Постанова

від 05.06.2022 по справі 926/3693/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2022 р. Справа № 926/3693/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

при секретарі судового засідання Багряк Ю.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» б/н від 17.01.2022 (вх. № 01-05/317/22 від 24.01.2022)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 (повний текст рішення складено 17.12.2021, м. Чернівці, суддя О.В. Гончарук)

у справі № 926/3693/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромсталь», м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод», м. Чернівці

про стягнення заборгованості 2344427,19 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідач: Буряк О.І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромсталь» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про стягнення заборгованості в сумі 3991496,12 грн, з яких: 3583027,57 грн основний борг, 243087,04 грн пеня, 113958,38 грн інфляційні втрати, 51423,13 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимов позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 137/1від 27.01.2020 в частині оплати вартості продукції (товару) відвантаженого по специфікаціях, відтак, останнім заявлено до стягнення крім суми основного боргу, пеню, яка нарахована відповідно до п. 6.2 договору, 3% річних та інфляційні втрати, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

10.11.2021 від позивача надійшла заява (вх. № 4545) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2344427,19 грн, з яких: 1935958,64 грн основний борг, 243087,04 грн пеня, 113958,38 грн інфляційні втрати, 51423,13 грн 3% річних.

Ухвалою від 01.12.2021 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, задоволено.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі № 926/3693/21 позов задоволено частково, вирішено стягнути заборгованість в сумі 2344427,19 грн, з яких 1735958,64 грн основного боргу, 243087,04 грн пені, 113958,38 грн інфляційних втрат, 51423,13 грн 3% річних та 35166,41 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн основного боргу закрити. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Машзавод» з Державного бюджету сплачену за платіжним дорученням № 1216 від 20.08.2021 суму судового збору в розмірі 35166,41 грн. У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовлено.

Рішення мотивоване ст. ст. 193, 217, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України та ст. 231, 238, 239 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт поставки відповідачу товару, за який відповідач здійснив часткову оплату (в тому числі після звернення позивача до суду), у зв`язку із чим провадження у справі щодо стягння 200 000,00 грн закрито. Щодо нарахованої позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних суд погодився з розрахунком позивача щодо їх нарахування та задоволив такі його позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2021 у справі № 926/3693/21 виправлено допущену описку, а саме: пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі №926/3693/21 виклаено в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Машзавод (58023, м. Чернівці, вул. Прутська, 16, код 30045061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпромсталь (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 25, код 35827240) заборгованість в сумі 2344427,19 грн, з яких 1735958,64 основного боргу, 243087,04 грн пені, 113958,38 інфляційних втрат, 51423,13 грн 3% річних та 35166,41 грн судового збору».

Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі №926/3693/21 викласти в наступній редакції: «Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Спецпромсталь (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 25, код 35827240) з Державного бюджету сплачену за платіжним дорученням № 1216 від 20.08.2021 суму судового збору в розмірі 35166,41 грн».

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2021 у справі № 926/3693/21 виправлено допущену описку в ухвалі Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2021 у справі № 926/3693/21, а саме: п. 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі №926/3693/21 викладено в наступній редакції: «Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Спецпромсталь (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 25, код 35827240) з Державного бюджету сплачену за платіжним дорученням № 1216 від 20.08.2021 суму судового збору в розмірі 24706,04 грн»

Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення при ухваленні рішення Господарським судом Чернівецької області від 09.12.2021 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано жодних доказів в розумінні ст. 76 ГПК України про складний фінансовий стан, а зазначено загальний виклад з огляду на негативну економічну ситуацію в країні.

Не погоджуючись зі прийнятим судовим рішенням, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю «Машзавод» оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача пені в сумі 243087,04 грн з прийняттям нового рішення в тій частині про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 100000,00 грн. У частині стягнення штрафу в сумі 143087,04 грн відмовити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був зменшити надмірно великі штрафні санкції, з огляду на дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром основного зобов`язання. На думку скаржника, розмір фінансових санкцій, який застосований до відповідача не є співмірним із розміром заборгованості за договором № 137/1 від 27.01.2020 та відповідно до ст. 551 ЦК України, суд мав зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, натомість відповідач продовж дії договору та впродовж всього розгляду справи постійно здійснював оплату за отриманий товар, що підтверджується наданими позивачем численними специфікаціями.

