Рішення

від 13.06.2022 по справі 903/1064/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2022 року Справа № 903/1064/21

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Курцеба Н.І. довіреність від 22.12.2021

від відповідача: Загородній В.С. ордер серія АВ №1027066 від 19.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1064/21 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Волтранс про стягнення 71554,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 на адресу суду надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Волтранс про стягнення 71554,48 грн.

Заява обґрунтована тим, що відповідачем допущено перевезення вантажів без оформлення відповідних документів, перелік яких визначено ст.48 ЗУ Про автомобільний транспорт.

Ухвалою суд від 29.12.2021 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 25.01.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 22.02.2022 о 10:45 год.

Протокольною ухвалою від 22.02.2022 суд відповідь на відзив залишив без розгляду, відклав розгляд справи по суті на 01.03.2022 о 12:30 год. Зобов`язав позивача надати оригінали документів долучених до позовної заяви для дослідження в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 01.03.2022 розгляд справи по суті відкладено поза межами строку встановленого ГПК України у зв`язку введення на території України воєнного стану.

Ухвалою суду від 29.03.2022 розгляд справи по суті відкладено на 24.05.2022 о 11:15 год.

Ухвалою суду від 24.05.202 розгляд справи по суті відкладено на 14.06.2022 о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі направлення на рейдову перевірку № 012326 від 15.04.2021 (а.с.10) та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок в період 19.04.2021-25.04.2021 (а.с.11), на а/д «Київ-Одеса» (210 км+450 м) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FН 460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки ВОDЕХ модель KIS 3WA державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ТОВ «Волтранс» та виявлений факт перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів, встановлених Правилами дорожнього руху України, а саме: повна маса транспортного засобу 45,05 т. перевищувала нормативно допустиму 40,00 т. на 5,05 т.; навантаження на одиночну вісь 12,65 т. перевищувало нормативно допустиму 11,00 т. на 1,65 т.; навантаження на строєні осі 24,60 т. перевищувало допустимі 22,00 т. на 2,60 т.

За результатами проведеної перевірки складено Довідку № 027649 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.04.2021 та Акт № 0051023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.04.2021 (а.с.15-16), на підставі якого проведено Розрахунок №1832 від 21.04.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 2121,00 євро (а.с.14).

Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки надіслало відповідачеві лист №31203/26.4/24-21 від 28.04.2021 (а.с.22) про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 2121,00 євро, що станом на 21.04.2021 еквівалентне 71554,48 грн. з копіями відповідних документів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядку № 1567) встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт документів», на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієві інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частини перша та четверта статті 48 Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекцїї на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (п. 18 Порядку № 879).

У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна Маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила № 1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з ч. 1 п. 22.5 Правил № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних, засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п. 9 розділу II «Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування", затверджених наказом Мініфраструктури від 28.07.2016 р. № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

При цьому, довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у пункту 2 Порядку № 879 та згідно якої повинен приводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом), не затверджена.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі Методика).

Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з подільним вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

Як слідує з матеріалів справи, 21.04.2021 ТОВ «Волтранс» здійснювались перевезення подільного вантажу, що підтверджується товарно - транспортною накладною, вантаж є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для даних вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Згідно Акту від 21.04.2021 № 0051023 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що відповідачем допущено перевищення вагових параметрів на повну масу, на одиночну вісь та строєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 40000/11,0/22,0 тонн навантаження становило 45050/12,65/24,6 тонн, тобто перевищуючи дозволені параметри. В той же час згідно чеку зважування навантаження становило 7800/12650/8000/8200/8400), разом 45,050 тонн.

З вказаного вбачається, що зважування відбувалося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому ці дані складалися.

Згідно пп.2 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Отже, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі відповідача посадовими особами позивача.

Таким чином, вказані в Акті від 21.04.2021 року № 0051023 фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, вільно переміщується під дією мінімальних сил.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви не додано всього переліку документів необхідних для встановлення чи пройшло обладнання відповідача всі повірки та невідомо чи знаходиться обладнання в справному стані, таких як Сертифікат відповідності.

Подані до відповіді на відзив на позовну заяву докази, які протокольною ухвалою від 22.02.2022 залишені без розгляду судом не досліджувалися, у зв`язку із чим не є належними та допустимими.

При цьому, вбачається обгрунтованою необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Такі вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час є чинним.

В свою чергу, як слідує з матеріалів справи, існування такої методики і її використання позивачем під час проведення контрольного зважування автомобіля відповідача у позові не доведено.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

Позивачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль відповідача здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 Правил № 363).

Відповідно до товарно - транспортної накладної № Р258 від 20.04.2021 (а.с.18), відповідачем здійснювалось перевезення вантажу з дотриманням допустимих параметрів визначених п. 22.5 Правил № 1306.

Фактична маса транспортних засобів із вантажем на момент здійснення габаритно-вагового контролю не перевищувала допустимі норми більше 40 000 т., що свідчить про те, що ТЗ відповідача здійснювало перевезення вантажу з дотриманням вагових параметрів.

21.04.2021 водієм ТОВ «Волтранс» Матвійчуком Юрієм Петровичем здійснювалось перевезення вантажу з міста Задністрянське, Івано-франківська обл. до міста Вознесенськ, в Миколаївській області автомобіль відповідача був зупинений працівниками позивача.

З доводів відповідача, що не заперечується представником позивача, встановлено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю водій Матвійчук Юрій Петрович надав уповноваженим особам позивача документи визначені законодавством. Після руху автомобіля через ваговий комплекс працівники позивача водія не затримували і не надавали документів для ознайомлення про виявлене правопорушення.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Натомість транспортний засіб відповідача у відповідності до п. 22 Порядку № 879 не затримувався, що також додатково спростовує факт перевантаження автомобіля відповідача. Доказів протилежного позивачем до позову не надано.

Крім того, відповідно до частини 1, 2 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз. 3 ч. 1 ст. 239 ГК України).

Згідно частини 1 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 по справі № П/811/693/17 (К/9901/3278/17).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункт 21 Порядку № 879).

Вказаним пунктом визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі перевезення вантажів без відповідного дозволу.

Факт перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами може підтверджуватись виключно постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу або приписом виданого уповноваженим органом.

Позивачем не надано доказів, порушень відповідачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ у спірних правовідносинах, та не надано доказів застосовування до відповідача адміністративно-господарської санкції чи винесення припису, за перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами.

Крім того, оскільки під час здійснення габаритно-вагового контролю жодних матеріалів (актів тощо) уповноважені особи не складали, та до відповідача не застосовано штрафних санкцій за перевезення вантажу без дозволу визначеного статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, надані позивачем докази (документи) (чек зважу, розрахунок плати за проїзд, довідка №027649 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.04.2021, акт про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів від 21.04.2021 № 0051623, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом) є не допустимими.

Також, наданні позивачем докази не містять ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль у чеку (квитанції) такого приладу, тобто в документі, який встановлює обсяг ваги транспортного засобу, викликає обґрунтовані сумніви щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом на який посилається позивач.

Таким чином, чеки (квитанція), на підставі яких позивачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має свідоцтво про державну метрологічну атестацію, на яке посилається позивач.

Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №402 містить назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки.

В той же час, чек (квитанція), документ, який не має назви, але наданий позивачем в підтвердження проведення зважування транспортного засобу відповідача - не містить реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою було проведено ваговий контроль.

Крім того, вказаний документ не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, він не містить серійного номеру, ПІБ водія.

Доводи позивача про надсилання вимоги про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 2121,00 євро не підтверджується матеріалами справи та жодними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання, а саме: опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За таких обстави, позивач не довів належними і допустимими доказами перевищення відповідачем нормативів вагових параметрів під час спірного перевезення, яке відбулося 21.04.2021.

Тобто документ, створений (одержаний) з порушенням встановленого порядку, не може вважатися допустимим доказом.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

Крім того, оскільки при дослідженні оригіналів доданих до позову доказів встановлено факт відсутності оригіналу Акту №0051023 від 21.04.21 (а.с.16), а відповідачем заперечується його допустимість, суд вважає, що подана копія даного акту є недопустимим доказом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належними засобами доказування не доведено наявність умов для притягнення ТОВ «Волтранс» до відповідальності у вигляді стягнення плати за проїзд у розмірі 71554,48 гривень.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Волтранс про стягнення 71554,48 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.06.2022.

СуддяІ. О. Гарбар