Ухвала

від 15.06.2022 по справі 640/21895/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21895/19 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

УХВАЛА

16 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402, № 00010361402, № 00010371402, № 00010381402.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу щодо порушень суб`єктом господарської діяльності податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 00010361402, 00010371402 та податкове повідомлення-рішення № 00010381402 в частині суми 1 003 321,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Головному управлінню ДПС у м. Києві було надано строк для усунення зазначених вище недоліків п`ять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

10 лютого 2022 року вказаною особою до суду було подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено.

Продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

21 лютого 2022 року від вказаної особи надійшло повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з аналогічних підстав, а саме у зв`язку з незадовільним матеріальним положенням, тимчасовим обмеженим фінансування та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвіпсервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернуто особі, яка її подала.

Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також Позивачем вказано, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Лівайз Груп», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими.

Позивач в апеляційній скарзі також вказав, що Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Позивач також наголошує, що будь-яку відповідальність за дії своїх контрагентів не несе та не зобов`язаний нести.

Щодо взаємовідносин Позивача з нерезидентами - Development Manufacturing Factory Limited» (Гонконг) та ОСОБА_2 (Узбекистан) Позивачем зазначено наступне.

Відповідно до пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Проте, як зазначено Позивачем в апеляційній скарзі, всупереч пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 ПК України річний дохід Позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищував 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за жодний із податкових (звітних) років, що перевірявся - з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Позивачем частині залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення у вказаній частині відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 28 квітня 2011 року по 31 березня 2019 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року», за результатами якої складено акт від 11.07.2019 № 447/26-15-14-02-05/37687219, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Укрвіпсервіс»:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 395 721,00 грн, в тому числі: за 2016 рік у сумі 134 398,00 грн, за 2017 рік у сумі 645 885,00 грн, за 2018 рік у сумі 615 438,00 грн;

- п. 44.1 п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 777 704,00 грн, в тому числі: за грудень 2016 року у сумі 360 302,00 грн; за січень 2017 року у сумі 20 616,00 грн; за грудень 2017 року у сумі 1 337 278,00 грн; за серпень 2018 року у сумі 206 372,00 грн; за вересень 2018 року у сумі 97 499,00 грн; за жовтень 2018 року у сумі 600 775,00 грн; за грудень 2018 року у сумі 61 927,00 грн; за січень 2019 року у сумі 92 935,00 грн; та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2019 у сумі 1 488 802,00 грн;

- п. 201.1. п. 201.8. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством здійснено реєстрацію податкових накладних з порушенням термінів за липень 2017 року, не здійснено реєстрацію податкових накладних за грудень 2017 року.

- п. 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 № 2464-VI, пп. 4.3.6 п. 4.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, щодо не своєчасної сплати єдиного соціального внеску в бюджет в періоді з 13 листопада 2017 року по 20 листопада 2017 року.

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо не своєчасного подання звіту за вересень 2017 року.

- пп. 141.4.2., пп. 141.4.4., п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України занижено податку з доходу нерезидента на суму 1 815 грн за 2017 рік, 1 272 грн за 2018 рік.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року:

- № 00010351402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 744 651,00 грн, з яких 1 395 721,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 348 930,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00010361402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 472 130,00 грн, з яких 2 777 704,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 694 426,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- № 00010371402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 488 802,00 грн.

- № 00010381402, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних до Позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 72,00 грн та у розмірі 50% у сумі 1 003 321,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність аргументів податкового органу щодо наявності підстав для нарахування податкових зобов`язань в частині податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2019 року № 00010361402, № 00010371402.

Також, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення Позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних № 348 від 19 липня 2017 року № 349 від 31 липня 2017 року на 4 дні, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2019 року № 00010381402 в частині суми 1 003 321,00 грн.

Проте, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402 з огляду на наступне.

Позивачем з ТОВ «Лівайз Груп» було укладено кілька договорів купівлі- продажу, а саме від 25 травня 2016 року № 2505-16, від 31 травня 2016 року № 3105-16; від 03 червня 2016 року № 0306-16, від 30 червня 2016 року № 3006-16 та договір транспортно-експедиторського обслуговування від 04 квітня 2016 року № ТЕО-0404-16.

На підставі вищезазначених договорів Позивачем виписано ТОВ «Лівайз Груп» видаткові накладні, які були підписані директором ТОВ «Лівайз Груп» ОСОБА_1 та директором ТОВ «Укрвіпсервіс» ОСОБА_3 Також, на підставі договору від 04 квітня 2016 року № ТЕО-0404-16, ТОВ «Укрвіпсервіс» було виписано ТОВ «Лівайз Груп» акти виконаних робіт, які також підписано директором ТОВ «Лівайз Груп» ОСОБА_1 та директором ГОВ «Укрвіпсервіс» ОСОБА_3

З інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наявність вироку Києво-Святошинського районного суд Київської області від 03 квітня 2018 року у справі № 369/2278/18, який набрав законної сили 04 травня 2018 року, щодо кримінального провадження № 32017100000000159 по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

З аналізу вказаного вище вироку судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році, перебуваючи на території м. Києва (більш точний час та місце не встановлено) та діючи на прохання невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві шляхом придбання суб`єктів підприємницької діяльності, а саме ТОВ «Лівайз Груп» (код СДРПОУ 39932984) та ТОВ «Елевтек Груп» (код ЄДРПОУ 40518981) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні від імені даних підприємств псевдо фінансово-господарських операцій з метою сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків.

Керуючись встановленими вище обставинами та беручи до уваги зазначені вище обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії Позивача не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких Позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписані та підписані саме директорами та засновниками, тобто особами які заперечують здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, в даному випадку неможливо встановити яким чином контрагент Позивача мав можливість виконати умови договору, оскільки незрозуміло хто підписував документи та виконував роботи.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вироком Києво-Святошинського районного суд Київської області від 03 квітня 2018 року, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені обставини фальшування первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Щодо взаємовідносин Позивача з нерезидентами - Development Manufacturing Factory Limited» (Гонконг) та ОСОБА_2 (Узбекистан) судом першої інстанції зазначено наступне.

Відповідно до пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що загальна вартість товару отриманого ТОВ «Укрвіпсервіс» від «Development Manufacturing Factory Limited» (Гонконг) та ІП «ОСОБА_2» (Узбекистан) за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року становить 26 340 111,39 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 11 476 115,97 грн, за 2018 рік на суму 11 397 002,30 грн, та за 1 квартал 2019 року на суму 3 466 993,12 гривень.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, вказане вище свідчить про те, що обсяг господарських операцій платника податків з наведеними контрагентами перевищує 10 мільйонів гривень, тому у контролюючого органу були правові підстав для висновку про порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України щодо визначення фінансового результату податкового (звітного) періоду по спірним операціям з контрагентами-нерезидентами.

Беручи вищевикладене в сукупності та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Великої палати Верховного Суду від 23 червня 2021 року справу № 160/3364/19 було прийнято до провадження Великої Палати Верховного Суду.

У вказаній ухвалі Великою палатою Верховного Суду зазначено, що факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах/зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво.

Зазначені обставини у своїй сукупності зводять нанівець значення для платника податків обраного Верховним Судом способу захисту порушених прав і обумовлюють необхідність в обранні інших способів судового захисту.

Верховний Суд зауважив, що істотні розбіжності виникають при наданні оцінки такому доказу як вирок місцевого суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким Позивач мав господарські відносини до винесення вироку, і що ця обставина обов`язково має бути врахована судом при наданні оцінки доказам.

Підставою для передачі справи на розгляду до Великої Палати Верховного Суду став висновок колегії суддів про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а також що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо посадових осіб контрагентів було винесено вироки, може спростовувати достовірність їхніх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Так, підстави для зупинення провадження у справі встановлено частинами 1, 2 статті 236 КАС України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду переглядає судове рішення у правовідносинах, які є подібними до даної адміністративної справи.

За приписами ч. 4 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з ч. 2 ст. 321 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у вказаній справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням Великою Палатою Верховного Суду у справі № 160/3364/19.

Керуючись ст.ст. 229, 236, 241, 242, 243, 248, 310, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Зупинити апеляційне провадження у справі № 640/21895/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням Великої палати Верховного Суду у справі № 160/3364/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: А.Ю. Кучма

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 16.06.2022 року.