Разом з тим, скаржник покликається на негативну економічну ситуацію в країні та війну, яка спричинила втрату клієнтів та провівши аналіз господарської діяльності за 2018-2021 роки зроблено висновки, що в 2020-2021 показники діяльності відповідача в порівнянні з 2018-2019 роках значно знизилися.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інтенції не врахував клопотання та документи представника відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 09.12.2021 р.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» б/н від 17.01.2022 (вх. № 01-05/317/22 від 24.01.2022) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі № 926/3693/21 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.03.2022 апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Машзавод» б/н від 17.01.2022 (вх. № 01-05/317/22 від 24.01.2022). Даною ухвалою також розгляд справи призначено на 04.04.2022.

Ухвалою суду від 04.04.2022 розгляд справи відкладено на 06.06.2022.

Представник позивача в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення в частині стягнення з відповідача пені в сумі 243087,04 грн з прийняти в тій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 100000,00 грн. У частині стягнення пені в сумі 143087,04 грн відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід зазначити, що апелянт у свої апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині основного боргу, інфляційний втрат, 3% річних, поверненні судового збору чи в частині закриття провадження уданій справі в частині стягнення 200000,00 грн, а лише просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій пені, яку вважає, що суд першої інстанції повинен був зменшити надмірно великі штрафні санкції, з огляду на дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром основного зобов`язання, так, як розмір фінансових санкцій не є співмірним із розміром заборгованості.

З урахуванням наведеного та відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів у апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами у справі зокрема скаржником, заборгованість позивача виникла по наступних поставках:

- по специфікації № 10 від 04.11.2020 року - згідно видаткової накладної № 37 від 02.12.2020 постачальник передав, а покупець отримав товар Труба ДКРНМ 20x2x6000 ЛАМш77-2-0,05 у кількості 6 354 кг на загальну суму 1 947 068, 93 грн з урахуванням ПДВ. Товар отримав представник відповідача Плахов Олександр Васильович на підставі Довіреності серії 12 ААК №039228/569 від 30.11.2020 року, що була видана керівником відповідача. У відповідності до специфікації №10 розрахунок за поставлену Продукцію Покупець (Відповідач) здійснює на протязі 60-ти (шести десяти) днів від дати відвантаження. Гранична дата по сплаті за поставлену продукцію - 01.02.2021 року. Відповідачем було сплачено 1 000 000, 00 грн: - 500 000, 00 грн. (платіжне доручення № 157 від 02.02.2021 року) 500 000, 00 грн (платіжне доручення № 769 від 06.05.2021 року). Заборгованість складає 947 068, 93 грн. (1 947 068, 93 - 1 000 000, 00);

- по специфікації № 12 від 11.11.2020 року - згідно видаткової накладної № 3 від 22.01.2021 постачальник передав, а покупець отримав товар Гарячекатанний лист 60x2250x9 ІООмм-сталь 09Г2С-6 ГОСТ 19903-74 ГОСТ 5520-79 ГОСТ 5520-79 ПН 0,1 кл. УЗК у кількості 68 033 кг на загальну суму 2 024 486, 56 грн. з урахуванням ПДВ. У відповідності до Специфікації №12 розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює на протязі 60-ти (шестидесяти) днів від дати відвантаження. Гранична дата по сплаті за поставлену продукцію - 24.03.2021 року. Відповідачем було сплачено 524 486, 56 грн. (платіжне доручення № 668 від 15.04.2021 року). Заборгованість складає 1 500 000,00 грн. (2 024 486, 56 грн. - 524 486, 56);

- по специфікації № 13 від 23.11.2020 року - згідно видаткової накладної № 33 від 01.12.2020 постачальник передав, а покупець отримав товар Труба ДКРНМ 20x2x6000 ЛАМш77-2-0,05 у кількості 655 шт. на загальну суму 1 135 958,64 грн. з урахуванням ПДВ. Товар отримав представник відповідача Плахов Олександр Васильович на підставі Довіреності серії 12 ААК №039225/565 від 30.11.2020 року, що була видана керівником відповідача. У відповідності до специфікації №13 розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює на протязі 60-ти (шестидесяти) днів від дати відвантаження. Гранична дата по сплаті за поставлену продукцію - 31.01.2021 року. Оплата Відповідачем не здійснювалась. Заборгованість складає 1 135 958,64 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за поставлену продукцію по договору купівлі-продажу №137/1 від 27.01.2020 року склала 3583027,57 грн (947 068,93 + 1 500 000,00 + 1 135 958,64).

Під час розгляду справи відповідачем було частково погашено основну заборгованість за договором шляхом оплати боргу у сумі 200000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1843 від 03.12.2021.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, оплату отриманого товару здійснив не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 1735958,64 грн.

Згідно пункту 6.2. договору позивачем на основну суму боргу було нараховано пеню в сумі 243 087,04 грн, як вид забезпечення виконання зобов`язання, яку судом першої інстанції в цій частині було задоволено в повному обсязі.

Однак, скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком місцевого суду, щодо задоволення частині позовних вимог в частині розміру стягнення пені, так як вважає, що нарахована пеня не є співмірною із сумою основного боргу і є додатковим фінансовим тягарем для скаржника з огляду на складну економічну ситуацію в країні.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, натомість відповідач продовж дії договору та впродовж всього розгляду справи постійно здійснював оплату за отриманий товар, що підтверджується наданими позивачем численними специфікаціями.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у договорі погодили, що за порушення покупцем кінцевого строку оплати, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від нездійсненого в строк платежу, за кожен день прострочення, але не більше 10% від нездійсненого в /строк платежу (п. 6.2 договору).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив порушення грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого за договором товару, у зв`язку з чим позивач нарахував на суму боргу пеню. З нарахованим розміром пені відповідач не погоджується.

Слід зазначити, що з заявою про зменшення суми нарахованої до сплати пені відповідач до суду першої інстанції не звертався. Розмір нерахованої до стягнення пені апелянт просить зменшити до 100 000, 00 грн лише звертаючись з апеляційною скаргою до Західного апеляційного господарського суду.

Звертаючись з даною апеляційною скаргою, відповідач покликається на те, що суд першої інтенції не врахував клопотання та документи представника відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 09.12.2021.

Судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає такі твердження апелянта необгрунтованими, оскільки розгляд справи судом першої інстанції неодноразово відкладався і разом з тим, відкладення розгляду справи, в силу ст. ст. 202, 216 ГПК України, є правом суду а не його обов`язком.

Окрім того, відповідачем до клопотання про відкладення розгляд справи (вх. № 5047 від 09.12.2021) додано : платіжне доручення про оплату 200000,00 грн; судова повістка-повідомлення про судове засідання у цивільній справі (без доказів того, що представник, який здійснює представництво у даній справі (926/3693/21) здійснює також представництво інтересів когось із учасників цивільної справи); заява про розстрочення виконання рішення суду, тощо.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незадоволивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, порушив його права та інтереси.

Окрім того як зазначено вище, відповідач не звертався до суду першої інстації з заявою про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, скаржник вважає, що таке зменшення мало бути здійснене судом першої інстанції виходячи із неспіврозмірності її суми із сумою основної заборгованості .

Слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій (пені) є правом суду, а не обов`язком.

Як зазначено вище, відповідачем не було заявлено суду першої інстанції клопотання про зменшення суми пені. Крім того, сума основновної заборгованості відповідача на момент зверненям з позовом до суду складала 3 583 027, 57 грн, нарахована пеня склала 243 087, 04 грн, що є значно меншою за суму основного боргу, і не виходить за межі, визначеного п. 6.2 договору розміру пені ( 10% ).

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що скаржником до апеляційної скарги не подано належних та допустимих, в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України, доказів того, що відповідач перебуває у складному фінансовому становищі. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що за результатами аналізу господарської діяльності за 2018-2021 роки, ним зроблено висновки про те, що в 2020-2021 показники діяльності ТОВ "Машзавод" в порівнянні з 2018-2019 роках значно знизилися.

З огляду на наведене та встановлений судом (і не заперечений відповідачем) факт неналежного виконання ТОв "Машзавод" взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно договору товару, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Окрім того, слід зазначити, що 10.01.2022 відповідачем подано до Господарського суду Чернівецької області заяву (вх. № 92) про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2022 заяву ТОВ "Машзавод" (вх. № 92 від 06.01.2022) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №926/3693/21 від 09.12.2021 року задоволено частково. Розстрочено виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі №926/5399/21 на 4 місяці, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Машзавод" (58023, м. Чернівці, вул. Прутська, 16, код 30045061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсталь" (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 25, код 35827240) заборгованості у розмірі 2 344 427,19 грн рівними щомісячними платежами, по 586 106,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269ГПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі № 926/3693/21 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2022.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.