Постанова

від 08.11.2022 по справі 910/11193/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11193/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Толстореброва О.О.,

позивача-1: Хайновський О.О.,

позивача-2: Царюк В.В.,

позивача-3: не з`явились,

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: Крижовий Д.В., Крилевець Є.С.,

відповідача-3: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021

у справі № 910/11193/20

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Фонду державного майна України;

2. Державного концерну "Укроборонпром";

3. Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "Квант"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп";

3. Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна Групп» та Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ) про:

- визнання недійсною та скасування декларації від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5 (теперішня назва вул. Івана Федорова, 4), м. Київ;

- визнання недійсною та скасування декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 кв.м, замовником якої виступило ТОВ «Бритиш Моторс Україна»;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладеного між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160, 4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Тарнавської С.В. (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису № 15114503 про право власності ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;

- визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, за ФДМУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами без згоди позивачів проведено реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, яке є державним майном.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 (суддя Стасюк С.В.) у позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява Військової прокуратури Київського гарнізону подана з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої були подані відповідні заяви відповідачів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано недійсною та скасовано декларацію від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві, про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнано недійсною та скасовано декларацію від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 загальною площею 160,4 кв.м, замовником якої стало ТОВ «Бритиш Моторс Україна». Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Тарнавської С.В. (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» (код 40144333) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач-1 незаконно набув право власності на нежитлове приміщення. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну давність для звернення з даним позовом не пропущено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд указав, що апеляційний господарський суд не надав оцінки дотриманню прокурором норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, не з`ясував, чи повідомив прокурор попередньо, до звернення до суду, про це позивачів, чи довів бездіяльність компетентних органів. З приводу позовної давності Верховний Суд зазначив, що прокурор у позовній заяві вказав, що як установлено прокуратурою гарнізону, вказане правопорушення виявлено ще у 2017 році під час проведення фінансового аудиту діяльності ДП «НДІ «Квант» за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, за результатами якого ДК «Укроборонпром» призначено службове розслідування за фактом самовільного будівництва сторонніми особами двоповерхової прибудови до корпусу № 21. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на кримінальне провадження від 24.01.2017 № 42017101060000015, яке здійснювалося Київською місцевою прокуратурою № 6 в контексті єдності системи прокуратури.

За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» та Державного концерну «Укроборонпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна Групп», Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, а позов у цій частині - залишено без розгляду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 залишено без змін.

В процесі розгляду справи судами встановлено, що ДП «НДІ «Квант» є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 1,2268 га, кадастровий номер 8000000000:79:022:0001, яка розташована за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, що підтверджено актом на право користування землею від 23.08.1967, виданим Виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих.

Вказана земельна ділянка з комплексом будівель і споруд є об`єктом державної власності, управління яким здійснює ФДМУ. ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

На цій земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд. Інформація про належність будівель та споруд до державного майна внесена до Єдиного реєстру об`єктів державної власності та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що отримані відповідні свідоцтва на право власності від 09.07.2008 серії САВ № 856191 та № 856192, чим офіційно посвідчено належність цього майна державі.

Безпосереднім користувачем майна на праві господарського відання є ДП «НДІ «Квант».

03.02.2003 між ДП «НДІ «Квант» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна» укладений договір оренди нерухомого державного майна № 43, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 198 кв.м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, строком на 10 років.

Додатковою угодою від 17.07.2013 сторони домовилися продовжити дію договору оренди на 2 роки 11 місяців - до 16.06.2016.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 кв.м у корпусі № 21, що знаходиться на балансі ДП «НДІ «Квант». Вартість приміщення згідно зі звітом про оцінку майна станом на 01.11.2002 становить 428 640, 30 грн. Приміщення розташовані за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, 03150, та передаються в оренду для розміщення автосалону.

У зв`язку з порушенням умов договору оренди ТОВ «Бритиш Моторс Україна» було повідомлене орендодавцем про розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18711/15 зобов`язано ТОВ «Бритиш Моторс Україна» звільнити передане за договором оренди нежитлове приміщення загальною площею 198 кв.м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ.

10.11.2016 між ДП «НДІ «Квант» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна» підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.

Відповідно до зазначеного акта орендар згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.02.2003 № 43 повернув, а орендодавець прийняв з користування нерухоме майно загальною площею 198, 0 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.

Водночас, за твердженням позивачів, під час користування державним майном ТОВ «Бритиш Моторс Україна» без згоди власника приміщення збудувало двоповерхову прибудову загальною площею 160, 4 кв.м до раніше орендованого приміщення корпусу № 21.

30.03.2016 між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» (продавець) та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5/Д, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 160, 4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 на вул. Димитрова, 5 (літ. Н 1) в Печерському районі міста Києва, на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору продавець після завершення реконструкції об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію, зобов`язується офіційно повідомити покупця про введення об`єкта в експлуатацію та дату передачі нежитлового приміщення.

08.04.2016 Департамент ДАБІ у м. Києві зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, а саме нежитлового приміщення цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5.

