказане правопорушення виявлено ще у 2017 році під час проведення фінансового аудиту діяльності ДП «НДІ «Квант» за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, за результатами якого ДК «Укроборонпром» призначено службове розслідування за фактом самовільного будівництва сторонніми особами двоповерхової прибудови до корпусу № 21. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на кримінальне провадження від 24.01.2017 № 42017101060000015, яке здійснювалося Київською місцевою прокуратурою № 6 в контексті єдності системи прокуратури.

Суд касаційної інстанції також звернув увагу на зміни в законодавстві щодо поряду внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування в контексті ефективно обраного способу захисту.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Після касаційного перегляду матеріали справи було направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 було прийнято апеляційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону до провадження та призначено справу до розгляду на 17.01.2022. Запропоновано учасникам справи надати свої пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду.

17.01.2022 розгляд справи відкладено до 02.02.2022.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючої судді Коротун О.М., розгляд апеляційної скарги Військового прокурора Київського гарнізону 02.02.2022 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 розгляд справи було призначено на 14.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із запровадженим воєнним станом, розгляд справи 14.03.2022 не відбувся.

Надалі Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ, від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ та від № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжувався строк запровадженого воєнного стану, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд справи було призначено на 08.06.2022.

У судове засідання 08.06.2022 з`явилися усі учасники, окрім відповідача 3. Судове засідання за клопотанням відповідачів 1, 2 здійснювалося в режимі відеоконференції.

Суд заслухав представників учасників справи, з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами.

Представник скаржника та позивачі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а рішення суду - скасувати та задовольнити позовні вимоги. Представники відповідачів 1, 2 заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Військовий прокурор Київського гарнізону не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» не заперечує проти оформлення ТОВ «Бритиш Моторс Україна» права власності на вказану прибудову є помилковим. У листі від 05.03.2007 за № 125 - 468, дозвіл на прибудову стосується зовсім іншої споруди, оскільки прибудова, право власності на яку оспорюється в даний момент, згідно з технічним паспортом є двоповерховою, має загальну площу 160, 4 мІ, поєднана з землею фундаментом, окрім того, дана прибудова розташована не над критим в`їздом в приміщення корпусу 21, яке перебувало в оренді ТОВ «Бритиш Моторс Україна», а є суміжною із торцевою стіною корпусу 21, даний факт встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2013 справа № 826/9196/13-а.

Крім того, скаржник зазначає, що ТОВ «Бритиш Моторс Україна» визнано винним у правопорушенні, передбаченому абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у розмірі 1 032 300, 00 грн. На переконання прокурора, без усунення ТОВ «Бритиш Моторс Україна», згідно припису, порушень в сфері містобудівної діяльності, та сплати штрафу, накладеного у зв`язку з самовільним будівництвом, введення в експлуатацію та державна реєстрація права власності на двохповерхову прибудову площею 160, 4 м2, були неможливими, а сам позов з цього приводу - необґрунтованим.

Також прокурор вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що внесення 24.01.2017 Київською місцевою прокуратурою № 6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, за фактом використання посадовими особами ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» завідомо підробних документів - декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160530837 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477, шляхом подання таких документів до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, є підставою вважати, що у військової прокуратури Київського гарнізону з 24.01.2017 виникло право на звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави, щодо оскарження набуття права власності на спірне нежитлове приміщення, є безпідставним та не відповідають чинному законодавству.

За доводами скаржника, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме цей орган, а не прокурор. Прокурор наводить відповідну практику суду касаційної інстанції: постанови від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16. Військова прокуратура звернулася до суду з відповідним позовом у зв`язку зі зверненням ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» (лист № 170-470 від 23.07.2020), тобто виходячи із вищезазначеного, перебіг позовної давності повинен розпочинатися від дня, коли саме ДП «НДІ «Квант» довідалось або могло довідатися про порушення своїх законних прав та інтересів.

04.01.2022 до суду апеляційної інстанції від прокуратури надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду, ухваленій у даній справі.

