Рішення

від 07.06.2022 по справі 916/3508/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3508/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" від 26.05.2022 про стягнення судових витрат по справі №916/3508/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, буд. 61)

до відповідача: Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Суворова, буд. 62)

про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Вішневський О.Л. згідно ордеру

від відповідача: Кулава М.І. - самопредставництво

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/3508/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області"; стягнуто з Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" судовий збір у сумі 2 270 грн.

Крім того, враховуючи відповідне клопотання позивача, судом у рішенні також було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на правничу допомогу) на 08 червня 2022 року о 10 год. 50 хв.

26.05.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу, у розмірі 13 000 грн.

08.06.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому останній зазначив про завищену вартість погодинної оплати за складання заяв по суті справи та позову, а також про те, що подання та надсилання копій заяв по суті справи не може входити до складу витрат на правничу допомогу. Також відповідач зазначив, що інформація, зазначена позивачем щодо тривалості судових засідань, не відповідає дійсності.

У судовому засіданні 08.06.2022 представник позивача підтримав заяву, просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши надані позивачем докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 ГПК України.

Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вказує позивач, за результатом розгляду справи №916/3508/21 в Господарському суді Одеської області, ним було витрачено на правову допомогу адвоката 13 000 грн.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано суду укладений між адвокатом Вішневським О.Л. та ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" договір про надання правничої допомоги №1/11-21 від 11.11.2021 (а.с.182-184), за умовами якого адвокат зобов`язався надавати клієнтові правничу допомогу, а клієнт зобов`язався оплачувати виконавцеві винагороду в розмірі та в терміни, вказані в цьому договору.

За умовами п. 1.2. договору адвокат надає клієнту наступну правничу допомогу: здійснює представництво клієнта в судах, як позивача у справі за позовом клієнта до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою від 09.07.2021 №1085-VIII; складає і подає від імені та за дорученням клієнта позовні та інші заяви, скарги та інші документи правничого характеру та дає клієнту консультації і роз`яснення з правничих питань, пов`язані з представництвом клієнта у зазначеній справі.

Згідно п. 5.1. договору за надання правничої допомоги, вказаної в цьому договорі, клієнт зобов`язаний виплачувати адвокату гонорар у розмірі 500 грн за одну годину надання правничої допомоги, але не менше ніж 12 000 грн за представництво при розгляді справи у суді кожної інстанції, підготування заяв по суті справи та інших заяв та клопотань, та пов`язані з цим роботи та послуги. У час надання правової допомоги зараховується весь час необхідно витрачений адвокатом для надання правової допомоги, включаючи час підготовки та прибуття до місця надання допомоги, вивчення матеріалів справи, складання, подання, або надіслання документів, очікування початку судового розгляду, в разі його затримки та інше. Сторонами узгоджено, що час участі адвоката у кожному судовому засіданні не може бути меншим ніж 2 години (з урахуванням підготовчих дій, прибуття до суду та очікування розгляду).

У підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем також надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.185-186), серед яких: складання, надсилання копій та подання до суду позовної заяви 8 годин, сума гонорару 4000 грн; складання, надсилання копій та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву 4 години, сума гонорару 2 000 грн; складання, надсилання копій та подання до суду письмових пояснень 6 годин, сума гонорару 3 000 грн; участь у судовому засіданні 15.12.2021 2 години, сума гонорару 1 000 грн; участь у судовому засіданні 05.01.2021 2 години, сума гонорару 1 000 грн; участь у судовому засіданні 12.01.2022 2 години, сума гонорару 1 000 грн, участь у судовому засіданні 29.04.2022 1 година, сума гонорару 500 грн, участь у судовому засіданні 15.12.2021 1 година, сума гонорару 500 грн, загалом 13 000 грн.

У підтвердження оплати адвокатських витрат позивачем надано суду квитанцію про отримання гонорару у сумі 13 000 грн від 25.05.2022 (а.с.187).

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги та факту оплати послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

В той же час, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що подане відповідачем клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу не може бути враховано судом як таке, що жодним чином не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами, зокрема щодо факту завищення вартості однієї години роботи адвоката, тощо.

В той же час, суд зауважує про необхідність розрізнення понять "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Тлумачення законодавчих норм, що регулюють зменшення та розподіл судових витрат висловлено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, яка цілком враховується судом відповідно до положень ст.236 ГПК України.

Так, приймаючи означену постанову, об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд посилається також на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, та вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так суд зауважує, що визначення у договорі про надання правої допомоги тривалості участі адвоката у судових засіданнях по 2 години є правом адвоката та клієнта, проте не зумовлює автоматичне покладення на відповідача таких витрат в повному обсязі. При цьому суд також зауважує, що середня тривалість кожного з судових засідань не перевищувала 30 хвилин.

Суд також враховує, що явка сторін по справі жодного разу обов`язковою не визнавалась, при цьому сторін одразу було повідомлено про наявність у Господарському суді Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до п.4 ст.197 ГПК України та в приміщенні суду відповідно до ч.ч.5-7 ст. 197 ГПК України.

Суд також зазначає, що час витрачений адвокатом на підготовку заперечень на відповідь на відзив та пояснень у справі у загальній кількості 10 годин є явно завищеним, враховуючи, що час потрачений адвокатом на складання, надсилання та подання до суду позовної заяви, в якій була викладена правова позиція ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" щодо спору, становить 8 годин. Суд також звертає увагу на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки таких документів.

За таких обставин, суд, з огляду на наведені вище положення Закону, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" від 26.05.2022 про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Суворова, буд. 62, код ЄДРПОУ 26569223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, буд. 61, код ЄДРПОУ 05461935) судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 8 500 /вісім тисяч п`ятсот/ грн.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне додаткове рішення складено 15 червня 2022 року.

Суддя Ю.М. Щавинська