Постанова

від 13.10.2022 по справі 903/1064/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 жовтня 2022 року Справа № 903/1064/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022

(ухвалене о 13:09 год. у м. Луцьку, повний текст складено 17.06.2022)

у справі № 903/1064/21 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс"

про стягнення 71 554 грн 48 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася із позовом до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" про стягнення 71 554 грн 48 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ "Волтранс" приписів законодавства щодо проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а саме перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля, що зафіксовано актом від 21.04.2021 № 0051023, та несплатою відповідачем плати за проїзд згідно з розрахунком від 21.04.2021 № 1832, складеним на підставі зазначеного акта.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі № 903/1064/21 було відмовлено у задоволенні позову Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" про стягнення 71 554 грн 48 коп.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявність умов для притягнення ТОВ "Волтранс" до відповідальності у вигляді стягнення плати за проїзд у розмірі 71 554 грн 48 коп., оскільки:

- позивачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль відповідача здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства;

- працівниками позивача не затримувався транспортний засіб відповідача;

- позивачем не надано доказів, порушень відповідачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт";

- позивач не довів належними і допустимими доказами перевищення відповідачем нормативів вагових параметрів під час спірного перевезення, яке відбулося 21.04.2021.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 218, 238, 239, 241 Господарського кодексу України ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі № 903/1064/21 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує таке.

Твердженням суду першої інстанції стосовно того, що оскільки була відсутня відповідна методика, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових норм є хибними.

Також, помилковими, є висновки суду першої інстанції, що вантаж, який перевозився є подільним і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Габаритно-ваговий контроль було здійснено у спеціально відведеному та належно облаштованому для цього місці, про що свідчить Акт обстеження майданчику для роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на км 210+450 автодороги М-05 Київ-Одеса (правий проїзд), копія якого була долучена до відповіді на відзив, але судом першої інстанції не досліджувалася та не взялась до уваги

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача, інспектором Укртрансбезпеки було виявлено, що повна маса транспортного засобу 45,05 т. перевищувала нормативно допустиму 40,00 т. на 5,05 т.; навантаження на одиночну вісь 12,65 т. перевищувало нормативно допустимі 11,00 т. на 1,65 т.; навантаження на строєні осі 24,60 т. перевищувало допустимі 22,00 т. на 2,60 т. Даний факт підтверджується Довідкою № 027649 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.04.2021 та Актом № 0051023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.04.2021.

Стосовно твердження суду, що водій після руху автомобіля через ваговий комплекс не затримувався та безперешкодно продовжив рух транспортного засобу, то зазначена заборона не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, а відповідними повноваженнями наділені працівники Національної поліції України.

В талоні зважування зазначено дату та час перевірки, структурний підрозділ, що здійснював зважування, номер транспортного засобу який перевірявся, прилад, яким здійснювалося зважування транспортного засобу (Вага 402), та зазначено, що зважування здійснювалося в русі (динамічний режим). Посилання на даний прилад зважування (Вага 402) інспектором зроблено і у Довідці № 027649 від 21.04.2021 та акті № 0051023 від 21.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Посадовою особою Укртрансбезпеки зважування автомобіля позивача проведено ваговим обладнанням, яке забезпечує поосьове зважування, що відповідало п.8 та 9 Вимог облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно - вагового контролю на автодорогах загального користування, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255. Дані такого зважування правильно відображені в довідці про результати здійснення габаритно - вагового контролю автомобіля із зазначенням даних щодо всіх осей.

Суд першої інстанції робить хибний висновок про те, що доводи позивача про надсилання вимоги про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 2 121 євро не підтверджуються матеріалами справи та жодними доказами.

Предметом розгляду, є стягнення з ТОВ "Волтранс" плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, яка є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування,

Тому, скаржник не погоджується із ухваленим рішенням першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм чинного законодавства, всупереч вимогам закону, оскільки суд не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив наведені позивачем аргументи, подану позивачем відповідь на відзив залишив без розгляду, а подані до неї докази взагалі не досліджував.

Також, позивач просить долучити до матеріалів справи Акт обстеження майданчика для роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на км 210+450 автодороги М-05 Київ-Одеса (правий проїзд).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надає доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції встановив, що такий акт був долучений до відповіді на відзив (а. с. 77-87), однак протокольною ухвалою від 22.02.2022 відповідь на відзив була залишена без розгляду, у зв`язку із пропуском строку на його подання і відповідному акту теж не надавалася оцінка, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині оскарженого рішення.

Враховуючи, що позивач не був позбавлений можливості подати відповідний доказ одночасно із позовною заявою чи на стадії підготовчого провадження, а долучив його лише до відповіді на відзив, поданого на стадії розгляду справи по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що такий акт долучається до матеріалів справи, проте йому не надається оцінка.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що на підставі направлення на рейдову перевірку № 012326 від 15.04.2021 (а.с.10) та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок в період 19.04.2021-25.04.2021 (а.с.11), на а/д "Київ-Одеса" (210 км+450 м) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FН 460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки ВОDЕХ модель KIS 3WA державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ТОВ "Волтранс" та виявлений факт перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів, встановлених Правилами дорожнього руху України, а саме: повна маса транспортного засобу 45,05 т. перевищувала нормативно допустиму 40,00 т. на 5,05 т.; навантаження на одиночну вісь 12,65 т. перевищувало нормативно допустиму 11,00 т. на 1,65 т.; навантаження на строєні осі 24,60 т. перевищувало допустимі 22,00 т. на 2,60 т.

За результатами проведеної перевірки складено Довідку № 027649 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.04.2021 та Акт № 0051023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.04.2021 (а.с.15-16), на підставі якого проведено Розрахунок №1832 від 21.04.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 2 121 євро (а.с.14).

Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки надіслало відповідачеві лист №31203/26.4/24-21 від 28.04.2021 (а.с.22) про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 2 121 євро, що станом на 21.04.2021 еквівалентне 71 554 грн 48 коп. з копіями відповідних документів.

Окрім того, за результатами вищезазначеного порушення складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 275553 від 21.04.2021 (т. 1, а. с. 25).

14.05.2021 відповідачу було направлено лист № 31203/26.4./24-21 від 28.04.2021 про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 2 121 євро, з копіями відповідних документів.

Оскільки, відповідачем кошти в сумі 2 121 євро на рахунок управління казначейства у м. Черкаси не перераховано, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до частини 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна Маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила № 1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Щодо висновку суду про не затвердження методики та застосування до спірних відносин Методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08, а також можливості руху вантажу в кузові, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Власник та водій транспортного засобу зобов`язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками.

Також, пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, та зареєстровані у Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним.

При цьому, цей пункт не містить виключення щодо сипучих вантажів, яким є негашене вапно.

Суд звертає увагу на те, що переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Також, якісь особливі умови зважування транспортних засобів, які навантажені сипучими вантажами чинним законодавством України та міжнародними документами (конвенціями, угодами, правилами тощо) не передбачені.

Відповідно до пп. 2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 і від 27.06.2007 №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до пп.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Однак відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Судова практика, на яку покликається відповідач та яку суд вказав в оскарженому рішенні (постанови Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018, у справі №826/442/13-а від 16.01.2018, у справі №821/597/17 від 12.06.2018) є нерелевантною обставинам справи у цьому спорі. Вказані постанови стосуються оскарження дій та актів податкового органу, тобто не подібних правовідносин до цієї справи. Відтак правові позиції викладені у них не можуть бути застосовані у цій справі.

Тому, також є помилковим посилання суду на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, яка затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Вище встановлено, що 21.04.2021 ТОВ "Волтранс" здійснювались перевезення вантажу, і на а/д "Київ-Одеса" (210 км+450 м) було проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FН 460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки ВОDЕХ модель KIS 3WA державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ТОВ "Волтранс" та виявлений факт перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів, встановлених Правилами дорожнього руху України.

Згідно Акту від 21.04.2021 № 0051023 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що відповідачем допущено перевищення вагових параметрів на повну масу, на одиночну вісь та строєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 40/11/22 тонн навантаження становило 45,05/12,65/24,6 тонн, тобто перевищуючи дозволені параметри.

Також, згідно чеку зважування навантаження становило 7800/12650/8000/8200/8400 кг, разом 45050 кг.

Суд враховує, що позивачем до позовної заяви додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 005049 21, чинним до 21.01.2022, яким проводилося зважування 21.04.2021 транспортних засобів, що відповідачу (а. с. 26-27).

Приналежність тягача та причепу відповідному підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 17).

Таким чином прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030T-AS2-PWIA зав № 402, відноситься до затверджених типів засобів вимірювальної техніки та проходження повірки вказаними пересувними автомобільними вагами; свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам.

Отже, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO, модель FН 460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки ВОDЕХ модель KIS 3WA державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать відповідачу на момент зважування 21.04.2022, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Суд апеляційної інстанції вважає прийнятними твердження скаржника, що така заборона не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, а відповідними повноваженнями наділені працівники поліції.

Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм -розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, а саме: довідку №027649, акт №0051023 та розрахунок № 1832 плати за проїзд до цього акта, які були складені посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши розрахунок № 1832 встановив, що розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2022 у справі № 926/16/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

Приписами статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оцінивши подані сторонами докази, зважаючи на їхні вимоги та заперечення, а також враховуючи вище встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" про стягнення 71 554 грн 48 коп., що еквівалентно 2 121 євро, станом на день проведення розрахунку відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ, є правомірними та підлягають задоволенню.

В той же час, суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги не правильно застосував норм матеріального права, дійшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинами справи, наслідком чого стала відмова в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, скасування рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі № 903/1064/21 та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі №903/1064/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" (45661, Волинська обл., Луцький р-н, село Коршовець, ВУЛИЦЯ КВІТНЕВА, будинок 1Н, код 42030582) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК Черк.обл./тг м. Черкаси/22160100, р/р №UA 368999980313121216000023759, код 379330566, банк отримувача: Казначейство України) 71 554 грн 48 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" (45661, Волинська обл., Луцький р-н, село Коршовець, ВУЛИЦЯ КВІТНЕВА, будинок 1Н, код 42030582) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 14, код 39816845) 2 270 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтранс" (45661, Волинська обл., Луцький р-н, село Коршовець, ВУЛИЦЯ КВІТНЕВА, будинок 1Н, код 42030582) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 14, код 39816845) 3 405 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 903/1064/21 надіслати Господарському суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.