Постанова

від 13.06.2022 по справі 309/3985/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/3985/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Кожух О.А.,Кондора Р.Ю.,

за участі секретаря: Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року, головуючий суддя Кемінь В.Д., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ,третя особаіз самостійнимивимогами: ОСОБА_3 прозвернення стягненняна предметіпотеки шляхомпродажу предметаіпотеки

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою.

23.12.2016 року представник позивача ОСОБА_5 подала заяву про зміну предмету позову, зміну підстав позову та зменшення позовних вимог.

В ході розгляду справи, 20.03.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_4 .

В червні 2017 року ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки.

В грудні 2018 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої остаточно просила: звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іншій особі-покупцю.

Ухвалою Хустського районного суду від 09.12.2019 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та стягнення боргу за договорами позики та самостійні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іншій особі-покупцю. Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іншій особі-покупцю.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки:

- земельну ділянку площею 1.00 га. (один гектар), яка розташована в урочищі «Кошари» на території Хустської міської ради Закарпатської області (колишня Сокирницька сільська рада Хустського району) Закарпатської області, кадастровий №2125387400:02:001:0026;

- об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу на 50 місць, загальною площею 1842.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кафе з офісними приміщеннями в складі готельного комплексу загальною площею 970.7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; - на виконання зобов`язань визначених за договором іпотеки від 11 липня 2016 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу, Львівської області - Бунтусовою О.В. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 коштів за договором позики від 11.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області за реєстровим № 861.

Визначено наступний спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом продажу ОСОБА_4 (Львівська область, Яворівський район, с.Рокитно, РНОКПП: НОМЕР_1 ) від свого імені з укладенням договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_4 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Звільнено з-під арешту земельну ділянку площею 1.00 га. (один гектар), яка розташована в урочищі «Кошари» на території Хустської міської ради Закарпатської області (колишня Сокирницька сільська рада Хустського району) Закарпатської області, кадастровий №2125387400:02:001:0026, об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу на 50 місць, загальною площею 1842.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кафе з офісними приміщеннями в складі готельного комплексу загальною площею 970.7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на які накладено заборону про відчуження у зв`язку з посвідченням Договру іпотеки приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу, Львівської області - Бунтусовою О.В. від 11.07.2016 року за реєстровим № 861.

Стягнуто з ОСОБА_1 ,на користь ОСОБА_4 судовівитрати врозмірі 8000грн.,понесені наоплату судовогозбору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення суду апеляційну скаргу подав ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На апеляційні скарги подано письмові пояснення представника позивача ОСОБА_6 , який просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Від представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_4 .

Інші учасники процесу в черговий раз в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомленні належним чином.

На кожне чергове судове засідання сторони та представники не з`являлися, подавали заяви про відкладення слухання справи, мотивуючи їх кожен раз різними обставинами.

Вказане свідчить про умисне і свідоме небажання брати участь в судовому розгляді справи і затягуванні процесу.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено,що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір позики грошових коштів на суму 9936000 грн.(дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять шість тисяч) грн., що було еквівалентом 400000 (чотириста тисяч) доларів США за офіційним курсом Національного банку України, станом на день укладання договору. Договір укладено сторонами в нотаріальній формі - 11.07.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Бунтусовою О.В. про що в реєстрі зроблено відповідний запис № 861.

Відповідно до п.1 Договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв кошти у власність із зобов`язанням повернути у визначені цим договором строки.

Сторони дійшли згоди, що даний договір є безпроцентним, встановлено графік повернення коштів із встановленням остаточної дати повернення боргу - 11.07.2018 року. Згідно умов договору, факт остаточно розрахунку підтверджується заявою позикодавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

В якості забезпечення виконання за договором позики, - 11.07.2016 року сторонами укладено договір іпотеки.

Договором іпотеки сторони обумовили, що іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки і його збереження, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків пов`язаних з порушенням умов договору.

Згідно з п.п.2.4 Договору, іпотекодавець гарантував, що предмет іпотеки не є предметом попередньої іпотеки та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими третіми особами, не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження передбаченого чинним законодавством України, а також те, що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва не належать третім особам.

Тобто у договорі іпотеки чітко визначено правовий статус майна, що передається в іпотеку, і що таке майно є вільним від обтяжень, не передано іншим особам.

У зв`язку невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань на виконання положень Закону України «Про іпотеку» та умов Договору іпотеки ОСОБА_4 25.04.2017 року направлено відповідачу вимогу про усунення порушення за договором іпотеки протягом 30 днів та поставлено вимогу про дострокове погашення боргу з попередженням про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, в разі якщо порушення іпотечного договору не будуть усунені.

Отримавши вимогу 28.04.2017 року, відповідач її не виконав, кошти за договором позики не повернув.

Як зазначає у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 мала б надати докази виконання нею в повному обсязі грошових зобов`язань за договором позики.

У п.1Договору позики зазначено, що сума позики передана позичальнику готівкою до моменту підписання цього Договору. Підпис позичальника під цим договором свідчить про повне отримання суми позики позичальником та про відсутність будь-яких претензій з цього приводу до позикодавця.

При цьому, ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду у справі № 756/12238/16-ц від 25.02.2020 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка підтверджує факт отримання грошових коштів у борг та містить умови про їх повернення.

Натомість, у даній справі між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір позики, а не складено розписку.

Отже, вказаний висновок Верховного Суду не може бути взятий судом до уваги.

Із змісту договору позики від 11.07.2016 року вбачається, що він укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, містить умови щодо передачі та повернення грошових коштів, підтверджує факт передачі грошей. Укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У постанові від 02.02.2022 року у справі № 203/1330/20 Верховний Суд зазначив, що договір позики вважається укладеним з моменту здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з договору позики вбачається факт отримання вказаної грошової суми до підписання договору, що на думку колегії суддів, засвідчує факт отримання грошових коштів відповідачем у позивача у борг і містить умови їх повернення. Укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.

Щодо твердження про те, що відповідач не вживає заходів щодо належної охорони майна, то у матеріалах справи (т. 1 а.с. 35) знаходиться відповідь Хустського відділу поліції.

Вказані докази не були спростовані відповідачем.

Позивач у вимозі вимагала у відповідача забезпечити належне виконання обов`язків, визначених іпотечним договором та зазначила, що у разі невиконання вказаних обов`язків позивач вимагає у відповідача достроково виконати основне зобов`язання.

Відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11024/15-ц від 29.05.2019 щодо неналежного способу захисту, лише вибірково цитує окремі речення без урахування контексту.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не визначили у договорі іпотеки такий позасудовий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.

У зв`язкуз цим,судом першоїінстанції правомірнозверненно стягненняна предметіпотеки шляхом продажу ОСОБА_4 від свого імені з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Твердження ОСОБА_1 про те, що оцінка майна, на його думку є заниженою, є безпідставними.

У резолютивній частині рішення визначено наступний спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом продажу із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У п. 3.2 Договору іпотеки визначено, що у разі якщо сума від реалізації предмета іпотеки перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, то іпотекодержатель зобов`язаний повернути різницю іпотекодавцю.

За заявою ОСОБА_4 у 2021 році було проведено оцінку майна, іншого розрахунку вартості майна відповідач не подавав.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції було порушено його права, як особи, яка є потерпілим у кримінальному провадженні.

ОСОБА_3 обґрунтовує порушення своїх прав тим, що предметом спору є об`єкт нерухомості, за який ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 загальну суму 400000 доларів США, про що були оформлені відповідні розписки, та отримання вказаної суми підтверджено нотаріально посвідченою заявою від імені ОСОБА_1 приватним нотаріусом Іршавського нотаріального округу Закарпатської області Матіко Ю.А. 13.06.2014 року. Між сторонами існувала усна домовленість щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Однак, - усний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, а тому не створює жодних наслідків для ОСОБА_3 і не є підставою для набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У зв`язку з наведеними нормами, - купівля-продаж нерухомого майна повинна бути оформлена письмовим договором між сторонами, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір купівлі-продажу не було укладено в письмовій формі, договір не було посвідчено нотаріально, та на ОСОБА_3 не було проведено державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно за цим договором. Отже, вказаний договір є нікчемним та не породжує відповідних правових наслідків. У зв`язку з цим права ОСОБА_3 в контексті справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є порушеними.

Визначення статусу ОСОБА_3 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не призвело до порушення його прав, оскільки у справі № 309/3956/16-ц розглядаються його вимоги до ОСОБА_1 . Протягом розгляду цієї справи ним заявлялися заперечення, подавалися клопотання, судом надано оцінку його поясненням.

Отже, прав третьої особи - ОСОБА_3 під час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції не було порушено.

Суд з достатньою повнотою з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав правильну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 16 червня 2022 року.

Головуючий

Судді