Постанова

від 15.06.2022 по справі 904/4839/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 року м. Дніпро Справа № 904/4839/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання: Грачов А.С.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фермерського господарства "Славутич"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р.

( головуючий колегії - суддя Ярошенко В.І., судді: Бондарєв Е.М., Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 14.12.2015 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт",

с. Балівка, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

до

Фермерського господарства "Славутич",

с. Балівка, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення 97 480,68 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Славутич" про стягнення ( згідно заяви про уточнення позовних вимог ) 57 900 грн. основної заборгованості, 23 194, 74 грн. інфляційних втрат, 1 168, 50 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов`язань за усною домовленістю в частині своєчасної поставки оплаченого ТОВ "ВК Агропродукт" товару, що призвело до втрати інтересу до продукції (морква) ТОВ "ВК Агропродукт" в зв`язку з чим останній просить повернути сплачені в якості передоплати кошти та сплатити 3% річних й інфляційні втрати за користування чужими грошовими коштами.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р. позовні вимоги задоволені частково, з Фермерського господарства "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" стягнуто заборгованість у розмірі 57 900 грн. та 1 285,91 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано ст. ст. 509, 712 ЦК Україні ст.ст.173, 175, 181 ГК України. Господарський суд дійшов висновку що Відповідач поставив Позивачу товар на загальну суму 2 100 грн. по видатковій накладній № 22 від 04.09.2014 р., поставка товару на суму передплати 57 900 грн. належними доказами не підтверджена, тому в частині стягнення передплати в розмірі 57 900 грн. позов підлягає задоволенню.

Відмовляючи в стягненні інфляційних втрат у розмірі 23 194, 74 грн. та 3% річних сумі 1 658, 50 грн. господарський суд зазначив, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором ( ст. 612 ЦК України ), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання ( в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів.

Також, суд першої інстанції відхилив клопотання Відповідача про виклик в судове засідання для надання пояснень слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України Дніпропетровській області капітана міліції Потягайла І.О., директора Товариства обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В., директора Воробйова В.В. та комірників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - працівників Товариства обмеженою відповідальністю "ВК Еталон", з огляду на те, що Відповідачем не доведено факту наявності трудових відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та однією із сторін спору. Воробйов В.В. є директором іншого підприємства, щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В. та слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітана міліції Потягайла І.О., то Відповідачем не доведено необхідності виклику даних осіб до суду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Фермерське господарство "Славутич" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Фермерське господарство "Славутич" оскаржує рішення суду на предмет невідповідності нормам процесуального права неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд повинен був задовольнити клопотання про виклик в судове засідання для надання пояснень слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України Дніпропетровській області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт". Посилаючись на приписи ст. 30 ГПК України, Відповідач вказує на те, що норми Закону не містять посилання на те, що необхідно доводити факт трудових відносин, тим більше, що означене коло осіб повинне обов`язково бути працівниками однієї з сторін судового процесу.

Апелянт посилається на те, що свідки свідчать, що Фермерське господарство "Славутич" в означені строки поставило моркву свіжу за адресою знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт", підтвердили свій підпис на приймальних накладних. Протоколи допиту свідків є доведеними доказами необхідності виклику зазначених осіб та директорів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Еталон" Воробйова В.В.

Відповідач стверджує, що під час досудового розслідування було встановлено, що між Фермерським господарством "Славутич" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" виникли договірні відносини, згідно яких останній зобов`язаний сплатити передплату за товар у сумі 60 000 грн., а Фермерське господарство "Славутич" на вказану суму поставити товар - моркву свіжу, у кількості 30 000 кг. Згідно даної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" перерахувало на рахунок Фермерського господарства "Славутич" вказані грошові кошти, Фермерське господарство "Славутич" у свою чергу поставило до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" моркву свіжу, що підтверджується накладними та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідач вважає, що предмет спору відсутній через поставку товару на суму передплати, у зв`язку з чим господарський суд повинен був припинити провадження у справі.