Так, прокурор додатково вказує, що Військовою прокуратурою Київського гарнізону 20.07.2020 скеровано на адресу ФДМ України, ДК «Укроборонпром» та 21.07.2020 ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» листи щодо інформування про вжиті заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави та надано можливість самостійно реалізувати захист порушених прав упродовж розумного строку. Проте з листів ФДМ України (№ 10-25-15082 від 29.07.2020) та ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» (№ 170-470 вiд 23.07.2020) встановлено, що уповноваженими органами не здійснювалися заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави, більше того ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» просило прокуратуру здійснити захист інтересів держави шляхом подачі позову до суду. З указаних листів можна дійти висновку, що така пасивна поведінка органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, викликана неправильним усвідомленням правової природи норм чинного законодавства.

Окрім цього, ФДМ України упродовж розумного строку не здійснено захист інтересів держави стосовно самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить державі та незаконної реконструкції державного майна. Зважаючи на вищезазначене, у Військової прокуратури Київського гарнізону (Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону) є всі законні підстави для здійснення представництва інтересів держави в судовому засіданні при розгляді даної справи.

Також скаржник зазначає, що, звертаючись до суду з позовною заявою, прокуратурою гарнізону установлено, що порушення прав інтересів держави, відбулося відносно декларацій про початок будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта в 2016 році, порушення прав позивачів шляхом укладання нікчемного договору купівлі-продажу майнових прав в 2016 році, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрація права власності на об`єкт рухомого майна теж відбулись в 2016 році. Про незаконну реєстрацію права власності ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп», ДП «НДІ «Квант» стало відомо у вересні 2017, що підтверджується листом підприємства до Київської місцевої прокуратури № 6 вiд 22.09.2017№ 170-932, про вжиття заходів прокурорського реагування стосовно незаконного набуття права власності на двоповерхову прибудову. Отже, беручи до уваги загальну позовну давність у три роки, строк позовної давності сплинув 22.09.2020.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

5.1. Позиція відповідача 1

ТОВ «Бритиш Моторс Україна» було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач 1 вказував, що 22.02.2016 в порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 409 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461» ТОВ «БМУ» зареєстровано в департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Декларацію про початок виконання будівельних робіт КВ 083160530837, укладено договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту від 03.03.2016 з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та сплачено відповідні кошти пайової участі.

Також сторона вказує, що листом від 05.03.2007 № 125-468 та актом від 05.03.2007 № 1 ДП «НДІ Квант» підтвердило, що прибудова, яка розташована над критим в`їздом в орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 21 (фактична адреса - м. Київ, вул. Федорова, буд. 4), збудована орендарем без залучення коштів та сил орендодавця і орендодавець не претендує на право власності на це майно. ДП «НДІ «Квант» не заперечує проти оформлення ТОВ «БМУ» права власності на вказану прибудову.

30.03.2016 року між ТОВ «БМУ» та ТОВ «БМУ Групп» укладено договір купівлі продажу майнових прав № 5/Д, відповідно до якого ТОВ «БМУ» відчужило, а ТОВ «БМУ Групп» придбало майнові права на нежитлове приміщення. У цьому контексті сторона звертає увагу, що право власності ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» на спірний об`єкт становить «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції та наводить практику Європейського суду з прав людини щодо неможливості втручання в таке право.

04.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшли письмові пояснення, з урахуванням ухваленої Верховним Судом постанови у даній справі.

Відповідач 1 вказує, що за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин, а тому нотаріальне посвідчення таких договорів законодавцем прямо не вимагається і може бути здійснено виключно за бажанням сторін договору. Таким чином, доводи прокурора про необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав не знайшли свого підтвердження, а підстави скасування такого договору відсутні.

Сторона вказує, що державному реєстратору відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, надано повний пакет документів для прийняття вiдповiдного рішення про державну реєстрацію права власності, тому доводи прокурора про необхідність скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису № 15114503 про право власності ТОВ «БМУ» на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 мІ, цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, є безпідставними.

Крім того, сторона зазначає про подану нею заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки з 05.03.2007 у ФДМ України виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

До того ж, 24.01.2017 Київською місцевою прокуратурою № 6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено вiдомостi про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України під № 42017101060000015 за фактом використання посадовими особами ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» завідомо підроблених документів декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160530837 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477, шляхом подання таких документів до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Виходячи з того, що прокуратура України становить єдину систему, органам прокуратури з 24.01.2017 було відомо про те, що 23.06.2016 рішенням державного реєстратора Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Груп» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення.

5.2. Позиція відповідача 2

На переконання відповідача 2, оскільки державному реєстратору відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень надано повний пакет документів для прийняття відповідного рішення, а прокурор зазначає лише 2 документи, вважаємо, що останній надав суду інформацію з метою викривлення фактичних обставин та трактування ситуації на свою користь.

Сторона вказує, що виникненню права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 160, 4 м2, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкта.

Також сторона звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства, які у даному випадку відсутні.

Відповідач 2 також зазначає про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

04.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшли письмові пояснення, з урахуванням ухваленої Верховним Судом постанови.

Так, відповідач 2 наголошує на необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності, про застосування якої було заявлено у суді першої інстанції, наводячи практику суду касаційної інстанції.

Сторона також вказує, що у розумінні положень законодавства про державну реєстрацію прав на нерухоме майно у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Окремо сторона звертає увагу на сформовану практику Верховного Суду з приводу порушення в даному випадку прокуратурою абзацу 3 частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, при поданні позову в інтересах держави.

5.3. Позиція ФДМ України

18.01.2022 до суду апеляційної інстанції від ФДМ України надійшли пояснення.

Так, Фонд зазначає, що роботи із реконструкції виконані у частині самовільного будівництва двоповерхової прибудови до існуючої будівлі корпус №21 на вул. Федорова проведені у несучій торцевій стіні корпусу № 21. Нежитлові приміщення паспорт корпусу № 21 адміністративної будівлі експлуатуються у якості автосалону «Jaguar» після проведення будівельних робіт із самовільної реконструкції, без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку. Вищевказані обставини встановлені у справі № 826/9196/13-а в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 №K/800/63643/13.

Таким чином, в ході проведення реєстрації декларації про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві не було взято до уваги, що адміністративний будинок (корпус № 21 загальна площа нежитлових приміщень 16706,00 мІ) належить державі та знаходиться на балансі ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».

У зв`язку з цим, з порушенням прав власника проведено реєстрацію декларації від 22.02.2016 № КВ 083160530837 про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень та декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 мІ, замовником якого виступив ТОВ «Бритиш Моторс Україна».

5.4. Позиція Державного концерну «Укроборонпром»

Щодо підстав для представництва інтересів держави прокурором сторона вказує, що в матеріалах справи наявні листи Військового прокурора Київського гарнізону адресовані ФДМ України (від 20.07.2020 № 11/4322 вих.20), концерну (від 20.07.2020 № 11/4321 вих.20), ДП «НДІ «Квант» (від 21.07.2020 № 11/4336 вих.20). Зі змісту даних листів вбачається, що прокурор попередньо, до подання позовної заяви до суду, звертався до всіх позивачів з метою повідомлення прокурора про вжиття/невжиття наведеними суб`єктами заходів представницького характеру щодо повернення та збереження державного майна. Проте, протягом розумного строку позивачі у цій справі не зверталися до суду вiдповiдним позовом у розумний строк з метою повернення державного майна. Таким чином, на переконання сторони, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону, а оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулися до суду з позовом про повернення майна, то це і є підставою для представництва.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, то сторона вказує, що з системного аналізу наведених норм права про позовну давність вбачається, що суд вправі відмовити у позові з підстави застосування позовної давності, натомість судом має бути встановлено, чи дійсно право або охоронюваний законом інтерес особи (позивача/ів) порушені та в чому саме полягає порушення. Зважаючи на це, позовні вимоги прокурора в цілому є обґрунтованими.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивачів, то сторона вказує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Позивач 1 підтримав апеляційну скаргу прокурора в судовому засіданні.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «НДІ «Квант» є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 1, 2268 га, кадастровий номер 8000000000:79:022:0001, яка розташована за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, що підтверджено актом на право користування землею від 23.08.1967, виданим Виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих.