Звертаючись до суду з позовними вимогами у цій справі, Військовий прокурор Київського гарнізону зазначав, що відсутність у ТОВ "Бритиш Моторс Україна" дозвільних документів на проведення будівельних робіт повинно було бути підставою для відмови в реєстрації поданих ним декларацій, окрім цього, ТОВ "Бритиш Моторс Україна" у визначений законом строк не повідомило Департамент ДАБІ у м. Києві про передання права на будівництво об`єкта іншому замовнику, а саме ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп". У зв`язку з цим, ТОВ "Бритиш Моторс Україна" набуло право власності на майнові права на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477 від 08.04.2016, яка видана всупереч вимогам законодавства, а тому договір купівлі-продажу майнових прав № Д/5 від 30.03.2016, укладений між ТОВ "Бритиш Моторс Україна" та ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" щодо нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 підлягає визнанню недійсним. Відповідно, прокурор вказував на необхідність також: визнання недійсною та скасування декларації від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у Департаменті ДАБІ у м. Києві про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5; визнання недійсною та скасування декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160,4 кв.м замовником якої виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства "Державний інститут судових економіко - правових та технічних експертних досліджень" м. Київ Тарнавської С.В. (індексний номер 30189855 від 24.06.2016) на підставі якого за ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" (код 40144333) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5; скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 15114503 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп" на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв.м, цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5; визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв.м, цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 за ФДМУ.

Приймаючи за результатами нового розгляду справи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначив, що позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» і ДП «НДІ «Квант» не підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки ці позивачі у даній справі не є суб`єктами владних повноважень, а є державним концерном та державним підприємством, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі зазначених осіб. Відповідно, прокурором не було дотримано норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається. У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» і ДП «НДІ «Квант» судом апеляційної інстанції скасовано з ухваленням нового - про залишення без розгляду позову у відповідній частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі ФДМУ.

Щодо позовних вимог, заявлених по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення товариством дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт, а після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. Відтак, позовні вимоги про визнання недійсними та скасування декларацій від 22.02.2016 № КВ 0813160530837 та від 08.04.2016 № КВ 143160990477 не підлягають окремому розгляду та, відповідно, задоволенню. Водночас обставини щодо правомірності їх реєстрації та набуття права власності на їх підстави досліджуються під час розгляду іншої позовної вимоги про визнання недійсним правочину.

Оскільки ТОВ «Бритиш Моторс Україна» набув право власності на майнові права на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477 від 08.04.2016, яка видана всупереч вимогам законодавства, відповідні обставини свідчать про незаконність набуття відповідачем-1 права власності на нежитлове приміщення. Отже, договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160, 4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону на підставі положень ст. 203 Цивільного кодексу України. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органам прокуратури з 24.01.2017 достеменно було відомо про те, що 23.06.2016 рішенням державного реєстратора ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, а отже, саме з 24.01.2017 у прокуратури була інформація щодо здійсненого правопорушення. Саме з такого моменту прокурор дізнався, або повинен був дізнатися про порушене право. Водночас, відповідач-1 та відповідач-2 подали до суду заяви щодо застосування наслідків пропуску позовної давності. Такі заяви є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, оскільки у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування декларацій, на підставі яких було вчинено спірну реєстрацію, було відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності та у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту, відповідно, враховуючи те, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину, в задоволенні якої відмовлено, то і в задоволенні таких похідних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що внаслідок допущення порушень норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин щодо перебігу позовної давності, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи ФДМУ, ДК «Укроборонгіром» та ДГІ «Науково-дослідний інститут «Квант», які є нерозривними в їх сукупності, та як наслідок - безпідставно застосували до спірних правовідносин положення норм ст.ст. 253, 256 та 261 ЦК України. Суд першої інстанції, не розглядаючи справу по суті позовних вимог, безпідставно застосував позовну давність. В свою чергу, Північним апеляційним господарським судом у постанові не зазначено жодного аргументу щодо вимоги про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права (ст.ст. 253, 256, 261 ЦК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 372/453/19, від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14-ц та від 12.01.2022 у справі № 369/4161/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.10.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.09.2022.

До Верховного Суду 30.09.2022 від ДК "Укроборонпром" надійшли пояснення до касаційної скарги, у яких представник просить касаційну скаргу задовольнити.

До Верховного Суду 03.10.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий з пропуском встановленого в ухвалі від 12.09.2022 строку, у якому відповідач-2 просить поновити процесуальний строк на його подання посилаючись на те, що ухвалу Верховного Суду отримав лише 29.09.2022, тобто в останній день для подання відзиву на касаційну скаргу. Розглянувши вказане клопотання та додані до нього докази, Суд дійшов висновку про поновлення строку на подання відзиву, а тому приймає його до розгляду. У поданому відзиві відповідач-2 вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів попередніх інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Також до Верховного Суду 04.10.2022 від ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" надійшли письмові пояснення до касаційної скарги, які по суті є відзивом на неї, з пропуском встановленого в ухвалі від 12.09.2022 строку та без доказів їх надіслання іншим учасникам справи, а тому Верховний Суд залишає такі пояснення без розгляду.

Розгляд касаційної скарги Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону 11.10.2022 не відбувся, зокрема з урахуванням розпорядження Голови Верховного Суду від 10.10.2022 № 56/0/9-22 "Про деякі питання організації роботи Верховного Суду".

З метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду касаційної скарги Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону у справі № 910/11193/20, розгляд касаційної скарги призначено на іншу дату у розумний строк - на 08.11.2022.

До Верховного Суду 12.10.2022 від ТОВ "Бритиш Моторс Україна" надійшли письмові пояснення, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, подані з пропуском встановленого в ухвалі від 12.09.2022 строку, у якому відповідач-1 просить поновити процесуальний строк на їх подання посилаючись на те, що про відкриття провадження він дізнався після 29.09.2022 з ЄДРСР. Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов висновку про поновлення строку на подання письмових пояснень, а тому приймає їх до розгляду. У поданих поясненнях відповідач-1 вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів попередніх інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Також до Верховного Суду 07.11.2022 від ФДМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач-1 просить визнати поважними причини пропуску процесуальних строків на подання відзиву та поновити їх, проте не зазначає які саме конкретно причини стали підставою для пропуску строків на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строків на подання відзиву на касаційну скаргу, у зв`язку з чим останній, відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону оскаржує судові рішення лише в частині висновків про неправильне застосування норм ЦК України щодо позовної давності до спірних відносин, Верховний Суд здійснює перегляд постанови апеляційного господарського суду саме в цій частині.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 372/453/19, від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14-ц та від 12.01.2022 у справі № 369/4161/17.

Посилаючись на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, не розглядаючи справу по суті позовних вимог, безпідставно застосував позовну давність.

Так у п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначено, що суд застосовує позовну давність лише годі, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Як вбачається з тексту оскарженої постанови апеляційного господарського суду, останній дійшов висновку, що ТОВ «Бритиш Моторс Україна» набув право власності на майнові права на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477 від 08.04.2016, яка видана всупереч вимогам законодавства, і відповідні обставини свідчать про незаконність набуття відповідачем-1 права власності на нежитлове приміщення. Отже, договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» щодо нежитлового приміщення загальною площею 160, 4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5 підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону на підставі положень ст. 203 ЦК України. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор у даній справі пропустив позовну давність для звернення з відповідним позовом.

Відтак, суд апеляційної інстанції розглянув по суті позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість у відповідній частині, та відмовив у їх задоволенні у зв`язку з пропуском позовної давності, а тому посилання заявника касаційної на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, спростовуються текстом оскарженої постанови апеляційного господарського суду.

Доводи скаржника про те, що Північний апеляційний господарський суд у постанові не зазначив жодного аргументу щодо вимоги про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ також спростовуються текстом відповідної постанови, у якій чітко вказано, що оскільки у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування декларацій, на підставі яких було вчинено спірну реєстрацію, було відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності та застосування наслідків такого пропуску та у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту, відповідно, враховуючи те, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину, в задоволенні якої відмовлено, то і в задоволенні таких похідних вимог відмовлено.

Що ж до інших постанов Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, та постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 369/4161/17.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14-ц.

При цьому закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 372/453/19.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

В свою чергу, аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежують його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Крім цього, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, як вбачається із заявлених вимог, порушення прав інтересів держави відбулося: відносно порушення прав позивачів шляхом укладання нікчемного говору купівлі-продажу майнових прав - в 2016 році, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрація права власності на об`єкт рухомого майна - теж в 2016 році.

У позовній заяві прокурор зазначив, що правопорушення щодо правомірності укладення оскаржуваного правочину виявлено ще у 2017 році під час проведення фінансового аудиту діяльності ДП «НДІ «Квант» за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, за результатами якого ДК «Укроборонпром» призначено службове розслідування за фактом самовільного будівництва сторонніми особами двоповерхової прибудови до корпусу № 21. При цьому позов в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром» та ДП «НДІ «Квант» залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції врахував, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів.

Так, 24.01.2017 Київською місцевою прокуратурою № 6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України під № 42017101060000015 за фактом використання посадовими особами ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» завідомо підробних документів - декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160530837 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 143160990477, шляхом подання таких документів до Департаменту ДАБІ у м. Києві, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар, Лесі Українки, 26, що підтверджується листом ДП «НДІ «Квант» № 170-470 від 23.07.2020.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, дійшла правильного висновку, що органам прокуратури з 24.01.2017 достеменно було відомо про те, що 23.06.2016 рішенням державного реєстратора ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» за ТОВ «Бритиш Моторс Україна Групп» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160, 4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, а отже, саме з 24.01.2017 у прокуратури була інформація щодо здійсненого правопорушення. Саме з такого моменту прокурор дізнався, або повинен був дізнатися про порушене право.

Доказів необізнаності або об`єктивних обставин, які перешкоджали дізнатися про відповідні правопорушення в органах прокуратури, не надано.

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі ФДМ України звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 30.07.2020.

Водночас, відповідач-1 та відповідач-2 подали до Господарського суду міста Києва заяви щодо застосування позовної давності.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, оскільки висновки апеляційного суду щодо застосування позовної давності не суперечать висновкам Верховного Суду, на неврахування яких посилається скаржник.

Відтак, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін (в межах касаційного оскарження), оскільки нею частково скасовано рішення суду першої інстанції

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 910/11193/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.