Апелянт просить викликати для надання пояснень слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітана міліції Потягайла І.О..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, наполягає на тому, що не отримував від Відповідача товар, зазначає, що Фермерське господарство "Славутич" не надало суду належних та допустимих доказів які б підтверджували поставку товару, Відповідач зловживав на протязі розгляду справи своїми процесуальними правами. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Атоматизованою системою документообігу Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Джихур О.В. (доповідач). судді: Березкіна О.В., Дмитренко Г.К.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено на 21.01.2016 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 15.01.2016 р. відбулася змін судової колегії Дніпропетровського апеляційного господарського суду по розгляду справі № 904/4839/15 на постійну судову колегію у складі: головуючий суддя Джихур О.Б (доповідач), судді Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2016 р.. Викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністк "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В. для дачі пояснень з питань, що стосуються правовідносин сторін, які склалися з поставки моркви свіжої за усною домовленістю від 12.05.2014 р.. Зобов`язано директора Товариства з обмеженою відповідальністю "BE Агропродукт" надати суду письмові пояснення з наступних питань: Чи здійснило Фермерське господарство "Славутич" поставку моркви свіжої на суму передплати в розмірі 60 000 грн.? На яку суму і по яким документам здійснена Фермерським господарством "Славутич" поставка моркви свіжої? Хто з працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Агропродукт» прийняв від Фермерського господарства "Славутич" товар по накладним від 24.12.2014 р., 16.12.2014 р., 12.01.2015 р., 05.01.2015 р., 12.01.2015 р., 21.01.2015 р., 04.02.2015 р., 26.01.2015 р.? На яку суму і в якій кількості прийнято і оприходовано товар по вказаним накладним? Чи відображена в бухгалтерському обліку Товариства з обмежені відповідальністю "ВК Агропродукт" заборгованість, яка виникла в результаті недопоставки моркви свіжої Фермерському господарству "Славутич"? Документально підтвердити і обставину. Зобов`язано Фермерське господарство "Славутич" надати апеляційного господарському суду податкові накладні, засвідчені податковою службою, в підтвердження здійснення поставок товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ВК Агропродукт». Явка в судове засідання повноважних представників сторін, директора Товариств обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В. була визнана обов`язкова.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. у справі № 904/4839/15, надіслано матеріали справи № 904/4839/15 до Дніпропетровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для здійснення досудового розслідування. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Славутич" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р. у справі № 904/4839/15.

25.05.2017 р. у зв`язку із звільненням судді з посади, автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кузнецова В.О. у складі колегії суддів: Науменко І.М., Чус О.В.

Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р. припинив здійснення правосуддя у зв`язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В., справу № 904/4839/15 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Славутич" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р. прийнято до свого провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.04.2022 р., у зв`язку зі звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2018 р., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4839/15, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В., справу № 904/4839/15 прийнято до свого провадження. Поновлено провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.06.2022 р..

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, в зв`язку з відсутністю представника фермерського господарства «Славутич» Зяблова О.Є..

Розглянувши вказане клопотання Скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 p. і набула чинності в Україні 11.09.1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи, яка розглядається з 2015 року, суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтовання необхідності відкладення розгляду справи, а також беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та відхилення клопотання Відповідача про чергове відкладення розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.06.2022 р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Агропродукт» ( Покупець ) та Фермерським господарством «Славутич» ( Постачальник ) було досягнуто усної домовленості, згідно якої ТОВ «ВК Агропродукт» зобов`язалось сплатити передплату ФГ «Славутич» у сумі 60 000 грн., а останній зобов`язався поставити товар свіжу моркву у кількості 30 000 кг.

Покупець, на виконання вищевказаної усної домовленості, перерахував Постачальнику передплату у розмірі 60 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 216 від 12.05.2014 р. на суму 30 000 грн., № 231 від 19.05.2014 р. на суму 5 000 грн. та № 240 від 22.05.2014 р. на суму 25 000 грн..

Постачальник поставив Покупецю товар на загальну суму 2 100 грн., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 04.09.2014 р., підписаною обома сторонами.

