Постанова

від 07.06.2022 по справі 727/9074/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року

м. Чернівці

справа № 727/9074/21

провадження №22-ц/822/401/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Конецької Д.Г.

з участю представника позивача Чернівецької міської ради Лелюк Христини Миколаївни

учасники справи:

позивач Чернівецька міська рада

відповідач ОСОБА_1

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2022 року, головуючий у першій інстанції Чебан В.М.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Чернівецька міська рада у вересні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

Зазначала про здійснення 06 червня 2015 року реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іщенко А.В. 6 червня 2015 року, реєстровий номер 2463.

Нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124).

Відповідно до Державного земельного кадастру здійснено реєстрацію земельної ділянки 13 січня 2017 року.

Пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Також пунктом 4.1 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею від 07 лютого 1996 року №564, виданий підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко».

Посилалася на те, що ОСОБА_1 використовується земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) без правовстановлюючих документів з 12 квітня 2017 року.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03 червня 2020 року №448 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 лютого 2021 року №284, виданих відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) становить 7 135 715 грн.

За розрахунком Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року без належних на те правових підстав ОСОБА_1 безпідставно набуто (збережено) кошти, що мали б бути сплачені у вигляді орендної плати за земельну ділянку, в сумі 624 082 грн. 69 коп.

Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради направлено ОСОБА_1 пропозицію 27 травня 2021 року №04/01-08/3-04/4/2029 про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 624082 грн. 69 коп.

Чернівецька міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за землю в сумі 624 082 грн. 69 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 березня 2022 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 624082 грн 69 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати відмовити.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Зазначає пронеповне з`ясуванняобствин,що маютьзначення длясправи,надання пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 дозволу ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови код 03.15 (обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу).

Отже, право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою у спірних правовідносинах вирішувалось у порядку її викупу, а не в порядку оформлення користування на умовах оренди. Користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без укладення договору оренди землі зумовлено метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Вважає, що Чернівецькою міською радою не надано доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період.

Натомість, Чернівецькою міською радою долучено витяг з Державного земельного кадастру від 23 лютого 2021 року, де відомості про реєстрацію права власності відсутні, дата реєстрації земельної ділянки 13 січня 2017 року свідчить про внесення земельної ділянки площею 1,0743 га кадастровий номер 7310136300:10:001:0124 до кадастрової бази.

Вказує, що Чернівецькою міською радою не надано доказів (акта обстеження) фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, оскільки пункт 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га кадастровий номер 7310136300:10:001:0124, не свідчить про фактичне користування саме такою площею земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2015 року №38661297 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю фізкультуро оздоровчого комплексу загальною площею 3942,30 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1876 га.

ОСОБА_1 сплачується земельний податок за земельну ділянку під нерухомим майном.

Посилається на те, що законодавством не передбачена можливість здійснення Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради розрахунку та визначення розміру безпідставно збережених коштів орендної плати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві Чернівецька міська рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави зберіг за рахунок власника земельної ділянки кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки Чернівецькій міській раді кошти в сумі 624082 грн. 69 коп.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на сформованій земельній ділянці площею 1,0743 га кадастровий номер 7310136300:10:001:0124 відбулась заміна сторони у земельних правовідносинах. ОСОБА_1 використовувалася земельна ділянка для розміщення належного йому об`єкта нерухомого майна без правовстановлюючих документів з 8 вересня 2018 року по 7 вересня 2021 року

Водночас суд першої інстанції вважав встановленим, що доказів звернення ОСОБА_1 щодо укладення договору авансового внеску та викупу земельної ділянки, зволікання або ухилення ОСОБА_1 щодо укладення договору авансового внеску чи купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами протягом з 8 вересня 2018 року по 7 вересня 2021 року у матеріалах справи немає

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 грудня 1995 року №935/28 «Про надання земельних ділянок» надано підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,1200 га для обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу в постійне користування.

Також підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» видано державний акт на право постійного користування землею 7 лютого 1996 року 1-ЧВ 000364.

Рішенням Чернівецької міської ради 1У скликання від 26 лютого 2004 року №388 вилучено у підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0457 га.

На підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В. 6 червня 2015 року, на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №45554778/17, затвердженого Асадовим В.І., заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 14 травня 2015 року, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 3942, 5 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 7 липня 2005 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 21 червня 2005 року №451/10.

Пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови код 03.15 (обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу).

Водночас пунктомп.4.1рішення Чернівецькоїміської ради26сесії УПскликання від 12квітня 2017року №666визнано таким,що втративчинність пункт4додатка 1до рішеннявиконавчого комітетуміської радивід 26грудня 1995року №935/28«Про наданняземельних ділянок»в частинінадання підприємству зіноземними інвестиціямиу форміТовариства зобмеженою відповідальністю«Гермес-Ніко»земельної ділянкипо АДРЕСА_1 площею 1,1200га дляобслуговування фізкультурно-оздоровчогокомплексу впостійне користуваннята визнанотаким,що втративчинність,державний актна право постійногокористування землеювід 7лютого 1996року №564,виданий підприємствуз іноземнимиінвестиціями уформі Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Гермес-Ніко» (земельна ділянка площею 0,0457 га вилучена рішенням міської ради 1У скликання від 26 лютого 2004 року №388).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03 червня 2020 року №448 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 лютого 2021 року №284, виданих відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) становить 7 135 715 грн.

За розрахунком Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року без належних на те правових підстав ОСОБА_1 безпідставно набуто (збережено) кошти, що мали б бути сплачені у вигляді орендної плати за земельну ділянку, в сумі 624 082 грн. 69 коп.

Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради направлено ОСОБА_1 пропозицію 27 травня 2021 року №04/01-08/3-04/4/2029 про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 624082 грн. 69 коп.

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права при прийнятті постанови

На підставі ч.1ст.367 ЦК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей10і11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно дост.19 Конституції України,ст.1 ЦПКта з урахуванням положення ч.4ст.10 ЦПКвийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

За змістом статей43та49 ЦПК Українипозивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зіп.5 ч.3ст.175 ЦПК Українипідставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову Чернівецької міської ради, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є стягненняз ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштіворендної плати в сумі 624082 грн. 69 коп. за період з 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, Чернівецькою міською радоюзазначалися здійснення ОСОБА_1 користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) внаслідок набуття права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , та невчинення дій, спрямованих на оформлення права оренди земельної ділянки, внаслідок чого збереження безпідставно набутого майна грошових коштів у розмірі орендної плати з 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року.

Відповідно до статті 125ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 206ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту14.1 статті14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83Цивільного кодексуУкраїни застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК Українипередбачно, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 10ЗК України та частиною першою статті 377ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі № 629/4628/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 грудня 1995 року №935/28 «Про надання земельних ділянок» надано підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,1200 га для обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу в постійне користування.

Також підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» надано державний акт на право постійного користування землею 7 лютого 1996 року 1-ЧВ 000364.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельний кодексУкраїни від25жовтня 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, визначено у частині 2статті 92 цього Кодексу.

Разом із тим у пункті 6розділу Х «Перехідні положення» ЗКвизначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень статті92, пункту 6 розділуХ «Перехідні положення» ЗК(справа про постійне користування земельними ділянками) визнав неконституційним пункт 6розділу Х «Перехідні положення» ЗКщодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Суд вказав, щостаття 92 ЗКне обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Також Суд зауважив, щоЗКу редакції від 13.03.1992 закріпивправоколективноїіприватноївласності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Порядізвпровадженнямприватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Рішенням Чернівецької міської ради 1У скликання від 26 лютого 2004 року №388 вилучено у підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0457 га.

На підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В. 6 червня 2015 року, на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №45554778/17, затвердженого Асадовим В.І., заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 14 травня 2015 року, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 3942, 5 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 7 липня 2005 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 21 червня 2005 року №451/10.

Пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови код 03.15 (обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу).

Водночас пунктомп.4.1рішення Чернівецькоїміської ради26сесії УПскликання від 12квітня 2017року №666визнано таким,що втративчинність пункт4додатка 1до рішеннявиконавчого комітетуміської радивід 26грудня 1995року №935/28«Про наданняземельних ділянок»в частинінадання підприємству зіноземними інвестиціямиу форміТовариства зобмеженою відповідальністю«Гермес-Ніко»земельної ділянкипо АДРЕСА_1 площею 1,1200га дляобслуговування фізкультурно-оздоровчогокомплексу впостійне користуваннята визнанотаким,що втративчинність,державний актна право постійногокористування землеювід 7лютого 1996року №564,виданий підприємствуз іноземнимиінвестиціями уформі Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Гермес-Ніко» (земельна ділянка площею 0,0457 га вилучена рішенням міської ради 1У скликання від 26 лютого 2004 року №388).

За обставин набуття ОСОБА_1 права власності на майно, що складається з будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , розміщення майна на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко», до ОСОБА_1 перейшло право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на перехід до ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , на якій розміщено будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко», суд першої інстанції дійшов висновку про здійснення ОСОБА_1 користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 1статті 1212 ЦК України, на порушення норм матеріального права.

Тому заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на здійснення плати за землю у формі земельного податку, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Разом з тим визнання таким, що втратив чинність пункт 4 додатка 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 26 грудня 1995 року №935/28 «Про надання земельних ділянок» в частині надання підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,1200 га для обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу в постійне користування пунктом п.4.1 рішення Чернівецької міської ради 26 сесії УП

скликання від 12 квітня 2017 року №666 не має правового значення.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).

Урішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 № 7-рп/2009у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч. 14 ст.46, частин 1,10ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюі законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України зазначив, що вКонституції Українизакріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З аналізу наведеного вбачається, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюванихзакономінтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права, є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання.

Пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666 ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови код 03.15 (обслуговування фізкультурно-оздоровчого комплексу).

Отже, у даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

Судом першої інстанцій встановлено, що обставини зволікання або ухилення ОСОБА_1 від укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами, у період з 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року матеріали справи не містять.

Установивши, що користування земельною ділянкою ОСОБА_1 без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірне майно (земельна ділянка) слід вважатися набутим чи збереженим ОСОБА_1 без достатніх правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 у справі № 922/1379/18.

Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на недоведеність Чернівецькою міською радою фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, не надання акту обстеження, оскільки пункт 4 рішення Чернівецької міської ради від 12 квітня 2017 року №666, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,0743 га кадастровий номер 7310136300:10:001:0124, не свідчить про фактичне користування саме такою площею земельної ділянки.

Частиною 6статті 120 Земельного кодексу Українипередбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Таким чином, однією з істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) є площа, межі та

кадастровий номер земельної ділянки.

Зогляду на вищенаведене, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2015 року №38661297, за яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю фізкультуро оздоровчого комплексу загальною площею 3942,30 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1876 га.

Судом першої інстанції не встановлено, чи користується ОСОБА_1 земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна чи більшою площею.

У матеріалахсправи відсутнідокази фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою.

На підставі ч.1ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

За таких обставин розрахунок Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1,0743га (кадастровий номер 7310136300:10:001:0124) з 25 червня 2018 року по 25 травня 2021 року без належних на те правових підстав в сумі 624 082 грн. 69 коп. ґрунтується на припущеннях.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 , на які є посилання в апеляційній скарзі, про недоведеність Чернівецькою міською радою існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства.

Згідно частин першої та другоїстатті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частинами дев`ятою та десятоюстатті 79-1 Земельного кодексупередбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VIдержавний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 24 ЗаконуУкраїни "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктами 12, 15, 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються достовірними.

Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко» реалізовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 грудня 1995 року №935/28 «Про надання земельних ділянок», внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,1200га дляобслуговування фізкультурно-оздоровчогокомплексу кадастровий номер 7310136300:10:001:0124,право постійногокористування земельноюділянкою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Ніко».

Отже, спірна земельна ділянка була сформована, визначено її площу, межі та присвоєно кадастровий номер, внесено інформацію до Державного земельного кадастру та розміщено на Публічній карті України.

Щодо посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що законодавством не передбачена можливість здійснення Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради розрахунку та визначення розміру безпідставно збережених коштів орендної плати слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду з позовом, Чернівецька міська рада обґрунтовувала розмір безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 624082 грн. 69 коп., визначений на підставі розрахунку Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

Судом першої інстанції при вирішенні спору застосовано норми Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Відповідно до пункту 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських

(міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 Постанови).

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу (пункт 1).

Отже, законодавством України можливість здійснення Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради розрахунку та визначення розміру безпідставно збережених коштів - орендної плати не передбачена.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 29 січня 2019 року у справі № 639/1414/18.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2022 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2022 року скасувати.

У позові Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

О.О. Одинак