Вказана земельна ділянка з комплексом будівель і споруд є об`єктом державної власності, управління яким здійснює ФДМ України. ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

На цій земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд. Інформація про належність будівель та споруд до державного майна внесена до Єдиного реєстру об`єктів державної власності та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що отримані відповідні свідоцтва на право власності від 09.07.2008 серії САВ № 856191 та № 856192, чим офіційно посвідчено належність цього майна державі.

Безпосереднім користувачем майна на праві господарського відання є ДП «НДІ «Квант».

03.02.2003 між ДП «НДІ «Квант» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна» укладений договір оренди нерухомого державного майна № 43 (надалі за текстом - договір оренди), а саме: нежитлових приміщень загальною площею 198 кв. м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, строком на 10 років.

Додатковою угодою від 17.07.2013 сторони домовилися продовжити дію договору оренди на 2 роки 11 місяців, а саме до 16.06.2016.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 кв. м у корпусі № 21, що знаходиться на балансі ДП «НДІ «Квант». Вартість приміщення згідно зі звітом про оцінку майна станом на 01.11.2002 становить 428 640, 30 грн. Приміщення розташовані за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, 03150, та передаються в оренду для розміщення автосалону.

У зв`язку з порушенням умов договору оренди ТОВ «Бритиш Моторс Україна» було повідомлене орендодавцем про розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18711/15 зобов`язано ТОВ «Бритиш Моторс Україна» звільнити передане за договором оренди нежитлове приміщення загальною площею 198 кв. м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ.

10.11.2016 між ДП «НДІ «Квант» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна» підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.

Відповідно до зазначеного акта орендар згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.02.2003 № 43 повернув, а орендодавець прийняв з користування нерухоме майно загальною площею 198, 0 кв. м, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.

Водночас, за твердженням позивачів, під час користування державним майном ТОВ «Бритиш Моторс Україна» без згоди власника приміщення збудувало двоповерхову прибудову загальною площею 160, 4 кв. м до раніше орендованого приміщення корпусу № 21.

30.03.2016 між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» (продавець) та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5/Д (далі - договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 на вул. Димитрова, 5 (літ. Н 1) в Печерському районі міста Києва, на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору продавець після завершення реконструкції об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію, зобов`язується офіційно повідомити покупця про введення об`єкта в експлуатацію та дату передачі нежитлового приміщення.

08.04.2016 Департамент ДАБІ у м. Києві зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, а саме нежитлового приміщення цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовідносини у справі виникли з правовідносин оренди державного майна. Спір у справі стосується правомірності здійсненої добудови (наявність згоди орендодавця) та, в залежності від встановленого, застосування наслідків, передбачених законом.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі ФДМ України, ДК «Укроборонпром», ДП «Науково - дослідний інститут «Квант».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Конституцію України доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент подання позову) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци 1, 2 ч. 3).

При цьому прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (абзац 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі №761/3884/18. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

За матеріалами справи прокурор подав позов в інтересах держави в особі ФДМ України, ДК «Укроборонпром» та ДП «НДІ «Квант» з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави з огляду на тривале зволікання зі зверненням з позовною заявою до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство» (ч. 4 ст. 73 Господарського кодексу України).

Позивач 3 у справі - ДП «НДІ «Квант» є державним підприємством.

Позивач 2 у справі - ДК «Укроборонпром».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» Державний концерн «Укроборонпром» (далі - Концерн) є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Аналогічне визначення міститься у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» від 31.08.2011 № 993».

Тобто ДК «Укроборонпром» є юридичною особою, яка є суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності (фактично об`єдную у своєму складі державні підприємства і казенні підприємства).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, щодо правомірного використання державного нерухомого майна, прокурор порушив норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 911/551/19.

При цьому порушення прокурором встановленої Законом України «Про прокуратуру» прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з`ясування питання щодо невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Водночас позивачі 2, 3 у даній справі не є суб`єктами владних повноважень, а є державним концерном та державним підприємством, відповідно, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі зазначених осіб. Відповідно, прокурором не було дотримано норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» і ДП «НДІ «Квант» не підлягає розгляду в судовому порядку. Суд першої інстанції наведеного не дослідив та дійшов помилкового висновку про розгляд позову у повному обсязі, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» і ДП «НДІ «Квант» підлягає скасуванню з ухваленням нового - про залишення без розгляду позову у відповідній частині. А тому доводи ДК «Укроборонпром» у вказаній частині відхиляються як необґрунтовані, а в решті не розглядаються з огляду на те, що позов в його особі залишається без розгляду.

Подібних висновків щодо ДК «Укроборонпром» дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 456/3389/19.

Статус Фонду державного майна України визначено у ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», згідно з ч. 1 якої Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основні завдання Фонду державного майна України визначені у ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», згідно з якою до таких завдань віднесено, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об`єктами державної власності, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, тощо.

Повноваження Фонду державного майна України закріплено ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», до яких віднесено, зокрема, розроблення та внесення в установленому порядку Кабінету Міністрів України проектів законів та інших нормативно-правових актів; видання власних нормативно-правових актів; формування інвестиційної політики; приймає рішення про припинення юридичної особи у процесі приватизації; приймає рішення про приватизацію; утворює аукціонні комісії; виступає відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності»; здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна та ін.

Згідно ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених положень законодавства про ФДМ України та його функціональні обов`язки і повноваження свідчать, що ФДМ України в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який здійснює (має здійснювати) контроль за державним майном, яке перебуває у відданні державного підприємства. А тому позов у вказаній частині підлягає розгляду за загальним правилом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до ФДМ України листом від 20.07.2020 № 11/4322вих.20, в якому зазначив, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 23.05.2013, яким зафіксовано, що нежитлові приміщення корпусу № 21 адміністративної будівлі експлуатуються у якості автосалону «Jaguar» після проведених будівельних робіт із самовільної реконструкції без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку, що свідчить про самовільну реконструкцію ТОВ «Бритиш Моторс Україна» орендованих нежитлових приміщень цокольного (першого) поверху ДП «Науково дослідний інститут «Квант». Ураховуючи потребу у збереженні державного майна стратегічного підприємства, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України прокурор повідомив, що ним підготовлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва. У зв`язку з викладеним, просив повідомити, чи вживалися заходи представницького характеру ФДМ України щодо повернення та збереження майна та позицію ФДМ України щодо подання вказаної позовної заяви.

ФДМ України листом від 24.07.2020 № 10-24-14697 повідомив, що Фонд не погоджував відчуження майна ДП «Науково-дослідний інститут «Квант». Даних про вживання будь-яких заходів щодо спірного майна та власної позиції ФДМ України висловлено не було.

Після наведених обставин прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави і не висловив власну позицію зі спірного питання, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Причини не звернення до суду ФДМ України наведено не було, а тому це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (подібна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі ФДМ України.

Щодо позовних вимог, заявлених по суті

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор, зокрема, заявив вимоги про визнання недійсною та скасування декларації від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5 (теперішня назва вул. Івана Федорова, 4), м. Київ; та визнання недійсною та скасування декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 кв. м, замовником якої виступило ТОВ «Бритиш Моторс Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями ч. 5 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

У процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (ст. З6 Закону), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (ст. 39 Закону).

Відповідно до ч. 1, 4 та 6 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ч. 5 ст. 39 Закону).

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

Відповідно до п. 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Водночас потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»)

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Зі змісту положень ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а та у даній справі у постанові Верховного Суду від 17.11.2021.

У постанові від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 Верховний Суд також зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не матиме будь-яких правових наслідків.

Реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення товариством дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. З моменту реєстрації відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації товариством права власності на новостворений об`єкт містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала дію.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування декларацій від 22.02.2016 № КВ 0813160530837 та від 08.04.2016 № КВ 143160990477 не підлягають окремому розгляду та, відповідно, задоволенню. Водночас обставини щодо правомірності їх реєстрації та набуття права власності на їх підстави досліджуються під час розгляду іншої позовної вимоги про визнання недійсним правочину.

Водночас, як було з`ясовано, між ДП «НДІ «Квант» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна» було укладено договір оренди нерухомого державного майна від 03.02.2003 № 43, який було пролонговано.

У зв`язку з невиконанням умов договору ТОВ «Бритиш Моторе Україна», а саме відсутністю проведення нової оцінки державного майна відповідно до п. 5 угоди ДП «НДІ «Квант» листом повідомлено сторону про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, що підтверджується листом Регіонального відділення ФДМ по місту Києву від 14.07.2020 №30-06/5703.

Рішенням Господарського суду м. Києві від 05.10.2015 у справі № 910/18711/15 зобов`язано ТОВ «Бритиш Моторе Україна» звільнити передане за договором оренди № 43 від 03.02.2003 нежитлове приміщення, загальною площею 198 м , у корпусі 21, за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час користування державним майном ТОВ «Бритиш Моторе Україна» без згоди власника приміщень, на місці можливого виїзду (заїзду) з території ДП «НДІ «Квант» здійснив незаконну двоповерхову прибудову (загальною площею 160, 4 м2) до раніше орендованого приміщення корпусу № 21.

22.02.2016 у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві зареєстровано декларацію № КВ 083160530837 про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, замовником якої виступило ТОВ «Бритиш Моторс Україна», кошторисна вартість будівництва якого складає 984 000,00 грн.

Здійснюючи реєстрацію декларації про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві не взято до уваги, що адміністративний будинок (корпус № 21 загальна площа нежитлових приміщень 16 706, 00 м2), що знаходиться за адресою: вул. Димитрова, 5 у м. Києві, який на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради за №957-В від 09.07.2008 року належить державі та знаходиться на балансі ДП «НДІ «Квант», перший поверх якого експлуатується під автосалон «Jaguar».

Відповідно до приміток у наданому Технічному паспорті БТІ на нежитлову прибудову «НІ» ТОВ «Бритиш Моторе Україна» виконані будівельні роботи із реконструкції існуючих нежитлових приміщень.

Згідно з проектною документацією із реконструкції нежитлових приміщень під автосалон на вул. Димитрова, 5 стадія «П» виготовлено ОПА «Сучасне місто» на замовлення ТОВ «Бритиш Моторе України» загальна площа до реконструкції становила 594, 0 м2, після реконструкції 984 м2, що свідчить про самовільну реконструкцію ТОВ «Бритиш Моторе Україна» орендованих нежитлових приміщень цокольного (першого) поверху.

Роботи із реконструкції виконані у частині самовільного будівництва двоповерхової прибудови до існуючої будівлі корпус № 21, влаштування антресольного приміщення та балкону, двох монтажно-евакуаційних дверей із салону на вул. Федорова, влаштування дверних прорізів у несучій стіні корпусу №21 (торцева стіна корпусу №21 є суміжною із вказаною прибудовою), влаштування фасадів - металева система, зміна техніко-економічних показників, геометричних розмірів. Наведене встановлено під час розгляду справи №826/9196/13-а.

Ухвалою від 23.04.2015 у справі № 826/9196/13-а Вищим адміністративним судом України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін, яким в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Бритиш Моторс Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання незаконними припису та протоколу від 23.05.2013 та скасування постанови №177/13 від 28.05.2013 відмовлено в повному обсязі.

30.03.2016 між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» (продавець) та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5/Д, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 м. кв., яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 по вул. Димитрова,5 (літ.Н1) в Печерському районі міста Києва, на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав №5/Д від 30.03.2016, продавець після завершення реконструкції об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію, зобов`язується офіційно повідомити покупця про введення об`єкту в експлуатацію та дату передачі нежитлового приміщення.

08.04.2016 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме нежитлового приміщення цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон по вул. Димитрова, 5 в Печерському районні міста Києва (загальна площа - 984 м. кв., в тому числі: 160, 4 м. кв. - літ Н1, 823, 6 м. кв. - літ Н).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Частиною 5 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», у якій повинен бути вказаний наявний у замовника декларації документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій знаходиться побудований об`єкт.

Відповідно до п 2. ст. 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якщо у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі зміни даних у зареєстрованій декларації (зокрема право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику, змінено осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду під час виконання підготовчих робіт, або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського та технічного нагляду під час виконання будівельних робіт) замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів звертається до органу державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію, з повідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку.

Повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації складається у двох примірниках. Один примірник зазначеного повідомлення надсилається до органу державного архітектурно-будівельного контролю і у разі надходження до нього є невід`ємною частиною зареєстрованої декларації, а другий - залишається у замовника.

Виконання підготовчих або будівельних робіт без подання такого повідомлення не може продовжуватися.

Зазначення недостовірних відомостей в декларації про початок виконання будівельних робіт та здійснення будівництва на підставі проектної документації, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, є самостійними видами правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за вчинення яких передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17 та від 14.11.2019 у справі № 826/5055/16.

Департаментом ДАБІ у м. Києві зареєстровано подані ТОВ «Бритиш Моторс Україна» декларації № КВ 083160530837 від 22.02.2016 та № КВ 143160990477 від 08.04.2016 та введено в експлуатацію нежитлового приміщення, з порушенням державних будівельних стандартів, норм і правил, зокрема, за відсутності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій знаходиться побудований об`єкт (сторонами цей факт не спростовано на стадії апеляційного перегляду).

Також ТОВ «Бритиш Моторс України» відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у визначений законом строк, а саме протягом трьох робочих днів не повідомив Департамент ДАБІ у м. Києві про передання права на будівництво об`єкта іншому замовнику (власнику), а саме ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп». До того ж, у самій декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477 від 08.04.2016 інформація про керівника замовника зазначена не вірно, оскільки у п. 2 замовником виступає ТОВ «Бритиш Моторс Україна» директором якого є Голуб О.В., проте у п. 3 керівником зазначено Глобу Р.Л., що не відповідало дійсності.

За таких обставин, ТОВ «Бритиш Моторе Україна» набув право власності на майнові права на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477 від 08.04.2016, яка видана всупереч вимогам законодавства. Відповідно, з`ясовані обставини свідчать про незаконність набуття відповідачем 1 права власності на нежитлове приміщення.

Отже, договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160, 4 м. кв., яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону на підставі положень ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд, зважаючи на викладені факти та положення чинного законодавства, дійшов висновку, що підстави для визнання договору купівлі-продажу майнових прав №Д/5 від 30.03.2016, укладеного між ТОВ «Бритиш Моторе Україна» та ТОВ «Бритиш Моторе Україна Групп» є обґрунтованими, оскільки такий укладено з порушеннями норм законодавства про містобудування, відповідно, ТОВ «Бритиш Моторе Україна» не набув необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину. Відповідно, у вказаній частині приймаються доводи прокурора та ФДМ України.

Нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 м2 за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 на підставі вищевказаної декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 та договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 №Д/5 стало підставою для реєстрації права власності. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права та визнання права власності мають похідний характер по відношенню до вимоги про визнання недійсним договору. А тому суд вважає за необхідне розглянути питання строку позовної давності до такої вимоги.

Щодо питання строку позовної давності

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц.

А тому посилання прокурора на те, що перебіг позовної давності почався тільки тоді, коли про це дізнався орган державної влади - ФДМ України визнаються необґрунтованими, оскільки такий момент міг розпочатися і тоді, коли про відповідне порушення довідався або міг довідатися прокурор.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що, як вбачається із заявлених вимог, порушення прав інтересів держави відбулося: відносно порушення прав позивачів шляхом укладання нікчемного говору купівлі-продажу майнових прав - в 2016 році, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрація права власності на об`єкт рухомого майна - теж в 2016 році.