Як зазначає Позивач, Відповідач поставку товару на повну суму передплати не здійснив. У зв`язку з чим Покупець звернувся до Постачальника з претензією від 25.03.2015 р., в якій вимагав протягом 5 робочих днів або поставити недопоставлену продукцію, або повернути передплату за товар.

Дана претензія була отримана Відповідачем 31.03.2015 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення цінного листа ( арк. с. 43 том 1 ). Крім того, факт отримання даної претензії не заперечується Відповідачем, про що він зазначив у своїй заяві про скоєння злочину посадовими особами ТОВ «ВК Агропродукт», направленої начальнику Дніпропетровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Претензія Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Агропродукт» від 25.03.2015 залишена Фермерським господарством «Славутич» без відповіді.

25.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Агропродукт» звернулося до Фермерського господарства «Славутич» з вимогою про повернення суму передплати, а також сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних, яка була надіслана на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення. Дана вимога була залишена Відповідачем без відповіді.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що товар був поставлений Позивачу на всю суму передплати, в загальній кількості 33 118 кг, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 04.09.2014 р. на суму 2 100 грн., підписаною обома сторонами, та іншими накладними.

Позивач не заперечує проти того, що отримав продукцію за накладною № 22 від 04.09.2014 р. на суму 2 100 грн., однак не визнає поставку за іншими накладними. Також, Позивач зазначає, що надані Відповідачем копії накладних є накладними внутрішнього використання, товар на підставі цих накладних він не отримував, також дані накладні не можуть бути належним доказом поставки товару, оскільки останні не містять необхідних реквізитів первинних документів та підписані зі сторони ТОВ «ВК Агропродукт» невстановленими особами.

Зі змісту накладних, наданих Відповідачем, як доказ поставки Позивачу моркви свіжої на суму 57 900 грн., вбачається, що останні не мають обов`язкових складових первинних документів у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у накладних від 24.12.2014 р. та від 26.12.2014 р. у найменуванні отримувача зазначено найменування населеного пункту.

На час звернення Позивача із позовом до суду, Відповідач товар на суму 57 900 грн. не поставив та передплату на вищезазначену суму Позивачу не повернув.

Під час розгляду апеляційної скарги, директор Товариства з обмеженої відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнков В.В. пояснив, що підприємством на протязі травня 2014 року здійснено Відповідачу переплату за поставку моркви свіжої на загальну суму 60 000 грн.. Втім, Відповідач поставив товар на суму 2 100 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.09.2014 р., більше Фермерське господарств "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" товар не постачало, по накладним на які посилається Відповідач, ані директор, ані працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" товар не отримували.

Заперечуючи пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В., посилаючись на покази працівників Товариства обмеженою відповідальністю "ВК Еталон" Лісковської К.С. та Товариства з обмеженої відповідальністю "Союз" Хлебінської Н.В., Відповідач вказував на те, що Позивачу була здійснена поставка моркви свіжої в загальній кількості 30 000 кг..

Апелянтом було надано письмові пояснення з приводу руху досудового розслідування № 12015040440001471, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 13.07.2015 р. на підставі заяви Гноєвого В.Г. щодо дій посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В..

Як зазначалося раніше, враховуючи наведені обставини, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. у справі № 904/4839/15 матеріали справи № 904/4839/15 було надіслано до Дніпропетровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для здійснення досудового розслідування.

На черговий запит апеляційного суду, Т.в.о. начальником СД ВП № 8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надіслано Центральному апеляційному господарському суду копію постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 10.09.2020 р. - кримінальне провадження, внесене до Єдиного реестру досудових розслідувань № 12015040440001471 від 13.07.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України закрито у зв`язку встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові зазначено, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, крім показів потерпілої, відсутні будь-які докази того, що невстановлена особа шахрайським шляхом незаконно заволоділа чужим майном, факт шахрайських дій ніякими свідками не підтверджуються. Таким чином, у діях невстановленої особи відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 192 КК України.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відтак, враховуючи виникнення між сторонами правовідносин з поставки товару, нездійснення наразі Відповідачем поставки оплаченого товару, втрати інтересу Покупця до непоставленого товару та вимоги про повернення сплачених за товар коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" звернулось з позовом до Фермерського господарства "Славутич" про стягнення 57 900 грн. основної заборгованості, 23 194, 74 грн. інфляційних втрат, 1 168, 50 грн. трьох відсотків річних.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до повернення сплаченої вартості неотриманого товару та сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасного повернення коштів.

Беручи до уваги правову природу правовідносин, що виникли між сторонами, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означених правовідносин, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким зобов`язанням кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис ч. 2 ст. 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням ( постанова Верховного Суду від 08.02.2019 р. по справі № 909/524/18 ).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій Відповідача щодо поставки товару надає Позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення Відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Наразі, повернення суми попередньої оплати у випадку не поставки товару у встановлений строк є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення поставки товару за договором, що зумовлює право Позивача у випадку не поставки товару у встановлений строк, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р. позовні вимоги задоволені частково, з Фермерського господарства "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" стягнуто заборгованість у розмірі 57 900 грн. та 1 285,91 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення позовних вимог Позивача, разом з тим, Скаржник не оспорює правильність відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, а відтак, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, Позивач відповідно до умов ч. 2 ст. 693 ЦК України правомірно вимагає повернення суми попередньої оплати, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання щодо поставки оплаченого Позивачем товару, у зв`язку з чим Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про повернення передоплати. Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції у Відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України. Станом на час розгляду справи, доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 57 900,00 грн. від Фермерського господарства "Славутич" суду надано не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на здійснення поставки товару на адресу Позивача, повинен довести зазначені обставини, надавши відповідні докази. Так, належними доказами виконання Відповідачем поставки ( передання товару Покупцеві ) мають бути видаткові накладні, акти прийому-передачі або інші первинні документи, які б містили інформацію про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, як встановив суд першої інстанції, Відповідачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували передання Позивачу товару моркви свіжої на суму 57 900 грн..

Натомість суд встановив, що зі змісту накладних, наданих Відповідачем, як доказ поставки Позивачу моркви свіжої на суму 57 900 грн., вбачається, що останні не мають обов`язкових складових первинних документів у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у накладних від 24.12.2014 р. та від 26.12.2014 р. у найменуванні отримувача зазначено найменування населеного пункту.

Під час розгляду апеляційної скарги, директор Товариства з обмеженої відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнков В.В. пояснив, що підприємством на протязі травня 2014 року здійснено Відповідачу переплату за поставку моркви свіжої на загальну суму 60 000 грн.. Втім, Відповідач поставив товар на суму 2 100 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.09.2014 р., більше Фермерське господарств "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" товар не постачало, по накладним на які посилається Відповідач, ані директор, ані працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" товар не отримували.

Заперечуючи пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" Сорєнкова В.В., посилаючись на покази працівників Товариства обмеженою відповідальністю "ВК Еталон" Лісковської К.С. та Товариства з обмеженої відповідальністю "Союз" Хлебінської Н.В., Відповідач вказував на те, що Позивачу була здійснена поставка моркви свіжої в загальній кількості 30 000 кг..

Як зазначалося раніше, враховуючи наведені обставини, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. у справі № 904/4839/15 матеріали справи № 904/4839/15 було надіслано до Дніпропетровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для здійснення досудового розслідування.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 10.09.2020 р. - кримінальне провадження, внесене до Єдиного реестру досудових розслідувань № 12015040440001471 від 13.07.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України закрито у зв`язку встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові зазначено, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, крім показів потерпілої, відсутні будь-які докази того, що невстановлена особа шахрайським шляхом незаконно заволоділа чужим майном, факт шахрайських дій ніякими свідками не підтверджуються. Таким чином, у діях невстановленої особи відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 192 КК України.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду про те, що відповідно до умов ч. 2 ст. 693 ЦК України Позивач правомірно вимагає повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015р. у справі № 904/4839/15 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Фермерське господарство "Славутич".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст рішення складено 17.06.2022 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна