Постанова

від 06.06.2022 по справі 380/12437/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12437/20 пров. № А/857/1669/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Громадської організації ,,За рівні права та можливості та Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 380/12437/20 (головуючий суддя Кузан Р.І., час ухвалення 15:19 год., м. Львів, повний текст рішення складений 04 січня 2022 року) за адміністративним позовом Громадської організації ,,За рівні права та можливості до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2020 року Громадська організація ,,За рівні права та можливості звернулась до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просила:

а) визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 6804 від 07.09.2020 ,,Про відмову ГО ,,За рівні права та можливості у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації;

б) зобов`язати Львівську міську раду надати Громадській організації ,,За рівні права та можливості дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

Рішенням від 22 грудня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради № 6804 від 07.09.2020 ,,Про відмову ГО ,,За рівні права та можливості у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

Зобов`язав Львівську міську раду повторно розглянути заяву Громадської організації ,,За рівні права та можливості №100 від 14.03.2018 року про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вулиці Івана Франка (між будинками №157 - №157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Також суд стягнув з Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадської організації ,,За рівні права та можливості судовий збір в сумі 2102 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Громадська організація ,,За рівні права та можливості та Львівська міська рада подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Громадська організація ,,За рівні права та можливості зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, суд не врахував наведені в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013, згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Львівська міська рада свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржена ухвала міською радою прийнята з дотриманням усіх вимог ст. 123 Земельного кодексу України. Підставами відмови є: обов`язковість продажу земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах); невідповідність містобудівній документації ,,План зонування території м. Львова (зонінг); відсутність документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України та рішенням виконавчого комітету від 14.09.2017 № 2372.

За таких обставин відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Правом подання відзивів на апеляційні скарги сторони не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача належить до задоволення, а скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 14.03.2018 ГО ,,За рівні права та можливості звернулася до Львівської міської ради із заявою №100, в якій просила погодити вибір розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

До заяви позивач долучив план земельної ділянки (масштаб 1:500 000); довідку відділу Держгеокадастру у м. Львові від 21.04.2017; копію статуту громадської організації ,,За рівні права та можливості; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо громадської організації ,,За рівні права та можливості.

За результатами розгляду заяви позивача Львівська міська рада надала відповідь від 04.04.2018 № 2403-1723. Заява по суті відповідачем розглянута не була.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі №813/1577/18 позов ГО ,,За рівні права та можливості частково задоволений. Суд визнав протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду клопотання ГО ,,За рівні права та можливості від 14.03.2018 № 100 про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вул. І.Франка між будинками 157 - 157-б у м.Львові. Також суд зобов`язав Львівську міську раду розглянути клопотання ГО ,,За рівні права та можливості від 14.03.2018 №100 у відповідності до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду Львівська міська рада прийняла ухвала №4649 від 14.02.2019 ,,Про відмову Громадській організації ,,За рівні права та можливості у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.І.Франка (між будинками №157 - №157-б). Відмова мотивована обов`язковістю продажу земельної ділянки на конкурсних засадах (земельних торгах) та тим, що частина земельної ділянки площею 0,25 га на вул. І.Франка (між будинками №157 - №157-б) входить у межі земельної ділянки площею 0,0373 га на вул. І.Франка 155 (кадастровий номер 4610136800:01:002:0032).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі № 1.380.2019.001556 визнана протиправною та скасована ухвала Львівської міської ради №4649 від 14.02.2019 ,,Про відмову Громадській організації ,,За рівні права та можливості у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Франка (між будинками №157 - №157-б). Суд зобов`язав Львівську міську раду повторно розглянути заяву Громадської організації ,,За рівні права та можливості про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І.Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації з врахуванням правової оцінки наданої у даному рішенні суду.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2020 ВП №61171399 Львівська міська рада прийняла ухвалу від 07.09.2020 № 6804, якою відмовила ГО ,,За рівні права та можливості у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації у зв`язку з: обов`язковістю продажу земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах); невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації ,,План зонування території м. Львова (зонінг) ,,Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району, затвердженій ухвалою міської ради від 25.01.2018 № 2914; відсутністю документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України та рішенням виконавчого комітету від 14.09.2017 № 2372 ,,Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада.

Не погодившись з ухвалою відповідача позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання оскарженої ухвали протиправною та її скасування, суд першої інстанції виходив з того, що Львівська міська рада, приймаючи ухвалу від 07.09.2020 № 6804 діяла не відповідно до норм Земельного кодексу України, а тому ухвала належить до скасування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР ,,Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає, що саме до компетенції Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування, належить вирішення питання регулювання земельних відносин.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що відповідач не надав суду доказів включення спірної земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками №157 - №157-б) у м.Львові до переліку ділянок, права на які заплановано до продажу на конкурсних засадах (земельних торгах).

Окрім того, суд встановив, що ГО ,,За рівні права та можливості звернулася до відповідача із заявою, в якій просила погодити вибір розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на АДРЕСА_1 (між будинками №157 - №157-б) у постійне користування з метою будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

Згідно з листом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.10.2021 № 4-2401-10786 запропонована позивачем земельна ділянка на АДРЕСА_1 (між будинками №157 - №157-б) розташована в межах функціональної зони Ж-3 зони багатоповерхової житлової забудови, що встановлює перелік переважних, супутніх, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок. Функціональним регламентом зони Ж-3 передбачено переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок, до яких відноситься будівництво багатоквартирних житлових будинків до 5-10 поверхів включно.

Супутні види забудови та іншого використання земельних ділянок в зоні Ж-3 передбачають будівництво: загальноосвітніх шкіл; дитячих дошкільних закладів; магазинів товарів першої необхідності, вбудованих і окремостоячих; закладів громадського харчування до 25 посадочних місць, вбудованих і окремостоячих; аптек; пошивочних ательє, ремонтних майстерень побутової техніки, перукарень, інших об`єктів побутового обслуговування; приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять (вбудованих); приміщень для культурно-масової роботи і аматорської діяльності (вбудованих); майданчиків дитячих, спортивних, відпочинкових, господарських: сквери, алеї; гостьові (тимчасові) автостоянки; квітників, палісадників; об`єктів і будівель інженерної інфраструктури.

Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок передбачають можливість будівництва: окремостоячих багатоквартирних житлових будинків баштового типу 12-16 поверхів включно; будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів; готелів, хостелів; поліклінік, амбулаторій, диспансерів без стаціонару; спортивних залів, басейнів, площинних спортивних споруд: клубні установи, центри дозвілля, танцювальні зали; позашкільних закладів; культових споруд; кафе, їдалень, ресторанів в окремостоячих будівлях; офісних приміщень (вбудовані); відділень, дільничних пунктів поліції: поштові відділення, пункти телефонного та телеграфного зв`язку; відділень банків; житлово-експлуатаційних і аварійно-диспетчерських служб: об`єкти пожежної охорони; кіосків, яток, тимчасових павільйонів роздрібної торгівлі і обслуговування населення; гаражів, вбудованих в житлові будинки; гаражів окремостоячих, боксів; гаражів манежного типу підземних; гаражів манежного типу наземних; майданчиків для вигулу собак; майданчиків для сміттєзбірників; громадських туалетів.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку, що проектування будівництва медичного центру діагностики та реабілітації в зоні Ж-3 не суперечить вимогам Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності та ,,Плану зонування території м. Львова (зонінг) ,,Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району», затвердженій ухвалою міської ради від 25.01.2018 № 2914, у зв`язку з використанням земельної ділянки, на якій передбачається його розташування за допустимим видом забудови, встановленим для функціональної зони Ж-3 (поліклініки, амбулаторії, диспансери без стаціонару).

Матеріали справи свідчать, що Також ГО ,,За рівні права та можливості до заяви про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування №100 від 14.03.2018 було подано повний та вичерпний перелік документів, передбачений ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме: план земельної ділянки (масштаб 1:500 000); довідку відділу Держгеокадастру у м. Львові від 21.04.2017; копію статуту громадської організації ,,За рівні права та можливості; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо громадської організації ,,За рівні права та можливості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновку суду першої інстанції щодо протиправності відмови Львівської міської ради у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації з підстав включення спірної земельної ділянки до переліку ділянок, права на які заплановано до продажу на конкурсних засадах (земельних торгах); невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації; відсутності документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України та рішенням виконавчого комітету від 14.09.2017 № 2372 ,,Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про протиправність та необхідність скасування оскарженої ухвали .

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Львівської міської ради.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Поряд з цим колегія суддів вважає апеляційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що належить до задоволення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст. 245 КАС України).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати такий дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не мав права відмовити у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку надати дозвіл.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у користування земельних ділянок, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про надання особі у власність чи у користування земельні ділянки, зокрема для ведення особистого селянського господарства. При цьому, саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги не дав ї м відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, апеляційну скаргу Громадської організації ,,За рівні права та можливості задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 380/12437/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині постанову.

Зобов`язати Львівську міську раду надати Громадській організації ,,За рівні права та можливості дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вулиці Івана Франка (між будинками №157 - №157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 16.06.2022.