За таких обставин, висновки про строки, на які посилався суд першої інстанції щодо виникнення права у ФДМУ на звернення в 2007 році до суду відповідним позовом є помилковими, так як зазначене порушення прав позивачів відбулось тільки в 2016 році.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві прокурор зазначив, що, як установлено прокуратурою гарнізону, правопорушення щодо правомірності укладення оскаржуваного правочину виявлено ще у 2017 році під час проведення фінансового аудиту діяльності ДП «НДІ «Квант» за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, за результатами якого ДК «Укроборонпром» призначено службове розслідування за фактом самовільного будівництва сторонніми особами двоповерхової прибудови до корпусу № 21. При цьому суд апеляційної інстанції констатує, що позов в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» та ДП «НДІ «Квант» підлягає залишенню без розгляду.

Суд апеляційної інстанції враховує вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів.

Так, 24.01.2017 Київською місцевою прокуратурою № 6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України під № 42017101060000015 за фактом використання посадовими особами ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» завідомо підробних документів - декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160530837 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477, шляхом подання таких документів до Департаменту ДАБІ у м. Києві, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар, Лесі Українки, 26, що підтверджується листом ДП «НДІ «Квант» № 170-470 від 23.07.2020.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органам прокуратури з 24.01.2017 достеменно було відомо про те, що 23.06.2016 рішенням державного реєстратора ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 м. кв., за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, а отже, саме з 24.01.2017 у прокуратури була інформація щодо здійсненого правопорушення. Саме з такого моменту прокурор дізнався, або повинен був дізнатися про порушене право.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на загальні норми права про позовну давність та висновок про те, що така позовна давність може починатися тільки тоді, коли про таке право дізнався орган, в інтересах якого подано позов, є необґрунтованими, оскільки у даному випадку перебіг позовної давності почався від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, навіть якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17). Доказів необізнаності або об`єктивних обставин, які перешкоджали дізнатися про відповідні правопорушення в органах прокуратури, скаржником не надано. А тому такі доводи відхиляються судом.

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі ФДМ України звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 30.07.2020.

Водночас, відповідачі 1, 2 звернулися до Господарського суду міста Києва із заявами щодо застосування строків позовної давності. Такі заяви є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності. Висновки суду першої інстанції про початок перебігу строку позовної давності у 2007 і 2013 роках були здійсненні без урахування обставин щодо відсутності підстав для розгляду позову по суті в інтересах позивачів 2, 3. Однак, така помилка не призвела до ухвалення невірного по суті рішення в частині позову в особі позивача 1. А тому у вказаній частині рішення про відмову в позові слід залишити без змін. Відповідно, доводи прокурора у вказаній частині визнаються необґрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховує вказівки Верховного Суду у даній справі, здійснені в порядку ст. 316 ГПК України. Так, відповідно до п. 1 - 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час звернення з позовом), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 06.04.2021 у справі №915/1890/19.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування декларацій, на підставі яких було вчинено спірну реєстрацію, було відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності та застосування наслідків такого пропуску та у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту, відповідно. Враховуючи те, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину, в задоволенні якої відмовлено, то і в задоволенні таких похідних вимог суд відмовив правомірно.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (ч. 1 ст. 278 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позову, заявленого в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант», оскільки позов у такій частині подано з порушенням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для скасування рішення із залишенням позову без розгляду у такій частині на підставі ст. 226 ГПК України.

При цьому Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, у зв`язку пропуском строку позовної давності на звернення з позовом та застосування відповідних наслідків з урахуванням меж апеляційного перегляду, встановлених ч. 1 ст. 269 ГПК України. При цьому судом не встановлено обов`язкових підстав для застосування ч. 3 ст. 277 і ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 278 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» та Державного концерну «Укроборонпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна Групп», Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про зобов`язання вчинити дії із залишенням позову без розгляду у цій частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Також суд звертає увагу прокурора про можливість часткового повернення судового збору за його заявою.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 4, ч. 1 ст. 275, ст. 277, 278, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/11193/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 12.01.2021 у справі № 910/11193/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» та Державного концерну «Укроборонпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна Групп», Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, а позов у цій частині - залишити без розгляду.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 15.06.2022.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення07.06.2022
Оприлюднено23.06.2022
Номер документу104786843
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —910/11193/20

Постанова від 09.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 25.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 04.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Постанова від 08.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 11.10.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 11.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 28.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Постанова від 07.06.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 11.04.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні