Постанова

від 15.06.2022 по справі 640/9880/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9880/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Качур І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

з16 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року (розглянута за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 16 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 00006571402.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 00006561402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 00006571402.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 00006561402

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011).

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 № 893.

Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС.

Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС.

Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС.

Постановою КМУ від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про ДПС України та ДМС України» (зі змінами) та у відповідності до ч.2 п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів ДПС», у зв`язку з ліквідацією територіальних органів ДПС шляхом утворення відокремлених підрозділів ДПС, правонаступником Головне управління ДПС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України).

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011)підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що 18.04.2019 року ТОВ «Торговий дім «Житомирського картонного комбінату» отримав рішення (акт) про результати документальної позапланової перевірки Позивача, з питань, що стали предметом оскарження. За результатами перевірки були виписані податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №№ 00006571402, 00006561402.

Відповідно до акту, підприємство, на думку перевіряючого всупереч чинному законодавству занизило податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 18 219 311,00 грн. та не зареєструвало розрахунки коригувань податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 279 304,28 грн.

Перевіркою було встановлено порушення:

1. п.44.1 п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI, зі змінами та доповненнями; п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 07 1999 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 18 219 311 грн., в т.ч.:

- 2016 рік на суму 18 219 311 гривень.

2. п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині:

- відсутності реєстрації розрахунків коригуваннь податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 279304,28 гривень.

Не погоджуючись з такими висновками та рішення та вважаючи, що винесенні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення задекларованих Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 встановлено їх заниження на суму 102 716 696 грн.

В ході проведення перевірки, на підставі наданих до перевірки: видаткових накладних, актів, банківських виписок загальних оборотно - сальдових відомостей, карток рахунків 36, 63, 70, 90, 37, 55, 68, 34 та інших документів встановлено наявність наступної заборгованості згідно даних бухгалтерського обліку та фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік поданого Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» (вх. № 9269780878 від 09.02.2017) становлять 102 716 695, 94 грн.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, станом на 01.01.2016, наявна інша інформація щодо кредиторської заборгованості підприємства, яка наведена в таблиці, а саме: за даними підприємства по рядкам 1615, 1690 Фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва сума кредиторської заборгованості становить 167 288 тис.грн., а за наданими до перевірки даними бухгалтерського обліку 64 571 304,06 грн.

Так, в запереченні до акту перевірки від 24.01.2019 №42/26-15-14-02-01/38934713 за №15 від 19.02.2019 (вх. до ГУ ДФС у м .Києві від 19.02.2019 №38538/10) зазначено:

«...врядку 1615 відображається кредитові залишки on рахунках 372,63,64,65,66,68, а врядках 1125 - дебетові залишки рахунках 372,63,64,65,66,68 по контрагентам і договорам, по яким пераховані аванси. Такі показники відображаються в балансі використовуючи оборотно-сальдові відомості по вищевказаним рахункам у розгорнутому вигляді..».

До перевірки надано оборотно сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2016 із розгорнутим дебетовим та кредитовим сальдо, зокрема по наступним найбільшим контрагентам: ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (код 33644098): дебіторська заборгованість - 122956,57 грн., кредиторська заборгованість 43191595,43 грн.; ПІДПРИЄМСТВО ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН «ЕНЕРГО-СПЕКТР» ХООВОІ «СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ» (код 38775337): дебіторська заборгованість - 858798,4 грн., кредиторська заборгованість 859110 грн.; ТОВ «УКРПРОМРЕСУРС-2008» (код 35825327): дебіторська заборгованість - 74729363,1 грн., кредиторська заборгованість 73501622,04 гривень.

Проте, відповідно до поданих балансів (звітів про фінансовий стан), фінансових звітів суб`єктів малого підприємництва за 2016 рік у виїценаведених контрагентів відутне відображення у фінансовій звітності дебіторської, кредиторської заборгованість у вищенаведених розмірах, зокрема відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік поданого до органів ДФС ПП «УКРПРОМРЕСУРС-2008» декларує дебіторську заборгованістьу розмірі 479,3 тис. гривень.

Крім того, вищенаведені постачальники не виписували податкові накладні на кожну подію (дата зарахування коштів від замовника, дата відвантаження товарів) яка відображена в розгорнутій оборотно сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2016, що свідчить про фактичне відсутність самого факту одночасного існування як кредиторської так і дебіторської заборгованості по вищенаведеним контрагентам.

Таким чином, перевіркою встановлено списання кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку на суму 102 716 695, 94 гри, без відповідного відображення доходу в сумі 102 716 695,94 гри, за 2016 рік в податковому обліку, а саме в деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за№ 860/4153 встановлено що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N 20 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 р. за N 85/4306 передбачено, що ...якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Крім того, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 передбачено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (із змінами та доповненнями, далі Положення від 24.05.1995 №88).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями, далі Закон від 16.07.1999 №996-XIV), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 2 Закону від 16.07.1999 №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх маркетингових осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Положення від 24.05.1995 №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.05.2020 року по справі №826/678/16 (№К/9901/32749/18):

«Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій виходячи з наявності та надання позивачем до суду первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення таких операцій, проте висновки суду про те, що надані позивачем документи є належними та достатніми доказами у справі фактично здійснено без врахування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки як вбачається з акту перевірки (а.с.ІО) первинні документи по правовідносинам з ТОВ «Креденсінвест» та ТОВ «Укр.Сервіс Груп» до перевірки позивачем взагалі не надавались, такі було надано лише до суду. Обґрунтувань з цього приводу рішення суду першої інстанції не містить.

Крім того, позивачем а ні в позовній заяві, а ні в касаційній скарзі взагалі не ставляться під сумнів та не спростовуються твердження контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, який с носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів. Не вбачається також, що позивач при поданні заперечень на акт перевірки та скарг на податкові повідомлення - рішення обґрунтовує такі безпідставністю тверджень про ненадання документів до перевірки, не вбачається також, що Товариство скористалось своїм правом (пункт 44.7 статті 44 ПКУ) надати до контролюючого органу протягом п 'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки документи, визначені в акті перевірки як відсутні. З матеріалів справи вбачається, що позивачем також не надано доказів і того, що ним вчинялись будь - які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу.»

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі №826/373/18.

«Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що протягом п 'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Разом із тим, позивач не скористався таким правом та не надав первинні документи після отримання акта перевірки.

Отже, позивач для захисту своїх прав не скористався усіма можливими засобами, які йому надано приписами податкового законодавства, та не надав первинних документів на підтвердження господарських операцій із контрагентами, у звязку з чим відповідач мав підстави вважати, що такі документи були відсутні у позивача в силу пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України».

В ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» на підставі наданих видаткових накладних, актів, податкових накладних, розрахунків коригувань, карток бухгалтерських рахунків: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 702 «Дохід від реалізації товарів», інформації із ЄРПН встановлено відсутність реєстрації розрахунків коригуваннь податкових накладних в ЄРПН до податкових накладних які були виписані Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» на адресу ПАТ «АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД» (код 851519), СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (код 30925770), ТОВ «КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (код 428494) без події (відсутнє зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, відсутнє відвантаження товарів), всього у розмірі 279 304, 28 грн.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст.185 ПКУ передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п. 187.1 ст.187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (цродавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/иослуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, п.201.10 ПКУ передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Таким чином, в порушення вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено відсутність реєстрації розрахунків коригуваннь до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму коригування ПДВ 279 304, 28 гривень.

Однак даним обставинам, під час розгляду справи судом першої інстанції та при винесенні рішення судом першої інстанції не було надано належної оцінки чим порушено норми ст. 242 КАС України.

Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в п. 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - задоволити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль