Ухвала

від 12.09.2024 по справі 380/12437/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12437/20 пров. № ЗВ/857/3/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Затолочного В. С.суддів -Гудима Л. Я. Качмара В. Я.з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,

представника позивача Копчунь В.В.,

представника відповідача Коржевич У.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові звіт Львівської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 за адміністративним позовом Громадської організації «За рівні права та можливості» до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 22 грудня 2021 року Львівського окружного адміністративного суду частково задоволено позов Громадської організації «За рівні права та можливості» (далі також ГО «За рівні права та можливості», ГО) до Львівської міської ради (далі також ЛМР), визнано протиправною та скасовано ухвалу ЛМР від 07.09.2020 № 6804 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації», зобов`язано ЛМР повторно розглянути заяву ГО від 14.03.2018 року № 100 про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 (між будинками № 157 - № 157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації, з урахуванням висновків суду.

Постановою від 07 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ГО «За рівні права та можливості», рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 380/12437/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині постанову, зобов`язавши ЛМР надати ГО дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 (між будинками № 157 - № 157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

08 березня 2023 року ГО «За рівні права та можливості» звернулася до з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просить зобов`язати відповідача ЛМР подати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі № 380/12437/20.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 клопотання ГО про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано ЛМР протягом тридцятиденного строку з моменту отримання копії ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

08.06.2023 на адресу суду надійшов звіт ЛМР про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 у прийнятті звіту ЛМР про виконання постанови від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 відмовлено. Встановлено ЛМР новий строк для подання до суду звіту про виконання постанови суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 та зобов`язано ЛМР подати до суду до 01 грудня 2023 року звіт про виконання рішення суду.

19.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про винесення окремої ухвали, в якому просить накласти штраф на ЛМР ( ОСОБА_1 , який несе персональну відповідальність за виконання наданих йому повноважень).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 Клопотання ГО про винесення окремої ухвали у справі № 380/12437/20 задоволено частково.

Встановлено ЛМРЛьвівській ЛМРЛМР новий строк для подання до суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 та зобов`язано ЛМР подати до суду до 01 квітня 2024 року звіт про виконання рішення суду.

29.03.2024 на адресу суду надійшла заява ЛМР про виконання ухвали суду, в якій просить прийняти звіт про виконання постанови суду від 07 червня 2022 року у даній справі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 в задоволенні клопотання Громадської організації «За рівні права та можливості» про винесення окремої ухвали у справі № 380/12437/20 відмовлено.

У прийнятті звіту Львівської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 за позовом Громадської організації «За рівні права та можливості» до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Встановлено Львівській міській раді новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 та зобов`язати Львівську міську раду подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду до 01 серпня 2024 року звіт про виконання рішення суду.

31.07.2024 на адресу суду надійшла заява ЛМР про виконання ухвали суду, в якій просить прийняти звіт про виконання постанови суду від 07 червня 2022 року у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 26.05.2023р. на черговій сесії 8-ого скликання було прийнято ухвалу № 3335 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б)». Звертає увагу на неможливість вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки на земельну ділянку, до складу якої входить і та земельна ділянка, щодо якої існує спір у даній справі, зареєстровано право комунальної власності за Львівською міською радою.

05.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про винесення окремої ухвали та накладення штрафу на ЛМР, оскільки останньою свідомо не виконується постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні його заяви, представник ЛМР заперечувала проти задоволення такої, просила прийняти звіт ЛМР про виконання судового рішення.

Після оголошеної у судовому засіданні перерви з метою виклику керівника суб`єкта владних повноважень (ЛМР), відповідального за виконання рішення суду, оскільки буде вирішуватися питання щодо накладення на нього штрафу в порядку частини другої статті 382 КАС України, в судове засідання з`явився тільки представник позивача, який наполягав на задоволенні його заяви, заперечував проти прийняття звіту відповідача та клопотав про накладення штрафу на Львівського міського голову, як керівника ЛМР, яка зобов`язана виконати судове рішення.

Інші учасники відповідач та його керівник Львівський міський голова ОСОБА_1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки їх неявка, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду питання щодо прийняття звіту про виконання судового рішення, вирішено здійснювати розгляд даного питання за їх відсутності.

Розглянувши заяву відповідача про прийняття звіту, клопотання позивача та матеріали справи, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Тлумачення положень Основного Закону щодо обов`язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.

Так, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно частин другої-четвертої статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закону № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

На підставі аналізу викладених вище правових норм та їх практичного застосування, колегія суддів зазначає, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону № 1402-VIII. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані з таким контролем процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та ухвалі від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17.

Обставини справи, що розглядається, свідчать про невчинення відповідачем у справі жодних дій щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2022 року та відсутність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що у прийнятті звіту ЛМР слід відмовити, тому що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 відповідачем не виконано.

Надана відповідачем у справі ухвала Львівської міської ради від 26.05.2023р. № 3335 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157-№ 157-6)» лише підтверджує факт невиконання судового рішення, яким було зобов`язано відповідача надати ГО дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Щодо покликань відповідача на дискреційні повноваження при виконанні постанови суду, колегія суддів зазначає, що зазначеним повноваженням було надано оцінку в тій же постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, а також наведених вище ухвалах суду від 28 вересня 2023, 08 лютого 2024 та 11 квітня 2024 року.

Зокрема, було наголошено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати такий дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Підстав для іншої оцінки як дій відповідача у справі, так і його дискреційних повноважень з точки зору виконання рішення у справі, немає.

Більше того, за наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким зобов`язано суб`єкта владних повноважень вчинити певні конкретні дії (що якраз має місце і у даній справі) такий суб`єкт ніяк не може покликатися на дискреційні повноваження, якими він керується і при цьому свідомо не виконує таке рішення суду.

Відповідач у звіті про виконання судового рішення зазначив, що 18.04.2023р. зареєстровано право власності за ЛМР на земельну ділянку площею 0,3053 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0052) між вул. І. Франка, 157-б, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , 6, АДРЕСА_4 та право постійного користування за Сихівською районною адміністрацією.

З приводу даної інформації апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що реєстрації права власності на вказану земельну ділянку передувало рішення (ухвала) відповідача від 6.12.2022р. № 2712 «Про затвердження Сихівській районній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки між АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 ».

На момент прийняття ухвали від 6.12.2023р. № 2712 та вчинення подальших дій щодо реєстрації права власності за ЛМР, права постійного користування земельною ділянкою за Сихівською районною адміністрацією вже набрала чинності постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, а відповідач був обізнаний про її існування та необхідність виконання даного судового рішення.

Однак відповідач свідомо проігнорував виконання зазначеного рішення суду.

Відсутність наміру виконувати судове рішення також підтверджується проектом ухвали Львівської міської ради за наслідками розгляду звернення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - «Про відмову ГО «За рівні можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б)».

Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку обставинам, викладеним у поданому відповідачем аналогічному звіті, що підтверджується ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та від 08 лютого 2024 року, що свідчить про невчинення відповідачем будь-яких активних дій, спрямованих на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у цій справі, натомість, вказують на бездіяльність Львівської міської ради та ухилення від виконання судового рішення.

Звертає увагу на себе також і те, що Сихівська районна адміністрація, яка відповідно до пунктів 1.1-1.3 розділу 1 Положення про Сихівську районну адміністрацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.2012 року № 7, є виконавчим органом ЛМР, підзвітною і підконтрольною міській раді, підпорядкованою Львівському міському голові.

Отже, оцінюючи дії ЛМР щодо передачі підзвітній і підконтрольній установі (Сихівській районній адміністрації) право постійного користування належною саме їй (ЛМР) земельною ділянкою для облаштування скверу і в такий спосіб реалізуючи свої владні повноваження, враховуючи, що на момент такої передачі існувало судове рішення щодо спірної земельної ділянки, яке зобов`язувало відповідача вчинити конкретні дії щодо цієї земельної ділянки саме на користь позивача, суд вважає, що ЛМР, перш за все, повинна була знайти можливості і способи як виконати судове рішення, а не уникати цього.

Подаючи черговий звіт, відповідач у справі не довів, що ним були вчинені достатні чи принаймні будь-які дії для виконання рішення суду.

Також суд звертає увагу на положення частин третьої та четвертої статті 6, частини сьомої статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до яких неповага до суду забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Проте, згідно матеріалів справи відповідач, свідомо не виконуючи судове рішення на протязі тривалого часу та приймаючи рішення, яке дозволяє не виконувати судове рішення, порушує зазначені норми Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Конституційний Суд України в рішенні від 06.07.1999 № 7-рп/99 наголосив, що голова - це головна посадова особа територіальної громади міста (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини).

У пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, Конституційний Суд України зазначив, що положення статті 12, частин 3, 6 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в контексті статті 141 Конституції України треба розуміти так, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктами 1-3, 7-9 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання.

Частинами п`ятою цієї ж правової норми передбачено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.

Отже, відповідно до частини другої статті 382 КАС України та статті 12, частин четвертої-шостої статті 42 Закону № 280/97-ВР в контексті статті 141 Конституції України саме Львівський міський голова ОСОБА_1 є керівником суб`єкта владних повноважень, відповідальним за виконання судового рішення.

При цьому, слід погодитися із доводами представника позивача, що з моменту встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/12437/20 та неодноразово наданого судом додаткового строку на подання звіту про виконання судового рішення, Львівським міським головою не вчинено будь-яких дій в межах визначених законом повноважень щодо організації Львівської міської ради, спрямованих на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо наслідків неприйняття звіту, визначених частиною другою статті 382 КАС України, слід зазначити таке.

Згідно із частинами 2-4 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Колегія суддів зазначає, що питання про накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

В даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено наявність таких обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про достатність підстав для накладення штрафу на відповідача - керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки всі можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані і порушник незважаючи на вказане продовжує ухилятися від виконання судового рішення.

Таким чином, з наведених вище законодавчих положень слід дійти висновку, що судом мають бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає доведеним факт наявності підстав для накладення штрафу на керівника відповідача суб`єкта владних повноважень, а саме Львівського міського голову, відповідального за виконання рішення, оскільки ним на протязі тривалого часу не забезпечено виконання рішення, яке набрало законної сили та строк на виконання цього рішення апеляційним судом вже надавався.

В даному провадженні апеляційним судом вжито заходів про доведення до відома Львівського міського голови про розгляд питання щодо вжиття щодо нього передбачених статтею 382 КАС України наслідків у зв`язку з невиконанням судового рішення.

Будь-якої інформації про наявність поважних причин, які б могли бути підставою для тривалого невиконання судового рішення суду не було надано.

Штраф за невиконання постанови суду, накладається на керівника суб`єкта владних повноважень незалежного від того чи залучався такий керівник, як відповідач при прийнятті відповідної постанови (постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 813/213/17).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять персональних даних Львівського міського голови.

Проте, відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2024 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.

Визначаючи розмір штрафу, суд прийшов до висновку про необхідність його застосування у мінімальному розмірі, тобто, на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір буде достатнім для відповідача, та буде спонукає його виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 7 статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі №380/12437/20. Врахувавши зазначену вище норму Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає, що Львівській міській раді слід встановити новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 протягом тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 144, 145, 149, 241, 252, 321, 325, 329 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Накласти на Львівського міського голову ОСОБА_1 штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 та за неподання звіту про її виконання.

Половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути на користь позивача, Громадської організації «За рівні права та можливості» (вул. Карманського, 6/3, м. Львів, 79026; IBAN: UA553253650000002600201867402, Beneficiary/одержувач: HO ZRPTM в АТ «КРЕДОБАНК», м. Львів, МФО 325365, ідентифікаційний код: 41093163, Код банку-одержувача: 325365), а іншу половину у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету - 21081100).

Попередити Львівського міського голову ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини шостої статі 382 КАС України з наступного дня після набрання даним судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Встановити Львівській міській раді новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 протягом тридцяти днів, з моменту отримання копії цієї ухвали.

Попередити Львівського міського голову ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частиною першою та другою статті 382 КАС України, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Суддя-доповідач В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 13.09.2024